Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №589/5872/24 — Сумський апеляційний суд

Суд: Сумський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №589/5872/24

Суддя: Сидоренко А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокум.Суми

Справа №589/5872/24

Номер провадження 22-ц/816/2825/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Сидоренко А. П. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Щербаченко М. В.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

у присутності представника відповідача – адвоката Клюєва А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Клюєва Андрія Володимировича на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 15 травня 2025 року, ухваленого в м. Шостка у складі судді Курбанової А.Р. в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки на час навчання, -

в с т а н о в и в:

17 грудня 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її утримання як повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після досягнення повноліття позивачка продовжує навчання на першому курсі Навчально-наукового інституту харчових технологій Національного університету харчових технологій за денною формою здобуття освіти та у зв`язку із цим потребує матеріальної допомоги для забезпечення повноцінного харчування, оплати проживання в гуртожитку, проїзду до міста Шостки, де мешкає під час канікул, придбання канцелярського приладдя, одягу, та інших необхідних речей.

Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, не надає, хоча має можливість це робити.

З огляду на викладене, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на період навчання в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, починаючи з дня подання позову до суду і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23-річного віку.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 15 травня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця на період навчання в Навчально-науковому інституті харчових технологій НУХТ, починаючи з 17 грудня 2024 року до припинення навчання, але не довше ніж до досягнення позивачкою 23-річного віку.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Також стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Альтернативно у разі якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про наявність у позивачки права на утримання відповідно до ст. 199 СК України, просить змінити рішення в частині розміру аліментів, зменшивши їх з урахуванням доходів позивачки, наявності у відповідача інших дітей, а також його сімейного та матеріального становища.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про відкриття провадження та розгляд справи, не отримував копії позовної заяви та доданих до неї документів, не подавав відзиву і не мав можливості реалізувати свої процесуальні права.

На підтвердження цих доводів представник відповідача зазначає, що направлена судом двічі за адресою його реєстрації в Україні судова кореспонденція повернулася неврученою із відміткою «за закінченням терміну зберігання». Водночас із грудня 2023 року відповідач фактично проживав та був офіційно зареєстрований у Федеративній Республіці Німеччина.

Наведені обставини свідчать про те, що відповідач не був обізнаний про розгляд справи, а суд не забезпечив йому реальної можливості надати заперечення проти позову та докази на їх підтвердження. Це призвело до неповного з`ясування обставин справи та ухвалення рішення без урахування фактичного сімейного й матеріального становища відповідача, зокрема наявності в нього інших дітей, яких він зобов`язаний утримувати.

Суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для стягнення аліментів відповідно до статті 199 СК України, не встановивши належним чином потребу повнолітньої позивачки в матеріальній допомозі. Зокрема, судом не досліджено її фактичне матеріальне становище, наявність власних доходів унаслідок трудової діяльності, а також обсяг матеріального забезпечення з боку матері, яка є військовослужбовцем та отримує стабільне грошове забезпечення.

На думку представника відповідача, сам факт продовження навчання не є достатньою підставою для стягнення аліментів, оскільки потреба в матеріальній допомозі є самостійною умовою, передбаченою статтею 199 СК України, та підлягає окремому доказуванню. Невстановлення джерел доходів позивачки й обсягу її фактичного матеріального забезпечення свідчить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також посилається на те, що відповідно до статті 200 СК України розмір аліментів на повнолітніх дочку чи сина визначається з урахуванням обставин, передбачених статтею 182 СК України, зокрема матеріального становища платника та наявності в нього інших дітей. На його думку, визначення аліментів у розмірі 1/6 частини доходу без належного з`ясування сімейного й матеріального становища відповідача та потреб позивачки свідчить про неповне встановлення обставин справи.

Зазначає, що суд першої інстанції визначив розмір аліментів на повнолітню позивачку в тій самій частці доходу, яку відповідач сплачував на її утримання до досягнення нею повноліття відповідно до рішення суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 589/3906/18.

Наголошує, що обов`язок утримувати повнолітню сина чи дочки, які продовжують навчання, виникає за наявності передбачених статтею 199 СК України умов, а тому попередній розмір аліментів сам по собі не є достатньою підставою для визначення аналогічного розміру утримання. Суд мав окремо дослідити доходи й витрати позивачки, її реальну потребу в матеріальній допомозі та зміну сімейного й матеріального становища відповідача.

На думку представника відповідача, суд першої інстанції фактично поклав в основу рішення доводи позивачки, тоді як відсутність заперечень і доказів з боку відповідача була зумовлена його необізнаністю про судове провадження. За таких обставин представник відповідача вважає, що обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору та застосування статті 199 СК України, з`ясовано неповно.

Позивачка правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалась.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 21 жовтня 2026 року постановлено витребувати шляхом доступу суду до державного реєстру про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації, відомості про всі види доходу ОСОБА_2 за період з 01 вересня 2024 року по час виконання запиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення не відповідає.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положенням п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно з ч. 6 ст. 187 ЦПК України, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Відповідно до ст. 190 ЦПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет.

Згідно інформації Єдиного державного демографічного реєстру та сектору реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шосткинської міської ради зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 (а.с. 9, 19).

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22 січня 2025 року відкрите провадження у справі за вказаним позовом та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами (а.с. 10).

Згідно з ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, за змістом наведених положень процесуального закону повернення поштового повідомлення з відміткою поштового оператора про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається підтвердженням належного повідомлення учасника справи, а днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 22 січня 2025 року направлено на зареєстровану адресу відповідача: АДРЕСА_1 , та поштове повідомлення повернулося до суду з відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання» (а.с. 14,18), що у відповідності до ст. 272 ЦПК України не вважається належним врученням ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, розгляд справи відбувся за відсутності належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи відповідача, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення.

Під час судового розгляду встановлено, що позивачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є дочкою відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 3).

Позивачка ОСОБА_2 на час звернення до суду з позовом є повнолітньою, але не досягла 23-річного віку, та навчається на першому курсі денної форми навчання Навчально-наукового інституту харчових технологій НУХТ IV рівня акредитації в період із 01 вересня 2024 року до 30 червня 2028 року, що підтверджується довідкою Національного університету харчових технологій від 14 жовтня 2024 року № 26/1-039 (а.с. 5).

За доводами позову, навчання в іншому місті потребує значних витрат на проїзд, проживання та харчування, у зв`язку із чим позивачка потребує матеріальної допомоги.

Також позивачка зазначала, що до досягнення нею повноліття ОСОБА_1 на підставі рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2019 року у цивільній справі № 589/3906/18 сплачував аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу).

Водночас у добровільному порядку відповідач коштів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, не надає, хоча, за твердженням позивачки, має таку можливість.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

До апеляційної скарги відповідач надав копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який був зареєстрований 17 липня 2010 року (а.с. 54), а також копії свідоцтв про народження дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 56), дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 55) та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 57).

Статтею 199 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові від 13 квітня 2021 року у справі №308/4214/18.

При цьому, визначаючи розмір аліментів, суд має виходити з розумності та достатності вказаного розміру стягуваних аліментів, а також з реальної можливості відповідача сплачувати щомісячно вказаний розмір аліментів, не порушуючи прав останнього.

За змістом положень сімейного законодавства стягнення аліментів на утримання дочки, сина, які продовжують навчання, є одним із способів захисту їх інтересів, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для життєдіяльності, оскільки на період навчання вони не мають самостійного заробітку та потребують матеріальної допомоги з боку батьків.

Зібраними у справі доказами встановлено, що дочка відповідача - позивачка ОСОБА_2 досягла повноліття, продовжує навчання за денною формою та не має самостійного постійного заробітку.

Відповідач є працездатною особою, водночас на його утриманні перебувають неповнолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та двоє малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Факт перебування на утриманні у платника аліментів неповнолітнього сина та двох малолітніх дітей має враховуватися при визначенні можливості відповідача надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці. В той же час відповідачем не надано доказів на підтвердження розміру його доходів, а тому не підтверджено належними та допустимими доказами неможливість надання утримання повнолітній дочці, яка продовжує навчання, з урахуванням обов`язку утримання неповнолітнього та малолітніх дітей.

Водночас при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, колегія суддів апеляційного суду враховує отримані відомості щодо доходу позивачки, згідно яких вона отримує стипендію НУХТ.

З огляду на те, що відповідач має на утриманні неповнолітнього сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та двох малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ураховуючи інтереси повнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання та має право на достатній рівень матеріального забезпечення, з урахуванням розміру отриманих позивачкою доходів, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визначення аліментів у розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно починаючи з 17 грудня 2024 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення дочкою 23-річного віку.

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Оскільки судом апеляційної інстанції ухвалено нове судове рішення, то з відповідача у дохід держави необхідно стягнути 1211 грн. 20 коп. судового збору за розгляд судом першої інстанції.

Таким чином, в зв`язку з частковим задоволення апеляційної скарги та звільнення позивачки від сплати судового збору відповідачу слід компенсувати за рахунок держави судовий збір за подачу апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог (25%), що становить 363,36 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Клюєва Андрія Володимировича задовольнити частково.

Рішення Шостинського міськрайонного суду Сумської області від 15 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки на час навчання задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця на період навчання в Навчально-науковому інституті харчових технологій НУХТ, починаючи стягнення з 17 грудня 2024 року до припинення навчання, але не більш ніж до досягнення ОСОБА_2 23 років.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати зі сплати судового збору за розгляд судом першої інстанції в сумі 1211 грн 20 коп.

Компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 363 грн 36 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 23 жовтня 2026 року.

Головуючий - А. П. Сидоренко

Судді: О. І. Собина

М. В. Щербаченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua