Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №317/4396/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 317/4396/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №317/4396/26 Головуючий в 1 інст. Каряка Д.О.

Провадження №33/807/1218/26 Доповідач в 2 інст. Погрібна О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя Запорізького апеляційного суду Погрібна О.М., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 5 жовтня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами, стягнуто судовий збір,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя суду першої інстанції встановив, що 1 серпня 2026 року о 14 год. 38 хв., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом мопедом «Solo 50», без номерного знаку по автодорозі Н-23, 277 км в Запорізькому районі Запорізької області, при цьому перебуваючи з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: почервоніння очей, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі у лікаря нарколога водій відмовився під відеозапис на бодікамеру 20. Від керування відсторонений, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що суд першої інстанції при ухваленні постанови не дотримався стандарту доказування «поза розумним сумнівом», оскільки всі невизначеності, суперечності та прогалини в доказах було витлумачено на користь обвинувачення.

Наведене мотивує тим, що не керував транспортним засобом, а перебував на узбіччі дороги в нерухомому стані, що підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. Крім того, в протоколі невірно вказана адреса його складання та місце вчинення правопорушення, відсутнє посилання на номер камери поліцейського, якою здійснювалась відеофіксація події, а сам відеозапис не є безперервним. Отже вважає, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.ст. 254-256 КУпАП. Крім того, невірно вказаний час складання направлення до заклади охорони здоров`я.

Наголошує, що не мав будь-яких ознак наркотично сп`яніння, поліцейський не вчиняв будь-яких дій з використанням джерела світла для встановлення факту наявності звужених чи дуже розширених зіниць очей, а відтак сукупність наявних доказів не відповідає стандарту «поза розумним сумнівом».

Посилається на неправомірність зупинки транспортного засобу без повідомлення конкретної причини зупинки, передбаченої ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію».

Просить постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 5 жовтня 2026 року про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати. Провадження в справі закрити на підстав п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи належне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання в суді апеляційної інстанції, шляхом доставки смс повідомлення (згідно вимог Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2003 р. п. № 28), зазначення останнім в апеляційній скарзі про розгляд справи без його участі, суддя апеляційного суду вважає за можливе розглянути справу за відсутністю ОСОБА_1 , що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, встановивши відсутність порушення норм процесуального та матеріального права, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні в справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Вказані вимоги при розгляді даної справи суддею першої інстанції виконанні в повній мірі.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення за обставин відображених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 734493 від 1 серпня 2026 року підтверджується:

- направленням на огляд водія транспортного засобу до закладу охорони здоров`я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 1 серпня 2026року. Результати огляду: відмова від проходження огляду (а.с. 3);

- диском з відеозаписом події (а.с. 6).

Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, згідно з п. п. 2, 4 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року за №1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння - порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці, (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови.

Згідно з п.12 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Працівниками поліції вказані вимоги закону дотримані.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги про те, що із матеріалів відеозапису не встановлено беззаперечний факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, суддя апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

Так, дослідженими відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, отриманих під час виконання ними службових обов`язків зафіксовано рух мопеду, його зупинка на узбіччі проїзної частини дороги. За кермом транспортного засобу, як встановлено в подальшому перебуває ОСОБА_1 . На вимогу поліцейського, водій надає для перевірки документи. На запитання поліцейського щодо відсутності у ОСОБА_1 захисного мотошолому, останній вказує, що не має шолому. Слідує перевірка документів ОСОБА_1 , під час якої у поліцейського виникли підозри про перебування водія в стані наркотичного сп`яніння. Оголошення поліцейським про наявні у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння, зокрема, почервоніння очей та звужені зіниці очей. На прохання поліцейського, ОСОБА_1 здійснює подих ротом в його бік. Після цього, слідує пропозиція ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Відмова ОСОБА_1 пройти запропонований огляд. Попередження поліцейським про відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відмову від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння. Однак, ОСОБА_1 повторно надає відмову від запропонованого огляду зазначаючи, що йому все зрозуміло. При цьому, жодного разу ОСОБА_1 не зазначив, що не керував мопедом, а навпаки пояснив поліцейському, що прямує додому в м.Покров Нікопольського району Дніпропетровської області. Окрім того, на початку відеозапису зафіксовано, що двигун мопеду заведений, більш того ОСОБА_1 під час перебування поліцейських поряд з ним проїхав вперед на вказаному мопеді.

Звертає на себе увагу і телефонна розмова ОСОБА_1 , в якій він вказує іншій особі, що «якщо б ОСОБА_2 не загубила шолом, то він би їхав у ньому та його б не зупинили».

На переконання судді апеляційного суду факт керування ОСОБА_3 – ОСОБА_4 транспортним засобом у вказаний в протоколі час та у зазначеному місці не викликає сумніву, а його позиція спрямована на уникнення адміністративної відповідальності за допущене правопорушення.

Отже, ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, за що настає адміністративна відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Жодних об`єктивних, вагомих причин, які б можна було розцінити як поважні задля відмови від проходження відповідного огляду, суддя апеляційного суду не вбачає.

Доводи апелянта щодо відсутності у поліцейських законних підстав, передбачених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» для його зупинки не є слушними, оскільки матеріали справи засвідчують, що підставою для зупинки ОСОБА_1 слугувало порушення ним п. 2. 3 г ПДР України, внаслідок чого поліцейським була складена постанова серії ЕНА № 7651468 за ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Одночасно слід зазначити, що з огляду на правовий аналіз норм ПДР України, не згода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, такий обов`язок прямо передбачений п.2.5 ПДР та не впливає на причину зупинки.

Отже, на переконання судді апеляційного суду, з урахуванням порушення ОСОБА_1 ПДР України, що знайшло своє підтвердження на відеозаписі події, працівниками поліції були дотримані вимоги ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію».

На доводи ОСОБА_1 про те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно нього складений з порушеннями вимог КУпАП слід зазначити, що вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою та містить всі необхідні складові, встановлені в ст. 256 КУпАП, а тому наведені доводи не приймаються суддею апеляційного суду.

Посилання апелянта на не безперервність долученого до справи відеозапису не є слушними. Суддя апеляційного суду звертає увагу на те, що він є безперервним у частині, яка має доказове значення для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Пунктом 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 № 102, передбачена безперервність здійснення відеозапису під час виконання поліцейськими своїх службових обов`язків. Між тим, нормативними документами, які регламентують порядок виявлення та фіксації адміністративних правопорушень, складання протоколів про адміністративні правопорушення та направлення відповідних матеріалів до суду не передбачено обов`язковості надання усього відеозапису, здійсненого у ході виконання поліцейським своїх службових обов`язків.

На переконання судді апеляційного суду, наданий суду відеозапис, на якому зафіксовано встановлення обставин для складання протоколу про адміністративне правопорушення та процесуальні дії, вчинені працівниками поліції об`єктивно доводить факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Що стосується інших посилань в апеляційній скарзі, то вони носять загальний характер та є суб`єктивними, у зв`язку з чим апеляційний суд доходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.

При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно зі встановленими нормами закону держави Україна.

Отже, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а суддя дійшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справа переглянута в межах апеляційної скарги.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанови судді Запорізького районного суду Запорізької області від 5 жовтня 2026 року залишити без задоволення.

Постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 5 жовтня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду О.М. Погрібна