Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №748/3684/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

20 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/3684/25

Головуючий у першій інстанції – Хоменко Л. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1768/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н. В.,

суддів Стельмаха А. П., Шитченко Н. В.

із секретарями Зіньковець О. О., Мисник С. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство оборони України, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Міністерства оборони України на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, встановлення факту родинних відносин.

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якій просила встановити факт проживання її з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у період із серпня 2021 року по 01.01.2025 та встановити факт родинних відносин, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з 19.09.2018 вона із померлим військовослужбовцем ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі, від якого є спільний син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Вказувала, що заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.07.2021 шлюб розірвано, однак після розірвання шлюбу вони швидко примирились. ОСОБА_5 відбував покарання у в`язниці, позивач з його сестрою підтримували з ним відносини, допомагали йому речами та продуктами харчування, планували подальший спільний побут.

22.05.2024 ОСОБА_5 прийнятий до в/ч НОМЕР_1 на військову службу за контрактом. 29.10.2024 нотаріально посвідченою заявою розпорядився перераховувати належне йому грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати та додаткові винагороди за весь час проходження ним військової служби на рахунок позивача, як його дружини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер від захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. До дня смерті приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

Позивач зазначала, що відсутність зареєстрованого шлюбу унеможливлює реалізацію її права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця. Раніше її заява про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та родинних відносин залишена без розгляду ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.10.2025 у зв`язку з наявністю спору про право. Також судами розглядаються справи щодо встановлення факту батьківства загиблого ОСОБА_5 стосовно інших малолітніх дітей.

Позивач посилається на наявність розбіжностей у написанні прізвища матері померлого ОСОБА_5 у офіційних документах, у витязі з Державного реєстру актів цивільного стану зазначено прізвище « ОСОБА_8 », тоді як у свідоцтві про смерть « ОСОБА_9 ». На думку позивача, встановлення відповідного юридичного факту є необхідним для визначення кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02.06.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, встановлення факту родинних відносин – задоволено частково.

Встановлено факт родинних відносин, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Рішення суду обґрунтоване тим, що надані позивачкою докази у їх сукупності не підтверджують спільного її проживання після розірвання шлюбу з ОСОБА_5 однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Також за висновком суду, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, встановлено, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , наявні підстави для задоволення цих вимог.

Не погодившись з вказаним рішенням суду в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту родинних відносин, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення районного суду в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у цій частині, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції зобов`язаний насамперед перевірити, чи містить позов належну матеріально-правову вимогу, яка підлягає судовому розгляду в порядку позовного провадження. Натомість суд фактично здійснив розгляд вимог про встановлення юридичних фактів як самостійного предмета позову, чим неправильно застосував норми процесуального права та відступив від обов`язкових висновків Великої Палати Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлено відсутність юридичних наслідків, заради яких позивачка звернулася до суду, однак усупереч власним висновкам продовжив дослідження доказів та ухвалив рішення по суті заявлених вимог.

Встановлення юридичного факту саме по собі не може бути предметом позову, проте суд першої інстанції фактично здійснив розгляд саме таких вимог, дослідив усі докази виключно з метою підтвердження або спростування заявлених до встановлення юридичних фактів, після чого ухвалив рішення про відмову у встановленні факту проживання однією сім`єю, але встановив факт родинних відносин, задовольнивши позовну заяву частково.

Незважаючи на помилковість окремих мотивів рішення, Міністерство оборони України вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність належних і допустимих доказів існування між позивачкою та загиблим військовослужбовцем фактичних шлюбних відносин.

Вважає, що жоден із зазначених доказів, а також усі вони в сукупності не підтверджують ведення сторонами спільного господарства, а також не може свідчити про існування сімейних відносин і нотаріальна заява військовослужбовця про перерахування грошового забезпечення на рахунок позивачки.

Наголошує на тому, що суд першої інстанції не встановив, яке саме право позивача порушується відсутністю судового рішення про підтвердження родинних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та не навів мотивів, яким чином встановлення такого факту саме по собі призводить до відновлення чи захисту права позивача. Фактично предметом судового розгляду стало підтвердження юридичного статусу двох інших осіб, які на момент звернення до суду вже померли.

Стверджує, що родинний зв`язок між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вже підтверджений актовим записом цивільного стану та офіційними відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Судове рішення фактично дублює відомості, які вже містяться у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян. Єдиною підставою звернення до суду позивач визначила різне написання прізвища матері загиблого військовослужбовця (« ОСОБА_8 » та « ОСОБА_9 ») у різних документах. Проте така розбіжність не свідчить про відсутність родинних відносин між матір`ю та сином. Більше того, вона не створює необхідності повторного встановлення судом юридичного факту, який уже підтверджений офіційним державним реєстром.

Міністерство оборони України звертає увагу суду апеляційної інстанції на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц, відповідно до якої встановлення юридичних фактів у позовному провадженні саме по собі не є способом захисту права, а може бути лише складовою вирішення матеріально-правової вимоги.

За змістом наведеної постанови Великої Палати Верховного Суду встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та встановлення інших фактів у позовному провадженні може бути лише складовою мотивувальної частини рішення під час вирішення матеріально-правової вимоги, але не самостійним предметом позову. Оскільки позивач не заявив жодної матеріально-правової вимоги, яка могла б бути задоволена судом, суд першої інстанції мав оцінити належність обраного способу захисту та вирішити питання про наявність предмета позову відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02.06.2026 в частині не задоволених позовних вимог про встановлення факту проживання позивачки ОСОБА_1 однією сім`єю, як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу разом із ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період із серпня 2021 по 01.01.2025 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що відмовляючи у встановленні факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у заявлений період, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що надані позивачкою докази не підтверджують факту її спільного проживання із загиблим ОСОБА_5 після розірвання шлюбу. У свою чергу, зважаючи на специфіку фактичних обставин даної справи, з боку позивачки суду надані докази на підтвердження вказаного юридичного факту, які у своїй сукупності підтверджують наявність відносин, притаманних подружжю, що частково підтверджується змістом оскаржуваного рішення.

Поважними причинами роздільного проживання між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за матеріалами даної справи та які встановлені судом першої інстанції, були відбування покарання ОСОБА_5 та його перебування на фронті (у зоні відповідальності військового формування, в якому він проходив службу). Натомість, маються беззаперечні докази спільного бюджету, спільних витрат, а також взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, як основних критеріїв для встановлення заявленого факту.

Вважає, що судом першої інстанції встановлені обставини справи свідчать про те, що загиблий військовослужбовець ОСОБА_5 , з моменту відбування покарання та під час проходження військової служби, в офіційних документах та відомостях щодо себе дружиною визнавав та зазначав позивачку ОСОБА_1 . Перераховані судом докази для встановлення наведених обставин спростовують висновок суду першої інстанції про те, що заявлений позивачкою юридичний факт підтверджується тільки показаннями свідків, як і спростовують висновок суду про відсутність доказів на підтвердження заявленого факту.

Стверджує, що перерахування на банківську картку позивачки грошових коштів із призначенням платежу «заробітна плата», а також подальше часткове перерахування цих коштів на інший картковий рахунок, належність якого ОСОБА_5 нерозривно пов`язано із іншими активними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_5 по відношенню один до одного, а оцінюватися можуть виключно у комплексі із іншими обставинами та доказами. Адже з наданих суду банківських виписок, які були приєднані до матеріалів справи, вбачається, що все грошове забезпечення ОСОБА_5 та інші його виплати надходили на рахунок ОСОБА_10 , відкритий в Ощадбанк. При цьому, із вказаних виписок також вбачається, що кошти знімалися, як в Чернігові, де проживає позивачка, так і в Харкові та Харківській області, де проходив військову службу ОСОБА_5 , тобто ОСОБА_5 та ОСОБА_1 мали спільний бюджет, яким розпоряджалися спільно, бачили та могли контролювати взаємне використання коштів на рахунку.

Судом першої інстанції не надано жодної правової оцінки доводам сторони позивачки про те, що померлий військовослужбовець повністю забезпечував її як дружину, яка на той час не працювала та не мала жодних доходів. Відсутність джерел доходів у ОСОБА_1 підтверджено довідками ОК-5 та ОК-7, що приєднані до матеріалів справи.

Позивач зауважує, що надана нею переписка в месенджері «Telegram» свідчить про те, що померлий військовослужбовець ОСОБА_5 довіряв позивачці з усіх питань у повному обсязі, вони обговорювали та планували спільні витрати, також планували спільні дороговартісні покупки, відновлення офіційних шлюбних відносин, про що ОСОБА_5 неодноразово писав ОСОБА_1 . За змістом таких повідомлень, вони навіть обирали обручки, що підтверджується наданими суду фотографіями листування у месенджерах.

Звертає увагу суду на те, що на час звернення до суду із даним позовом, в якості відповідачів, крім ОСОБА_2 , зазначені ОСОБА_3 , як законний представник ОСОБА_11 , та ОСОБА_4 , як законний представник ОСОБА_12 . Визначення саме такого кола учасників справи обумовлено тим, що на розгляді Деснянського районного суду м. Чернігова на той час вже перебували позови: ОСОБА_3 у цивільній справі № 750/16369/25 та ОСОБА_4 у цивільній справі № 750/12511/25 в інтересах своїх малолітніх дітей. Проте на час постановления судом рішення у даній справі, рішення суду у справі за позовом ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства оскаржується в апеляційному порядку, а рішення суду у справі за позовом ОСОБА_4 ще не ухвалене. Про всі ці обставини відомо суду першої інстанції, тому на час ухвалення судом рішення у даній справі права вказаних відповідачів не порушуються, оскільки вони є неналежними відповідачами у справі.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційних скарг та додані до них матеріали справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_4 просить у задоволені апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу полягають в тому, що судом першої інстанції правильно врахована суперечлива поведінка позивачки ОСОБА_1 , котра під час первинних пояснень суду замовчувала факт того, що вона завагітніла та народила дитину від іншого чоловіка у період проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 (свідоцтво про народження суду не надала, в позові теж не вказувала). Більше того, ані вона, ані свідки з боку позивачки так і не відповіли на питання суду, за якою ж адресою «подружжя» мешкало у спірний період.

Вказувала, що після залучення ОСОБА_4 в якості співвідповідача та після її пояснень ОСОБА_1 визнала, що вони з ОСОБА_5 спільний період часу (2021-2023 роки) жили за окремим адресами. В цей період ОСОБА_5 почав мешкати та жити однією сім`єю у своєму будинку з ОСОБА_4 та у них народилася спільна дитина.

Зазначає, що позивачкою на вимогу суду надано свідоцтво про народження дитини та остання пояснила, що вона завагітніла у період часу, коли ще була заміжня за ОСОБА_5 , а тому батьком дитини мав би бути записаний він, хоча біологічним батьком була інша особа та вони усі разом, втрьох, ходили до ДРАЦСу, де подали спільну заяву щодо батьківства іншої особи, а не ОСОБА_5 .

Судом правильно оцінено, що ОСОБА_1 надала суперечливі пояснення та намагалася ввести суд в оману. Замовчувала і факт того, що в період часу, котрий вказувався позивачкою, що вона жила однією сім`єю з ОСОБА_5 , останній був затриманий та тримався в умовах Чернігівського СІЗО, далі після вироку в колонії в м. Харків. На момент затримання ОСОБА_5 був за своєю домашньою адресою разом з ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 ще раз підтвердила, що в той час мешкала окремо. Крім того, в СІЗО та колонії ОСОБА_1 жодного разу ОСОБА_5 не навідала, передач не передавала.

Стверджує, що дії позивачки є недобросовісними, зловживання правом та намаганням створити штучні підстави для оформлення ОГД на себе в зв`язку з загибеллю ОСОБА_5 при захисті Батьківщини.

Зауважує, що ОСОБА_5 мав безліч штрафів та різних боргів у виконавчій службі, в тому числі з аліментів, та з метою уникнення стягнення коштів в дохід держави запропонував позивачці надати свої банківські реквізити для оформлення на них зарплати військовослужбовця. В свою чергу вона надала йому ці данні та надала доступ до клієнт-банку, таким чином, останній міг також розпоряджатися цими грошима та керувати рахунком з телефону.

Відповідачка вважає, що у матеріалах справи відсутні докази про сталі сімейні стосунки позивачки з ОСОБА_5 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, в сукупності відсутні переконливі докази ведення ними спільного побуту, наявності спільних прав та обов`язків, не надано документів, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача, а рішення Чернігівською районного суду Чернігівської області від 02.06.2026 є законним та обґрунтованим.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційних скарг, відзиву на апеляційну скаргу та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги Міністерства оборони України та часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 20.01.2025 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, серії НОМЕР_2 , актовий запис № 242 (а.с. 7 т. 1).

Відповідно до сповіщення сім`ї № 84 від 13.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідача ОСОБА_2 сповіщено про те, що її брат - солдат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час виконання бойового завдання в районі н.п. Глибоке Харківського району Харківської області помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8 т.1).

20.01.2025 ОСОБА_2 видано свідоцтво про поховання померлого ОСОБА_5 , реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с. 9 т.1).

За протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0414-0928-4049-3 від 14.04.2025 солдат ОСОБА_5 звільнений з військової служби 01.01.2025 у зв`язку зі смертю (а.с. 10 т. 1).

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_4 від 11.01.2025 №11/1/245 у період з 03.07.2024 по 01.01.2025 солдат ОСОБА_5 приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України. (а.с. 11 т. 1).

Відповідно до копії свідоцтва про народження, виданого 04.12.18 Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Чернігівській області, серії НОМЕР_5 , актовий запис № 2566, ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с. 15 т. 1).

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.07.2021 у справі № 750/4445/21 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , зареєстрований 19.09.2018. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_7 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 26.04.2021 до досягнення дитиною повноліття (а.с. 16-18 т. 1).

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.07.2021, залишеним без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 21.10.2021 (а.с. 185-188), ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч.1 ст. 70 КК України до 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що є його особистою власністю. Зараховано у строк відбування покарання час тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та рахувати початок строку відбування ним покарання з 03.01.2021 (а.с. 179-184 т. 1).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 20.05.2024 засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено умовно-достроково від відбування покарання на невідбуту частину покарання 2 роки 8 місяців 13 днів за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.07.2021 для проходження військової служби за контрактом, як особи, що виявила бажання проходити військову службу за контрактом. Зобов`язано ДУ «Холодногірська виправна колонія (№18)» негайно передати підрозділу Національної гвардії України засудженого ОСОБА_5 , як особу, яка виявила бажання проходити військову службу за контрактом, для супроводження останнього з установи виконання покарань до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для укладення контракту та проходження військової служби. Останнім днем відбування кримінального покарання засудженого ОСОБА_5 визначено день його передачі до підрозділів Національної гвардії України для доставлення до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Крім того, ухвалою суду від 20.05.2024 встановлено щодо ОСОБА_5 адміністративний нагляд строком на 12 місяців із встановленням обмежень, а саме: заборони перебування поза межами місця дислокації військової частини, з якою укладено контракт та місця перебування, визначеного безпосереднім командиром; заборони виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі дислокації військової частини та місця перебування, визначеного безпосереднім командиром, без дозволу командира військової частини, з яким укладено контракт.

29.10.2024 ОСОБА_5 видав нотаріально посвідчену заяву, якою розпорядився перераховувати належне йому грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати та додаткові винагороди за весь період проходження ним військової служби на картковий рахунок, відкритий на ім`я його дружини ОСОБА_1 (а.с. 19 т. 1).

З дослідженої судом копії Анкети щодо солдата ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що він проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 , місцем проживання зазначено адресу: АДРЕСА_1 . У відомостях щодо близьких родичів зазначено: дружина ОСОБА_1 , діти ОСОБА_7 , сестра ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.9-10 т. 2).

Відповідно до даних копії матеріалів особової справи ОСОБА_5 , наданих ІНФОРМАЦІЯ_6 , в автобіографії зазначено такі відомості: дружина - ОСОБА_1 , син - ОСОБА_7 , найближча родичка - сестра ОСОБА_2 (а.с. 85 т. 2).

З наданої копії Картки обліку побачень, видачі посилок (передач) вбачається, що в графі «Родичі засудженого» дружиною зазначена ОСОБА_1 . Згідно обліку видачі посилок (передач) від ОСОБА_2 19.07.2022 надходила посилка (зворот а.с. 69 зворот -70 т. 2).

Згідно інформації ДУ «Холодногірська виправна колонія (№18)» від 25.02.2026 № 3/3.2-556/26 за час відбування покарання відповідно до картки обліку побачень, видачі посилок (передач) засудженого ОСОБА_5 жодна особа не відвідувала (а.с. 69 т. 2).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що зібрані у справі докази у їх сукупності, підтверджують, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Проте відмовляючи у задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачкою докази у їх сукупності не підтверджують спільного її проживання після розірвання шлюбу з ОСОБА_5 однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

З такими висновками суду першої інстанції частково не погоджується апеляційний суд, враховуючи наступне.

Частинами першою, другою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша статті 10 ЦПК України).

Приписи ч. 1 ст. 4 ЦПК України, зазначають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Також, за змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач – це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.

У разі пред`явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі за своєю ініціативою і без згоди позивача залучати інших осіб до участі у справі як відповідачів чи співвідповідачів.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року в справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідач, суд відмовляє у задоволенні позову (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 947/6589/21 (провадження № 61-10253св23), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року в справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Учасники справи мають право виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (пунктом 6 частини першої статті 43 ЦПК України).

У справі, що переглядається апеляційним судом, встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, встановлення факту родинних відносин.

Розглядаючи справу суд першої інстанції не звернув увагу, що якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідач, суд відмовляє в задоволенні позову.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначала, що встановлення факту має для неї юридичне значення, для врегулювання питання виплати одноразової грошової допомоги та встановлення всіх осіб, які мають право на виплату такої допомоги.

З позовом позивачка звернулася лише до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а Міністерство оборони України, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залучені третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору.

Вирішення цього спору безумовно впливає на права спадкоємців померлого ОСОБА_5 та осіб, що мають право на виплату одноразової грошової допомоги, оскільки у разі задоволення позову ОСОБА_1 зменшиться спадкова маса та сума одноразової грошової допомоги, компенсаційних сум.

У цьому випадку майновий інтерес позивачки не співпадає з майновим інтересом її малолітнього сина ОСОБА_7 , який на момент смерті його батька був малолітнім та відповідно до положень ч. 4 ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, а також є потенційним суб`єктом отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Оскільки розгляд справи покладається на суд першої інстанції, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження у справі, під час апеляційного перегляду справи позивач не вправі змінювати позовні вимоги шляхом їх збільшення, апеляційний суд не може залучати до участі у справі іншого чи додаткового відповідача, зміни у складі учасників процесу можуть мати місце на відповідній стадії процесу лише у прямо передбачених цивільним процесуальним законом випадках, зокрема, при правонаступництві, що відповідає приписам ст. 23-24, 43, 49-51, 55 ч. 1, 367, 368 ч. 1 ЦПК України.

Таким чином, по захист своїх порушених прав особа може звернутися до суду не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі відповідає обов`язок належного відповідача усунути порушення права.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на вищевказані роз`яснення щодо належних відповідачів у таких справах не звернув уваги.

Суд першої інстанції розглянув справу за позовом ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу без участі належного співвідповідача у справі, а апеляційний суд не має процесуальних повноважень щодо залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача, тому колегія суддів апеляційного суду позбавлена можливості вирішувати питання про їх права та обов`язки шляхом ухвалення нового рішення.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не могли бути вирішені по суті відповідно до закону за відсутності належних співвідповідачів незалежно від того, якими фактичними обставинами та правовими нормами він обґрунтовувався.

За матеріалами справи, клопотань про залучення до участі у справі сина ОСОБА_7 – помелого ОСОБА_5 , який є спадкоємцем першої черги, а також особою, яка претендує на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця Збройних сил України, що підтверджується також рішенням комісії комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, як співвідповідача позивачка не заявляла.

Таким чином, суд першої інстанції фактично прийняв рішення про права особи, що не була залучена до участі у справі. Отже, враховуючи, що суд відмовив у задоволенні позову внаслідок недоведеності спільного проживання, рішення суду першої інстанції слід змінити, оскільки у задоволенні позову належало відмовити внаслідок неналежного складу співвідповідачів.

За таких обставин, суд відмовив в позові з помилкових мотивів, оскаржене судове рішення в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу належить змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що суд першої інстанції прийшов помилкового висновку, що надані позивачкою докази не підтверджують факту її спільного проживання із загиблим ОСОБА_5 після розірвання шлюбу, не врахував специфіку фактичних обставин даної справи, не врахував, що позивачкою суду надані докази на підтвердження вказаного юридичного факту, які у своїй сукупності підтверджують наявність відносин, притаманних подружжю, що частково підтверджується змістом оскаржуваного рішення; не врахував, що поважними причинами роздільного проживання між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за матеріалами даної справи та які встановлені судом першої інстанції, були відбування покарання ОСОБА_5 та його перебування на фронті (у зоні відповідальності військового формування, в якому він проходив службу); не врахував беззаперечні докази спільного бюджету, спільних витрат, а також взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, як основних критеріїв для встановлення заявленого факту; не врахував, що загиблий військовослужбовець ОСОБА_5 , з моменту відбування покарання та під час проходження військової служби, в офіційних документах та відомостях щодо себе дружиною визнавав та зазначав позивачку ОСОБА_1 та повністю забезпечував її як дружину, яка на той час не працювала та не мала жодних доходів, а відсутність джерел доходів у ОСОБА_1 підтверджено довідками ОК-5 та ОК-7, що приєднані до матеріалів справи, враховуючи, що питання обґрунтованості позову, доведеності обставин, які підлягають доказуванню, інші обставини по суті спору наразі значення не мають, оскільки не впливають на висновок про необхідність відмови у задоволенні позову.

Також звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просила встановити факт родинних відносин, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Визначений у частині першій статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Разом з тим, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право, а за наявності спору про право суд у порядку позовного провадження.

Судом першої інстанції встановлено, що свідоцтвом про смерть, виданим 20.01.2025 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, серії НОМЕР_2 , актовий запис № 242, підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України від 07.01.2025 №00048597075, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_13 та ОСОБА_6 (українка, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 ). Відомості про батька ОСОБА_5 записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, тобто за вказівкою матері.

Так, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 28.01.1978 (додаток), складеного російською мовою, зазначено, що « ОСОБА_14 » народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце народження: село Брусилів Чернігівського району Чернігівської області.

У паспорті громадянина України, серії НОМЕР_8 (додаток), вказано, що ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: село Брусилів Чернігівського району Чернігівської області.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 від 30.07.2019 зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: село Брусилів Чернігівського району Чернігівської області.

Згідно витягу зі Спадкового реєстру від 14.11.2025, спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 не відкривалась.

Суд апеляційної інстанції враховує, що предметом спору у цій справі є вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловік та жінки без реєстрації шлюбу з метою отримання одноразової грошової допомоги, яка передбачена статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

У судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки (див. постанову Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі № 490/6057/19-ц).

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку, і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

З урахуванням наведеного можна констатувати, що існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення, - позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22).

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заявниця зазначала про необхідність підтвердження її права на отримання відповідної грошової допомоги у зв`язку з загибеллю військовослужбовця, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З врахуванням викладеного, встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як між матір`ю та сином, є необхідним та породжуватиме юридичні факти для ОСОБА_1 у разі встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу.

Проте, за відсутності доведеного факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу за позовом ОСОБА_1 , матеріали справи не містять достатніх доказів права на отримання одноразової грошової допомоги, виплат та інших пільг, саме позивачем, яка звернулась до суду лише в своїх інтересах, оскільки ні позовна заява, ні апеляційна скарга не містять даних, що позивачка звернулась до суду і в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_7 , батьком якого є померлий ОСОБА_5 .

Вирішальним є встановлення сукупності передбачених законом юридичних фактів, зокрема належності особи до кола суб`єктів, які мають право на отримання таких виплат, проте позивачка за відсутності встановленого факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу до таких суб`єктів не відноситься, і як вже зазначалось, в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_7 – ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є таким суб`єктом, не зверталась.

За таких обставин апеляційна скарга Міністерства оборони України підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог встановлення факту родинних відносин - скасуванню з відмовою в позові, а в частині встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу – зміні з викладенням його мотивувальної частини у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється за результатом розгляду справи по суті позовних вимог.

При звернення до суду з апеляційною скаргою Міністерство оборони сплатило 1453,44 грн (а.с. 74 т. 3).

Враховуючи, що апеляційний суд апеляційну скаргу МОУ задовольняє, тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь Міністерства оборони України судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1453,44 грн.

Керуючись ст. 141, 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 4, 376 ч. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України – задовольнити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 червня 2026 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин скасувати, відмовивши у задоволенні цих вимог.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 червня 2026 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1453,44 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.10.2026.

Головуючий Судді