Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №2-2962/11 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

Дата: 31 серпня 2026 р.

Справа: №2-2962/11

Суддя: Таварткіладзе О. М.

Номер провадження: 22-ц/813/4743/26

Справа № 2-2962/11

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л.М.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 29 квітня 2020 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» про заміну сторони у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Валіда» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» звернулося до суду з заявою про заміну сторони на його правонаступника, в якій просило:

- замінити сторону позивача з публічного акціонерного товариства «Сведбанк» на його правонаступника ТОВ «Файненс Компані»;

- замінити стягувача у виконавчому провадженні № 36472762;

- замінити стягувача у виконавчому листі № 2-2962/10 від 23.02.2011 року.

В обґрунтування заяви зазначено, що заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 20.01.2011 року у справі № 2-2962/11 було стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором № 504 від 18.08.2006 року у розмірі 20 060 203,78 грн.

На виконання заочного рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16.04.2019 року по справі № 2-2962/11 було видано виконавчий лист № 2-2962/10 від 23.02.2011 року.

Цей виконавчий лист пред`явлений до виконання та відкрито виконавче провадження (ВП) № 36472762 від 07.02.2013 року.

Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Омега Банк».

07.03.2019 року між Публічним акціонерним товариством «Омега Банк» та ТОВ «Файненс Компані» (Новий кредитор) було укладено Договір № 1 про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 504 від 18.08.2006 року.

У пункті 2 Договору № 1 зазначено, що Новий кредитор у день укладення цього Договору, але в будь-якому разі не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 Договору, набуває усі права кредитора за основними договорами.

Відповідно до п. 4 Договору № 1, сторони домовилися, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 4664433,01 грн.

До моменту укладення Договору № 1 Новий кредитор сплатив Банку повну ціну продажу за його активи у лоті у розмірі 4 795 793,97 грн, в яку включена ціна відступлення, що підтверджується платіжним дорученням.

Також, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань правонаступник Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» - Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» з 18.11.2019 року є припиненим (ліквідованим) і, відповідно, не може реалізовувати права позивача по даній справі.

Відповідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження, ВП № 36472762 від 07.02.2013 року є завершеним. Обставини завершення даного виконавчого провадження ТОВ «Файненс компані» не відомі.

Отже, оскільки ТОВ «Файненс Компані» є правонаступником за кредитним договором № 504 від 18.08.2006 року і судове рішення про стягнення коштів за даним договором не виконане, то ТОВ «Файненс Компані» має право на заміну стягувача у виконавчому провадженні № 36472762 від 07.02.2013 року та у виконавчому листі № 2-2962/10 від 23.02.2011 року.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 29 квітня 2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» про заміну сторони – задоволено частково.

Замінено стягувача по справі № 2-2962/11 з Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", яке було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» (код ЄДРПОУ 41090620, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 10, нежитлове приміщення 60 літера "А") у виконавчих провадженнях з виконання виконавчого листа № 2-2962/11 від 23.02.2011 року (№ 2-2962/10 від 23.02.2013 року, з урахуванням ухвал про виправлення від 23 травня 2018 року та від 06 липня 2018 року), виданого Приморським районним судом м. Одеси про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ТОВ «Вадіта» на користь ТОВ «Сведбанк» заборгованості по кредитному договору в загальній сумі 20 062 023,78 грн.

В задоволенні решти вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася з апеляційними скаргами, в якій просить ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 29 квітня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про заміну стягувача відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відомості про відступлення прав іпотекодержателя підлягають державній реєстрації; внесення таких відомостей і є зміною речового права - права іпотеки. До проведення державної реєстрації відповідне право не виникає, а його перехід не відбувається. У розумінні положень законодавства державна реєстрація відступлення права вимоги, яка відбувається шляхом здійснення заміни іпотекодержателя за таким предметом іпотеки у Реєстрі речових прав, є обов`язковою, а такій реєстрації передує обов`язкова реєстрація самого права іпотеки за первісним іпотекодержателем. Всупереч вказаних вимог закону ТОВ «Файненс Компані» не надано до суду доказів проведення державної реєстрації відступлення права вимоги за іпотечним договором у Державному реєстрі речових прав за ТОВ «Файненс Компані». За таких обставин належні, допустимі та достатні докази переходу права вимоги від АТ «Омега Банк» до ТОВ «Файненс Компані» у справі відсутні.

Від представника ТОВ «Файненс Компані» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник посилається на необґрунтованість апеляційної скарги та просить апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 01.09.2026 року на 15:00 год. представник ПАТ «Сведбанк», Бурзаковський Ю.К. Шелудченко Д.М., Шелудченко М.К., Бочковар М.С., Новицька І.С., Ярмолін В.В. та представник ТОВ «Валіда» не з`явилися, про причини неявки не повідомили, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції не виявили та заяв про відкладення судового засідання не подавали.

Присутні у судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Зімірьова О.О. та в режимі відеоконференції представник ТОВ «Файненс Компані» - адвокат Опанащук М.Ю. і представник ОСОБА_8 – адвокат Стрезєв А.І. не заперечували проти розгляду справи за фактичною явкою сторін.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Оскільки явка учасників справи до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, поважність причин неучасті у судовому засіданні 01.09.2026 року учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи, судом апеляційної інстанції не встановлено, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників (відповідачів), які відсутні у судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі у судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за зміст. висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Частково задовольняючи заяву ТОВ «Файненс Компані» про заміну сторони та замінюючи стягувача по справі № 2-2962/11 з ПАТ "Сведбанк", яке було перейменовано на ПАТ «Омега Банк» на його правонаступника - ТОВ «Файненс Компані» у виконавчих провадженнях з виконання виконавчого листа № 2-2962/11 від 23.02.2011 року (№ 2-2962/10 від 23.02.2013 року, суд першої інстанції виходив з того, що судовий розгляд по даній справі завершено, а тому неможливо замінити сторону позивача, за умови закінчення розгляду справи, відтак і вимога про залучення та заміну позивача у справі не підлягає задоволенню. Однак, щодо заміни стягувача у виконавчому листі, суд зазначив, що системний аналіз вимог ст.ст. 512, 514 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» та правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-122цс13, заміна кредитора у зобов`язані можлива з підстав правонаступництва (припинення юридичної особи) та до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язані в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним на розгляд судом заяви про заміну стягувача. Тому, заява товариства з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» про заміну сторони підлягає частковому задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за потрібне зазначити наступне.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 20 січня 2011 року позов Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вадіта" (адреса: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4-А, код ЄДРПОУ 254414493, п /р НОМЕР_1 , в південному ГРУ ПриватБанка, МФО 328704), ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_6 ), ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_8 ), ОСОБА_9 (ІПН НОМЕР_9 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» Одеське відділення (адреса: 65012, м. Одеса, вул. Гімназична, 21, код ОКПО 19356840, рахунок 3739.6.0.0.1.22.1501, найменування рахунку АТ «Сведбанк» (публічне), МФО 300164) заборгованість за кредитним договором № 504 від 18.08.2006 року у розмірі 20 060 203,78 (двадцять мільйонів шістдесят тисяч двісті три) гривні 78 копійок, сплачені при подачі позову судові витрати у розмірі 1 820 (одна тисяча вісімсот двадцять) гривень, а всього стягнути - 20 062 023,78 (двадцять мільйонів шістдесят дві тисячі двадцять три) гривні 78 копійок.

Звернено стягнення на належне ТОВ "Вадіта" майно: - на предмет іпотеки - будівлі військового містечка № НОМЕР_10 , що розташовані за адресою у АДРЕСА_1 , загальною площею 5 972,8 кв. м., основною площею 5 467,2 кв. м.; - на предмет застави - обладнання у кількості тридцять чотири одиниці, а саме: автонавантажувач 5НІКО РВ 15, верстат буровий - УРБ -ЗАМ, котел КВм(а)-0, 82-01 опалювальний, водонагрівальний з мех. подачею сипучого палива, котел КВм(а)-0, 82-03 опалювальний, водонагрівальний з руч. подачею твердого палива, дві одиниці, котел КВм(а)-0, 82-01 водонагрівальний з мех. подачею палива, для утилізації відходів деревини, піч опалювальна Т04 з комплектуючими (труба н/оц. Ф1 50/220мм, трійник н/оц. Ф150/220мм ревізія н/оц. Ф1 50/220мм Грибок нАоцФ 150/220мм) сім одиниць, опалювальний пристрій VOLKANO VR 2 р з комплектуючими, 16 одиниць, відкатні ворота (6020*2240), секційні ворота (2950*2500), секційні ворота (3160*3300), станція хімічної очистки, установка бурова УРБ-ЗАМ, заставне майно знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 ; - на предмет застави - обладнання у кількості двадцять чотири одиниці, а саме: автонавантажувач «Балканар» марки ДВ-1792 груз. Зт. (б/у), захисні жалюзі типу «Роллет», компресор С-415МІ, кондиціонер LG G07, сім шт., кондиціонер LG G12LН, кондиціонер LG S18LНР, два шт.., монітор Samsung ТFТ 930ВF silver 19, насос артезіанський ЄЦВ6-10-140, насос артезіанський ЄЦВ6-6,3-125, ПО Базовий модуль управління СКД ліцензія до 300 шт., сервер СКУД (intel Celeron D 331 MHz DIMM (D101GGCL)), електронавантажувач САТ ЕР13Т5500 сер. № 2 NM-01341, рік 1997 (з-з 05/02), електрощит управління насосом ЕРГО ЭК 36,6/100, сейф спеціальний, електронагрівач ЭВН Nova Тес А-100, заставне майно знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 ; - на предмет застави (майнові права) - обладнання у кількості п`ятнадцять одиниць, право вимоги якого належить ТОВ "Вадіта" за договором № 427-LD/PC від 27.02.2008 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЮРО-М», а саме: верстат деревообробний Superset XL, два шт.., верстат деревообробний НОМЕР_11 , верстат деревообробний Аггоw НS 12, прес SР/L 120/15, верстат деревообробний Suрег Сlаss, верстат деревообробний Оікоs, витяжна система МV 260, компресор КS 59, комплект інструмента Stагk, рольганги, заточний верcтат АSР-631 F, прес LS/ЕСО 35/13, верстат деревообробний 1 203, верстат деревообробний Sаndуа 5.

В іншій частині позову - відмовлено.

20 серпня 2013 року ухвалою апеляційного суду Одеської області заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.01.2011 року залишено без змін.

На виконання заочного рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16.04.2019 року по справі № 2-2962/11 було видано виконавчий лист № 2-2962/10 від 23.02.2011 року, який був пред`явлений до виконання та відкрито виконавче провадження (ВП) № 36472762 від 07.02.2013 року.

22 листопада 2017 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_8 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ОСОБА_8

23 березня 2018 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси заяву ОСОБА_8 про визнання виконавчого листа таким, що частково не підлягає виконанню по справі №2-2962/11 за позовом ТОВ «Сведбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ТОВ «Вадіта» про стягнення заборгованості по кредитному договору №504 від 18 серпня 2006 року задоволено та визнано виконавчий лист №2-2962/11, виданий 23.02.2013 року Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ТОВ «Вадіта» на користь ТОВ «Сведбанк» заборгованості по кредитному договору в сумі 20 062 023,78 грн, таким, що не підлягає виконанню, в частині вимог, які пред`явлені до боржника - ОСОБА_8 .

23 травня 2018 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси виправлено описку, допущену в ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2018 року по справі №2-2962/11 за позовом ТОВ «Сведбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ТОВ «Вадіта» про стягнення заборгованості по кредитному договору №504 від 18 серпня 2006 року, вказавши замість неправильної дати видачі виконавчого листа «23.02.2013 року», правильну дату видачі виконавчого листа «23.02.2011 року».

06 липня 2018 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси внесено виправлення до виконавчого листа виданого Приморським районним судом м. Одеси, а саме вказавши правильний номер справи, як «2-2962/11».

У подальшому, Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Омега Банк».

07.03.2019 року між Публічним акціонерним товариством «Омега Банк» та ТОВ «Файненс Компані» (Новий кредитор) було укладено Договір № 1 про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 504 від 18.08.2006 року.

У пункті 2 Договору № 1 зазначено, що Новий кредитор у день укладення цього Договору, але в будь-якому разі не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 Договору, набуває усі права кредитора за основними договорами.

Відповідно до п. 4 Договору № 1, сторони домовилися, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 4 664 433,01 грн.

До моменту укладення Договору № 1 Новий кредитор сплатив Банку повну ціну продажу за його активи у лоті у розмірі 4 795 793,97 грн, в яку включена ціна відступлення, що підтверджується платіжним дорученням.

Отже, ТОВ «Файненс Компані» набуло права вимоги за кредитним договором № 504 від 18.08.2006 року.

Колегія суддів виходить з такого.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України, визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Із системного аналізу значної норми права вбачається, що заміна сторони виконавчого провадження (стягувача у виконавчому листі) її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, внаслідок чого припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги, правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Статтею 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 висловлено правову позицію про те, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження". Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. Звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства в Україні (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження визначається як завершальна стадія судового провадження. Таке розуміння виконавчого провадження відповідає практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так у пункті 15 рішення ЄСПЛ у справі "Моргуненко проти України" від 6 вересня 2007 року (заява № 43382/02) вказується таке: "Суд зазначає, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження (див. "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Itali) (no. 1) [GC], no. 36813/97, п. 197). Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. "Естіма Джордж проти Португалії" (Estima Jorge v. Portugal), рішення від 21 квітня 1998 року, Report of Judgments and Decisions 1998-II, п. 35, та, з нових джерел, "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovakia), № 2132/02, п. п. 24-27, 13 червня 2006 року)".

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

У справі, яка переглядається ТОВ «Файненс Компані» просило суд, зокрема, замінити сторону стягувача ПАТ «Сведбанк», яке було перейменовано - ПАТ «Омега Банк» на ТОВ «Файненс Компані» у виконавчих провадженнях з виконання виконавчого листа № 2-2962/11 від 23.02.2011 року.

Так, встановлено, що заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 20 січня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 серпня 2013 року, позов Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вадіта", ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» Одеське відділення заборгованість за кредитним договором № 504 від 18.08.2006 року у розмірі 20 060 203,78 грн, сплачені при подачі позову судові витрати у розмірі 1 820 грн, а всього стягнуто - 20 062 023,78 грн.

Звернено стягнення на належне ТОВ "Вадіта" майно: - на предмет іпотеки - будівлі військового містечка № НОМЕР_10 , що розташовані за адресою у АДРЕСА_1 , загальною площею 5 972,8 кв. м., основною площею 5 467,2 кв. м.; - на предмет застави - обладнання у кількості тридцять чотири одиниці, а саме: автонавантажувач 5НІКО РВ 15, верстат буровий - УРБ -ЗАМ, котел КВм(а)-0, 82-01 опалювальний, водонагрівальний з мех. подачею сипучого палива, котел КВм(а)-0, 82-03 опалювальний, водонагрівальний з руч. подачею твердого палива, дві одиниці, котел КВм(а)-0, 82-01 водонагрівальний з мех. подачею палива, для утилізації відходів деревини, піч опалювальна Т04 з комплектуючими (труба н/оц. Ф1 50/220мм, трійник н/оц. Ф150/220мм ревізія н/оц. Ф1 50/220мм Грибок нАоцФ 150/220мм) сім одиниць, опалювальний пристрій VOLKANO VR 2 р з комплектуючими, 16 одиниць, відкатні ворота (6020*2240), секційні ворота (2950*2500), секційні ворота (3160*3300), станція хімічної очистки, установка бурова УРБ-ЗАМ, заставне майно знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 ; - на предмет застави - обладнання у кількості двадцять чотири одиниці, а саме: автонавантажувач «Балканар» марки ДВ-1792 груз. Зт. (б/у), захисні жалюзі типу «Роллет», компресор С-415МІ, кондиціонер LG G07, сім шт., кондиціонер LG G12LН, кондиціонер LG S18LНР, два шт., монітор Samsung ТFТ 930ВF silver 19, насос артезіанський ЄЦВ6-10-140, насос артезіанський ЄЦВ6-6,3-125, ПО Базовий модуль управління СКД ліцензія до 300 шт., сервер СКУД (intel Celeron D 331 MHz DIMM (D101GGCL)), електронавантажувач САТ ЕР13Т5500 сер. № 2 NM-01341, рік 1997 (з-з 05/02), електрощит управління насосом ЕРГО ЭК 36,6/100, сейф спеціальний, електронагрівач ЭВН Nova Тес А-100, заставне майно знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 ; - на предмет застави (майнові права) - обладнання у кількості п`ятнадцять одиниць, право вимоги якого належить ТОВ "Вадіта" за договором № 427-LD/PC від 27.02.2008 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЮРО-М», а саме: верстат деревообробний Superset XL, два шт.., верстат деревообробний НОМЕР_11 , верстат деревообробний Аггоw НS 12, прес SР/L 120/15, верстат деревообробний Suрег Сlаss, верстат деревообробний Оікоs, витяжна система МV 260, компресор КS 59, комплект інструмента Stагk, рольганги, заточний верcтат АSР-631 F, прес LS/ЕСО 35/13, верстат деревообробний 1 203, верстат деревообробний Sаndуа 5.

В іншій частині позову - відмовлено.

На виконання заочного рішення Приморського районного суду міста Одеси від 20 січня 2011 року у справі № 2-2962/11 було видано виконавчий лист № 2-2962/11 від 23.02.2011 року, який було пред`явлено до виконання та відкрито виконавче провадження (ВП) № 36472762 від 07.02.2013 року.

У подальшому, Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Омега Банк».

Судом встановлено, що 07.03.2019 року між ПАТ «Омега Банк» (Банк) та ТОВ «Файненс Компані» (Новий кредитор) було укладено Договір № 1 про відступлення прав вимоги, у відповідності до п. 1 якого за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом – Боржники, включаючи, права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 та № 2 до цього Договору, надалі за текстом – «Основні договори», надалі за текстом – Права вимоги, новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Права вимоги означає всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні так і умовні) Банку в якості кредитора до Боржників (як позичальників, так і майнових/ фінансових поручителів) за Кредитними договорами, а також всі права вимоги Банку до осіб, які надали забезпечення (згідно реєстру у Додатках № 1 та № 2 до цього Договору), за всіма договорами забезпечення, включаючи будь-які права та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні Банку щодо виконання Позичальниками та особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов`язків за Кредитними договорами та Договорами забезпечення згідно реєстру у Додатках № 1 та № 2 до цього Договору.

Зі змісту договору вбачається, що такий договір укладено відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2019-02-12-000004-b від 18.02.2019 року.

Договір № 1 про відступлення прав вимоги від 07.03.2019 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І. за реєстровим номером 714.

Отже, посвідчуючи 07.03.2019 року зазначений договір приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І., крім іншого, перевірялись документи на підставі яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» набуло право вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення.

У пункті 2 Договору № 1 зазначено, що за цим Договором Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій у розмірах, вказаних у Додатках № 1 та № 2 до цього Договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань, тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказані у Додатках № 1 та № 2 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів.

Як випливає зі змісту вказаного договору розмір оплати вартості відступлення прав вимоги визначено у пункті 4 договору.

Так, відповідно до пункту 4 Договору № 1, сторони домовилися, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 4 664 433,01 грн. До моменту укладення Договору № 1 Новий кредитор сплатив Банку повну ціну продажу за його активи у лоті у розмірі 4 795 793,97 грн, в яку включена ціна відступлення. На підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону) переможцем яких став Новий кредитор (т. 3 а. с. 85-89).

Оплата підтверджена платіжним дорученням № 7 від 28 лютого 2019 року ( т. 3 а. с. 90).

Пунктом 14 Договору № 1 передбачено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами, скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення.

До вказаного договору відступлення прав вимоги були складені Додатки № 1 та № 2, які є невід`ємною частиною Договору № 1 про відступлення права вимоги від 07.03.2019 року, відповідно до яких до нового кредитора перейшло права вимоги за Кредитним договором № 504 від 18.08.2006 року (пункт 8 Додатку № 1) та договорами забезпечення (пункт 11 Додатку № 2).

Отже, внаслідок укладення вказаного договору відступлення прав вимоги та сплати грошових коштів в обумовленому в п. 4 такого договору розмірі, відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Файненс Компані» набуло статусу нового кредитора (стягувача) за кредитним договором та договорами забезпечення.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 02 березня 2026 року у справі № 2-3467/12 зробила висновок, що у разі відступлення права вимоги за основним зобов`язанням одночасно здійснюється відступлення і за додатковим (акцесорним) зобов`язанням, що відповідає правовій природі забезпечувальних зобов`язань та договору цесії. Забезпечувальні зобов`язання, які не мають самостійного характеру, наслідують долю основного зобов`язання і є невід`ємними від нього. Інші умови можуть бути визначені сторонами у договорі відступлення права вимоги. З моменту переходу до нового кредитора права вимоги за основним зобов`язанням, порука за яким не припинилася, право вимоги до поручителя вважається таким, що одночасно перейшло до нового кредитора, якщо інше не передбачено договором відступлення права вимоги.

За встановлених обставин, посилання скаржника на відсутність у матеріалах справи доказів правонаступництва ТОВ «Файненс Компані» прав та обов`язків АТ «Омега Банк» у правовідносинах, які виникли на підставі кредитного договором № 504 від 18.08.2006 року, колегією суддів відхиляються як такі, що спростовуються матеріалами справи.

Щодо посилань скаржника на відсутність державної реєстрації відступлення права вимоги за іпотечним договором у Державному реєстрі речових прав за ТОВ «Файненс Компані», колегія суддів зазначає наступне.

Іпотека як один із видів забезпечення виконання зобов`язання виникає на підставі договору, сторонами якого є іпотекодержатель (кредитор за основним зобов`язанням) та іпотекодавець (особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання основного зобов`язання). Такий договір укладається в нотаріальній формі, після чого здійснюється державна реєстрація іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Право іпотекодержателя може бути відступлено за договором одночасно з відступленням права кредитора за основним зобов`язанням. Відомості про відступлення прав іпотекодержателя підлягають державній реєстрації. Внесення таких відомостей і є зміною речового права - права іпотеки. До проведення державної реєстрації відповідне право не виникає, а його перехід не відбувається. Така реєстрація відбувається шляхом здійснення заміни іпотекодержателя по відповідному предмету іпотеки у Реєстрі речових прав, а такій реєстрації передує обов`язкова реєстрація самого права іпотеки за первісним іпотекодержателем (див. постанову Верховного Суду від 10.09.2025 року у справі № 760/28561/19).

Також Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26 лютого 2020 року (справа № 751/2322/16-ц) зазначив, що право за договором про відступлення прав переходить не в момент його підписання і нотаріального посвідчення, а в момент державної реєстрації у встановленому законодавством порядку. Разом із тим, у разі недотримання цієї умови правочин про відступлення прав за іпотечним договором є дійсним, але вимога нового іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Згідно наданої стороною заявника Інформаційною довідкою № 165039300 від 25.04.2019 року право іпотеки на підставі Іпотечного договору від 18.08.2006 року, реєстровий № 1062 було зареєстровано у Державному реєстрі іпотек 30.10.2006 року за первісним іпотекодержателем, реєстраційний номер обтяження 3973445. Отже, внесення первинного запису у Державному реєстрі іпотек про обтяження майна іпотекою на підставі Іпотечного договору від 18.08.2006 року було здійснено первісним іпотекодержателем, відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку».

Апеляційний суд акцентує увагу, що питання про заміну сторони стягувача у виконавчих провадженнях з виконання виконавчого листа № 2-2962/11 від 23.02.2011 року, розглядалося судом в частині вимог про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ТОВ «Вадіта» на користь ТОВ «Сведбанк» заборгованості по кредитному договору в загальній сумі 20 062 023,78 грн, а тому доводи апеляційної скарги щодо ненадання заявником доказів проведення у Державному реєстрі речових прав за ТОВ «Файненс Компані» державної реєстрації відступлення права вимоги за іпотечним договором, який укладений на забезпечення виконання основного зобов`язання – згаданого кредитного договору, не спростовують перехід права вимоги від АТ «Омега Банк» до ТОВ «Файненс Компані» за основним зобов`язанням, зокрема, за кредитним договором № 504 від 18.08.2006 року.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція дійсності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (див., зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) зроблено висновок, що "наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року в справі № 369/13444/20 зроблено висновок, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з ухваленням судового рішення щодо нього чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність актів правосуддя про стягнення заборгованості не припиняє зобов`язань сторін. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Незалежно від того, як сторони договору відступлення права вимоги охарактеризували (найменували) наявне зобов`язання: як таке, що належить кредиторові на підставі правочину, чи таке, що випливає із судового рішення, яким вирішено спір з приводу виконання відповідного правочину, - зазначена обставина не змінює правової природи наявного зобов`язання. У зв`язку із наведеним укладення договору цесії після ухвалення судового рішення так само має наслідком заміну сторони у матеріальних правовідносинах.

Під час розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому листі (сторони виконавчого провадження, сторони у справі) суд не може порушити межі судового розгляду і вийти за межі вирішуваного процесуального питання, констатувати (встановлювати) недійсність договору відступлення прав вимоги, який не є нікчемним згідно з імперативним приписом закону або не визнаний судом недійсним за наслідками вирішення відповідного спору.

Суд має з`ясувати, чи загалом належало первісному кредиторові право вимоги до боржника станом на момент його відступлення, перевірити чинність вимоги на час звернення до суду з відповідною заявою, а також дослідити, чи закон не встановлює заборони на відступлення права вимоги у конкретних правовідносинах.

Колегія суддів враховує те, що договір № 1 про відступлення права вимоги від 07.03.2019 року, укладений між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Файненс Компані», недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, тож до нього повністю є застосовною презумпція правомірності правочину.

Таким чином, наявні у матеріалах справи копії документів та досліджені апеляційним судом докази, надані представником заявника, підтверджують факт переходу прав вимоги до ТОВ «Файненс Компані» за кредитним договором № 504 від 18.08.2006 року.

Колегія суддів вважає, що обставини та доводи, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Також, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 29 квітня 2020 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 22.10.2026 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.М. Вадовська

С.О. Погорєлова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua