Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №946/4157/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/4157/26

Провадження № 2/946/5049/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Адамова А.С.,

при секретарі – Тюміній О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ізмаїл цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 2824141 від 23.08.2020 у розмірі 16400,00 грн.

11 червня 2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Заочним рішенням суду від 06 серпня 2026 року по справі № 946/4157/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором № 2824141 від 23.08.2020 у розмірі 16 400,00 гривень, судовий збір в розмірі 2 662,40 гривень, понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3000 гривень.

19.08.2026 до суду надійшла заява представника відповідача про перегляд заочного рішення по справі № 946/4157/26.

27 серпня 2026 року ухвалою суду заочне рішення суду від 06 серпня 2026 року по справі № 946/4157/26 скасовано.

Так, свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.08.2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2824141. Відповідач та Кредитодавець уклали договір у вигляді електронного документа у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». На умовах, встановлених Договором, Кредитодавець надає Споживачу кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Згідно договору, сума кредиту (загальний розмір): 5000,00 гривень, тип кредиту – кредит, строк кредиту 30 днів. Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав Позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах та в розмірі, передбачених договором. 26.03.2021 було укладено договір № 26032021 відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2824141. 23.05.2024 було укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2824141. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 2824141. Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 2824141 від 23.08.2020р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 16400,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 5000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 11400,00 грн.

Згідно відзиву на позовну заяву, відповідач просить позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково, а саме: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» суму заборгованості за Договором № 2824141 від 23.08.2020 у розмірі 10000 грн., з яких: 5000 грн. – сума прострочених платежів по тілу кредиту; 5000 грн. – сума прострочених платежів по процентах. Крім того, стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1038грн. 87 коп. та суму понесених витрат на правову допомогу в розмірі 2000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Зазначає, що відповідно до умов Договору № 2824141 від 23.08.2020, укладеного між сторонами, на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п. 1.2.). Сума кредиту(загальний розмір) складає: 5 000,00 гривень. Тип кредиту – кредит (п. 1.3.). Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору (п. 1.4.). Тип процентної ставки – фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання Споживачем умов Договору та становить: знижена процентна ставка 0,19 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору (без пролонгацій), якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку; стандартна процента ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується: у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені в пп.1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки; та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1- 4.6 цього Договору; та у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 част.1 статті 1048 Цивільного кодексу України. Укладаючи цей Договір, Споживач підтверджує, що підставою для застосування зниженої процентної ставки, передбаченої цим Договором є отримання Споживачем від Товариства індивідуальної знижки на стандартну процентну ставку, відповідно до програми лояльності ТОВ «АВЕНТУС Україна» для споживачів сервісу «CreditPlus» (Офіційні правила розміщені на Веб-сайті). Таке зниження стандартної процентної ставки допускається за умови, що Споживачем будуть виконані умови для її застосування – повернений кредит у строк та в порядку, що передбачені цим Договором. У випадку невиконання Споживачем умов для застосування зниженої процентної ставки, користування кредитом для Споживача стає доступним виключно на стандартних умовах – за стандартною процентною ставкою. При цьому, Споживач погоджується, що застосування стандартної процентної ставки не є наслідком погіршення умов користування кредитом для Споживача (збільшенням процентної ставки), а є лише наслідком отримання Споживачем послуги фінансового кредиту на звичайних(стандартних) умовах, що доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки (п. 1.5., пп.1.5.1., пп.1.5.2.). Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.6.). Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за зниженою ставкою 69,54% річних., за стандартною ставкою 695,40% річних (п. 1.7., пп.1.7.1., пп.1.7.2.). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за зниженою ставкою 5 285,00 грн., за стандартною ставкою 7850,00 грн. (п. 1.8., пп.1.8.1., пп.1.8.2.). Отже, відповідач, укладаючи договір з ТОВ «АВЕНТУС Україна», обґрунтовано розраховував, що орієнтована загальна вартість наданого кредиту складає за стандартною ставкою 7 850,00 грн. Тобто, отримуючи у позивача кредит в розмірі 5000,00 грн., відповідач розраховував, що має повернути 5 000 грн. тіла кредиту та не більше 2850,00 грн. процентів. Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором №2824141 від 23.08.2020 за період з 26.03.2021 по 25.05.2026 сума заборгованості відповідача складає: 16400,00 грн., з яких: - 5000грн. 00 коп. – сума заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); - 11400 грн. 00 коп. – сума заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги. У постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 зазначено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 (пункт 6.20). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України). Таким чином, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. ТОВ «АВЕНТУС Україна», як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відсотків річних за користування кредитними коштами, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за користування кредитними коштами. Заявлена позивачем до стягнення заборгованість за Договором № 2824141 від 23.08.2020 по процентах, яка становить 11 400, 00 грн., не є співрозмірною сумі кредиту у 5000, 00 грн., суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. Крім того, відповідач є інвалідом з дитинства, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Ізмаїльським УП та СЗН 25.10.2012. Відповідна інвалідність установлена Відповідачу довічно. У зв`язку з викладеним, відповідач просить суд зменшити розмір процентів за Договором № 2824141 від 23.08.2020 з суми 11 400, 00 грн. до розміру заборгованості по тілу кредиту– 5000, 00 грн. При розподілі судових витрат суд має враховувати пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено на суму 16 400 грн. 00 коп., а задоволено підлягає на суму 10 000 грн. 00 коп., тобто на 60,98 %, у розрахунку 10 000 грн. 00 коп. х 100 % /16400 грн. 00 коп. = 60,98 %. За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути 1038 грн. 87 коп. судового збору, у розрахунку 2662 грн. 40 коп. х 60,98 % = 1623 грн. 53 коп.; 2662 грн. 40 коп. - 1623 грн. 53 коп. = 1038 грн. 87 коп.

17.09.2026 представником позивача надано відповідь на відзив, згідно якої, позивач просить позовну заяву ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що не погоджується з доводами відповідача, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства України, а відтак підлягають відхиленню. у своєму відзиві, Відповідач робить посилання на те, що він нібито не був належним чином обізнаний з умовами кредитного договору, зокрема щодо розміру процентних ставок, порядку їх нарахування та наслідків неналежного виконання зобов`язань, є безпідставними та не підтверджені належними і допустимими доказами. Вважає, що відповідач вводить суд в оману, оскільки якби порядок укладення/підписання кредитного договору чи умови кредитування для Відповідача були вкрай неприйнятні він мав можливість звернутися до іншої фінансової компанії для отримання мікрокредиту. Відповідач не був обмежений у свободі укладення договору та виборі кредитора з вигідними для нього умовами кредитування та прийнятним для себе порядком підписання/укладення електронного кредитного договору. Так, перед укладенням Кредитного договору на виконання ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Постанови НБУ №100 від 05.10.2021 року, кредитор шляхом розміщення на власному Веб-сайті надало Відповідачу доступ до інформації, необхідної для укладення Кредитного договору. Відповідач, укладаючи Кредитний договір, згідно п. 9.8. підтвердив, що йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті; в) він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА», (далі – Правила), що розміщені на Веб-сайті та затверджені наказом №53-ОД від 16.01.2020 року, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Так, на Веб-сайті кредитора, міститься інформація про тарифи, ціни та умови надання фінансових послуг, порядок їх надання, розміщені Правила та примірний кредитний договір, що планується до укладення. Разом з тим, серед іншого, саме на першій сторінці Веб-сайту кредитора міститься/містилась інформація про: - акційну/знижену процентну ставку; - стандартну процентну ставку; - про максимальний строк кредиту; - про максимальну суму кредиту; - умови пролонгації; - способи отримання кредиту, тощо. Окрім того, на першій сторінці веб-сайту кредитора міститься посилання на вкладку Обов`язкова інформація для клієнта», де міститься інформація про: Товариство, як надавача фінансової послуги: Фінансову послугу - загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити Клієнт, включно з податками, або якщо конкретний розмір не може бути визначений - порядок визначення таких витрат; Кредитний договір: Також, на першій сторінці веб-сайту кредитора міститься посилання на вкладку «Документи», де містяться Правила, примірні Кредитні договори, що укладаються з Товариством, а також архів документів, що містить редакції Правил, що діяли на момент укладення будь-якого кредитного Так, перед подачею заявки на отримання кредиту, відповідач повинен ознайомитись з обов`язковою інформацією про Товариство, про порядок та умови надання фінансових послуг, з Правилами, Паспортом споживчого кредиту та відповідним примірним Кредитним договором, що розміщені на Веб-сайті, у тому числі з інформацією, викладеною у цих Правилах, при цьому, він повинен підтвердити, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, проставляючи відповідну відмітку в чек-боксі інформаційно-комунікаційної системи Товариства, за допомогою якої здійснюється оформлення кредитів. При цьому, звертаємо суд увагу, що відповідачем було підтверджено для кредитора, що він ознайомлений з Правилами надання коштів у позику, Публічною пропозицією, натискаючи відповідну клавішу в ІКС кредитора при заповненні реєстраційної форми/заявки на оформлення кредиту. Без ознайомлення з текстом вказаних документів (шляхом проставляння відмітки в чек-боксі напроти гіперпосилання «Я ознайомлений зі змістом Правил, Публічною пропозицію, приймаю їх в повному обсязі та надаю Згоду на обробку персональних даних та доступ до моєї кредитної історії» та натискання клавіши «ДАЛІ»), у відповідача була б відсутня технічна можливість перейти на наступний етап реєстрації в ІКС кредитора. Зазначена технічна реалізація процесу укладення договору виключає можливість формального або неусвідомленого приєднання до умов кредитування, оскільки користувач повинен вчинити активні дії щодо ознайомлення з кожним документом, що повністю відповідає вимогам законодавства щодо надання повної, достовірної та своєчасної інформації споживачу фінансових послуг. Поки б відповідач не зайшов у кожен документ за гіперпосиланням і не ознайомився з кожним документом в повному обсязі (програма налаштована таким чином, що необхідно прочитати/полиставши кожен документ до останньої сторінки), у відповідача була відсутня технічна можливість перейти на наступний етап реєстрації в ІКС кредитора і продовжити заповнювати заявку на оформлення Кредитного договору. Крім того, перед укладенням Кредитного договору Відповідачу на виконання Закону України «Про споживче кредитування» було надано для ознайомлення Паспорт споживчого кредиту, за стандартизованою формою, та редакцію договору, що планувався до укладення, з такими ж умовами. Факт підписання Паспорту споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором додатково підтверджує належне доведення до відповідача всієї істотної інформації, включаючи розмір процентної ставки, порядок її застосування, загальну вартість кредиту та наслідки невиконання зобов`язань, що прямо спростовує доводи відповідача про ненадання або неповноту такої інформації. Відповідач підтвердив про ознайомлення з Паспортом споживчого кредиту шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором. Некоректне/неповне ознайомлення відповідача з Правилами та умовами надання кредиту, з паспортом споживчого кредиту, текстом самого кредитного договору, що планувався до укладення, а також з інформацією, розміщеною на веб-сайті кредитора, про умови та порядок надання кредитором кредитів, - не позбавляє відповідача обов`язку щодо належного виконання своїх зобов`язань за укладеним кредитним договором та не надає відповідачу підстав посилатись у апеляційній скарзі на відсутність його ознайомлення з умовами кредитування. На веб-сайті кредитора не встановлено часові обмеження для ознайомлення з вищевказаною інформацією для прийняття клієнтом/клієнтами обґрунтованого та усвідомленого рішення для отримання кредиту та визначитись з його істотними умовами. Вказані обставини свідчать про належне виконання первісним кредитором обов`язку доведення до споживача повної інформації у розумінні ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги…», а також спростовують твердження Відповідача щодо відсутності підтвердження його ознайомлення з умовами договору. Так, інформація, яка була/є необхідна відповідачу для прийняття ним обґрунтованого та усвідомленого рішення стосовно отримання Кредиту, була/є розміщена кредитором на власному Веб-сайті та була/є повною, актуальною, безоплатною та доступною для самостійного ознайомлення та містила/містить всі необхідні відомості, що передбачені вимогами чинного законодавства. На веб-сайті кредитора містилась вся необхідна інформація для прийняття Відповідачем обґрунтованого та усвідомленого рішення для отримання Кредиту та визначитись з його істотними умовами. Ризик можливості невиконання договірних зобов`язань за договором кожна сторона оцінює самостійно перед укладенням договору, а результат такої оцінки є прийняття рішення щодо укладення чи не укладення договору, і таке рішення приймається стороною свідомо, добровільно і на власний розсуд. Що стосується тверджень відповідача, що кредитний договір містить несправедливі умови, згідно якого напахувалась непропорційна велика сума компенсації, то позивач вважає, що відповідач путає саму правову природу процентів (плати) та правову природу компенсації (неустойки (пені та штрафи), та, як наслідок, невірно застосовує норми матеріального права про споживче кредитування. Так, ч. 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Разом з тим, частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Як вбачається з даної статті проценти є платою за користування кредитним кошами, яка сплачується до дня повернення позики або в іншому порядку встановленому договором, в зв`язку з чим нарахування таких процентів не може вважатися відповідальністю. Крім того, з буквального тлумачення вказаної статті вбачається, що і після прострочення позики, проценти повинні бути сплаченні за час прострочення до дня фактичного повернення позики, саме в порядку даної статті, оскільки, зазначене в даній статті словосполучення «до дня повернення позики» жодним чином не вказує, що цим днем повинна бути дата повернення позики, зазначена в договорі. Цим днем може вважатися і дата фактичного повернення позики, якщо інше не зазначено в договорі. Отже, встановлення в Кредитному договорі плати (процентів) за користування кредитними коштами не є компенсацією в розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України). У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч. 2 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів»). Згідно Кредитного договору у випадку прострочення повернення суми Позики, Відповідач зобов`язаний сплатити штраф. Штрафи за Договором нараховуються у момент сплати, але в будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів), нарахованої за порушення Споживачем зобов`язань за цим Договором обмежується сумою, визначеною, відповідно до Закону України «Про споживче кредитування». Однак, неустойки (штрафи, пеня) відповідачу не нараховувалися, а нараховувалися виключно проценти, які за своєю правовою природою є платою за користування кредитними коштами. А, отже, нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках Кредитного договору, здійснювалось на підставі умов Кредитного договору та згідно з вимогами чинного законодавства. З огляду на наведене, встановлення в Кредитних договорах плати (процентів) за користування кредитними коштами не є компенсацією в розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». Умовами Кредитного договору прямо та однозначно передбачено право кредитора нараховувати проценти як у межах первісного строку користування кредитом, так і у разі його продовження (пролонгації), а також у період прострочення без необхідності укладення додаткових угод, оскільки відповідні механізми та правові наслідки заздалегідь погоджені сторонами. Підписавши Кредитний договір відповідач підтвердив згідно п.3.3. договору, що «3.3. Розмір процентної ставки, встановлений в п.1.5 Договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії Договору та не може бути збільшений Товариством в односторонньому порядку. Споживач розуміє та надає згоду Товариству, що використання стандартної процентної ставки відповідно до пп.1.5.2. Договору є наперед обумовленим та не є односторонньою зміною умов Договору, оскільки, умови про встановлення різних процентних ставок за цим Договором застосовуються автоматично за домовленістю Сторін, та не вимагають підписання Сторонами будь-яких інших додаткових документів, крім цього Договору». Враховуючи викладене, оскільки відповідач не виконав умови для застосування знижки на стандартну процентну ставку, а саме не вніс платіж, в зв`язку з цим нарахування процентів з дати видачі кредиту здійснювалося за стандартною процентною ставкою 1,9% в день (5000,00 грн. ? 1,9 % = 95,00 грн.). Разом з тим інформуємо, враховуючи положення умови п.1.5.2. Кредитного договору та ст.1048 ЦК України, сторони в Кредитному договорі узгодили нарахування процентів відповідно до п.3.1.: «3.1. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-то календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт” Враховуючи викладене, починаючи з 23.09.2020 по 21.12.2020р. відповідачу нараховувалися проценти відповідно до узгоджених п. 1.5.2. та п.3.1. Кредитного договору не більше 90 днів, за стандартною процентною ставкою 1,9% в день. Нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках Кредитного договору, здійснювалося на підставі узгоджених умов Кредитного договору та згідно з вимогами чинного законодавства відповідно до положень ст.1048 ЦК України. Щодо тверджень відповідача, що проценти за Кредитним договором мали б нараховуватися виключно 30 днів, то у спірному Кредитному договорі сторони прямо та однозначно передбачили механізм нарахування процентів у межах періоду прострочення (п.п. 1.5.2., 3.1. Договору). Зазначений механізм не є односторонньою дією кредитодавця, а є погодженою умовою Кредитного Договору, яка набрала чинності з моменту його укладення та не потребує додаткового погодження сторін, що прямо відповідає вимогам ст. 207, 627, 628, 629 ЦК України. Фактично сторони узгодили, що у разі невиконання відповідачем свого обов`язку з повернення кредиту у первісний строк, продовжується нарахування процентів (але не більше 90 днів), тобто на цей період зберігається і обов`язок сплати процентів як плати за фактичне користування грошовими коштами. Відповідач, укладаючи договір, надав пряму згоду на нарахування процентів в період прострочення відповідно до п.1.5.2. Кредитного договору (але не більше 90-та календарних днів поспіль) та був належним чином поінформований про її наслідки, що виключає можливість визнання таких умов несправедливими чи такими, що порушують баланс прав сторін. Також важливо зазначити, що проценти, нараховані позивачем, є виключно платою за користування кредитними коштами, а не штрафною санкцією чи видом відповідальності, а отже їх нарахування у період фактичного користування кредитом, включаючи період прострочення, повністю відповідає приписам ст. 1048 ЦК України та усталеній судовій практиці. Крім того, враховуючи, що спір виник виключно через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду, вважаємо, що заявлена до стягнення сума витрат позивача на правову допомогу є обґрунтованою та співмірною зі складністю даної справи, натомість, зворотного відповідачем не доведено, а тому підстави для відмови у задоволенні вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн відсутні, а остання підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 23.08.2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2824141.

Договір позики укладено в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України), в якості аналога власноручного підпису Позичальника.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.

На умовах, встановлених Договором, Кредитодавець надає Споживачу кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Так, згідно Договору, сума кредиту (загальний розмір) – 5000,00 грн., строк кредиту 30 днів.

Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав Позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах та в розмірі, передбачених договором, що підтверджено довідкою ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», який надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків.

Сторони договору, також узгодили, що грошові кошти кредиту надаються Кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника. Сторони домовились, що несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно чинного законодавства України, цього Договору, а також, що порушенням умов цього Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Відповідно до умов кредитного договору, Позичальник зобов`язався повернути Кредит Кредитодавцю в строк передбачений Кредитним договором. Проте, своїх зобов`язань з повернення грошових коштів відповідач не виконав, внаслідок чого у Позичальника виникла заборгованість.

26.03.2021 було укладено договір № 26032021 відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2824141.

23.05.2024 було укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2824141.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 2824141.

Строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій та/або будь-яких інших додаткових нарахувань.

Згідно розрахунку заборгованості за по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 2824141 від 23.08.2020р., що підлягає стягненню з позичальника, заборгованості становить 16400,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) – 5000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 11400,00 грн.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина 3 статті 207 ЦК).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.

За положеннями пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Зобов`язання, згідно із ст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлено договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено можливість заміни кредитора у зобов`язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що являє собою договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

У відповідності зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено: "Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом."

Таким чином, оскільки права вимоги відносяться до майна та є об`єктом права власності кредитора згідно зі ст. 190 ЦК України, вони можуть вільно відчужуватися кредитором, а виходячи з комплексного аналізу ст. 512, 513, 514, 516 та 517 ЦК України можна зробити однозначний та цілком логічний висновок про те, що заміна кредитора в зобов`язанні, в тому числі і шляхом відступлення права вимоги, є особливим способом зміни зобов`язання на боці кредитора.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитами, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договорів, що має відображення у розрахунках заборгованості за договорами. Таким чином, у порушення умов кредитних договорів, а також ст.ст.509,526,1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаними договорами не виконав.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливим стягнути з відповідача за Договором № 2824141 від 23.08.2020 суму заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) в розмірі 5000,00 грн.

Щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за Договором № 2824141 від 23.08.2020 заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги в розмірі 11400,00 грн., то суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року по справі №910/4518/16 вказала, що Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду нагадує, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання (пункт 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц). Тому наслідки порушення грошового зобов`язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов`язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору.

Якщо грошове зобов`язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема - настання обов`язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов`язання залишається при цьому незмінним. Наприклад, якщо боржник не сплатив гроші за куплене майно, надані послуги в певній сумі, то прострочення грошового зобов`язання не змінює його розміру, яке залишається без змін незалежно від часу прострочення, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Так само, якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за статтею 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за «користування кредитом», розмір якої не може бути зменшений судом.

Викладене вище свідчить, що наслідки порушення грошового зобов`язання є однаковими незалежно від того, з якого договору таке зобов`язання виникло: з договору купівлі-продажу, договору про виконання робіт, кредитного договору тощо.

Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).

Також Велика Палата Верховного Суду нагадує, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

Також слід мати на увазі, що, на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом (пункт 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Велика Палата ВС у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 зробила висновок про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до Договору № 2824141 про надання споживчого кредиту від 23.08.2020:

1.4. Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.

1.5. Тип процентної ставки – фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання Споживачем умов Договору та становить:

1.5.1. Знижена процентна ставка 0,19 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору (без пролонгацій), якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

1.5.2.Стандартна процента ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується: - у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені в пп.1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки; та - у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1- 4.6 цього Договору; та - у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 част.1 статті 1048 Цивільного кодексу України.

Укладаючи цей Договір, Споживач підтверджує, що підставою для застосування зниженої процентної ставки, передбаченої цим Договором є отримання Споживачем від Товариства індивідуальної знижки на стандартну процентну ставку, відповідно до програми лояльності ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА" для споживачів сервісу «CreditPllus» ( Офіційні правила розміщені на Веб-сайті). Таке зниження стандартної процентної ставки допускається за умови, що Споживачем будуть виконані умови для її застосування - повернений кредит у строк та в порядку, що передбачені цим Договором. У випадку невиконання Споживачем умов для застосування зниженої процентної ставки, користування кредитом для Споживача стає доступним виключно на стандартних умовах – за стандартною процентною ставкою. При цьому, Споживач погоджується, що застосування стандартної процентної ставки не є наслідком погіршення умов користування кредитом для Споживача (збільшенням процентної ставки), а є лише наслідком отримання Споживачем послуги фінансового кредиту на звичайних(стандартних) умовах, що доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

1.6. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

1.7.Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає:

1.7.1. за зниженою ставкою 69,54% річних.

1.7.2. за стандартною ставкою 695,40% річних.

1.8. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає:

1.8.1. за зниженою ставкою 5 285,00 грн.

1.8.2. за стандартною ставкою 7 850,00 грн.

1.9. Обчислення орієнтовної реальної річної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту базується на припущенні, що Договір залишається дійсним протягом погодженого строку та, що Товариство і Споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені Договором. При цьому, орієнтовна реальна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою застосовані виходячи з умов застосування цієї ставки, що передбачені Договором, але у межах погодженого строку виконання Споживачем зобов`язань за Договором. Крім того, при обчисленні вказаних показників, не враховуються витрати Споживача, обов`язковість сплати яких не передбачена цим Договором та/або законодавством України та/або оплата яких здійснюється незалежно від походження коштів (власні, кредитні), в тому числі, але не виключно: витрати пов`язані з технічними, програмними і комунікаційними ресурсами, що необхідні Споживачу для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства, здійснені переказу коштів через третіх осіб в погашення заборгованості за Договором, з отриманням від третіх осіб інформаційних послуг (підбір кредитної пропозиції) та інше. 3.1. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт”. 3.2. До періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається дата повернення кредиту, вказана в Графіку платежів, крім випадку, якщо в межах строку надання кредиту, визначеного у пункті 1.4 Договору, відбулася пролонгація строку кредиту відповідно до Розділу 4 Договору, де проценти нараховуються і за дату повернення кредиту, вказану в Графіку платежів. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день.

3.3. Розмір процентної ставки, встановлений в п.1.5 Договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії Договору та не може бути збільшений Товариством в односторонньому порядку. Споживач розуміє та надає згоду Товариству, що використання стандартної процентної ставки відповідно до пп.1.5.2. Договору є наперед обумовленим та не є односторонньою зміною умов Договору, оскільки, умови про встановлення різних процентних ставок за цим Договором застосовуються автоматично за домовленістю Сторін, та не вимагають підписання Сторонами будь-яких інших додаткових документів, крім цього Договору.

4.Пролонгація строку кредиту.

4.1. Строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2.-4.5 Договору.

4.2. Споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.4.3 Договору.

4.3. Пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем. Якщо Споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, Споживач зобов`язаний повідомити про це Товариство.

Враховуючи умови договори, суд вважає, що нарахування відсотків повинно було б здійснюватися кредитором виключно в межах строку кредитування - 30 днів. Доказів продовження строку договору відповідно до розділу 4 Договору суду не надано.

Поза межами такого строку, кредитор вправі нараховувати штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язання в порядку статті 625 ЦПК України.

Розрахунок заборгованості процентів за Договором № 2824141 про надання споживчого кредиту від 23.08.2020 повинен виглядати наступним чином:

5000,00 (тіло кредиту) * 1,90 % (проценти у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору) / 100% * 30 (дні) =2 850 грн.

Загальний розмір заборгованості за процентами за Договором № 2824141 про надання споживчого кредиту від 23.08.2020 складає 2850 грн.

Суду не надано доказів продовження Договору відповідно до розділу 4.Пролонгація строку кредиту.

Вимога щодо стягнення з відповідача процентів відповідно до статті 625 ЦК України за період після строку договору, позивачем не заявлялось.

Тому, враховуючи зазначене, загальний розмір заборгованості відповідача за Договором про споживчий кредит № 2824141 від 23.08.2020 року становить 7850,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5000,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами у межах строку надання кредиту – 2850 грн.

Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є частково обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача суми заборгованості кредитним договором № 2824141 від 23.08.2020 року у загальному розмірі 7850,00 грн.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Вирішуючи вимоги в частині стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги, пов`язаної з розглядом справи, суд виходить з положень ст.133 ЦПК України, відповідно до яких, до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу. Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог тощо.

Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п.95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Згідно із ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» було укладено Договір №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 року.

Згідно заявки на надання юридичної допомоги №2817 від 01.04.2026 року, витягу з Акту №33 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026 року витрати на професійну правничу допомогу склали 9000,00 грн., з яких: 3000,00 грн. – надання усної консультації з вивченням документів; 6000,00 грн. – складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду.

При цьому, суд зазначає, що в даному випадку заявлений позивачем орієнтовний розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з урахуванням принципу пропорціональності, оцінюючи складність правовідносин та самої позовної заяви, враховуючи велику кількість однотипних позовів Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» по всій Україні, з огляду на що складення вказаних позовів не вимагає більших часових і фінансових затрат, тому, за таких обставин, суд приходить до висновку щодо завищення та непропорційності заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу, та про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн., що є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони.

Згідно ч. ч.1-2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №0653410086 від 28.05.2026 року позивач сплатив судовий збір за подачу позову до суду в розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову 16400,00 грн., розмір задоволених позовних вимог 7850,00 грн., тому підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1274,38 грн. (7850,00 * 2662,40/16400,00).

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка була б пропорційна задоволеним позовним вимогам та яка підлягає стягненню з відповідача становить 1274,38 грн.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосудця, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення; з тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, на вирішення спірних правовідносин не впливають, не мають значення для правильного вирішення спору, а тому судом до уваги не приймаються.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) заборгованість за Договором № 2824141 від 23.08.2020 у загальному розмірі 7850,00 (сім тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) гривні 38 (тридцять вісім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя:А.С.Адамов