Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №587/1667/24 — Сумський апеляційний суд

Суд: Сумський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №587/1667/24

Суддя: Рунов В. Ю.

Справа №587/1667/24Головуючий у суді 1-ї інстанції - Черних О. М.

Номер провадження 33/816/57/26Суддя-доповідач Рунов В. Ю.

Категорія 172-20 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 жовтня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 587/1667/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 02.07.2024, якою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,

установив:

У поданій апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 просить скасувати постанову судді суду першої інстанції та закрити провадження в справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, оскільки в протоколі не вказано час його складання, вказані в протоколі обставини щодо часу його виявлення в стані сп`яніння та доставлення до закладу охорони здоров`я не можуть відповідати дійсності, письмові пояснення свідків є недопустимими доказами, в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд, відповідальність за відмову від проходження огляду ст. 172-20 КУпАП не передбачена, на нього чинився тиск працівниками військової служби правопорядку, в стані алкогольного сп`яніння він не перебував, свідки є упередженими.

Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 02.07.2024 ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 536,80 грн.

Згідно постанови судді, 13.06.2024 близько 07 год. 30 хв. на території розташування в/ч в Сумському районі Сумської області, в умовах особливого періоду, під час виконання обов`язків військової служби був виявлений військовослужбовець ОСОБА_4 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, порушення координації руху. З метою встановлення стану сп`яніння, ОСОБА_4 було доставлено до КНП СОР «ОКМЦСНЗ». В медичному закладі ОСОБА_4 у присутності свідків відмовився від проходження медичного огляду для встановлення стану сп`яніння чи його відсутності, чим порушив вимоги ст. 11, 16, 13, 59, 241 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ.

Апеляційний розгляд справи призначався на 18.11.2024, 25.03.2025, 25.07.2025, 19.02.2026 та 20.10.2026, але ОСОБА_4 , будучи з урахуванням вимог ст. 268, 277-2 і 294 КУпАП своєчасно сповіщеним у встановленому законом порядку про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явився, будь-яких заяв чи клопотань від нього не надійшло.

Відповідно ч. 4-6 ст. 294 КУпАП, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у §1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р, «не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції і переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати §1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany). «Роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними» (п. 28 рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04; рішення від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України») і «запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у процесі є завданням саме державних органів» (п. 24 рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», заява № 26976/06). «Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02; рішення від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France), заява № 30979/96).

У іншому своєму рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S.A. v. Spain), ЄСПЛ зазначив, що «заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання».

З огляду на викладене апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності ОСОБА_4 , оскільки це не суперечить положенням ст. 268, 271 та 294 КУпАП. Апеляційним судом було надано достатньо можливостей для реалізації ним права на доступ до суду та участь у розгляді справи, у тому числі шляхом залучення ним захисника, оскільки судові засідання призначалися п`ять разів протягом тривалого часу, однак у жодне з них ОСОБА_4 не з`явився та не висловив своєї правової позиції в будь-який доступний спосіб. При цьому відсутні дані, які б свідчили про об`єктивну неможливість його участі в розгляді справи, у тому числі і за допомогою відеоконференцзв`язку.

За таких обставин процесуальна поведінка ОСОБА_4 перешкоджає своєчасному та справедливому розгляду справи, свідчить про свідоме затягування судового процесу та є проявом зловживання процесуальними правами, оскільки, незважаючи на відсутність у КУпАП загального визначення такого поняття, заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом, що поширюється на всі галузі права.

Перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зокрема, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії КИС № 267 від 13.05.2024, суддя суду першої інстанції дійшла правильного висновку, що військовослужбовець ОСОБА_4 в умовах особливого періоду під час виконання обов`язків військової служби був виявлений на території розташування в/ч із ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження медичного огляду відмовився у присутності двох свідків, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та об`єктивно підтверджується, окрім протоколу, дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- рапортами командира РВП ОСОБА_5 та командира взводу ОСОБА_6 від 13.05.2024, згідно яких вони виявили на території в/ч військовослужбовця ОСОБА_4 із ознаками алкогольного сп`яніння. У їх присутності ОСОБА_4 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я;

- письмовими поясненнями військовослужбовців ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , згідно яких 13.05.2024 о 08:30 у зоні відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_2 ними був виявлений військовослужбовець ОСОБА_4 із ознаками сп`яніння. У їх присутності ОСОБА_4 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП).

Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, досліджуючи під час розгляду письмові пояснення свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на предмет їх достовірності та допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як докази вини ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, оскільки ці письмові пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об`єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що ці особи не спростували перед судом у будь-який спосіб викладені ними у їх письмових поясненнях обставини, що не протирічить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з`являються у судове засідання і надані ним раніше показання визнаються допустимими як докази, які узагальнені та уточнені ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно яких необхідно проводити три етапний аналіз відповідності положенням п. 1 і пп. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у справі мали місце достатні урівноважуючі фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду. Письмові пояснення свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_4 до відповідальності за вчинення правопорушення, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об`єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності.

Адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП настає, зокрема, за відмову військовослужбовців від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, вчинене в умовах особливого періоду.

Особливий період – це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, ЗСУ, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану»).

Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами) в Україні введено воєнний стан, який був продовжений відповідними Указами Президента України і продовжував діяти на момент вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Крім того, відповідно ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території в/ч або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза в/ч, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Отже, встановлені обставини в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі підтверджують факт відмови військовослужбовця ОСОБА_4 , який в умовах особливого періоду перебував на території розташування в/ч із ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Складений стосовно ОСОБА_4 протокол за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП відповідає приписам «Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення», затвердженої наказом МОУ від 23.10.2021 № 329, якими встановлений механізм складання протоколів про адміністративні правопорушення щодо військовослужбовців ЗСУ, а додатком 1 до вказаної Інструкції затверджено форму протоколу про військове адміністративне правопорушення КУпАП.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 про відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення часу його складення, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, оскільки вони не відповідають вимогам законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно п. 4 Розділу II Інструкції у протоколі зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, імена, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена та по батькові (за наявності), адреси свідків, понятих і потерпілих (якщо вони є); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно ч. 1-3 ст. 256 КУпАП, у протоколі зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до відповідальності. Особа, яка притягається до відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу.

Наявний у справі протокол про військове адміністративне правопорушення серії КИС № 267 від 13.05.2024 ґрунтується на вимогах процесуальних норм закону, він складений уповноваженою на те особою з урахуванням приписів як ст. 256 КУпАП, так і Інструкції. При цьому викладена у протоколі суть вчиненого ОСОБА_4 правопорушення (об`єктивна сторона) охоплюється межами диспозиції ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а внесені до протоколу відомості відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені доказами.

Також не можуть бути прийняті до уваги твердження апеляційної скарги стосовно того, що зазначені в протоколі обставини щодо часу виявлення ОСОБА_4 у стані сп`яніння (07:30) та його доставлення до закладу охорони здоров`я (07:45) не можуть відповідати дійсності з огляду на відстань між місцем розташування в/ч та м. Суми, оскільки такі доводи ґрунтуються виключно на припущеннях і не підтверджені належними доказами. При цьому не встановлено конкретних обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість доставлення ОСОБА_4 до закладу охорони здоров`я протягом зазначеного проміжку часу. Саме лише посилання на відстань між указаними місцями без встановлення місця точного виявлення особи та інших обставин її доставлення не спростовує достовірності відомостей, зафіксованих у протоколі.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 не перебував у стані сп`яніння, оскільки останній підлягав огляду на стан сп`яніння як військовослужбовець, щодо якого були підстави вважати, що він перебуває в стані сп`яніння у зв`язку із наявними у нього ознаками, але від такого огляду ОСОБА_4 відмовився, чим порушив наведені вище вимоги закону, тобто об`єктивна сторона вчиненого ОСОБА_4 правопорушення полягає не у перебуванні під час виконання обов`язків військової служби в стані сп`яніння, а у відмові від проходження відповідного огляду, що охоплюється диспозицією ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність в матеріалах справи направлення на огляд на стан сп`яніння до закладу охорони здоров`я є необґрунтованим і задоволенню не підлягає, оскільки направлення виписується і надається відповідним командиром (начальником) не військовослужбовцю, а відповідному працівнику закладу охорони здоров`я, який буде безпосередньо проводити огляд на стан сп`яніння в установленому законом порядку, і залишається у цьому закладі, а не приєднується до матеріалів справи.

Також є неприйнятними доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про недопустимість письмових пояснень свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з тих підстав, що вони оформлені на заздалегідь підготовлених бланках, які містять перелік усіх можливих ознак алкогольного та наркотичного сп`яніння без конкретизації тих, що були виявлені у ОСОБА_4 , а також відомості про його відмову від проходження огляду в присутності свідків після медичного огляду в закладі охорони здоров`я.

Апеляційний суд зазначає, що положення КУпАП не встановлюють вимог щодо обов`язкового викладення письмових пояснень свідків виключно власноруч та не забороняють використання заздалегідь підготовлених бланків, якщо вони узгоджуються із фактичними обставинами правопорушення. Тому, в даному випадку, спосіб оформлення таких пояснень не впливає на їх допустимість як доказів у справі. При цьому наведений у бланках перелік можливих ознак сп`яніння не означає, що всі вони були встановлені у ОСОБА_4 , а відсутність конкретизації кожної з них не спростовує відомостей про обставини, які свідки безпосередньо сприймали, зокрема про відмову особи від проходження огляду, тим більше що конкретні ознаки сп`яніння, виявлені у ОСОБА_4 , зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, який підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами у справі.

Необґрунтованими є й посилання в апеляційній скарзі на те, що в поясненнях зазначені відомості про медичний огляд та одночасно про відмову від його проходження, оскільки зміст таких пояснень необхідно оцінювати з урахуванням фактичних обставин справи, зокрема того, що ОСОБА_4 було доставлено до закладу охорони здоров`я для проведення огляду, однак сам огляд не відбувся у зв`язку з відмовою від його проходження. У зв`язку з цим зазначення в поясненнях свідків відомостей про відмову від огляду не суперечить факту перебування особи в закладі охорони здоров`я та не дає підстав вважати, що свідки засвідчили результати медичного огляду, який не проводився.

З аналогічних підстав не можуть бути прийнятими до уваги доводи апеляційної скарги про недопустимість як доказів рапортів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Не було установлено під час апеляційного розгляду й будь-яких даних про упередженість свідків, застосування до ОСОБА_4 незаконних методів, примусу чи інших протиправних дій, пов`язаних із складанням щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 про порушення права на захист у зв`язку із розглядом справи без його участі, то вони задоволенню не підлягають, оскільки справа надійшла до суду першої інстанції 17.05.2024, а судовий розгляд вперше був призначений на 22.05.2024. У день судового засідання від ОСОБА_4 надійшла заява, в якій він просив перенести розгляд справи з метою отримання правової допомоги.

Наступне судове засідання було призначене на 11.06.2024, в ході якого ОСОБА_4 надав пояснення по суті справи та заперечив свою вину, але за його клопотанням про надання додаткових доказів розгляд справи був відкладений на 02.07.2024, про що ОСОБА_4 був повідомлений шляхом вручення йому судової повістки.

01.07.2024 від ОСОБА_4 надійшла заява, в якій він просив перенести розгляд справи з метою отримання правової допомоги.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком судді суду першої інстанції про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_4 , що допускається положеннями ст. 268 КУпАП, ураховуючи при цьому наведену вище практику ЄСПЛ щодо оцінки поведінки особи та її впливу на тривалість судового розгляду.

Так, перше судове засідання було відкладено за ініціативою ОСОБА_4 з метою отримання правової допомоги. У другому судовому засіданні ОСОБА_4 мав можливість довести суду свою позицію, однак знову просив відкласти розгляд справи для надання доказів, і це клопотання суд задовольнив з метою забезпечення реалізації його процесуальних прав. Проте в наступне судове засідання ОСОБА_4 не з`явився, жодних доказів щодо обставин справи не надав, хоча саме з цією метою просив відкласти її розгляд, натомість особисто подав до суду чергову заяву про відкладення судового засідання знову для отримання правової допомоги. Така поведінка свідчить про зловживання процесуальними правами та спрямованість дій на затягування розгляду справи.

Таким чином, право ОСОБА_4 на доступ до суду не було обмежено таким чином або такою мірою, що його сутність була зведена нанівець. Ухвалення рішення за відсутності ОСОБА_4 відповідало вимогам п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки переслідувало легітимну мету забезпечення своєчасного судового розгляду, а між застосованими засобами та поставленою метою існувала розумна пропорційність.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, крім іншого, є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Послідовність викладення в диспозиціях правових норм наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона прав і свобод громадян, конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.

Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння на доказове значення отриманих у його результаті відомостей, суд повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Здійснене апеляційним судом дослідження зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин ОСОБА_4 в умовах особливого періоду знаходився на території розташування в/ч із ознаками сп`яніння та відмовився проходити огляд на стан сп`яніння в установленому законом порядку, так як будь-який наявний у справі обґрунтований сумнів був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належних, достовірних, допустимих і достатніх доказів.

Суддя суду першої інстанції не вийшла за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою ВСП у ЗСУ, яка склала протокол про адміністративне правопорушення – ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, –

постановив:

Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 02.07.2024 стосовно ОСОБА_9 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ю. Рунов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua