Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №344/2168/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Суд: Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про визнання фізичної особи недієздатною

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №344/2168/25

Суддя: Татарінова О. А.

Справа № 344/2168/25

Провадження № 2-о/344/29/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого – судді Татарінової О.А.,

присяжних Кінаш Г.Я., Максим`юка В.М.,

за участю секретаря Гарасимів А.В.,

адвоката Пинчук Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна. Заява мотивована тим, що вона є матір`ю ОСОБА_2 . 28.04.2012 р. її донька ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб. Проживали вони разом із заявницею у її квартирі АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народився син ОСОБА_4 .

Через рік після народження сина у ОСОБА_2 почали проявлятися дії, що являли собою небезпеку щодо неї та дитини. Вона проявляла агресію, що вказувало на розлад її психіки. В червні 2016 р. ОСОБА_2 звернулась до психіатра, після чого пролікувалася два тижні. Однак, у серпні 2016 р. захворювання повторилося та почало проявлятися у вигляді агресії, різних конфліктів, нецензурної лайки, що являли собою небезпеку для оточуючих.

25.08.2016р. донька добровільно звернулася до психіатричного лікувального закладу де пролікувалася до 15.09.2016 року, але лікування виявилося малоефективним, і з такими ж самими симптомами хвороби, донька 06.09.2017 р. добровільно звернулася до комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський обласний клінічний центр психіатричного здоров`я» де пролікувалася у стаціонарі по 03.10.2017 року. Однак, захворювання продовжувало прогресувати.

Періодично проявлялася агресія щодо неї, як матері, злоба, бажання побити її, або зятя чи внука.

28.05.2020 року після розірвання шлюбу донька вигнала чоловіка із сином з квартири, і вони переїхали проживати до батьків чоловіка, де проживали до початку 2022 року. У січні 2022р. на прохання доньки, зять разом із сином повернулися і проживали разом, однією сім`єю.

Однак, на початку літа 2024р. хвороба доньки почала знову прогресувати. ОСОБА_2 здавалося, що ОСОБА_1 хоче отруїти її і онука, чи можливо порізати їх, тому вона поховала всі кухонні ножі. Їжу, яку вона готувала вона не вживала і внукові не дозволяла, мотивуючи тим, що заявниця хоче їх отруїти.

Хвора донька виявляла реальні наміри постійно вчиняти дії, що являють собою безпосередню небезпеку щодо оточуючих, а про лікування не бажала і слухати.

17 вересня 2024р. заявниця викликала швидку допомогу для ОСОБА_2 і за направленням лікаря бригади швидкої допомоги у супроводі працівників поліції донька була доставлена до КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психіатричного здоров?я». Комісія лікарів - психіатрів після огляду зробила висновок про необхідність примусового лікування у стаціонарі. Згідно даного висновку лікарів хвора страждає важким психічним захворюванням, її стан становить загрозу для себе та оточуючих, в разі не надання їй кваліфікованої медичної допомоги буде спричинено суттєве погіршення стану її здоров`я.

Проте, донька ОСОБА_2 не усвідомлювала потреби у госпіталізації і не дала згоду на лікування у стаціонарі клінічного центру і повернулася додому.

18 вересня 2024р. представником комунального некомерційного підприємства, Прикарпатський обласний клінічний центр психіатричного здоров`я було подано заяву до Івано-Франківського міського суду про примусову госпіталізацію ОСОБА_5 . Суд у задоволенні заяви Комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський обласний клінічний центр психіатричного здоров`я» відмовив.

19 вересня 2024 р. хвора, донька заявниці, повернулася додому.

27 жовтня 2024 р. супроводжуючи нецензурною лайкою, донька вигнала заявницю з квартири, яку вона придбала і на вимогу доньки їй подарувала, а іншого житла у заявниці немає. В квартиру вона заявницю не допускає, а продукти, які ОСОБА_1 їм приносить - залишає під дверима. 01.10.2024 року вигнала з квартири зятя з онуком.

07 жовтня 2024 р. хвора донька забрала сина із школи, який проживав з нею, школу не відвідував, надворі не бував, харчувався випадковими продуктами, оскільки мати їжу не готує. Заявниця звернулася із заявою до органу опіки та піклування, просила передати малолітнього онука проживати з батьком. Донька через хворобу сама потребує опіки. В період загострення хвороби донька на неї викликала поліцію, швидку допомогу, щоб її забрали, вважаючи заявницю хворою. Проте, для встановлення опіки необхідно визнати доньку ОСОБА_2 недієздатною, та просить призначити її опікуном доньки, з метою її лікування. Враховуючи фактичні обставини справи, просить суд визнати її доньку ОСОБА_2 недієздатною, оскільки в неї протягом дев`яти років спостерігається хронічний, стійкий розлад психіки, внаслідок чого вона нездатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує опіки та призначити її опікуном доньки.

В судовому засіданні заявник вимоги заяви підтримала з мотивів, викладених в заяві. Просила заяву задовольнити. Крім того, просила суд відшкодувати за рахунок державного бюджету на її користь понесені судові витрати з оплати судово-психіатричної експертизи ОСОБА_2 .

В судове засідання ОСОБА_2 повторно не з`явилася. В той же час, з урахуванням думки учасників справи та погіршення її стану здоров`я, що підтверджено в судовому засіданні заявником, представником адвокатом Пинчук Н.В. та висновком експерта, суд вважав за можливим провести розгляд без її участі.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 – ОСОБА_6 , із врахуванням психічного стану ОСОБА_2 , та в інтересах ОСОБА_2 просила суд заяву задовольнити.

Представник заінтересованої особи – Органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в судовому засіданні не заперечив щодо задоволення даної заяви.

Вислухавши пояснення заявника, представника заінтересованої особи, представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_2 , батьками якої зазначені: ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого повторно, Серія НОМЕР_1 від 14.09.2011 року (а.с.17).

Із копії листа заступника начальника ГУНП в Івано-Франківській області від 18.11.2024 року вбачається, що 17.09.2024 року о 10:15 год. від ОСОБА_1 надійшло повідомлення, в якому вона звернулась з проханням направити наряд поліції для здійснення супроводу доньки ОСОБА_2 в лікувальний заклад, зазначивши, що донька поводилася неадекватно та має психічні розлади. Дане повідомлення кваліфіковане інспектором І категорії відділу служби «102», як «Звернення інформаційного характеру», та зареєстроване до ЄО №31093 Івано-Франківського РУП від 17.09.2024 року. На вказане повідомлення було призначено підрозділ поліції особливого призначення м. Івано-Франківськ «Темза-2», який в подальшому опрацював дане звернення (а.с.16).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19.09.2024 року у задоволенні заяви комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я» Івано-Франківської обласної ради про примусову госпіталізацію ОСОБА_2 в психіатричний заклад відмовлено (а.с.10-15).

Згідно копії виписки із медичної карти стаціонарного хворого КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я» Івано-Франківської обласної ради від №7017/24 ОСОБА_2 встановлено діагноз: Гострий поліморфний психотичний розлад з симтомами шизофренії, афективно-параноїдним синдромом (а.с.45).

12.07.2026 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено ІІ групу інвалідності, діагноз F25.2, що підтверджується копією Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Згідно висновку експерта № 247 за результатами судово-психіатричної експертизи від 18.06.2026 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає стійким хронічним психічним розладом – шизоафективним розладом, змішаного типу, що згідно МКХ-10 F25.2. Зазначене захворювання позбавляє під експертну ОСОБА_2 здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с.131-136).

Суд вважає, що досліджена судом медична документація та висновок експерта № 247 за результатами судово-психіатричної експертизи від 18.06.2026 року підтверджує наявність стійкого психічного розладу у ОСОБА_2 .

Також суд враховує, що згідно висновку ОСОБА_2 не в змозі задовольняти свої основні життєві потреби, не може висловлювати свої думки.

За таких обставин, суд вважає встановленим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає стійким хронічним психічним розладом – шизоафективним розладом, змішаного типу, що згідно МКХ-10 F25.2, та не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

При ухваленні рішення про визнання ОСОБА_2 недієздатною слід вирішити питання про встановлення над ним опіки та призначення йому опікуна.

За змістом ст. 30 ЦК України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до ст. 41 ЦК України, правовими наслідками визнання особи недієздатною, є зокрема відсутність у неї права вчиняти самостійно будь-якого правочину. Такі дії від імені недієздатної особи вчиняє її опікун.

Отже призначення опікуна у разі визнання особи недієздатною є обов`язком суду за умови наявності відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки в такому випадку у повному обсязі досягається мета цивільного судочинства захист порушених, невизнаних, або оспорюваних прав особи, а в даному конкретному випадку - забезпечення повноцінного здійснення своїх прав недієздатною особою.

Аналізуючи при цьому як норми ЦК України, так і ЦПК України у даному питанні, слід дійти висновку, що законодавець, захищаючи недієздатну особу покладає на суд обов`язок відразу у рішенні про визнання особи недієздатною вирішити питання захисту прав цієї особи шляхом призначення їй опікуна за поданням органу опіки та піклування. При цьому із змісту норм ЦК та ЦПК також вбачається вагома роль органу опіки та піклування, який зобов`язаний надати ґрунтовне подання суду щодо призначення опікуна, при цьому саме на вказаний орган покладається обов`язок знайти особу, яка за своїми якостями (стан здоров`я, родинні зв`язки тощо) найбільш ефективно для особи, визнаної недієздатною, може виконувати обов`язки опікуна.

Отже призначення опікуна недієздатній особі на думку суду переслідує перш за все найважливішу ціль не залишити безправною особу, яка за своїм статусом позбавлена самостійно здійснювати свої права у суспільстві.

Відповідно ч. 1 ст. 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ЦПК України, суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦК України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Ч.4,5 статті 63 ЦК України передбачено, що опікун або піклувальник призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 08.01.2024 у справі 753/1905/22, зазначено, що при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

З подання до Івано-Франківського міського суду про можливість призначення ОСОБА_1 опікуном над донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при умові визнання її недієздатним в судовому порядку від 02.10.2026 року № 53-д, Додаток № 9, встановлено, що враховуючи рекомендації опікунської ради при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради від 30.09.2026 року, з метою створення належних умов для реалізації прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважають за можливе призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опікуном над донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при умові визнання її недієздатною в судовому порядку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заяву ОСОБА_1 слід задовольнити.

Відповідно до положень ч.2 ст.299 ЦПК України судові витрати, пов`язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись ст. 30, 39, 41, 60, 63 ЦК України, ст.ст. 295-300 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна задовольнити.

Визнати недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Встановити опіку над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У відповідності до ч. 6 ст. 300 ЦПК України, визначити строк дії рішення про визнання ОСОБА_2 недієздатною - два роки з моменту набрання ним законної сили.

Відшкодувати за рахунок державного бюджету на користь заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 понесені нею судові витрати з оплати судово-психіатричної експертизи ОСОБА_2 в сумі 9 232 гривні 00 копійок, згідно квитанції №-3110156127 від 03.07.2026 року.

Копію рішення після набрання ним законної сили надіслати органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та відділу ведення державного реєстру виборців виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Татарінова О.А.

Присяжні: Кінаш Г.Я.

Максим`юк В.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua