Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №504/5516/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4770/26

Справа № 504/5516/25

Головуючий у першій інстанції Барвенко В.К.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Погорєлової С.О., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Венжик Л.С.,

переглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу №504/5516/25 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб Міністерства оборони України, Миколаївської обласної державної адміністрації, фермерського господарства «Алеся» про відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок, за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв, апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Доброславського районного суду Одеської області від 05 січня 2026 року у складі судді Барвенка В.К., -

в с т а н о в и в :

Позивач Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв, звернувшись 29 грудня 2025 року в системі «Електронний суд» до суду з вищеназваним позовом до ОСОБА_1 , просив:

стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв на відшкодування спричиненої самовільним зайняттям земельних ділянок кадастрові номери 4824284900:09:000:0001, 4824280900:09:000:014, 4824280900:09:000:0012 шкоди 30608883,88 грн.;

стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв витрати на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову в сумі 1514,00 грн.(а.с.1-9).

Ухвалою судді Доброславського районного суду Одеської області від 05 січня 2026 року справу за підсудністю в порядку статті 31 ЦПК України передано до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області (а.с.157-158).

Висновок суду мотивовано тим, що предметом спору є шкода, завдана відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, які розташовані у Миколаївській області. Спірні правовідносини виникли із правовідносин (деліктних), які стосуються нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_1 . Спір у цій справі виник з приводу нерухомого майна, оскільки позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв`язок із нерухомим майном. Діють правила виключної підсудності, встановлені статтею 30 ЦПК України, тому справа не підлягає розгляду за визначеними статтею 27 ЦПК України правилами загальної підсудності.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншого суду.

В апеляційній скарзі Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв просить ухвалу суду скасувати, справу за підсудністю передати до Миколаївського районного суду Миколаївської області (а.с.170-173).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість ухвали полягає у порушенні норм процесуального права. КЕВ м. Миколаїв є юридичною особою, веде самостійний баланс, має реєстраційні рахунки у відділеннях державної казначейської служби України. На розгляді у Миколаївському районному суді Миколаївської області перебував обвинувальний акт за кримінальним провадженням №42023151410000027 від 17 березня 2023 року в ЄРДР за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 197-1 КК України (самовільне зайняття земельних ділянок); у кримінальному провадженні було заявлено цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки. Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05 листопада 2025 року в справі №945/506/24 кримінальне провадження №42023151410000027 закрито з нереабілітуючих підстав по пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України за закінченням строків давності; цивільний позов залишено без розгляду з роз`ясненням права звернення до суду в порядку цивільного судочинства. Первісно позов подано до Доброславського районного суду Одеської області в порядку частини 1 статті 27 ЦПК України. Щодо виключної підсудності, то земельні ділянки, які були самовільно захоплені відповідачем, знаходяться в Миколаївському районі Миколаївської області. Тому, з урахуванням місць розташування земельних ділянок за територіальним принципом та вимог процесуального законодавства щодо виключної підсудності справ, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв вважає, що справа підсудна саме Миколаївському районному суду Миколаївської області.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншого суду.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, справу за підсудністю передати до Пересипського районного суду м. Одеси за правилами загальної підсудності (а.с.159-161).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість ухвали полягає у порушенні норм процесуального права. Предметом спору є відшкодування шкоди у грошовому виразі; вимоги позову не є спором з приводу нерухомого майна, а є деліктними вимогами про стягнення грошових коштів. Позовні вимоги не змінюють правового статусу земельної ділянки, не впливають на суб`єкт речового права і не ставлять питання про будь-яку реєстрацію речового права чи обмеження (обтяження) земельної ділянки. Тлумачення «з приводу нерухомого майна» у сенсі статті 30 ЦПК України не може бути розширеним до деліктних вимог про стягнення грошових коштів, інакше інститут виключної підсудності втрачає межі, що є неприпустимими з позиції системного тлумачення. Суд першої інстанції неправильно застосував статтю 30 ЦПК України, розширив її дію поза межі предмета. Виключна підсудність є вичерпаною та суворо формальною, що прямо випливає з: правової природи; мети обмеження; усталеної доктрини процесуального права; конституційної гарантії доступу до правосуддя. Розширення сфери застосування статті 30 ЦПК України ultra extension є неправильним з огляду на верховенство права та принцип пропорційності процесуальних обмежень (ст.6 Конвенції). Загальна підсудність має у даній справі пріоритет. Відповідач є фізичною особою, який має підтверджене належними доказами місце проживання – м. Одеса, Пересипський район, тому справа за правилами частини 1 статті 27 ЦПК України підсудна Пересипському районному суду м. Одеси.

Відзиви на апеляційні скарги не подано.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв та про відмову в задоволенні апеляційної скарги представника Непомнющого О.М. в інтересах ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаїв пред`явлено позов до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок.

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду формулювання процесуальних кодексів «з приводу нерухомого майна» охоплює будь-які спори, що стосуються прав та обов`язків, пов`язаних з нерухомим майном як безпосередньо, так і опосередковано.

Оскільки земельна ділянка є нерухомим майном, то вимога про відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, є вимогою, яка нерозривно пов`язана з земельною ділянкою як нерухомим майном.

У справах про відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, діє виключна підсудність.

Відповідно до частини 1 статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Земельні ділянки, які були самовільно зайняті відповідачем, знаходяться в Миколаївському районі Миколаївської області.

Отже, спір про відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок, що знаходяться на території Миколаївського району Миколаївської області, за правилами виключної підсудності відноситься до підсудності Миколаївського районного суду Миколаївської області.

Правила підсудності справ за місцем проживання відповідача, передбачені частиною 1 статті 27 ЦПК України, не діють у даній справі, так як має місце виключна підсудність, передбачена частиною 1 статті 30 ЦПК України.

Суд першої інстанції з виключною підсудністю справи визначився правильно, проте помилково вказав Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області.

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв надав докази того, що земельні ділянки, шкоду самовільним зайняттям яких завдано, знаходяться на території Миколаївського району Миколаївської області.

Керуючись ст.ст.367, 369, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд –

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв задовольнити частково.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Доброславського районного суду Одеської області від 05 січня 2026 року про передачу на розгляд іншого суду справи – змінити.

Справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб Міністерства оборони України, Миколаївської обласної державної адміністрації, фермерського господарства «Алеся» про відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок – передати за виключною підсудністю на розгляд до Миколаївського районного суду Миколаївської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повну постанову складено 22 жовтня 2026 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді С.О.Погорєлова

Є.С.Сєвєрова