Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №672/217/26 — Городоцький районний суд Хмельницької області

Справа №672/217/26

Провадження №2/672/324/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м.Городок

Городоцький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючої – судді Пономаренко Л.Е.,

за участю: секретаря судового засідання Моцної М.О.,

позивача ОСОБА_1 в режимі відеоконференції,

представника позивача-адвоката Антонюка І.В. в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Городку Хмельницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01 липня 2025 року у місті Кам`янець-Подільський Колодій Наталія Анатоліївна під розписку позичила у нього гроші у розмірі 12 000 доларів США строком до 20.12.2025 року. Відповідачка у встановлений в розписці строк своїх зобов`язань не виконала, ухиляється від боргових зобов`язань.Просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за розпискою, а також судові витрати.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, зазначив, що знайомий з ОСОБА_3 , разом з нею навчався у Лісоводському ПАЛ. ОСОБА_4 звернулася до нього з проханням позичити 12 000 доларів США, які їй необхідні для лікування дитини. 01.07.2025 ОСОБА_5 -свекор його рідної сестри ОСОБА_6 , з власних потреб їхав в м.Кам`янець-Подільський в Приватбанк та запропонував йому та своїй невістці - його сестрі ОСОБА_7 відвести їх в місто. Приїхавши в м.Кам`янець-Подільський він зустрівся з ОСОБА_3 і передав їй 12 000 доларів США. Потім ОСОБА_8 разом з ОСОБА_9 пішла в приміщення Приватбанк, в присутності свідків написала розписку про отримання грошей і передала розписку йому. Грошові кошти ОСОБА_2 зобов`язалася повернути до 20.12.2025, проте у встановлений в розписці строк своїх зобов`язань не виконала, деякий час після 20.12.2025 виходила на зв`язок, давала обіцянку повернути борг, однак, з часом почала ігнорувати його вимоги, а пізніше заблокувала його номер телефону, повністю ігнорує всі контакти з ним, ухиляється від боргових зобов`язань.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив задовольнити позов, зазначив, що сторона позивача просить стягнути з відповідачки суму в розмірі 12 000 доларів США, не враховуючі долучені до позову розрахунки проти заочного розгляду не заперечив.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що являється рідною сестрою позивача - ОСОБА_11 , який проживає разом з нею, оскільки, захищаючи країну, отримав поранення та втратив кінцівки ніг, єінвалідом 1 групи. 01.07.2025 її свекор на власному транспортному засобі їхав в м.Кам`янець-Подільський, запропонував підвести її і брата. Їй відомо, що брат позичив своїй знайомій ОСОБА_2 , 12 000 доларів США. В приміщенні Приватбанку в присутності свекра та двох працівників банку відповідачка власноручно написала розписку про одержання грошових коштів та зобов`язання з повернення до 20.12.2025. Вона в цей момент перебувала на вулиці разом з братом, так як він не міг піднятися в приміщення банку. Потім вийшла ОСОБА_8 та передала розписку.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що 01.07.2025 з власних потреб їхав в м.Кам`янець-Подільський в Приватбанк, підвіз свою невістку та її брата. Йому відомо, що ОСОБА_11 позичив своїй знайомій-відповідачці по справі 12000 доларів США. Розписку відповідачка написала в приміщенні банку, в його присутності та двох працівників банку. Працівник банку ОСОБА_12 на їх прохання надав аркуш паперу та провів у свій службовий кабінет, де ОСОБА_13 написала розписку.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що являється працівником АТ КБ «Приватбанк» в м.Кам`янець-Подільський. 01.07.2025 він працював в банку працівників служби безпеки. Того дня до нього в приміщенні банку звернулись ОСОБА_9 та ОСОБА_2 з проханням допомогти, пояснивши, що ОСОБА_2 необхідно написати розписку про отримання грошей від ОСОБА_1 в розмірі 12 тисяч доларів. Він провів їх у свій службовий кабінет, разом з іншим працівником банку ОСОБА_14 був присутній при написанні ОСОБА_2 розписки, після цього засвідчив в розписці, що вона написана в його присутності. Текст розписки був складений ОСОБА_2 самостійно. ОСОБА_15 в приміщення банку не заходив у зв`язку з фізичними обмеженнями, але він бачив його на вулиці біля будівлі банку.

Відповідачка, належним чином, у відповідності до вимог п.2 ч.7, п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, про причини неприбуття не повідомила, відзиву на позов не надала. Суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності відповідачки на підставі наявних у справі доказів, ухваливши заочне рішення, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою відповідача та не повідомленням про поважність причин такої неявки, в порядку, визначеному ст. 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд постановив провести розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст. 211, ч.1 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Згідно з ч. 1ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 01.07.2025 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в простій письмовій формі укладено Договір позики, тобто боргову Розписку.

Згідно з умовами вказаної розписки, позивач передав у власність відповідачці 12000 доларів США строком до 20.12.2025.

Зі змісту вказаного документу боргової Розписки, вбачається наявність між сторонами боргових зобов`язань у вигляді усного Договору позики та вбачається факт передачі відповідної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі та на підтвердження укладення договору та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми. Як слідує зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 527 ЦК України, передбачено зобов`язання боржника виконати свій обов`язок, а кредитора - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, а також право кожної із сторін у зобов`язанні вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику, така позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року (справа №6-63цс13). За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №723/304/16-ц зазначено, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Також суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі №206/6401/18 зазначено, що: «на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Цивільний кодекс України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається право підтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, це є доказом факту отримання грошових коштів, а тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про те, що розписка є замінником письмової форми правочину, яка свідчить про додержання вимоги закону про письмову форму правочину.

Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає про отримання коштів, скріплює її своїм підписом, така розписка свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов`язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження про завершену дію передання коштів позичальнику, що міститься в тексті договору, не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов`язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18), у постановах Верховного Суду від 16 січня 2020 року у справі № 761/45701/16-ц (провадження № 61-11280св18), у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі № 500/1755/17.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На час розгляду справи судом відповідачкою не надано заперечень проти позову, власного контррозрахунку заборгованості, доказів, що свідчать про погашення заборгованості чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості у добровільному порядку, а також будь-яких належних та достовірних доказів на підтвердження існування істотних обставин у відповідачки, які слугували б поважною причиною невиконання взятих на себе зобов`язань.

Судом встановлено, що між сторонами склалися правовідносини в результаті укладеного між ними договору позики оформленого шляхом складання розписки від 01 липня 2025 року, однак відповідачка не виконала свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів позивачу.

Суд повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов підлягає до задоволення, з відповідачки слід стягнути на користь позивача 12000 доларів США боргу.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то суд приходить до висновку про необхідність їх стягнення з відповідачки на користь позивача.

У відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України: розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представником позивача долучено до матеріалів справи копію Додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги №24/26 від 02.02.2026, з якої вбачається, що розмір винагороди адвоката за надані ним послуги складають 15000 грн.

Крім того, суд враховує, що у матеріалах справи відсутні заперечення відповідачки щодо неспівмірності вказаних витрат, в тому числі її клопотання про зменшення розміру вказаних витрат. Разом з тим, надані позивачем докази у своїй сукупності підтверджують фактичність, необхідність та зв`язок заявлених витрат із розглядом вказаної справи.

За таких обставин, беручи до уваги характер правовідносин у вказаній справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, суд прийшов до висновку, що на користь позивача підлягають стягненню з відповідача понесені витрати на правову допомогу в повному обсязі.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16, у разі стягнення заборгованості в грошовому еквіваленті в іноземній валюті, сума в гривнях визначається за офіційним курсом Національного банку України (НБУ) на день фактичного виконання судового рішення (а не на день подання позову чи ухвалення рішення судом), тому еквівалент боргу в гривні судом враховується лише для визначення розміру судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір, у відповідності до ст. 141ЦПК України, підлягає стягненню з відповідачки на користь держави в сумі 5192,40 грн.(43,27х12000=519240х1%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 280-282, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою-задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі - 15000 грн. 00 коп. (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у розмірі 5192,40 грн.(п`ять тисяч сто дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Городоцького районного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Антонюк Ігор Володимирович, РНОКПП НОМЕР_2 , місце здійснення адвокатської діяльності (місце знаходження): вул.Ярослава Мудрого, буд.93 м.Кам`янець-Подільський Хмельницька область, 32316.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_2 .

Суддя Л.Е.Пономаренко.