Додаткове рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №484/2507/26 — Миколаївський апеляційний суд

Провадження №22-з/812/119/26

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи заяву представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , адвоката Біжко Юлії Олександрівни, про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі №484/2507/26 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

У травні 2026 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість в сумі 1210 грн 09 коп., яка складається з 916 грн 50 коп. заборгованості за житлово-комунальні послуги в період з вересня 2021 р. до жовтня 2023 року, інфляційних втрат в розмірі 229 грн 56 коп., 3% річних в розмірі 64 грн 03 коп..

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 червня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 1210 грн 09 коп., яка складається з: 916 грн 50 коп. - заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з вересня 2021 р. до жовтня 2023 р., інфляційних втрат в розмірі 229 грн 56 коп., 3% річних в розмірі 64 грн 03 коп., а також стягнуто витрати по сплаті судового збору в сумі 1331 грн 20 коп.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 вересня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 червня 2026 року залишено без змін.

28 вересня 2026 року представник ФОП ОСОБА_1 – адвокат Біжко Ю.О. подала до Миколаївського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі, в якій просила суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 судові витрати в суді апеляційної інстанції на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. та поштові витрати у розмірі 144 грн 18 коп., а загалом 4144 грн 18 коп.

12 жовтня 2026 року ОСОБА_2 надала до суду апеляційної інстанції заперечення на вказану заяву, в яких зазначила, що вказана справа є малозначною, а у таких справах представництво особи в суді може здійснювати особа, яка не є адвокатом. Проте поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання 2 висновку щодо відповідності законопроєкту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019). Таким чином витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України. Так, відзив на апеляційну скаргу від імені позивача та документи на підтвердження позовних вимог подано представником Вовк Д.О., яка також здійснювала представництво інтересів позивача в суді першої інстанцій та не є адвокатом, на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 19 березня 2026 року. Разом з тим, договір про надання правничої допомоги №01 від 19 березня 2026 року, додаток №1 до договору №01 від 19 березня 2026 року, акт №611 приймання передачі документів від 10 серпня 2026 року та акт здачі-приймання №611 від 28 вересня 2026 року укладені між адвокатським бюро «Юлії Біжко» та ФОП ОСОБА_4 . Між тим, матеріали справи не містять належних доказів понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась саме адвокатами адвокатського бюро «Юлії Біжко». Тому, на думку відповідачки, такі витрати не підлягають стягненню, оскільки не доведено, що вказану правову допомогу було надано саме адвокатом Адвокатського бюро «Юлії Біжко». Так, за матеріалами справи, відзив на апеляційну скаргу був підписаний та поданий до Миколаївського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» представником ФОП ОСОБА_4 - Вовк Д.О. 10 серпня 2026 року. Як убачається з акту № 611 приймання-передачі документів до Договору про надання професійної правничої допомоги, відзив на апеляційну скаргу був переданий Адвокатським бюро «Юлії Біжко» ФОП ОСОБА_4 того ж дня. Проте акт здачі-приймання документів №611, який має підтверджувати надання професійної правничої допомоги датований 28 вересня 2026 р., тобто після винесення рішення суду апеляційної інстанції. Загальною добросовісною практикою цивільного обороту є складання акту про надання послуги або безпосередньо після її надання або в розумний строк опісля. Отже, оскільки надання послуги професійної правничої допомоги у виді аналізу наданої замовником апеляційної скарги та складання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до акту здачі-приймання документів №611 відбулося пізніше ніж через місяць після подання відзиву, наявні розбіжності, які викликають об`єктивній сумнів щодо того, що правова допомога в суді апеляційної інстанції була надана саме адвокатом Біжко Ю.О., а не представником за довіреністю - Вовк Д.О., яка не є адвокатом.

Дослідивши зміст заяви представника позивача, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.

Вказаний висновок викладено у постанові (додатковій) Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 447/3950/21 (провадження № 61-11490св23).

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина 1 статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині 4 статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 частини 1 статті 1, частин 3 та 5 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 та частина 8 статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20.

Крім того, відповідно до частин 2, 3 статті 140 ЦПК України розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

У випадках, коли сума витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів цивільної справи, яка розглядається, вбачається, що 19 березня 2026 року ФОП ОСОБА_1 із Адвокатським бюро «Юлії Біжко» уклали договір про надання правничої допомоги №01, за умовами якого адвокатське бюро зобов`язалося надати ФОП ОСОБА_1 професійну правничу допомогу.

Укладеним договором визначено, що цей договір набирає чинності з дати підписання, яку зазначено на початку тексту цього договору(19 березня 2026 року) і зберігає чинність до виконання зобов`язання за ним(пункт 9.1. договору)

Сума гонорару за послуги, що надаються Адвокатським бюро, та порядок проведення розрахунків між сторонами визначається додатком №1 до цього договору (пункт 8.1. договору).

Факт надання послуг підтверджується актом здачі-прийняття наданих послуг, який підписується сторонами та є разом з наданим Адвокатським бюро рахунком-підставою перерахування суми гонорару (винагороди) (пункт 8.4. договору)

Згідно пункту 1 додатку №1 від 19 березня 2026 р. до договору сторони погодили, що професійна правнича допомога за договором про надання професійної правничої допомоги №01 від 19 березня 2026 року буде надаватись адвокатом Біжко Ю.О. із розрахунку, що година праці адвоката складатиме 2000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції надано: копію акту від 19 березня 2026 року №611 здачі-приймання документів до договору про надання професійної правничої допомоги від 19 березня 2026 року № 01, відповідно до якого адвокатське бюро надало, а замовник прийняв професійну правничу допомогу у вигляді аналізу наданої замовником апеляційної скарги та складання відзиву на апеляційну скаргу по справі №484/2507/26. Загальна тривалість надання послуг 2 години, вартість 4000 грн(2000 грн х 2 год.). Професійна правнича допомога згідно з цим актом надана Адвокатським бюро вчасно, у повному обсязі та з дотриманням інших умов договору. Загальна вартість наданих адвокатських послуг складає 4000 грн.

Щодо поштових витрат, то на їх підтвердження надана квитанція на суму 144 грн 18 коп. відправлення №2285023 від 28 вересня 2026 р., а також опис вкладення до листа на ім`я ОСОБА_2 з відповідною датою та номером квитанції, який відповідає номеру відправлення, згідно якого були відправлені такі документи: заява про ухвалення додаткового рішення; копія договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19 березня 2026 р.; копія додатка №1 від 19 березня 2026 р. до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19 березня 2026 р.; копія довіреності від 19 березня 2026 р.; копія акта №611 від 10 серпня 2026 р. приймання - передачі документів до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19 березня 2026 р.; копія акта №611 від 28 вересня 2026 р. здачі - приймання до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19 березня 2026 р.; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; ордер.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункт 61 Постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2019 у справі № 905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат у справі, яка розглядається, колегія суддів враховує, що у задоволенні апеляційної скарги відповідача було відмовлено, а також: складність справи, обсяг та характер виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) в апеляційній інстанції – складання відзиву на апеляційну скаргу, значення справи для сторони, заперечень відповідача, які не містять зауважень щодо співмірності заявленої суми судових витрат та вважає, що з урахуванням вимог розумності та справедливості судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 компенсації витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс під час апеляційного провадження у розмірі 4000 грн.

Заперечення відповідачки відносно подання відзиву на апеляційну скаргу від імені позивача та документів на підтвердження позовних вимог представником Вовк Д.О., яка не є адвокатом, не заслуговують на увагу, оскільки відзив на апеляційну скаргу підписано та подано безпосередньо позивачем (не представником), а договір про надання професійної правничої допомоги №01 від 19 березня 2026 р. був укладено ФОП ОСОБА_1 із Адвокатським бюро «Юлії Біжко», в особі керуючого Біжко Ю.О., яке за нотаріальною довіреністю уповноважило, зокрема, ОСОБА_5 на вчинення відповідних дій, а сама заява про ухвалення додаткового рішення підписана та подана самою ОСОБА_6 .

Щодо стягнення поштових витрат, суд зазначає, що такі витрати передбачені статтею 140 ЦПК України, однак враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), а також у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East West Alliance Limited проти України» (заява № 19336/04).

Оскільки відповідачка ОСОБА_2 не має зареєстрованого кабінету в системі Електронний суд, витрати на направлення їй позивачем документів по справи засодами поштового зв`язку були необхідними та виправданими. Отже, вимоги щодо стягнення поштових витрат є доведеними та обґрунтованими.

З урахуванням викладеного, згідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України, необхідно ухвалити додаткове судове рішення.

Керуючись статтями 270, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , адвоката Біжко Юлії Олександрівни, про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 4000 гривень витрат на професійну правничу допомогу та поштові витрати у розмірі 144 грн 18 коп.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

____________________________________

Повне судове рішення складено 23 жовтня 2026 року