Суд: Долинський районний суд Івано-Франківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №343/1903/26
Суддя: Монташевич С. М.
Справа №: 343/1903/26
Провадження №: 2/343/1325/26
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 жовтня 2026 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
судді Монташевич С. М.,
з участю: секретаря судового засідання -
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу № 343/1903/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОЦЕНТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
Стислий виклад позицій сторін:
позивач просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором № 26725 від 14.01.2025 у розмірі 29680,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом за період із 14.01.2025 до 18.07.2026, що нараховані відповідно до п. 1.2 кредитного договору за ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом (365,00% річних) та графіку платежів, 10600,00 грн заборгованості за штрафом за порушення умов кредитного договору, а також понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 2664,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що, відповідно до укладеного кредитного договору № 26725 від 14.01.2025 між ТОВ "ФК "ПРОЦЕНТ" та ОСОБА_1 , остання отримала кредит у розмірі 5300,00 гривень строком на 730 днів (до 14.01.2027), шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ "ПРИВАТБАНК", зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00 % від суми кредиту за кожен день користування (365,00 % річних).
Кредитний договір укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідачки на вебсайті в мережі за посиланням https://procent.com.ua, для чого вона пройшла ідентифікацію та верифікацію (заповнила анкету-заяву із зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, реквізитів картки для отримання кредиту), підтвердила номер мобільного телефону, ознайомилася з умовами надання кредиту, умовами самого кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту. Після цього вона здійснила акцептування кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України "Про електронну комерцію". Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 973100 направлявся відповідачці шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який зазначений у кредитному договорі та ІТС.
Починаючи з 24.01.2025, ОСОБА_1 має обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, однак у порушення зобов`язань не сплачує її.
Відповідачка своєчасно не сплатила нараховані відсотки відповідно до графіку платежів, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, яка станом на 27.07.2026 становить 29680,00 грн за період із 14.01.2025 до 18.07.2026.
Позивач звертає стягнення виключно на прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період із 14.01.2025 до 18.07.2026 та не вимагає і не пред`являє вимоги дострокового повернення суми кредиту, відповідно до п. 2.1.2, 2.1.6, 4.7 кредитного договору, ч. 2 ст. 1050 ЦК України, ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування".
Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив проводити розгляд справи без його участі, не заперечив проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
Відповідачка у судове засідання не з`явилася, причин неявки не повідомила, хоча була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі, де визначена дата судового засідання, та повістки про виклик до суду поштовими відправленнями за зареєстрованим місцем проживання (а.с. 61), які вона отримала, на що вказують рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 66, 79). Також дані РНОКПП відповідачки внесені у статкартку в програмі "Д-3", що забезпечує її можливість отримувати всі процесуальні документи та повістки в застосунку "Дія". Відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань до суду не подала.
Спір між сторонами не вирішений.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
25 серпня 2026 року суд відкрив провадження у справі та постановив розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та проведенням судового засідання, а також задоволив клопотання позивача про витребування доказів.
22 вересня 2026 року на адресу суду надійшли витребовувані докази.
25 вересня 2026 року представник позивача подав клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача.
22 жовтня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:
із матеріалів справи суд установив, що ОСОБА_1 14.01.2025 звернулася до ТОВ "ФК "ПРОЦЕНТ", у зв`язку з чим ознайомилася з основними умовами кредитування у вказаному Товаристві, про що свідчить підписаний нею електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 067643 Паспорт споживчого кредиту (а.с. 19 звор. - 22).
Після ознайомлення з основними умовами кредитування ОСОБА_2 уклала з ТОВ "ФК "ПРОЦЕНТ" в електронному вигляді кредитний договір № 26725 від 14.01.2025, за умовами якого Товариство зобов`язалося надати позичальниці грошові кошти в розмірі 5300,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальниця зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у строки, визначені договором (п. 1.1). Процентна ставка за користування кредитом становить 1,0 % від суми кредиту за кожен день (річна процентна ставка становить 365 %) користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою (п. 1.2). Строк надання кредиту становить 730 днів, зі сплатою кредиту в кінці строку користування згідно Додатку № 1 до цього договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки, що є Додатком 1 до цього договору (п. 1.3). Для мінімізації загальних витрат позичальниці за кредитом Товариство рекомендує здійснити повне погашення нарахованих процентів та кредиту згідно такого розрахунку: дата видачі кредиту 14.01.2025, дата платежу процентів першого періоду 24.01.2025, сума кредиту 5300,00 грн, нараховані проценти за користування кредитом 530,00 грн, разом до сплати 5830,00 грн (п. 1.4). Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , який належить позичальниці (п. 1.6). Кредитний договір відповідачка підписала електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором 973100 (а.с. 11 звор. - 16). Додатками до вказаного договору слугують Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, Графік платежів та реальної річної процентної ставки, а також інформаційні повідомлення, які також підписані електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором 973100 (а.с. 17-19).
На підтвердження позовних вимог позивач до матеріалів справи також долучив Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ "ФК "ПРОЦЕНТ" (а.с. 30-38). Однак суд звертає увагу на те, що вказаний документ не містить будь-якого підпису відповідачки, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання кредитного договору № 26725 від 14.01.2025, на що вказала у своїй постанові від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду.
Як зазначив позивач, на підставі вказаного кредитного договору ОСОБА_1 на картку НОМЕР_3 14.01.2025 перераховано кредитні кошти на суму 5300,00 грн, на підтвердження чого надано повідомлення за вих. № 20260729-84 від 29.07.2026 (а.с. 22 звор.).
Згідно із даними повідомлення АТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 09.09.2026 за № 20.1.0.0.0/7-260904/51053-БТ, платіжна картка 4149497508791425 емітована на ім`я ОСОБА_1 . Фінансовим номером для підтвердження операцій (фінансовий номер телефону) за вказаною платіжною карткою є НОМЕР_2 (а.с. 68).
Підтвердженням факту перерахування кредитних коштів слугує виписка за рахунком ОСОБА_1 , в якій відображено зарахування 14.01.2025 на картку НОМЕР_3 переказу на суму 5300,00 грн (а.с. 69-70).
Згідно із долученим до матеріалів позову розрахунком заборгованості (щоденні нарахування та погашення) за договором № 26725 від 14.01.2025, станом на 28.07.2026 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 45580,00 грн, у тому числі строкова заборгованість за сумою кредиту - 5300,00 грн, прострочена заборгованість по несплачених процентах за користування кредитом 29680,00 грн, за штрафними санкціями - 10600,00 грн (а.с. 23-29). У вказаному розрахунку відображено щоденне нарахування відсотків у розмірі 53,00 грн, застосована процентна ставка 1,0 %, що обумовлено умовами кредитного договору. Проценти нараховані за період із 14.01.2025 до 28.07.2026 (за виключенням одного дня 15.01.2025), що в межах строку кредитування. Штрафні санкції нараховані за період із 28.01.2025 до 15.03.2025. Будь-які сплати відсутні.
Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення відповідачкою заборгованості за ними, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Оцінка суду та норми права, які застосував суд:
суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, надані на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого.
Як передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Під час розгляду справи суд установив, що з дотриманням описаних вище норм ОСОБА_1 та ТОВ "ФК "ПРОЦЕНТ" уклали в електронному вигляді кредитний договір № 26725 від 14.01.2025, за умовами якого позивач надав відповідачці кредит у розмірі 5300,00 грн строком на 730 днів, за яким розмір нарахованих відсоків - 1,0 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, з чим остання погодилася, підписавши договір. Доказів протилежного під час розгляду справи не надано. Факт перерахування кредитних коштів на рахунок відповідачки підтверджений належними доказами.
Згідно із даними з детального розрахунку заборгованості, станом на 28.07.2026 за ОСОБА_1 рахується заборгованість в розмірі 45580,00 грн, у тому числі строкова заборгованість за сумою кредиту - 5300,00 грн, прострочена заборгованість по несплачених процетах за користування кредитом - 29680,00 грн, за штрафними санкціями - 10600,00 грн. Водночас суд звертає увагу, що позивач заявляє до стягнення тільки нараховані та несплачені проценти, строк сплати яких настав, так як їх сплата визначена періодичними платежами відповідно до встановленого графіка, а також нараховану заборгованість за штрафними санкціями.
Факт наявності заборгованості відповідачка не заперечила, будь-яких розрахунків на її спростування не навела.
Відповідно до ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши представлені в силу ст. 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що боржниця належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання, умови виконання якого визначені в кредитному договорі № 26725 від 14.01.2025, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитом по несплаченим процентам у розмірі 29680,00 грн (5300,00 грн* 1%*560 днів), які нараховані за період із 14.01.2025 до 28.07.2026 (за виключенням одного дня 15.01.2025), що в межах строку кредитування, а відтак такі підставно заявлені до стягнення.
Однак щодо нарахованого розміру заборгованості за штрафними санціями, то суд зазначає таке.
Можливість нарахування вказаної складової заборгованості позивач мотивує тим, що за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування штрафних санкцій, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.
Однак суд ураховує, що особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 4 ст. 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2 із наступними змінами) доповнити пунктом 6-1 такого змісту: "6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".
Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Однак, згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено, зокрема, пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України.
Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України.
Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримував як Конституційний Суд України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховний Суд України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69).
Також Верховний Суд уже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказував, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:
1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зміст якого викладено вище.
У розрахунку заборгованості (а.с. 23-29) зазначено про нарахування кредитором у період із 28.01.2025 до 15.03.2025 10600,00 грн заборгованості за штрафними санціями, що мало місце після 24 лютого 2022 року, а тому, згідно із п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідачка ОСОБА_1 звільняється від їх сплати.
Таким чином, суд, ураховуючи положення п. 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вважає, що позов в частині стягнення з відповідачки нарахованих штрафних санкцій в розмірі 10600,00 грн не підлягає задоволенню.
Отже, дослідивши надані ТОВ "ФК "ПРОЦЕНТ" письмові докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідачки на користь позивача 29680,00 грн (73,68 % від заявленої до стягнення суми заборгованості (29680,00 грн*100%/40280,00грн)) заборгованості за процентами за користування кредитом за кредитним договором № 26725 від 14.01.2025, яка виникла за період із 14.01.2025 до 18.07.2026, відмовивши у стягненні заборгованості за штрафними санкціями.
Розподіл судових витрат між сторонами:
питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 9).
Беручи до уваги, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то з урахуванням п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути 1961,66 грн (2662,40 грн*73,68%) сплаченого судового збору, що пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, то суд ураховує, що, відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, у свою чергу, врегульовано главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом рішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Аналіз зазначених процесуальних норм дає підстави для висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право подати відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу надав такі докази:
- договір № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024, який укладений між ТОВ "ФК "ПРОЦЕНТ" та фізичною особою - підприємцем - адвокатом Руденком К.В., відповідно до якого зокрема вартість складання позовної заяви про стягнення заборгованості становить 9000 грн, складання заяв та клопотань - 1000 грн, складання на надсилання адвокатського запиту - 1000 грн (п. 3.1). Загальна вартість договору становитиме суму вартості послуг, вказаних у всіх актах наданих послуг (п. 3.3). Замовник вважається таким, що отримав послуги, а виконавець таким, що надав послуги, після підписання акта приймання-передачі наданих послуг (п. 4.1) (а.с. 52 звор. - 54);
- довіреність ТОВ "ФК "ПРОЦЕНТ" на адвоката Руденка К.В. від 31.12.2025 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2412 та (а.с. 54 звор. - 55 звор.);
- акт приймання-передачі наданих послуг № 145 від 30.04.2026 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024, де вартість послуг по підготовці заяв про стягнення заборгованості по боржникам ТОВ "ФК "ПРОЦЕНТ" становить 100000,00 грн (а.с. 56);
- витяг з реєстру № 1 до акта приймання-передачі наданих послуг № 145, згідно з яким вартість постуги з підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 26725 від 14.01.2025 та клопотання про витребування доказів - 9000 грн; складання адвокатського запиту про витребування доказів по цьому ж боржнику - 1000 грн (а.с. 55 звор.), що складає загальну суму 10000 грн. Вказаний розмір витрат як орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу вказаний і в позовній заяві;
- платіжну інструкцію кредитного переказу коштів № 75 від 01.05.2026, згідно з якою ТОВ "ФК "ПРОЦЕНТ" перерахувало адвокату Руденку К.В. плату за надання юридичних послуг по договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024 згідно акта № 145 від 30.04.2026 суму в розмірі 100000 грн (а.с. 57).
Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених ТОВ "ФК "ПРОЦЕНТ" витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільні справі, суд зазначає, що такі є належними доказами, оскільки в договорі про надання правової допомоги передбачені всі істотні умови договору, а в акті визначено розмір оплати за надані послуги, з чим позивач погодився, що підтвердив своїм підписом, а також оплатив такі послуги, на що вказує відповідна платіжна інструкція.
Тому, беручи до уваги відсутність клопотання відповідачки про зменшення витрат на правничу допомогу, зважаючи на умови договору про надання правничої допомоги, за яким сторони погодили розмір винагороди адвоката, виходячи з об`єму виконаної адвокатом роботи, суд вважає, що стягненню з відповідачки на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7368,00 грн (10000,00 грн* 73,68%), що пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, ст. 3, 526, 527, 610, 626, 628, 639, 1049, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. 3, 12 Закону України "Про електронну комерцію", та керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОЦЕНТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОЦЕНТ" заборгованість за кредитним договором № 26725 від 14.01.2025 за нарахованими та несплаченими процентами в розмірі 29680,00 (двадцять дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень за користування кредитом за період із 14.01.2025 до 18.07.2026, а також понесені судові витрати в розмірі 1961 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят одна) гривня 66 копійок сплаченого судового збору та 7368,00 (сім тисяч триста шістдесят вісім) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скаргана рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент", місцезнаходження: м. Київ, бульвар. Гавела Вацлава, 4 код ЄДРПОУ 41466388.
Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Суддя С.М. Монташевич
Оригінал: reyestr.court.gov.ua