Вирок від 22 жовтня 2026 р. у справі №464/2202/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2202/26

пр.№ 1-кп/464/387/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.10.2026 року м. Львів

Сихівський районний суд міста Львова

в складі колегії суддів: головуючого-судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12026141410000310 від 24.03.2026 про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, востаннє: 21.05.2024 вироком Галицького районного суду м. Львова за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з встановленням іспитового строку – 2 роки, ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 22.12.2025 скасовано іспитовий строк, покарання не відбув, судимість не погашена,

у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.307 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5 , за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину в особливо великому розмірі та зберігав при собі без мети збуту.

Так, реалізуючи свій злочинний намір, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, ОСОБА_5 придбав особливо небезпечну психотропну речовину PVP. У подальшому, 31.03.2026, у ранковий час ОСОБА_5 прибув на вул. Івана Франка у м. Львові та незаконно зберігав при собі пакет із особливо небезпечною психотропною речовиною PVP без мети збуту, де був виявлений працівниками поліції, якими в період часу з 11:20 год. по 11:34 год. цього ж дня, в ході проведення огляду місця події на відкритій місцевості, за адресою: м. Львів, вул. Івана Франка, 161, у ОСОБА_5 вилучено полімерний зіп-пакет з вмістом кристалічної речовини, у якій виявлено PVP, масою 39,4999 грам, що є особливо великим розміром, який віднесено до особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.307 КК України заперечив. Зазначив, що визнає вину у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини в особливо великих розмірах без мети збуту. Надав показання про те, що на момент вчинення злочину більше 20 років вживав наркотики. В березні 2026 року, в вечірній час, через telegram-канал придбав психотропну речовину, відому під назвою «солі», масою 30 грам. За вказаний товар він сплатив готівкою через термінал 7 200 грн, після чого надіслав фотографію чека в telegram-канал. При замовленні даних наркотичних засобів просив щоб «закладка» не була закопана в землі, а трималась за допомогою магнітів в схованці. На наступний день, зранку, отримавши локацію з місцем розташування «закладки», викликав таксі та приблизно о 08 год 30 хв прибув за адресою: м.Львів, вул. Івана Франка, 161, де підійшов до клумби біля будинку та дістав із неї пакет з наркотичними засобами. Сів у таксі, однак в цей момент підбігли працівники правоохоронних органів, зокрема ОСОБА_8 , які його затримали та вилучили мобільний телефон. В подальшому, орієнтовно через 2 години, прибула слідчо-оперативна група.

Щодо мети придбання психотропної речовини ОСОБА_5 зазначив, що придбав її для власного вживання. За його словами, він вживає дану психотропну речовину шляхом куріння, приблизно 2 грами речовини на добу, при цьому разова доза становить орієнтовно 0,5 грама. Стверджував, що при купівлі великої кількість психотропної речовини, зокрема більше 20 грам, ціна за 1 грам була суттєво нижчою, що і слугувало мотивом для придбання психотропної речовини в такому розмірі.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 надав показання про те, що працює оперуповноваженим СКП ВП №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області. Наприкінці березня 2026 року отримано оперативну інформацію, що особа на ім`я « ОСОБА_9 » готується до збуту наркотичних засобів. У зв`язку з цим проводилися оперативні заходи, спрямовані на затримання даної особи. З метою перевірки зазначеної інформації ОСОБА_8 сформував групу з числа оперативних працівників, які вранці прибули за адресою: АДРЕСА_3 . Невдовзі, неподалік будинку за цією ж адресою, він побачив ОСОБА_5 , який спочатку незрозуміло себе поводив, а в подальшому забрав з фасаду будинку згорток («закладку»), що, за припущенням свідка, міг бути наркотичним засобом. Він підійшов до обвинуваченого,представився та з`ясував його анкетні дані. Надалі ОСОБА_5 повідомив, що має при собі заборонені речовини «солі», які придбав з метою збуту. Після цього ОСОБА_8 зателефонував на лінію «102» та повідомив про виявлення особи, яка мала при собі згорток із речовиною, ймовірно наркотичного походження. Після повідомлення присутні очікували на прибуття слідчо-оперативної групи. Згодом ОСОБА_5 було затримано в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України.

Крім того, ОСОБА_8 пояснив, що згорток із речовиною, який мав ОСОБА_5 , був обмотаний чорною ізоляційною стрічкою. Усередині містилися два пакети зі згортками речовини, а також близько 30 невеликих магнітів. На думку свідка, зазначені обставини свідчили про мету збуту. Також свідок зазначив, що після затримання ОСОБА_5 доставили до відділу поліції, а згодом проведено обшук за його місцем проживання.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надав показання про те, що працює старшим оперуповноваженим СКП ВП №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області. В кінці березня 2026 року, за дорученням слідчого, він опрацьовував оперативну інформацію про те, що невідома особа займається збутом наркотичних засобів. Крім того, було встановлено місце, де зазначена особа мала забрати відповідний товар. Надалі, за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 161, прибув ОСОБА_5 , який забрав згорток, захований у стіні будинку. Після цього прийнято рішення про затримання останнього. Свідок ОСОБА_10 зазначив, що затримання обвинуваченого здійснював ОСОБА_8 , а він прибув на місце події через кілька хвилин. Після затримання викликано слідчо-оперативну групу, прибуття якої очікували близько двох годин. Також свідок пояснив, що ОСОБА_5 повідомив про наявність у нього заборонених речовин, а також продемонстрував свій мобільний телефон і вебсайт, за допомогою якого замовляв відповідний товар. Крім того, свідок зазначив, що в пакунку, окрім речовини, містилися також магніти.

Винуватість ОСОБА_5 окрім вищенаведених показань, доводиться сукупністю безпосередньо досліджених у судових засіданнях доказів, а саме:

даними протоколу огляду місця події від 31.03.2026 та фототаблиці до нього, відповідно до яких 31.03.2026 в період з 11:20 год. по 11:34 год. оглянуто ділянку місцевості, що знаходиться поряд з будинком №161 по вул. Івана Франка у м. Львові. На вказаній ділянці перебуває особа чоловічої статі, який представився як ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В подальшому ОСОБА_5 на запитання чи є у нього при собі заборонені речі, добровільно вийняв із сумки через плече згорток ізоляційної стрічки чорного кольору, розгорнувши який було виявлено зіп-пакет із вмістом невідомої кристалічної речовини білого кольору та магніти, які в подальшому поміщено у спец. пакет №NPU5080570. Окрім того, ОСОБА_5 добровільно видав свій мобільний телефон марки «Samsung» зеленого кольору у чохлі фіолетового кольору, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , із сім-картками: № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , який поміщено у спец. пакет NPU5080569. В подальшому ОСОБА_5 повторив, що знайшов вказаний згорток ізоляційної стрічки чорного кольору на куті будівлі поблизу проїзної частини по вул. Івана Франка у м. Львові, та вказав на вказану ділянку рукою (т.1 а.с.56-67);

даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 31.03.2026, відповідно до якого 31.03.2026 о 12:20 год. затримано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 при особистому обшуку якого нічого не виявлено (т.1 а.с.68-71);

даними повідомлення на службу 102, відповідно до якого 31.03.2026 о 09:35 год. надійшло повідомлення, про те, що 31.03.2026 о 09:33 год. за адресою: Львівський район, м. Львів, вул. Івана Франка, 163, оперуповноваженими СКП ВП №2 ЛРУП №2 затримано особу чоловічої статі, у якого виявлено великий згорток із ймовірно наркотичною речовиною. Потрібно слідчо-оперативна група. На місці події виявлено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.72);

висновком експерта від 01.04.2026 №СЕ-19/114-26/7902-НЗПРАП, згідно якого в кристалоподібній речовині білого кольору, яка міститься в полімерному пакеті, виявлено PVP, який віднесено до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено. Маса PVP становить 39,4999 грам (т.1 а.с.75-77).

Колегія суддів відхиляє доводи захисту про недопустимість протоколу огляду місця події від 31.03.2026 через порушенням права на захист (за відсутності захисника), оскільки огляд місця події є невідкладною слідчою дією, яка в даному випадку була проведена ще до внесення відомостей в ЄРДР. Окрім того, дана процесуальна дія була проведена до оголошення особі про підозру, а чинний КПК України не передбачає обов`язкової участі захисника за таких обставин.

Окрім того, колегія суддів не бере до уваги показання свідка оперуповноваженого ОСОБА_8 в частині того, що під час затримання ОСОБА_5 повідомив, що психотропні речовини придбав з метою збуту, оскільки такі покази не підтверджені жодними іншими дослідженими в судовому засіданні доказами. Більше того, під час огляду місця події, який проведений згодом, обвинувачений вказані обставини заперечив.

Кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_5 органами досудового розслідування за ч. 3 ст. 307 КК України, суд вважає невірною та такою, що не знайшла свого об`єктивного підтвердження в ході судового розгляду матеріалів кримінального провадження, оскільки стороною обвинувачення не доведено вчинення цих діянь обвинуваченим з метою збуту, обґрунтування чого буде наведено нижче.

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.307 КК України, характеризується прямим умислом і наявність мети збуту є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони цього кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.91 КПК України, мета вчинення кримінального правопорушення є однією з обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні шляхом збирання, перевірки та оцінки доказів.

Як роз`яснено у пункті 4 постанови пленуму Верховного Суду України №4 від 26.04.2002 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб`єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх; тощо.

Так, в постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року в справі №203/337/19 (провадження № 51-4688 км 20) колегія суддів висловила позицію, за якою якщо висновок суду про наявність умислу особи на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів ґрунтується на великому або особливо великому розмірі відповідної речовини, її упакуванні та розфасуванні, то у такому випадку повинні бути досліджені обставини, за яких особа придбала відповідний засіб чи речовину, в тому числі, чи залежало від волі особи те, який розмір речовини опиниться у володінні особи, та її розфасування. Зокрема, якщо особа здійснює свідоме придбання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів у значному розмірі (шляхом купівлі, обміну, безоплатно), виготовляє їх, зберігає у відповідному фасуванні, що об`єктивно перевищує потреби такої особи у власному вживанні, то в такому випадку може мати місце умисел на збут. Якщо ж волею особи не обумовлено того, скільки наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів опиниться у її володінні (як у випадку зі знахідкою), то у такому разі умисел на збут потребує більш ретельного дослідження.

Разом з тим, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (зазначена позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17).

Таким чином, суди повинні ретельно перевіряти доводи сторони захисту, які обґрунтовано ставлять під сумнів версію сторони обвинувачення. У випадку, якщо суд після такої перевірки відхиляє доводи сторони захисту, він має навести переконливі мотиви такого висновку, які не залишають розумного сумніву у винуватості обвинуваченого. Разом з тим, якщо небезпідставні доводи сторони захисту не можуть бути спростовані з наведенням переконливих мотивів, які ґрунтуються на обставинах відповідного провадження, то це свідчить про існування розумного сумніву в доведеності винуватості особи.

Для вирішення питання про кваліфікацію злочину, пов`язаного з незаконним придбанням та зберіганням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, зокрема щодо відсутності чи наявності умислу на збут, суд у кожному конкретному випадку має оцінити обставини справи, які стосуються характеристики мотивів, намірів особи при здійсненні нею такого придбання та зберігання.

Під час судового розгляду встановлено, що обвинувачений є наркозалежною особою, що підтверджується як його показаннями в судовому засіданні, так і довідкою КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» №1478 від 01.04.2026. В ході особистого обшуку ОСОБА_5 31.03.2026 не виявлено доказів, які б вказували на те, що він займається збутом психотропних речовин або мав такий намір при придбанні психотропної речовини. В межах даного кримінального провадження був проведений обшук житла обвинуваченого, під час якого також не виявлено доказів збуту, зокрема знарядь для зважування та подальшого фасування психотропних речовин.

Суд, дослідивши наявні в кримінальному провадженні докази, дійшов висновку, що достатніх та беззаперечних доказів того, що в діях обвинуваченого був умисел на збут психотропної речовини в особливо великих розмірах, як і домовленості про збут конкретної психотропної речовини обвинуваченим не встановлено, оперативні закупки за участю останнього не проводились, відповідних домовленостей щодо збуту з іншими особами не задокументовано.

Суд при цьому наголошує, що висновок про наявність умислу особи на збут психотропних речовин може ґрунтуватись на великому або особливо великому розмірі лише разом із сукупністю інших обставин, тому колегія суддів вважає, що особливо великий розмір вилученої психотропної речовини за відсутності інших доказів не може поза розумним сумнівом у даному конкретному випадку свідчити про наявність у ОСОБА_5 умислу саме на збут даної речовини. Загальна маса вилученої у нього психотропної речовини PVP об`єктивно може задовільняти потреби у власному вживанні протягом тривалого часу, а сам лише факт наявності магнітів у пакуванні не може переконливо вказувати про намір останнього на її збут.

Достатніх, допустимих та беззаперечних доказів вини обвинуваченого за ч.3 ст.307 КК України, а саме що в діях ОСОБА_5 був умисел на збут особливо небезпечної психотропної речовини в особливо великих розмірах, судом не встановлено.

Згідно ч.4 ст.17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Тому, враховуючи доведеність винуватості ОСОБА_5 у незаконному придбанні і зберіганні особливо небезпечної психотропної речовини в особливо великому розмірі, однак недоведеність умислу обвинуваченого на збут цієї речовини, суд на підставі ч. 3 ст. 337 КПК України вважає можливим вийти за межі пред`явленого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, виключивши з формулювання обвинувачення умисел обвинуваченого на збут особливо небезпечної психотропної речовини, та кваліфікує дії обвинуваченого за ч.3 ст.309 КК України, як незаконне придбання, зберігання особливо небезпечної психотропної речовини без мети збуту в особливо великих розмірах.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який одружений, не працює, раніше судимий, вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку, не перебуває на обліку у психоневрологічному диспансері, з червня 2023 року перебуває на обліку в наркологічному диспансері, з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5 суд визнає рецидив злочинів.

З врахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше судимий, вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку, відсутність пом`якшуючих обставин, наявність обтяжуючої обставини, а також те, що згідно ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого, суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_5 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та реального відбуття покарання. Тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі за скоєний злочин передбачений ч.3 ст.309 КК України, а не інше покарання.

Судом встановлено, що вироком Галицького районного суду м. Львова від 21 травня 2024 року ОСОБА_5 засуджений за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку два роки та покладенням обов`язків передбачених ст.76 КК України.

Таким чином, суд призначає остаточне покарання за правилами ст.71 КК України, частково приєднавши невідбуте покарання за вироком Галицького районного суду м. Львова від 21 травня 2024 року до покарання призначеного судом у даному кримінальному провадженні.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, при ухваленні судового рішення, необхідно скасувати арешт майна.

Процесуальні витрати, які пов`язані із залученням експертів під час здійснення досудового розслідування, в розмірі 2674,20 гривень підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь держави.

Питання про речові докази вирішити згідно ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374, 615 КПК України, с у д, -

у х в а л и в :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.309 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк – п`ять років шість місяців.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Галицького районного суду м. Львова від 21 травня 2024 року і призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5(п`ять) років 7(сім) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з часу фактичного затримання, а саме з 31 березня 2026 року.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь державного бюджету України витрати на проведення судової експертизи №СЕ-19/114-26/7902-НЗПРАП від 01.04.2026 в розмірі 2674(дві тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 20(двадцять) коп.

Арешт майна, а саме: мобільного телефону марки «Samsung» зеленого кольору у чохлі фіолетового кольору, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , який поміщено у спец. пакет NPU5080569; зіп-пакет із вмістом кристалоподібної речовини білого кольору, магнітами та ізоляційною стрічкою, які поміщено у спец. пакет NPU5080570, які вилучено 31.03.2026 під час огляду місця події за адресою м. Львів, вул. Івана Франка, 161, накладений ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 02 квітня 2026 року – скасувати.

Речові докази:

-мобільний телефон марки «Samsung» зеленого кольору у чохлі фіолетового кольору, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , який поміщено у спец. пакет NPU5080569, та який зберігається в камері зберігання речових доказів відділу поліції №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області — повернути ОСОБА_5 ;

-зіп-пакет із вмістом кристалоподібної речовини білого кольору у якій міститься особливо небезпечна психотропна речовина PVP масою не менше 39,4999 грам; магніти та ізоляційну стрічку, та які зберігаються в камері зберігання речових доказів відділу поліції №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області — знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України, враховуючи, що на території України діє воєнний стан, суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку.

Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий ОСОБА_11

Судді ОСОБА_12

ОСОБА_13