Суд: Добровеличківський районний суд Кіровоградської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 05 серпня 2026 р.
Справа: №387/407/26
Суддя: Майстер І. П.
ЄУН 387/407/26
Номер провадження по справі 2/387/610/26
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 серпня 2026 року селище Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :
головуючого судді Майстер І.П.
за участю секретаря судового засідання Перепелиця В.Д.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
ВСТАНОВИВ:
І. Описова частина
Стислий виклад позиції позивача та відповідача
До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 20.03.2026 надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №480193-КС-003 від 07.02.2025 у розмірі 15 160,80 гривень.
Свій позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» обґрунтовує тим, що 07.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту №480193-КС-003, згідно з яким відповідачка як позичальник отримала кредит у розмірі 7 000, 00 гривень. Позивач перерахував відповідачу кошти у розмірі 7 000,00 грн на картку позичальника, станом на 15.02.2026 у відповідачки утворилась заборгованість в розмірі 15 160,80 грн, що спонукало Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" звернутися до суду з відповідним позовом.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу без участі позивача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення суду.
Відповідач в судове засідання не з`явився. При цьому суд зазначає, що про дату, час і місце судового засідання відповідачка неодноразово повідомлялася у встановленому законом порядку, а саме шляхом направлення ухвали суду за місцем реєстрації, якою відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. За наведеного, ухвала про відкриття провадження у відповідності до ч.8 ст.128, ч.1 ст.131 ЦПК України, вважається врученою. Крім того судом опубліковано оголошення про виклик відповідача на офіційному веб-сайті «Судова влада України».
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно зі ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Процесуальні дії суду
Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 27.03.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 06.08.2026 постановлено про заочний розгляд справи та винесення заочного рішення суду.
ІІ. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Зі змісту свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 25 травня 2020 року судом установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» зареєстроване як фінансова установа відповідно до розпорядження уповноваженого органу від 6 квітня 2017 року № 961.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань від 29 жовтня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» зареєстроване як юридична особа 17 січня 2017 року, основним видом економічної діяльності якого є інші види кредитування (код КВЕД 64.92).
Судом установлено, що 7 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 480193-КС-003 у формі електронного документа шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця.
Згідно з умовами зазначеного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 7 000,00 грн, а позичальник — повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та комісію відповідно до умов договору.
Відповідно до пункту 2.1 договору кредит надається на засадах строковості, поворотності та платності. Згідно з умовами договору строк кредитування становить 16 тижнів, дата надання кредиту — 7 лютого 2025 року, кінцева дата повернення кредиту — 30 травня 2025 року.
Договором передбачено фіксовану стандартну процентну ставку в розмірі 1 % за кожний день користування кредитом та комісію за надання кредиту в розмірі 1 400,00 грн. Водночас у паспорті споживчого кредиту зазначено орієнтовну загальну вартість кредиту та реальну річну процентну ставку, які підлягають оцінці з урахуванням установлених договором платежів і фактичного строку користування кредитом.
Факт укладення договору в електронній формі підтверджується наданими позивачем електронними документами, зокрема пропозицією (офертою) укласти договір про надання кредиту № 480193-КС-003 від 7 лютого 2025 року, акцептом зазначеної пропозиції позичальником, паспортом споживчого кредиту та візуальною формою послідовності дій клієнта в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця.
Зі змісту візуальної форми послідовності дій клієнта вбачається, що 7 лютого 2025 року позичальник увійшов до особистого кабінету, ознайомився з умовами кредитування, отримав паспорт споживчого кредиту та підписав відповідні електронні документи з використанням одноразових ідентифікаторів. Зазначені документи містять відомості про дату та час вчинення відповідних дій, що дає змогу встановити послідовність укладення договору в електронній формі.
Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції іншою стороною. Якщо електронний правочин підписується одноразовим ідентифікатором у встановленому законом порядку, він може прирівнюватися до письмової форми правочину за умови дотримання відповідних вимог законодавства.
Отже, надані електронні документи підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами на підтвердження укладення договору та погодження сторонами його істотних умов.
На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором позивач надав документ, сформований Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід», щодо здійснення переказу грошових коштів, відповідно до якого 7 лютого 2025 року о 11 год 36 хв на платіжну картку отримувача, емітовану АТ «Універсал Банк», було перераховано 7 000,00 грн. У призначенні платежу зазначено, що переказ здійснено ОСОБА_1 за кредитним договором № 480193-КС-003 від 7 лютого 2025 року.
Належність платіжної картки відповідачу підтверджується листом АТ «Універсал Банк» від 23 квітня 2026 року № БТ/Е-16090, згідно з яким картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 .
Таким чином, надані докази в сукупності підтверджують перерахування позичальнику кредитних коштів у розмірі 7 000,00 грн та виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредиту.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №480193-КС-003 від 7 лютого 2025 року станом на 3 березня 2026 року загальна заборгованість відповідача становить 15 160,80 грн, з яких 6 870,00 грн — заборгованість за основною сумою кредиту, 5 770,80 грн — заборгованість за процентами, 0,00 грн — заборгованість за комісією та 2 520,00 грн — заборгованість за штрафами.
Із наданого розрахунку вбачається, що позивач відображає нарахування процентів та інших платежів за період користування кредитом, починаючи з дати його надання.
Зокрема, суд бере до уваги, що за умовами договору сума наданого кредиту становить 7000,00 грн, тоді як у розрахунку заборгованості залишок основного боргу зазначено в розмірі 6 870,00 гривень. Така різниця є наслідком часткового погашення основного боргу, тому її правова природа та правильність визначення мають оцінюватися з урахуванням деталізованого розрахунку й відомостей про зарахування платежів.
Крім того, договір передбачає сплату комісії за надання кредиту в розмірі 1 400,00 гривень. Питання про правомірність включення цієї суми до заборгованості підлягає вирішенню з урахуванням умов договору, паспорта споживчого кредиту та законодавчих вимог щодо допустимості відповідного платежу.
Отже, надані документи підтверджують укладення між сторонами кредитного договору та перерахування відповідачу кредитних коштів. Водночас остаточний висновок щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, має ґрунтуватися на перевірці правильності розрахунку основного боргу, процентів, комісії та штрафних санкцій з урахуванням умов договору й вимог чинного законодавства.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Згідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно з ч.1 ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Як визначено статтями 1046, 1047 ЦК України, договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законами України «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно до ст.4 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
ТОВ «Бізнес Позика» на виконання своїх зобов`язань за договором про надання кредиту №480193-КС-003 від 07 лютого 2025 року надало ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 7 000,00 грн шляхом їх перерахування на платіжну картку відповідача, емітовану АТ «Універсал Банк», що підтверджується відповідними відомостями банку та документами про здійснення переказу коштів.
Відповідно до умов договору сума кредиту становить 7 000,00 грн, строк кредитування — 16 тижнів, процентна ставка за користування кредитом — 1 % за кожний день користування кредитом, комісія за надання кредиту — 1 400,00 грн.
Згідно зі статтями 526, 530, 629, 1049, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. За кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцеві кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку й на умовах, визначених договором.
Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 03 березня 2026 року, за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 15 160,80 грн, з яких 6 870,00 грн — заборгованість за основною сумою кредиту, 5 770,80 грн — заборгованість за процентами та 2 520,00 грн — заборгованість за штрафами.
Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 03 березня 2026 року, окрім заборгованості за основною сумою кредиту та процентами за користування кредитом, позивач просить стягнути з відповідача 2 520,00 грн заборгованості, нарахованої відповідно до статті 625 ЦК України. При цьому в зазначеному розрахунку заборгованість за штрафами визначена позивачем у розмірі 0,00 грн.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості цієї частини позовних вимог, суд ураховує, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Крім того, неустойка та інші платежі, сплата яких передбачена договором за прострочення виконання зобов`язань за таким договором, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язань за договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Суд установив, що кредитний договір № 480193-КС-003 укладено 07 лютого 2025 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню наведені положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
За таких обставин нарахування позивачем 2 520,00 грн відповідно до статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання за вказаним кредитним договором не може бути підставою для стягнення цієї суми з відповідача, оскільки законом прямо передбачено звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, у період дії воєнного стану.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2 520,00 грн, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягають.
За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за договором про надання кредиту № 480193-КС-003 від 07 лютого 2025 року в розмірі 12 640,80 грн, з яких 6 870,00 грн — заборгованість за тілом кредиту та 5770,80 грн — заборгованість за процентами.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно з квитанцією № 7692 від 20 березня 2026 року позивач під час звернення до суду сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги на суму 12 640,80 грн із заявлених 15 160,80 грн, частка задоволених позовних вимог становить 83,3783 %.
Отже, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог із відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 219,86 грн (2 662,40 грн ? 12 640,80 грн / 15 160,80 грн).
ІІІ Резолютивна частина
На підставі викладеного, ст.ст. 514, 526, 530, 549-551, 599, 624, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 480193-КС-003 від 07 лютого 2025 року в розмірі 12 640 (дванадцять тисяч шістсот сорок) гривень 80 копійок, з яких: 6 870,00 грн — заборгованість за основною сумою кредиту; 5 770,80 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 2 520,00 грн, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, — відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 219 (дві тисячі двісті дев`ятнадцять) гривень 86 копійок.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач – Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки,26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239);
відповідач – ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Суддя
Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області Майстер І. П.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua