Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №289/1345/26 — Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1345/26

Номер провадження 2/289/1362/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді – Кириленка О.О.,

з участю секретаря судового засідання – Плотнікової Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною позовною заявою, відповідно до змісту якої просить змінити розмір аліментів на 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 10.01.2024 у цивільній справі №289/3043/23 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5000 гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 грудня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вироком Радомишльського районного суду Житомирської області від 03.02.2026 по справі №289/555/25 позивача засуджено до 7 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, а тому визначений рішенням суду розмір аліментів є для нього непосильним, у зв`язку з чим має бути змінений шляхом його зменшення.

Ухвалою судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 24.09.2026 у даній вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, однак звернулася до суду із заявою про розгляд даної справи без її участі, позовні вимоги просила задовільнити.

Відповідачка ОСОБА_2 , також в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, звернулася до суду із заявою, відповідно до змісту якої не заперечує проти зменшення розміру аліментів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 10.01.2024 у цивільній справі №289/3043/23, стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 грудня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 6-8).

Постановою головного державного виконавця Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 23.02.2024 відкрито виконавче провадження ВП №74250538 щодо виконання виконавчого листа №2/289/221/24 виданого 14.02.2024 на підставі вищевказаного рішення суду (а.с. 21).

Вироком Радомишльського районного суду Житомирської області від 03.02.2026 по справі №289/555/25 відповідача ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України до 7 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки (9-19).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України (далі по тексту - СК України) встановлено, що батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріального утримувати дитину до повноліття.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз змісту даної норми дає підстави для висновку, що зміна розміру аліментів у бік зменшення можлива за обов`язкової сукупності наступних обставин.

По-перше, відбулася зміна матеріального стану платника в результаті якого у нього погіршився матеріальний стан (зменшився його дохід чи у його розпорядженні залишається менша сума грошових коштів, чи виникли грошові зобов`язання, які потребують додаткових матеріальних витрат тощо), або змінився сімейний стан (одруження, народження дітей, поява інших утриманців тощо).

По-друге, такі зміни у матеріальному стані платника аліментів мають бути істотними.

По-третє, вказані обставини мають виникнути виключно після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, оскільки презюмується, що при визначенні аліментів суд встановлює дійсні обставини, в тому числі передбачені ст. 182 СК України щодо наявності утриманців тощо, які необхідні для визначення розміру аліментів.

У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19 (провадження №61-9460св20), від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20 (провадження №61-1031св21) викладено такий правовий висновок щодо застосування статті 192 СК України: «Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

За змістом ч. 1 цієї ж статті, судом при визначенні розміру аліментів мають бути враховані наступні обставини: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

У відповідності до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як роз`яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач вказував на те, що його засуджено до 7 років позбавлення волі, а тому визначений рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 10.01.2024 розмір аліментів є для нього непосильним, у зв`язку з чим має бути змінений шляхом його зменшення.

Разом з тим, суд вважає необгрунтованим твердження позивача про те, що перебуваючи в місцях позбавлення волі він не зможе сплачувати аліменти.

Так, порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань засудженими, зокрема, матеріально-побутове та медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі, залучення засуджених до позбавлення волі до суспільно корисної праці та її оплата врегульовано Кримінально-виконавчим кодексом України.

За змістом ст. 118 КВК України, засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою-підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг.

Такі договори погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов`язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами.

Засуджені до позбавлення волі, які мають заборгованість за виконавчими документами, зобов`язані працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, до погашення такої заборгованості.

Статтею 120 КВК України передбачено наступне:

1. Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України (ст.120 КВК України).

2. У виправних колоніях на особовий рахунок засуджених, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці, зараховується незалежно від усіх відрахувань не менш як п`ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку.

Засудженим, які мають заборгованість за виконавчими документами, незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати не менш як двадцять п`ять відсотків загальної суми заробітку.

З наведених норм вбачається, що позивач, як засуджена особа до позбавлення волі, забезпечується харчуванням, одягом, ліками за рахунок держави, має право працювати, а у разі наявності заборгованості по виконавчим документам зобов`язаний працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, до погашення такої заборгованості.

Отже, у даній справі посилання позивача на ту обставину, що він відбуває покарання у виді позбавлення волі, не є обставиною, яка в розумінні ст. 192 СК України має істотне значення і яка б могла слугувати достатньою підставою для зменшення розміру аліментів, які визначені рішенням суду від 10.01.2024.

Що стосується заяви відповідачки, яка є матір`ю дитини, в якій вона не заперечує проти задоволення позову та зменшення розміру аліментів, то суд не бере її до уваги, оскільки така не відповідає інтересам малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 180-183, 191, 192, 194 СК України, ст.ст. 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Олег КИРИЛЕНКО