Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №501/5753/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4088/26

Справа № 501/5753/25

Головуючий у першій інстанції Тордія Е. Н.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря судового засідання: Добряк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» на ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області від 19 грудня 2025 року у цивільній справі за заявою Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» про видачу судового наказу про стягнення боргу з ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

18 грудня 2025 року Акціонерне товариство «Одесагаз» звернулось до Чорноморського міського суду Одеської області про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу з ОСОБА_1 у розмірі 1417,08 грн.

Ухвалою Чорноморського міського суду Одеської області від 19 грудня 2025 року в задоволенні заяви Акціонерного товариства «Одесагаз» про видачу судового наказу про стягнення боргу з ОСОБА_1 – відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, Акціонерне товариство «Одесагаз» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області від 19 грудня 2025 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Типовий договір розподілу природного газу є публічним, розміщеним на веб-сайті, тому долучення його письмової копії до заяви про видачу судового наказу не вимагається. Факт споживання газу боржником та укладення ним договору розподілу підтверджуються зміною показань газового лічильника, яка відображена у поданому заявником суду розрахунку заборгованості за спожитий природний газ (розподіл природного газу), що судом першої інстанції помилково не взято до уваги та фактично є прямим доказом надання послуг.

Вимагаючи від заявника документи (докази досудового врегулювання та копії для боржника), що виходять за межі вичерпного переліку ст. 163 ЦПК України, суд першої інстанції фактично нівелює саму суть наказного провадження, перетворюючи його на обтяжливу та неефективну процедуру, що суперечить висновкам Верховного Суду щодо спрощеного характеру цього провадження. Більше того, подання заяви в електронній формі через підсистему «Електронний суд» передбачає автоматизацію процесів, а посилання суду на відсутність «пакета документів» для боржника прямо суперечить Положенню про порядок функціонування окремих підсистем ЄСІТС, оскільки обов`язок щодо формування та надсилання документів у наказному провадженні покладено законом на суд (ст. 169 ЦПК України).

Зважаючи на вищевикладене, твердження суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про необхідність надання доказів досудового попередження, а також висновок про те, що заявником не долучений пакет документів для боржника, є помилковим, ґрунтується на неправильному тлумаченні норм процесуального права та не відповідає правовим позиціям апеляційних судів щодо розгляду даної категорії справ.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 15.09.2026 року на 14:30 год. ОСОБА_1 не з`явилася, про причини неявки не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи в режимі відеоконференції не подавала.

Присутній у судовому засіданні представник АТ «ОДЕСАГАЗ» Карась М.М. не заперечував проти розгляду справи за фактичною явкою сторін.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Оскільки явка учасників справи до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, поважність причин неучасті у судовому засіданні 15.09.2026 року учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи, судом апеляційної інстанції не встановлено, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників (відповідачів), які відсутні у судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі у судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за зміст. висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу з ОСОБА_1 у розмірі 1417,08 грн., суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження обставин для видачі судового наказу заявником не надано доказу надання послуг, надсилання споживачу попередження рекомендованим листом щодо не сплати заборгованості, а також не долучено пакету документів для боржника. Проаналізувавши надані заявником докази, розрахунок, у суду виникли сумніви, щодо безспірності вимоги про стягнення заборгованості ОСОБА_1 оскільки заявником лише частково дотримано вимоги ст. 163 ЦПК України при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу, фактично не забезпечено усіх складових, які б давали судді можливість зробити висновок про наявність передбачених законом підстав для видачі судового наказу, як особливої форми судового рішення.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за потрібне зазначити наступне.

За змістом частиною 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Відповідно до пунктом 3 частини 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Частиною 2 цієї статті зазначено, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу передбачені ст. 163 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: документ, що підтверджує сплату судового збору; документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 163 ЦПК України, якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має зареєстровану офіційну електронну адресу, заявник у подальшому повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов`язані з розглядом його заяви виключно в електронній формі.

Підстави для відмови у видачі судового наказу визначено ч. 1 ст. 165 ЦПК України, відповідно до п. 1 якої суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.

Так, виключним правом стягувача АТ «Одесагаз» є право на свій розсуд звертатись із заявою через систему «Електронний суд» про видачу судового наказу відносно боржника ОСОБА_1 , незалежно від того, чи є остання користувачем «Електронного суду».

Встановлено, що АТ «Одесагаз» подало у цій справі до суду першої інстанції вищезазначену заяву про видачу судового наказу відносно боржника ОСОБА_1 із додатками саме через систему «Електронний суд».

Як додатки до цієї заяви додані копії відповідних документів згідно з наведеним переліком, при цьому докази надсилання копії заяви про видачу судового наказу з доданими до неї документами боржнику суду не надавалася.

Разом з тим, вимогами ст. 163 ЦПК України на заявника не покладено обов`язку надання копії заяви про видачу судового наказу та додатків до неї для боржника, як і доказів надсилання копії заяви про видачу судового наказу з доданими до неї документами боржнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.

Вказаною нормою закону в наказаному провадженні законодавцем не передбачено, що ненадання заявником доказів надсилання копії заяви про видачу судового наказу з доданими до неї документами боржнику має наслідком відмову суду у видачі судового наказу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.

Більш того, суд першої інстанції відмовив у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, без врахування п. 2 ч. 2 ст. 163 ЦПК України, який встановлює вимогу про зазначення у заяві про видачу судового наказу офіційної електронної адреси боржника лише у разі наявності такої інформації у заявника.

Застосування судом першої інстанції у цій справі будь-якої аналогії норм ЦПК України, та зокрема п. 2 ч. 1 ст. 177 Розділу ІІІ «Позовне провадження» ЦПК України, яка регулює «Документи, що додаються до позовної заяви», є помилковим.

Процесуальні відносини сторін у цій справі виникли зовсім в іншому провадженні «Наказному» та регулюються іншим розділом ЦПК України, а саме: Розділ ІІ «Наказне провадження» та мають свої особливості.

Відповідно до ч. ч. 1,2,3 ст. 169 ЦПК України після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами. Копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються фізичній особі - боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених частиною шостою статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За висновками ЄСПЛ, право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, апеляційний суд вважає, що підстави для відмови у видачі судового наказу були відсутні, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у видачі судового наказу з підстав, передбачених ст. 165 ЦПК України.

Отже, оскаржувану ухвалу не можна визнати законною, у зв`язку із чим вона підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» - задовольнити частково.

Ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області від 19 грудня 2025 року – скасувати.

Цивільну справу за заявою Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» про видачу судового наказу про стягнення боргу з ОСОБА_1 , направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено: 22.10.2026 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.М. Вадовська

Є.С. Сєвєрова