Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №748/2604/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

14 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/2604/26

Головуючий у першій інстанції – Костюкова Т. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2099/26

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Супруна О.П., Шарапової О.Л.

секретар: Зеляк Ю.Г.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

третя особа: Киїнська сільська рада Чернігівського району

Чернігівської області

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області у складі судді Костюкової Т.В. від 19 серпня 2026 року, місце постановлення ухвали - м. Чернігів, про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення дій, які створюють загрозу пошкодження майна, та заборону здійснювати рух великогабаритним транспортом, третя особа: Киїнська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення дій, які створюють загрозу пошкодження майна, та заборону здійснювати рух великогабаритним транспортом, зазначивши третьою особою Киїнську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області, в якому просив: зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 припинити дії, які створюють загрозу пошкодження майна позивача, розташованого на земельних ділянках з кадастровими номерами 7425586000:02:000:0481, 7425586000:06:000:5008, 7425586000:02:000:0569; заборонити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також іншим особам, які діють за їх дорученням чи в їх інтересах, здійснювати рух великогабаритних та/або великовагових транспортних засобів через земельну ділянку з кадастровим номером 7425586000:02:000:0580, через загрозу пошкодження нерухомого майна позивача та перешкоду здійсненню ним права власності. Позивач також стави питання про стягнення з відповідачів судових витрат.

Оскаржуваною ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19.08.2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення дій, які створюють загрозу пошкодження майна, та заборону здійснювати рух великогабаритним транспортом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Киїнська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області. Роз`яснено позивачу, що позовна заява відноситься до юрисдикції господарського суду.

Як вбачається із ухвали Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19.08.2026 року, відмовляючи у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що враховуючи суб`єктний склад правовідносин, оскільки як позивач так і відповідачі є фізичними особами - підприємцями, спір виник у зв`язку із здійсненням господарської діяльності позивача та у зв`язку із здійсненням господарської діяльності відповідачами, що визначена видами економічної діяльності, як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відноситься до юрисдикції господарського суду. Відповідно до п.1 ч.1 статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19.08.2026 року, і направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вказують, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 19.08.2026 року підлягає скасуванню, оскільки є необґрунтованою, постановленою із порушенням норм процесуального права, неправильним встановленням обставин справи. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено і у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому, правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право і дієздатністю, та не обмежує їх. Набуття статусу ФОП не означає, що всі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти, як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно. Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа, як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі №916/122/20. За доводами апеляційної скарги, обставина використання належного позивачу нерухомого майна для здійснення підприємницької діяльності сама по собі не змінює правової природи права власності на це майно та не перетворює відповідний спір щодо його захисту на господарський. Право власності та право користування на об`єкти нерухомого майна (земельні ділянки та приміщення) у позивача виникло, як у фізичної особи, і наразі існує, як у фізичної особи, а не ФОП. Відповідачі є землекористувачами земельної ділянки 7425586000:02:000:0580, на підставі договору від 14.05.2026 року про встановлення сервітуту для проходу та проїзду по земельній ділянці, як фізичні особи, а не ФОП. Посилання суду першої інстанції на те, що згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань обидва відповідача у справі мають статус фізичних осіб - підприємців, як стверджує апелянт, не має значення для вирішення спору в рамках предмету даного позову, оскільки сторонами договору сервітуту є фізичні особи та жодних відомостей про використання ними об`єкту договору сервітуту, що спричиняє загрозу майну позивача, саме як фізичними особами - підприємцями, немає. Доводи апеляційної скарги вказують, що хоча позивач має статус ФОП, у спірних правовідносинах він не виступає, як суб`єкт господарювання, а як власник нерухомого майна; відповідачі також не виступають як ФОП, отже, господарські правовідносини між сторонами спору - відсутні. Апелянт стверджує, що між сторонами даного спору відсутні договірні відносини; відсутні зобов`язання за договорами, відсутні правовідносини, що містять ознаки господарських. Доводи апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини щодо суб`єктного складу правовідносин, що призвело до постановлення судом необґрунтованої ухвали від 19.08.2026 року.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 82, 83, 87-89), не з`явилися.

Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, у серпні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення дій, які створюють загрозу пошкодження майна, та заборону здійснювати рух великогабаритним транспортом, зазначивши третьою особою Киїнську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області, в якому просив: зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 припинити дії, які створюють загрозу пошкодження майна позивача, розташованого на земельних ділянках з кадастровими номерами 7425586000:02:000:0481, 7425586000:06:000:5008, 7425586000:02:000:0569; заборонити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також іншим особам, які діють за їх дорученням чи в їх інтересах, здійснювати рух великогабаритних та/або великовагових транспортних засобів через земельну ділянку з кадастровим номером 7425586000:02:000:0580, через загрозу пошкодження нерухомого майна позивача та перешкоду здійсненню ним права власності. Позивач також стави питання про стягнення з відповідачів судових витрат.

Оскаржуваною ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19.08.2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення дій, які створюють загрозу пошкодження майна, та заборону здійснювати рух великогабаритним транспортом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Киїнська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області. Роз`яснено позивачу, що позовна заява відноситься до юрисдикції господарського суду.

Як вбачається із ухвали Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19.08.2026 року, відмовляючи у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що враховуючи суб`єктний склад правовідносин, оскільки як позивач так і відповідачі є фізичними особами - підприємцями, спір виник у зв`язку із здійсненням господарської діяльності позивача та у зв`язку із здійсненням господарської діяльності відповідачами, що визначена видами економічної діяльності, як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відноситься до юрисдикції господарського суду. Відповідно до п.1 ч.1 статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що в ході апеляційного розгляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги щодо безпідставності висновку оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 19.08.2026 року про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення дій, які створюють загрозу пошкодження майна, та заборону здійснювати рух великогабаритним транспортом, третя особа: Киїнська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно зі статтею 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття ”суд, встановлений законом” містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до положень ч.1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктами: 1, 15 ч.1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

- інші справи у спорах між юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність, та/або фізичними особами - підприємцями.

Для цілей цього Кодексу господарською діяльністю є діяльність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ч.1 статті 20 ГПК України).

Як вбачається з тексту позовної заяви ОСОБА_1 , позов ним заявлено, як фізичною особою до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як до фізичних осіб. При цьому, позовна заява ОСОБА_1 не містить в собі відповідних посилань на те, що між сторонами даного спору наявні господарські правовідносини, як і спір про право, який виник з таких правовідносин.

Згідно матеріалів справи, на стадії вирішення питання про відкриття провадження у даній справі за позовом ОСОБА_1 , суд першої інстанції вчинив відповідні запити, і як вбачається із відповідей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.08.2026 року № 3194736, № 3194748, №3194756, ОСОБА_1 , є фізичною особою - підприємцем, ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємцем, ОСОБА_3 є фізичною особою - підприємцем (а.с.46-49).

Як зазначено судом першої інстанції у оскаржуваній ухвалі від 19.08.2026 року про відмову у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 , враховуючи суб`єктний склад правовідносин, оскільки як позивач, так і відповідачі є фізичними особами-підприємцями, спір виник у зв`язку із здійсненням господарської діяльності позивача та у зв`язку із здійсненням господарської діяльності відповідачами, що визначена видами економічної діяльності, як вбачається із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відноситься до юрисдикції господарського суду.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що в ході апеляційного перегляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги відносно того, що є передчасним висновок суду першої інстанції відносно того, що розгляд даного спору за позовом ОСОБА_1 , відноситься до юрисдикції господарського суду. Оскільки відповідно до приписів п.1 ч.1 статті 189 ЦПК України, яка регулює завдання та строк підготовчого провадження, завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

За наведених вище обставин, апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги відносно того, що у суду першої інстанції в даному випадку, тобто, без остаточного визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, були відсутні підстави для застосування п.1 ч.1 статті 186 ЦПК України. А саме, для висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до приписів п.4 ч.1 статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 - необхідно задовольнити, а ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19.08.2026 року - необхідно скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Питання щодо розподілу судових витрат між сторонами апеляційним судом не вирішується, оскільки, виходячи зі змісту положень ч.1 статті 141 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами, судовий збір покладається на сторони в залежності від розгляду вимог заявленого позову по суті.

Керуючись статтями: 367, 368, 369, 374; п.4 ч.1 статті 379, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 серпня 2026 року - скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: