Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №334/1291/26 — Запорізький апеляційний суд

Суд: Запорізький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за заповітом

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №334/1291/26

Суддя: Мінгазов Р. В.

Дата документу 21.10.2026 Справа № 334/1291/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/1291/26 Головуючий у 1-й інстанції: Філіпова І.М.

Провадження № 22-ц/807/2033/26 Суддя-доповідач: Мінгазов Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Мінгазова Р.В.,

суддів: Бредуна Д.С.,

Онищенка Е.А.,

за участю секретаря Товстопятко З.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 03 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Запорізької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Заярної М.А. звернулася до суду з позовом до Запорізької міської ради та просила визнати за нею право власності в поряду спадкування за на житловий будинок літ. «А» загальною площею 20,9 кв. м. житловою площею 15,2 кв. м., прибудову літ «а» та господарчі споруди, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер вітчим позивача – ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . 30.08.1974 року ОСОБА_3 склав заповіт, в якому заповів належний йому житловий будинок по АДРЕСА_1 , позивачу.

Позивач своєчасно прийняла спадщину після смерті вітчима, звернувшись з відповідною заявою до Першої (колишньої Другої) Запорізької державної нотаріальної контори, у зв`язку з чим була відкрита спадкова справа №208/1991.

При оформленні спадкових прав, позивач з`ясував, що право власності на спадковий будинок не було оформлене та зареєстроване на спадкодавця, тому державним нотаріусом Першої Запорізької державної нотаріальної контори Федченко О.О. 01.09.2023 була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Згідно наданої ТОВ «Запорізьке МБТІ» інформації в матеріалах інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 ) наявні наступні документи:

- виписка із протоколу засідання правління колгоспу ім. Енгельса В. Хортицього району №21 від 13.112.1960 року, яким дозволено ОСОБА_3 будівництво житлового будинку на виділеній земельній ділянці;

- дозвіл на будівництво житлового будинку, виданий 29.12.1961 року виконавчим комітетом В-Хортицького районної ради;

- генплан ділянки за адресою: АДРЕСА_3 від 29.12.1961 року.

Враховуючи, що житловий будинок спадкодавцем побудований в 1963 році, що підтверджується технічним паспортом на будинок, позивач просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 03 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність їм висновків суду, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішенням яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що за життя ОСОБА_3 не набув право власності на спірний житловий будинок, а відтак вказаний будинок не є спадковим майном та не може бути успадкований позивачем. Так, судом не враховано те, що спірний житловий будинок побудований у 1963 році. У зв`язку з чим має застосовуватись законодавство, яке встановлювало правовий режим майна саме на час його побудування. До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на зазначений час, не пов`язувало виникнення права власності на будинки з надвірними будівлями та спорудами з державною реєстрацією такого права. Відповідно підставою виникнення права власності у громадян на побудований житловий будинок, був сам факт побудови будинку. Відповідно факт побудови будинку встановлюється відповідним технічним паспортом, в якому зазначається час побудови відповідного нерухомого майна. До матеріалів справи позивачем було надано актуальний технічний паспорт складений ФОП ОСОБА_4 відповідно до якого спірний житловий будинок побудовано у 1963 році, та існував на момент смерті спадкодавця.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Заярна М.А. доводи апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила рішення суду першої інстанції скасувати та увалити нове рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, заяв або клопотань до суду не надсилав.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про його смерть НОМЕР_1 .

Відповідно до копії заповіту, посвідченого 30.08.1974 державним нотаріусом Запорізької районної державної нотаріальної контори, Валяєв М.В. заповів належний йому будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 .

Згідно копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.09.2023 державного нотаріуса Другої запорізької нотаріальної контори Федченко О.О., ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності померлого на вказане майно.

Згідно відповіді ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» №1657 від 14.03.2024, в матеріалах інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_3 ) правовстановлюючі документи не містяться. У інвентаризаційній справі наявні наступні документи:

- виписка із протоколу засідання правління колгоспу ім. Енгельса В. Хортицього району №21 від 13.12.1960 року, яким дозволено ОСОБА_3 будівництво житлового будинку на виділеній земельній ділянці;

- дозвіл на будівництво житлового будинку, виданий 29.12.1961 року виконавчим комітетом В-Хортицького районної ради;

- генплан ділянки за адресою: АДРЕСА_3 від 29.12.1961 року. Згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської Ради депутатів трудящих №333 від 30.07.1970 року в м. Запоріжжя вул. Степна перейменована на вулю Яворницького.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок, суд першої інстанції виходив з того, що з поданих позивачем доказів судом не встановлено, що ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини на праві власності належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки судом не встановлено, що станом на 1990 рік існував технічний паспорт на вказаний будинок, який засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна й містив його технічні характеристики.

Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Враховуючи, що спадщина після ОСОБА_3 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ЦК УРСР 1963 року, в редакції станом на час смерть спадкодавця.

Згідно до ч. 6 ст. 86 ЦК УРСР 1963 року встановлено, що відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 ЦК УРСР 1963 року встановлено, що в особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.

Згідно до ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно до ст.. 548 ЦК УРСР 1963 року визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України УРСР 1963 року встановлено, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом

шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством; за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають; у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З аналізу наведених норм матеріального закону вбачається, що право власності спадкодавця на нерухоме майно є саме тим правом, яке переходить спадкоємцеві в разі відкриття спадщини, однак до спадкоємця може перейти право тільки на те майно, яке належало спадкодавцеві на підставі діючого законодавства.

У постанові Верховного Суду від 17.09.2020 року по справі № 715/372/19 наведено правовий висновок, згідно з яким обов`язковою умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до висновку викладеному у постанові Верховного Суду у справі № 753/8293/21 від 20.02.2025 вбачається, що правовідносини щодо будівництва садових будинків і набуття прав на них до 05 серпня 1992 року регламентувалися нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Також у пункті 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 (далі – Інструкція), міститься перелік об`єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва.

Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі – Порядок), документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову констатував відсутність технічного паспорту виготовленого станом на 1990 рік, однак не надав жодної оцінки інформації яка міститься у наданих позивачем технічних паспортах (від 16.10.2023 а.с. 8-10, та від 04.11.1991 а.с. 90-94), в яких зазначена тотожна інформація, що рік побудови житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено у 1963 році.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією права власності на збудовані об`єкти нерухомого майна, нерозривно пов`язані з законодавством у сфері містобудування, а саме із Законом України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності».

Так, відповідно до вказаного Закону обов`язковою умовою створення об`єкта містобудування як об`єкта цивільно-правових відносин, щодо якого можуть виникати речові права, є прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» набрав чинності з 12 березня 2011 року. У пункті 9 Розділу V «Прикінцеві положення» цього Закону передбачений певний строк для проходження процедури прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами їх технічного обстеження.

Зокрема, до таких об`єктів було віднесено індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період з 05 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року.

Враховуючи наведене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпні 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон № 1952-IV) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону № 1952-IV права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними

у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Отже, до 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедури введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на той час, не пов`язувало виникнення права власності на житлові (садові) будинки з надвірними будівлями та спорудами з державною реєстрацією такого права.

Документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна й містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Відповідна правова позиція є сталою в практиці Верховного Суду (постанови від 26 лютого 2020 року у справі № 607/16873/18 (провадження № 61-12451св19), від 10 серпня 2022 року у справі № 175/2629/18 (провадження № 61-17998св21).

При цьому відповідно до постанови КМУ від 12 травня 2023 року № 488 «Про деякі питання технічної інвентаризації» технічний паспорт - документ, що складається з текстових та графічних матеріалів, які містять інформацію про склад, фактичну площу, об`єм, технічний стан об`єкта нерухомого майна, виготовлених на підставі матеріалів технічної інвентаризації за результатами технічної інвентаризації на дату її проведення.

Згідно до Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127 технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику. Технічний паспорт має бути прошнурований, пронумерований та скріплений підписом керівника суб`єкта господарювання, який проводив інвентаризацію, а також підписом виконавця робіт і контролера із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката на право виконання робіт з технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна.

Тобто технічний паспорт це документ, який містить відомості про об`єкт нерухомого майна, зокрема і час його побудування, який не може змінюватись від часу проведення технічної інвентаризації, тобто, на переконання апеляційного суду є належним доказом який підтверджує час спорудження спірного житлового будинку.

За таких обставин, виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок, оскільки з наданих позивачкою доказів вбачається факт набуття права власності спадкодавцем ОСОБА_3 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а отже це майно увійшло до спадкової маси за заповітом від 30.08.1974 та було успадковане ОСОБА_1 .

Відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення позовної вимоги.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 03 липня 2026 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення у вигляді постанови.

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до територіальної громади в особі Запорізької міської ради (ЄДРПОУ 04053915, юридична адреса: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд 206) про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в поряду спадкування за заповітом на житловий будинок літ. «А» загальною площею 20,9 кв. м.. житловою площею 15,2 кв. м., прибудову літ «а» та господарчі споруди, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови суду складено 23.10.2026.

Головуючий Р.В. Мінгазов

Судді: Д.С. Бредун

Е.А. Онищенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua