Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №490/8590/25 — Миколаївський апеляційний суд

23.10.26

22-ц/812/1966/26

Справа №490/8590/25

Провадження № 22-ц/812/1966/26

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Гриник В.О.,

за відсутності учасників справи, повідомлених належних чином про дату, час та місце розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2026 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Гуденко О.А., дата складання повного рішення не зазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Південна товарна біржа, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

14 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Південна товарна біржа, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.

Позов мотивовано тим, що 19 лютого 1998 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу №8260 нерухомого майна.

Згідно п.1 вказаного договору відповідачка продала, а вона купила квартиру АДРЕСА_1 . Вказана квартира загальною площею 23,5 кв.м, житловою площею 12,5 кв.м, складається із одної житлової кімнати. Також у договорі вказано, що квартира продана за 4290 грн, які одержані відповідачем до підписання договору.

12 серпня 1998 року договір був зареєстрований КП «ММБТІ» за реєстровим номером 18194.

Станом на 28 грудня 2012 року право власності на квартиру зареєстровано КП «ММБТІ» 12 серпня 1998 за реєстраційним номером №18194 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №8260 від 19 лютого 1998 року.

Позивачка зазначає, що оригінал вказаного договору купівлі-продажу квартири від 19 лютого 1998 року нею втрачений, що унеможливлює подальшу його державну реєстрацію з відкриттям відповідного розділу в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Посилаючись на викладене, просила визнати дійсним договір №8260 купівлі-продажу нерухомого майна від 19 лютого 1998 року, зареєстрований в КП "ММБТІ" 12 серпня 1998 року за реєстровим номером 18194 та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 від 19 лютого 1998 року, за реєстровим №8260, зареєстрованого Південною Товарною Біржею та зареєстрованого в КП "ММБТІ" від 12.08.1998 за реєстровим номером 18194.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що при укладанні договору купівлі-продажу від 19.02.1998 року сторони керувались частиною 2 статті 15 Закону України «Про товарну біржу», відповідно до якої, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Саме тому вважали, що договір купівлі-продажу квартири укладено згідно вимог чинного на той час законодавства.

В укладеному 19 лютого1998 року договорі купівлі-продажу сторони повністю оговорили усі істотні умови договору. Усі зобов`язання за договором купівлі-продажу нерухомого майна сторонами виконані в повному обсязі. Факт купівлі-продажу квартири і виконання умов укладеного договору не оскаржено і ніким не оспорюється.

Із матеріалів справи вбачається, що угода була виконана сторонами повністю.

За таких обставин, суд вважав доводи позивача про визнання біржового договору купівлі-продажу дійсним, обґрунтованими, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги про визнання права власності за ОСОБА_1 суд зазначав, що особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було здійснено належним чином, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.

За такого, вимоги позову про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.02.1998 року, №8260 є зайво заявленими. Судовому захисту підлягає лише дійсне порушене або невизнане право.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на ті ж самі обставини, які зазначала у позовній заяві, а також на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Так вказує, що звертаючись із позовними вимогами про визнання права власності на квартиру, позивачка зазначала, що нею втрачений оригінал договору купівлі-продажу, що унеможливлює здійснення державної реєстрації права власності державним реєстратором на цю квартиру, з відкриттям відповідного розділу в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, згідно статті 27 ЗУ «Про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зазначає, відповідно до частини 1 статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказує, що судом першої інстанції не враховано обставину щодо відсутності у позивачки оригіналу договору, який посвідчує її право власності на квартиру і який вона просила визнати дійсним.

Правом на подачу відзиву третя особа не скористалася.

Про дату, час та місце розгляду справи позивачка та третя особа повідомлені належним чином, проте у судове засідання не з`явилися. Справу розглянуто за їх відсутності, що не суперечить приписам частини2 статті 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 19 лютого 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір №8260 купівлі-продажу нерухомого майна за умовами якого остання продала, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 .

Вказана квартира загальною площею 23,5 кв.м., житловою площею 12,5 кв.м., складається з одної житлової кімнати.

12 серпня 1998 року договір був зареєстровану Комунальному підприємстві "Миколаївське МБТІ" за реєстровим номером 18194, що підтверджується довідкою КП "ММБТІ" від 08.10.2025 року №2-8052.

Відповідно до частини 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.

У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов`язки може пов`язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

У статті 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки.

Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.

Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Згідно з частиною 1 статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Частиною першою статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша стаття 48 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18) міститься висновок, що: "якщо позов пред`явлено до померлої особи, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року, чинного на час пред`явлення позову та розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Якщо правонаступництво у справі допускається, то правонаступників можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі. При цьому незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі беруть участь відповідачі-спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб`єктність і не заявляли клопотання про закриття провадження у справі".

Цивільне-процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства (пункти 35, 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 473/1433/18, провадження № 14-35цс20).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Новоодеським відділом ДРАЦС у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України складено актовий запис про смерть № 431 від 16 жовтня 2021 року.

Тобто ОСОБА_2 померла до звернення до суду із цим позовом 14 жовтня 2025 року та відкриття провадження у цій справі 20 жовтня 2025 року.

Суд першої інстанції, відкриваючи провадження у справі, вимоги частини 6 статті 187 ЦПК України не виконав, до відповідного органу реєстрації місця перебування чи проживання особи не звернувся.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК, України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Норма статті 255 ЦПК України є імперативною, а тому за наявності підстав, визначених пунктами 1-8 частини 1 статті 255 ЦПК України незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі.

Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18.

За такого, оскільки чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог статті 25 ЦК України припинено, та в силу вказаного вище не могла бути стороною по справі, встановивши, що ОСОБА_2 померла до дня відкриття провадження у справі і на момент смерті не набула статусу учасника справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі слід закрити на підставі частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Згідно пункту 4 частини 1 статі 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 367,368,374,377,381,382 ЦПК України, суд

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2026 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Південна товарна біржа, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності - закрити.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 23 жовтня 2026 року.