Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №127/1486/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/1486/26

Провадження № 22-ц/801/2083/2026

Категорія: 36

Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокуСправа № 127/1486/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Сала Т. Б., Панасюка О. С.,

розглянувши цивільну справу, без повідомлення її учасників, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Бюро Будинкового Сервісу" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником - адвокатом Семенюком Іваном Васильовичем, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, ухвалене 10 червня 2026 року суддею Антонюком В. В., дата складення повного рішення відповідає даті його ухвалення,

УСТАНОВИВ:

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Бюро Будинкового Сервісу" (далі - ТОВ "УК "Бюро Будинкового сервісу") звернулось до суду вказаним вище позовом до ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, шо відповідач є власником кв. АДРЕСА_1 у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_2 .

19.02.2022 на зборах співвласників вказаного багатоквартирного будинку прийнято рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку управителю – ТОВ "УК "Бюро Будинкового сервісу".

01.04.2022 укладено договір про надання послуг з управління будинком з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення № 1/НШ/94-Ж/ К2 між управителем та співвласниками вказаного вище багатоквартирного будинку.

01.02.2024 укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 1/НШ/94-Ж/К2 між управителем та співвласниками вказаного вище багатоквартирного будинку.

19.02.2022 на зборах співвласників багатоквартирного будинку ухвалено рішення про розмір щомісячних витрат на управління багатоквартирним будинком (5 грн. 00 коп. за 1 м 2 загальної площі квартири, комори, вбудовано-прибудованого приміщення).

01.12.2022 на зборах співвласників вказаного багатоквартирного ухвалено рішення про визначення тарифу (плати) за надані житлово-експлуатаційні послуги та початок їх нарахування з 01 січня 2023 року (розмір щомісячного тарифу на послуги з управління багатоквартирним будинком становить у розмірі 6 грн. 50 коп. за 1 м 2 загальної площі квартири, комори, вбудовано-прибудованого приміщення).

Надалі 01.09.2024 на інформаційній дошці у під`їзді вказаного будинку розміщено повідомлення про зміну тарифу на послуги з управління. Повідомлення також було вручено уповноваженій особі від співвласників будинку.

З 01.10.2024 тариф на послуги з управління встановлено відповідно до кошторису витрат у розмірі 8 грн. 67 коп. за 1 м 2 загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 з 01.08.2022 не виконує передбачений Договором та Законом обов`язок, тому утворилась заборгованість по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.08.2022 по 31.12.2025 у розмірі 22 493 грн. 28 коп.

Відтак, позивач просив задовольнити поданий позов та стягнути з ОСОБА_1 вказану вище заборгованість та понесені судові витрати.

10 червня 2026 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Семенюка І. В. подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову та стягненні судових витрат.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про порушення судом першої інстанції правил територіальної підсудності, оскільки вважає, що даний спір не підсудний Вінницькому міському суду Вінницької області у зв`язку з тим, що багатоквартирний будинок розташований у с. Вінницькі Хутори Вінницького району Вінницької області.

Вважає, що суд першої інстанції не надав належну, законну та правомірну оцінку тому, що ОСОБА_1 не зареєстрований і не живе у квартирі, оскільки остання непридатна для проживання, у ній відсутній ремонт тощо.

Звертає увагу на те, що квартира розташована на першому поверсі, тому апелянт за законом повністю звільнений від плати за обслуговування ліфтів.

Зазначає про те, що позивач незаконно заволодів його персональними даними, оскільки він особисто не підписував жодних договорів з позивачем.

Також ставить під сумність подання позовної заяви та долучених до неї доказів через підсистему “Електронний суд”.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "УК "Бюро Будинкового сервісу", посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги відповідача, просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін як законне і обґрунтоване.

Відповідно до вимог п. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ураховуючи предмет та підставу заявленого позову, ціну позову, а також відсутність належного обґрунтування в апеляційній скарзі підстав для розгляду справи з викликом, апеляційний суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам відповідає в повному обсязі.

Відповідно до ст. 319, 322 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів).

За правилами ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартир та нежитлових приміщень у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.

Спеціальним законом, який визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, є Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

Співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги (п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку») .

Згідно з ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням; визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.

Рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.

Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем.

Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Істотними умовами договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком є: 1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг;

3) права і обов`язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору;

5) ціна послуг; 6) порядок оплати послуг; 7) порядок і умови внесення змін до договору; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження дії та розірвання договору.

Якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

Управитель протягом одного місяця після підписання з ним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (змін до нього) зобов`язаний надати або надіслати рекомендованим листом кожному співвласнику примірник такого договору (змін до нього), завірений підписом управителя.

Договір з управителем укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на наступний однорічний строк.

До договорів, предметом яких не є управління багатоквартирним будинком, передбачене частиною шостою цієї статті, обмеження щодо строку договору не застосовується.

За правилами ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ст. 80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У цивільних справах суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом установлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 22.06.2022 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 65,8 м2 (а.с.29).

19.02.2022 на зборах співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_4 , прийнято рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку управителю – Товариству з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «БЮРО БУДИНКОВОГО СЕРВІСУ» та прийнято рішення про розмір щомісячних витрат на управління багатоквартирним будинком, який становить 5 грн. 00 коп. за 1 м 2 загальної площі квартири, комори, вбудовано-прибудованого приміщення (а.с. 51-53)

01.04.2022 укладений договір про надання послуг з управління будинком з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення № 1/НШ/94-Ж/ К2 між управителем та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_4 (а.с.38-44).

01.12.2022 на зборах співвласників багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_4 , було прийнято рішення про визначення тарифу (плати) за надані житлово-експлуатаційні послуги та початок їх нарахування з 01 січня 2023 року, а саме розмір щомісячного тарифу на послуги з управління багатоквартирним будинком у розмірі 6 грн. 50 коп. за 1 м2 загальної площі квартири, комори, вбудовано-прибудованого приміщення ( а.с. 53 зворотня сторона-55).

01.02.2024 укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 1/НШ/94-Ж/К2 між управителем та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 (а.с.33-37)

01.09.2024 повідомленням за № 311 співвласників багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_4 , проінформовано про зміну тарифу на послуги з управління будинком (а.с.49).

З 01.10.2024 тариф на послуги з управління встановлено відповідно до кошторису витрат у розмірі 8 грн. 67 коп. за 1 м 2 загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку (а.с.50).

Із Актів здачі-прийняття робіт, вбачається, що в період з 31.08.2022 по 30.11.2025 КУП «ЕкоВін» на замовлення ТОВ УК «Бюро будинкового сервісу» проводило такі роботи як: вивіз ТВП та захоронення ТВП (а.с.8-28).

01.01.2025 між КУП «ЕкоВін» та УК «Бюро будинкового сервісу» укладено договір №1834/01.25 про надання послуг з поводження з побутовими відходами (а.с.30-32).

Із розрахунку заборгованості станом на 12.01.2025 у відповідача ОСОБА_1 утворилась заборгованість за період з 01.08.2022 по 31.12.2025 у розмірі 22 493 грн. 28 коп. по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (а.с.56-58).

01.05.2025 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №01/05/25-1 щодо заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком ( а.с.59).

Доказів сплати відповідачем ОСОБА_1 заборгованості до суду не надано.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , однак не виконує зобов`язання по оплаті щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна, внаслідок чого за період з 01.08.2022 до 31.12.2025 (включно) у нього утворилась заборгованість у розмірі 22 493,28 грн.

З огляду на викладене вище нормативно-правове регулювання та встановлені фактичні обставини апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Доводи відповідача ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції правил територіальної підсудності колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Будинок, у якому відповідачу належить квартира, справді знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом із тим, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 707-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село Вінницькі Хутори було офіційно включене до складу Вінницької міської територіальної громади (ВМТГ) з адміністративним центром у місті Вінниця.

Таким чином, послуги з утримання будинку та прибудинкової території надавалися позивачем та споживалися відповідачем саме на території Вінницької міської територіальної громади, на яку поширює свою юрисдикцію Вінницький міський суд Вінницької області.

Посилання відповідача на те, що він не зареєстрований та не проживає у квартирі, яка не придатна для проживання, не користується послугами, які надаються позивачем, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач є власником квартири, тому зобов`язаний утримувати нерухоме майно відповідно до ст. 319, 322 ЦК України.

Згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг або факт непроживання власника у приміщенні не звільняють його від обов`язку оплачувати витрати на управління та утримання будинку (спільного майна). (Постанова Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 372/2236/21, Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року по справі №463/6799/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі 712/8916/17, постанови Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 369/3682/16-ц, від 7 лютого 2024 року у справі № 372/2236/21).

Статтею 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Таким чином, непроживання власника у квартирі, а також наявність чи відсутність внутрішнього ремонту жодним чином не звільняє ОСОБА_1 від обов`язку брати участь у витратах на утримання спільного майна всього багатоквартирного будинку та прибудинкової території, оскільки послуги з обслуговування будинку (освітлення місць загального користування, прибирання території, обслуговування мереж тощо) надаються для всього будинку загалом.

Крім того, безпідставними є доводи про те, що квартира відповідача розташована на першому поверсі, тому він за законом повністю звільнений від плати за обслуговування ліфтів.

Із акту огляду квартири від 15 травня 2026 року, який наданий відповідачем суду першої інстанції, убачається, що квартира АДРЕСА_5 розташована на другому поверсі вказаного житлового будинку (а.с.121).

Згідно з статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно з статями 1, 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» ліфти, ліфтові шахти, механічне та інше обладнання є спільним майном усіх співвласників багатоквартирного будинку.

Таким чином, ліфт є цілісним інженерним комплексом, який належить усім без винятку власникам квартир та некомерційних/комерційних приміщень на правах спільної сумісної власності.

Оскільки усі співвласники багатоквартирного будинку беруть участь у фінансуванні витрат на утримання будинку та прилеглої території пропорційно до своєї частки у спільному майні, тому ліфти, як елемент спільної власності багатоквартирного будинку, потребують регулярного обслуговування, за яке відповідальні всі мешканці.

Не використання відповідачем ліфта не звільняє його від виконання обов`язку утримувати спільне сумісне майно будинку відповідно до закону та рішення зборів співвласників.

Оскільки відповідачем не оскаржувалося рішення співвласників багатоквартирного будинку від 19.02.2022 про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку управителю – ТОВ «Управляюча компанія «БЮРО БУДИНКОВОГО СЕРВІСУ», умови договору з управління багатоквартирним будинком в частині надання позивачем певних послуг та/або розміру тарифу за їх надання, таке рішення співвласників багатоквартирного будинку та умови зазначеного договору підлягали виконанню відповідачем в повному обсязі.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», рішення загальних зборів є обов`язковим для виконання всіма співвласниками будинку, незалежно від того, чи брав співвласник участь у голосуванні.

Таким чином, договір з управителем є чинним та обов’язковим для відповідача в силу закону. Відсутність особистого підпису окремого співвласника на договорі, як і його можлива незгода з рішенням зборів, не звільняє такого співвласника від обов`язку оплачувати послуги з управління та виконувати

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідач жодного договору з управителем не укладав.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо недоведеності надання позивачем послуг з управління будинку, ураховуючи, що відповідачем не заявлялися клопотання про витребування у позивача документів та доказів на підтвердження здійснених ним заходів з утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території, а також ураховуючи відсутність доказів на підтвердження звернення відповідача до позивача зі скаргами з приводу ненадання чи неналежного надання послуг.

Крім цього, послуга з управління багатоквартирним будинком має колективний характер, оскільки надається співвласникам як єдиному цілому, а не кожному власнику окремо.

Законодавством не передбачено обов`язку управителя оформлювати та підписувати індивідуальні акти виконаних робіт з кожним окремим співвласником будинку.

Відтак, відсутність двостороннього акта безпосередньо з відповідачем жодним чином не свідчить про ненадання послуг будинку в цілому.

Також надуманими є доводи про те, що позивач незаконно заволодів персональними даними відповідача.

У даному разі відповідач ОСОБА_1 є співвласником багатоквартирного будинку, який обслуговується позивачем, тому обробка персональних даних відповідача здійснена в межах та з метою нарахування плати за фактично надані послуги з управління багатоквартирним будинком, а також ведення обов`язкового обліку співвласників будинку згідно з вимогами законодавства.

Використання персональних даних відповідача для забезпечення належної життєдіяльності будинку та виконання законних зобов`язань не потребує отримання його окремої згоди. Крім того, вказівка прізвища, ім`я та по батькові, РНОКПП, адреси в тексті позовної заяви є процесуальним обов`язком позивача, установленим статтею 175 ЦПК України.

Ставлячи під сумність подання позовної заяви та долучених до неї доказів через підсистему “Електронний суд”, відповідач посилається на застарілу судову практику 2019-2020 років щодо роздруківок електронного листування, намагаючись піддати сумніву форму позовної заяви та долучених до неї доказів.

Разом із тим, позовна заява ТОВ «УК «ББС» сформована, підписана та подана через офіційну державну підсистему «Електронний суд» відповідно до вимог Положення про ЄСІТС.

Позов підписаний кваліфікованим електронним підписом представника позивача, а саме адвокатом Поником І. С., що відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.

Таким чином, вимоги статей 43, 175, 177 ЦПК України щодо форми, порядку подання та підписання позовної заяви належним представником виконано у повному обсязі.

Відтак, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати, понесені скаржником, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції необхідно віднести за його рахунок.

На підставі викладеного та керуючись ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Семенюком Іваном Васильовичем, залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2026 року залишити без змін.

Понесені скаржником, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, судові витрати залишити за ним.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді: Т. Б. Сало

О. С. Панасюк