Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №2-1233/2010 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 15.10.2026

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________

Єдиний унікальний № 2-1233/2010 Головуючий у 1 інстанції Котляр А. М.

Провадження № 22-ц/807/2139/26 Суддя доповідач Салтан Лілія Геннадіївна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Салтан Л.Г.,

суддів: Гончар М.С., Сакояна Д.І.,

секретаря судового засідання: Камалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 04 серпня 2026 року у справі за скаргою боржника ОСОБА_1 на дії та бездіяльність начальника Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Атауш Ірини Юріївни, стягувачі: Акціонерне товариство «ОТП БАНК», Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА», Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

28.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до Хортицького районного суду м. Запоріжжя із скаргою, в обґрунтування якої вказав, що у Хортицькому відділі державної виконавчої служби у м. Запоріжжі перебуває зведене виконавче провадження, до складу якого входять виконавчі провадження, відкриті на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області від 31.07.2013 про стягнення з нього заборгованості за договором оренди квартири в сумі 9729,40 грн та заочного рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18.06.2010 про стягнення на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 177102,33 грн.

04.05.2026 державним виконавцем було накладено арешт на його пенсійний рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк», а вже 05.05.2026 з цього рахунку було примусово списано грошові кошти у сумі 70,62 грн та 1075,35 грн. Крім того, на рахунок було виставлено до стягнення заборгованість у розмірі понад 177000 грн, а 11.05.2026 він отримав повідомлення про збільшення суми боргу спочатку до 317945,60 грн, а згодом цього ж дня до 354190,33 грн.

11.05.2026 з його рахунку було списано всю суму пенсії та соціальних виплат, які надходять йому як особі з інвалідністю ІІ групи, потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи та учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії. На підтвердження того, що рахунок є пенсійним, він посилається на документи АТ «Ощадбанк», а саме картку реквізитів рахунку, заяву про виплату пенсії, банківські виписки та платіжну інструкцію Пенсійного фонду України, які, на його думку, підтверджують надходження виключно пенсійних та соціальних виплат і незаконність їх примусового списання.

ОСОБА_1 зазначає, що 13.05.2026 звернувся до Хортицького відділу державної виконавчої служби із двома письмовими заявами. Першою він просив надати для ознайомлення матеріали виконавчих проваджень та видати копії всіх процесуальних документів, прийнятих у їх межах. Другою заявою просив надати документи, які, на думку органу державної виконавчої служби, підтверджують правомірність списання пенсійних коштів, а також повернути незаконно стягнуті кошти, додавши до заяви документи банку, що підтверджують пенсійний характер рахунку.

Заявник вказує, що цього ж дня йому було надано можливість ознайомитися із матеріалами зведеного виконавчого провадження, які складалися зі 181 аркуша. Разом із тим він вважає, що надані матеріали є неповними, оскільки вони не були сформовані у хронологічному порядку, не пронумеровані, не прошнуровані, не містили опису документів, а тому, на його думку, не відображали повного обсягу матеріалів виконавчих проваджень. З цих підстав заявник вважає, що йому були надані не всі документи, які стосуються примусового виконання судових рішень.

Крім того, заявник стверджує, що йому не було вручено жодної постанови про відкриття виконавчих проваджень, а також не надано відповіді на обидві його письмові заяви від 12.05.2026. На його думку, орган державної виконавчої служби не повідомив його про прийняті процесуальні рішення, не обґрунтував правові підстави звернення стягнення на пенсійні та соціальні виплати, не надав документів, які підтверджують законність таких дій, а також не повернув безпідставно списані кошти.

Посилаючись на наведені обставини, заявник вважав дії та бездіяльність начальника Хортицького відділу державної виконавчої служби незаконними, оскільки, на його переконання, було безпідставно звернуто стягнення на пенсію та соціальні виплати, не надано відповідей на його звернення, не забезпечено доступ до всіх матеріалів виконавчих проваджень та не надано копій усіх процесуальних рішень, прийнятих під час їх здійснення.

Просив суд першої інстанції:

1. Визнати протиправними та незаконними дії та бездіяльність начальника Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Атауш Ірини Юріївни щодо стягнення з соціальних рахунків грошових коштів, соціальну пенсію та соціальні виплати особі з інвалідністю 2 групи, потерпілому від аварії на ЧАЕС як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження в травні 1986 року 1 категорії.

2. Визнати протиправними та незаконними дії та бездіяльність начальника Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Атауш Ірини Юріївни щодо ненадання відповіді на звернення:

- на заяву №1 від 12.05.2026 про надання на ознайомлення матеріалів виконавчих проваджень, та про надання копій документів щодо виконавчих проваджень № 52350817;

- на заяву №2 від 12.05.2026 про надання документів доказів неправомірних забирання пенсії, та про повернення незаконно стягнутих пенсійних коштів з пенсійного рахунку щодо виконавчих проваджень № 52350817.

3. Визнати протиправними та незаконними дії та бездіяльність начальника Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Атауш Ірини Юріївни щодо ненадання копії всіх без виключення рішень, які приймалися компетентними особами при провадженні порушених виконавчих провадженнях, як зведених, так і завершених, або закінчених.

4. Зобов`язати начальника Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Атауш Ірину Юріївну надати належним чином завірені копії всіх без виключення рішень, які приймалися компетентними особами при провадженні порушених виконавчих провадженнях, як зведених, так і завершених, або закінчених, та встановити для виконання певний час.

22.06.2026 начальник Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Атауш І.Ю. подала до суду відзив на скаргу, у якому просила суд у задоволенні скарги відмовити. Зазначає, що на виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження № 53970710, до складу якого входять два виконавчі провадження про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості на користь фізичної особи у розмірі 9729,40 грн та на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у розмірі 177102,33 грн. Виконавчі провадження були відкриті у 2014 та 2016 роках, у 2017 році об`єднані у зведене виконавче провадження, а з серпня 2023 року перебувають на виконанні головного державного виконавця Дениско С.В.

Постанови про відкриття виконавчих проваджень були винесені у встановленому порядку та містили ідентифікатори доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження. Крім того, у різні періоди державними виконавцями виносилися постанови про арешт коштів боржника, про об`єднання виконавчих проваджень у зведене провадження, а також постанови про стягнення виконавчого збору. При цьому відповідач не заперечує, що одна із постанов про стягнення виконавчого збору від 06.05.2026 була винесена із помилковим зазначенням його розміру, однак вже 12.05.2026 державним виконавцем винесено нову постанову із правильним визначенням суми виконавчого збору.

Вказує, що у травні 2026 року на підставі постанов державного виконавця банківською установою було здійснено списання коштів із рахунків боржника у сумі 1075,35 грн, 70,62 грн, 14,33 грн, 0,03 грн, а також 36259,06 грн. Разом із тим наголошує, що звернення стягнення здійснювалося саме на кошти, які знаходились на рахунках боржника, а не шляхом звернення стягнення безпосередньо на пенсію чи інші доходи. Постанова про звернення стягнення на пенсію, заробітну плату чи інші доходи боржника до органів Пенсійного фонду України не направлялася.

Заперечуючи доводи заявника щодо незаконного списання пенсійних коштів, начальник відділу ДВС зазначає, що матеріали виконавчого провадження не містять жодних повідомлень банківської установи про те, що рахунки боржника мають спеціальний режим використання або що на них знаходяться кошти, на які законом заборонено звертати стягнення. Надані заявником банківські виписки, картка реквізитів рахунку, заява про виплату пенсії та платіжні документи, на думку відділу ДВС, лише підтверджують факт надходження окремих соціальних виплат, однак не підтверджують спеціального правового режиму рахунків, який би унеможливлював накладення арешту на кошти. При цьому відповідач вважає, що саме банк зобов`язаний визначити правовий статус рахунку та, у разі встановлення його спеціального режиму використання, повідомити державного виконавця і повернути постанову про арешт без виконання. Оскільки жодних таких повідомлень від АТ «Ощадбанк» чи інших банківських установ державний виконавець не отримував, підстав для зняття арешту або відмови від звернення стягнення на кошти не існувало.

Твердження заявника про ненадання можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження та ненадання відповідей на його звернення не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, після надходження 12.05.2026 двох заяв від ОСОБА_1 йому вже 13.05.2026 було надано можливість ознайомитися із матеріалами зведеного виконавчого провадження, про що він особисто зробив відповідну відмітку із зазначенням часу ознайомлення та кількості документів, а також здійснив їх фотографування. Крім того, 27.05.2026 відділом державної виконавчої служби була надана письмова відповідь на заяву щодо надання доказів правомірності списання коштів та повернення, на думку заявника, незаконно стягнутих пенсійних виплат.

Стосовно доводів скарги про ненадання усіх процесуальних документів виконавчих проваджень відповідач зазначає, що документи, створені до 2023 року, відсутні, оскільки після закінчення встановленого строку їх архівного зберігання були знищені відповідно до правил ведення діловодства в органах державної виконавчої служби. Інших виконавчих документів щодо ОСОБА_1 , окрім тих, що входять до складу зведеного виконавчого провадження, у відділі не перебуває.

Ухвалою суду від 04 серпня 2026 року скарга ОСОБА_1 задоволена частково. Визнано протиправними бездіяльність начальника Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Атауш Ірини Юріївни щодо звернення стягнення на пенсію ОСОБА_1 , зобов`язано начальника Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Атауш Ірину Юріївну припинити звернення стягнення на пенсію ОСОБА_1 , в задоволенні іншої частини скарги відмолено.

Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, потерпілою від аварії на ЧАЕС. ОСОБА_1 має банківський рахунок в АТ «Ощадбанк», на який отримує пенсію. Після списання грошових коштів з рахунку для забезпечення виконання виконавчих проваджень, ОСОБА_1 13.05.2026 повідомив про ці обставини відділ державної виконавчої служби.

Незважаючи на отримання інформації про нарахування на банківський рахунок пенсії, начальник Хортицького ВДВС у м. Запоріжжі надав відповідь ОСОБА_1 про те, що з наданих документів не встановлено, що на кошти, які надходять на рахунок, заборонено звертати стягнення.

Суд першої інстанції не погодився із позицією начальника Хортицького ВДВС у м. Запоріжжі, оскільки пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні припиняється звернення стягнення на пенсію.

З наданих ОСОБА_1 документів видно, що він отримує на свій банківський рахунок пенсію, яка була в повному обсязі стягнута державним виконавцем в рахунок виконання виконавчих листів, чим на переконання суду була порушена заборона звертати стягнення на пенсію.

У зв`язку із цим суд першої інстанції вирішив визнати протиправною бездіяльність начальника Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі щодо звернення стягнення на пенсію ОСОБА_1 та поновити порушене право заявника шляхом зобов`язання припинити звернення стягнення на пенсію ОСОБА_1 .

Щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 12.05.2026, суд першої інстанції зазначив, що відділ отримав ці заяви 13.05.2026 та надав ОСОБА_1 письмову відповідь 27.05.2026, яка долучена до матеріалів справи. Лист був направлений ОСОБА_1 поштою, на підтвердження чого суду надані докази з реєстром поштових відправлень. Таким чином, будь-яка протиправна бездіяльність з боку начальника відділу відсутня.

Щодо ненадання копії всіх без виключення рішень, які приймалися компетентними особами при провадженні порушених виконавчих провадженнях, як ведених так і завершених, або закінчених, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 для ознайомлення були надані зведені матеріали виконавчих проваджень, з якими ОСОБА_1 ознайомився, про що власноруч розписався. У відзиві на скаргу зазначено, що відповідно до розділу ХІ «Правила діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», знищення справ та виконавчих проваджень переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами адміністративного стягнення, строк зберігання один рік.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, 24 серпня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу від 04 серпня 2026 року в частині відмови у задоволенні скарги від 25 травня 2025 року, прийняти нове рішення, яким задоволені вимоги залишити без змін, визнати протиправними та незаконними дії та бездіяльність начальника Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Атауш Ірини Юріївни щодо ненадання копій всіх без виключення рішень, які приймалися компетентними особами при провадженні порушених виконавчих провадженнях, як зведених, так і завершених, або закінчених; зобов`язати начальника Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Атауш Ірину Юріївну надати належним чином завірені копії всіх без виключення рішень, які приймалися компетентними особами при провадженні порушених виконавчих провадженнях, як зведених, так і завершених, або закінчених, та встановити для виконання певний час.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що до участі у справі було допущено неуповноважену особу, яка не мала повноважень представляти інтереси начальника ВДВС на підставі довіреності від 02 березня 2026 року, оскільки відділ ВДВС та його посадова особа, це різні суб`єкти владних повноважень. Під час судового засідання йому не були роз`яснені процесуальні права. Складений відзив, в порушення вимог ЦПК, був скерований на його адресу без додатків, тому не повинен був братися до уваги судом першої інстанції. Суд ухилився від перевірки тотожності копії отриманого ним відзиву та відзиву скерованого на адресу суду. Суд проігнорував його зауваження до фіксації процесу технічними засобами. Його беззастережне право на отримання належним чином завірених копій постанов було проігнороване відповідачем та судом першої інстанції. Ненаправлення таких постанов порушує гарантоване право бути обізнаним про хід виконавчого провадження, натомість судом першої інстанції була безпідставно проігнорована релевантна практика Верховного Суду з цього приводу.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 серпня 2026 року для розгляду цієї справи визначений головуючий суддя (суддя-доповідач) Салтан Л.Г. та склад колегії суддів: Гончар М.С., Сакоян Д.І.

Ухвалою від 27 серпня 2026 року, постановленою суддею - доповідачем Салтан Л.Г., вказану справу витребувано у суду першої інстанції.

01 вересня 2026 року вищезазначена справа надійшла до апеляційного суду.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 04 вересня 2026 року вищезазначену цивільну справу із апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 04 серпня 2026 року у цій справі повернуто до суду першої інстанції та надано строк для усунення недоліків.

15 вересня 2026 року вищезазначена справа після належного оформлення з Хортицького районного суду міста Запоріжжя надійшла до Запорізького апеляційного суду.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 17 вересня 2026 року відкрито провадження, наданий строк на подання відзиву.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 17 вересня 2026 року апеляційна скарга призначена до розгляду.

02 жовтня 2026 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посадова особа - начальник Хортицького відділу ДВС у м. Запоріжжі Дніпровського МУМЮ України вважає доводи скаржника необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відводів, самовідводів у справі не заявлено.

У судовому засіданні ОСОБА_1 наполягав на задоволенні своєї апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі, постановити нове судове рішення, яким задовольнити його вимоги в оскаржуваній частині. Посилався на те, що бездіяльністю начальника ВДВС суттєво порушується його право знати про увесь хід наявних відносно нього виконавчих проваджень, про перебіг виконавчих дій, тощо.

Представник Хортицького відділу ДВС у м. Запоріжжі Дніпровського МУМЮ України просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, судове рішення першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що скаржнику для ознайомлення були надані усі матеріали виконавчого провадження, натомість технічна можливість виготовлення копій у ВДВС відсутня.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в порядку, передбаченому ст. 367 ЦПК України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Межі апеляційної скарги фактично зводяться до оскарження висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог про визнання протиправними та незаконними дій та бездіяльності начальника Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Атауш Ірини Юріївни щодо ненадання копії всіх без виключення рішень, які приймалися компетентними особами при провадженні порушених виконавчих провадженнях, як зведених, так і завершених, або закінчених та зобов`язання начальника Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Атауш Ірини Юріївни надати належним чином завірені копії всіх без виключення рішень, які приймалися компетентними особами при провадженні порушених виконавчих провадженнях, як зведених так, і завершених, або закінчених, та встановити для виконання певний час.

При цьому в апеляційній скарзі не заявлено про оскарження вимог, заявлених в п.2 скарги щодо визнання протиправними та незаконними дії та бездіяльність начальника Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Атауш Ірини Юріївни щодо ненадання відповіді на звернення:

- на заяву №1 від 12.05.2026р. про надання на ознайомлення матеріалів виконавчих проваджень, та про надання копій документів, щодо виконавчих проваджень № 52350817;

- на заяву №2 від 12.05.2026р. про надання документів доказів неправомірних забрання пенсії, та про повернення незаконно стягнутих пенсійних коштів з пенсійного рахунку, щодо виконавчих проваджень № 52350817.

Тому в цій частині апеляційний суд не дає оцінки правомірності рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у Хортицькому відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на виконанні перебуває зведене виконавче провадження №53970710, до складу якого входять:

- ВП №44014436 з примусового виконання виконавчого листа №372/2164/13-ц від 14.01.2014, виданого Хортицьким районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу 9729,40 грн.;

- ВП №52350817 з примусового виконання виконавчого листа №2/1233/10 від 07.02.2011, виданого Хортицьким районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» суму боргу 177102,33 грн.

16.07.2014 державним виконавцем Чалою Т.П. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

23.09.2016 державним виконавцем Сіваш Н.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

03.09.2014 державним виконавцем Чалою Т.П. було винесено постанову про арешт коштів боржника.

18.05.2017 державним виконавцем Гончаровою К.Є. було винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження №53970710.

З 07.08.2023 зазначені виконавчі провадження перебувають на виконанні у головного державного виконавця Дениско С.В.

05.05.2026 головним державним виконавцем Дениско С.В. було списано з рахунку НОМЕР_1 АТ «Ощадбанк» суму у розмірі 1075,35 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку ГУ з обслуговування клієнта.

05.05.2026 головним державним виконавцем Дениско С.В. було списано з іншого рахунку банку суму у розмірі 70,62 грн.

06.05.2026 головним державним виконавцем Дениско С.В. було винесено постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 177102,33 грн.

11.05.2026 головним державним виконавцем Дениско С.В. було списано з інших рахунків банку у розмірі 14,33 грн та 0,03 грн.

12.05.2026 головним державним виконавцем Дениско С.В. було винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 17710,23 грн.

13.05.2026 до відділу від ОСОБА_1 надійшли дві заяви, а саме: заява про надання на ознайомлення матеріалів виконавчих проваджень, та про надання копій документів щодо виконавчих проваджень № 52350817 та заява про надання документів доказів неправомірних списань пенсій, та про повернення незаконно стягнутих пенсійних коштів з пенсійного рахунку щодо виконавчих проваджень № 52350817.

До заяви ОСОБА_1 долучив копію заяви до АТ «Ощадбанк», згідно якої просить банк перераховувати на його рахунок НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Ощадбанк», належні йому суми пенсії з 11.05.2026.

Також ОСОБА_1 надав відділу державної виконавчої служби виписку по картковому рахунку НОМЕР_1 , з якої видно надходження на банківський рахунок ОСОБА_1 таких виплат:

- 07.04.2026 – 36259,06 грн., зарахування пенсії;

- 08.04.2026 – 36259,06 грн., зарахування пенсії;

- 18.07.2025 – 1500 грн., зарахування соціальної виплати;

- 09.04.2026 – 497 грн., зарахування соціальної виплати;

- 15.04.2026 – 3000 грн., зарахування соціальної виплати;

- 13.05.2026 – 3000 грн., зарахування соціальної виплати.

13.05.2026 ОСОБА_1 ознайомився та зробив фотокопії матеріалів зведеного виконавчого провадження № 52350817, де вказав, що ознайомився з матеріалами, які складаються з 181 аркуша.

14.05.2026 головним державним виконавцем Дениско С.В. було списано з рахунку НОМЕР_1 АТ «Ощадбанк» суму у розмірі 36259,06 грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку ГУ з обслуговування клієнта.

27.05.2026 начальник відділу надала відповідь на заяву про надання документів доказів неправомірних списань пенсій, та про повернення незаконно стягнутих пенсійних коштів з пенсійного рахунку, щодо виконавчих проваджень № 52350817. Лист з відповіддю був направлений ОСОБА_1 поштовим відправленням R067189622110.

Щодо ненадання копій всіх без виключення рішень, які приймалися компетентними особами при провадженні порушених виконавчих провадженнях, як зведених так, і завершених, або закінчених, та зобов`язання начальника ВДВС надати зазначені копії, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 для ознайомлення були надані зведені матеріали виконавчих проваджень, з якими ОСОБА_1 ознайомився, про що власноруч розписався. У відзиві на скаргу зазначено, що відповідно до розділу ХІ «Правила діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», знищення справ та виконавчих проваджень переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами адміністративного стягнення, строк зберігання один рік.

З висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст .2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з Конституцією України до основних засад судочинства віднесено, зокрема, обов`язковість судового рішення. Захист, утвердження та здійснення прав людини потребують передусім забезпечення реалізації права на судовий захист, а також дотримання основних засад судочинства, включно з конституційною вимогою щодо обов`язковості судового рішення, що гарантовано приписами ч. 1 ст. 55, п. 9 ч. 2 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2023 року №4-р(II)/2023).

Виконання судового рішення охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання (Рішення КСУ від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019).

Розділ VII ЦПК України регулює порядок судового контролю за виконанням судових рішень. За змістом ст. 447 ЦПК України, судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до змісту ст. 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Отже, судовий контроль, метою якого є забезпечення своєчасного захисту та охорони прав і свобод людини та громадянина, на стадії виконавчого провадження, окрім розв`язання судом низки процесуальних питань, охоплює також і контроль, під час якого оцінюють законність дій виконавця та ухвалених ним рішень, тобто, він спрямований на недопущення зловживань з боку державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Отже, оскільки у держави є позитивний обов`язок виконати судове рішення, подання особою, на користь якої ухвалено таке рішення, скарги відповідно до ст. 447, 447-1 ЦПК України спрямоване на забезпечення належного виконання судового рішення, а оскарження ухвали суду за наслідками розгляду такої скарги - на уможливлення запобігти негативним наслідкам судової помилки, якщо така мала або могла мати місце.

Судовий контроль за виконанням судових рішень спрямований не лише на визнання (констатацію) неправомірності оскаржених рішень, дій чи бездіяльності виконавця, а, насамперед, на поновлення порушених прав особи, яка звертається зі скаргою.

Приписи ст. 447, 447-1 ЦПК України встановлюють можливість оскаржити до суду не лише дію державного або приватного виконавця, а й його бездіяльність.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги, суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Європейський суд із прав людини в рішенні у справі» Luciano Rossi v. Italy» від 15 листопада 2002 року зазначив, що право на суд, у тому вигляді, як воно гарантоване ст. 6 Конвенції, охоплює також виконання остаточних, зобов`язальних судових рішень, які в державах, що визнають верховенство права (правовладдя) («states that accept the rule of law»), не можуть залишатись невиконаними на шкоду будь-якій зі сторін, тому виконання судового рішення не може здійснюватись із непомірним зволіканням.

За змістом ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Змістом ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини та громадянина захищаються судом. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Зазначені конституційні положення передбачають не лише формальне існування механізму примусового виконання судових рішень, а й необхідність забезпечення його належного функціонування, прозорості процедур та дотримання прав осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні.

Правове регулювання виконавчого провадження має забезпечувати можливість його учасників отримувати інформацію про вчинені виконавчі дії, прийняті процесуальні рішення та реалізовувати передбачені законом засоби захисту своїх прав.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у встановленому законом порядку та користуватися іншими правами, передбаченими законом.

За змістом ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Системний аналіз статей 19, 26 та 28 Закону вказує на те, що виконавець зобов`язаний не просто винести процесуальний документ, а вчинити активні дії щодо його належного доставки до відома сторони рекомендованим відправленням.

Зазначені права мають самостійне юридичне значення та не можуть вважатися забезпеченими лише на підставі встановлення факту фізичного ознайомлення особи з матеріалами виконавчого провадження.

Можливість ознайомитися з матеріалами провадження не тотожна фактичному отриманню копій конкретних постанов, оскільки саме наявність копії відповідного процесуального документа дозволяє особі з`ясувати його зміст, дату прийняття, правові підстави, наслідки та, за необхідності, використати його для оскарження в установленому законом порядку.

Таким чином, законодавець установив не лише право учасника виконавчого провадження ознайомлюватися з матеріалами та знімати з них копії, а й обов`язок виконавця доводити відповідні процесуальні документи до відома учасників у передбаченому законом порядку.

Отже, дотримання порядку повідомлення учасників виконавчого провадження та забезпечення їм доступу до прийнятих рішень є складовими належного здійснення виконавчого провадження.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 16 лютого 2024 року у справі № 757/59300/18-ц, у якій суд касаційної інстанції аналізував застосування статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» та значення належного надсилання постанов виконавця для забезпечення обізнаності сторони про початок примусового виконання рішення.

Верховний Суд виходив із необхідності оцінювання дотримання виконавцем установленого законом порядку направлення документів та обставин, які підтверджують повідомлення учасника виконавчого провадження.

Відсутність належного повідомлення про прийняті рішення може позбавити особу можливості своєчасно реалізувати право на їх оскарження та вжити заходів для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 травня 2026 року ОСОБА_1 до Хортицького ВДВС м. Запоріжжя скерував заяву про надання на ознайомлення матеріалів виконавчих проваджень та про надання копій документів щодо виконавчих проваджень № 52350817, в якій просив:

1. Надати на ознайомлення матеріали всіх виконавчих проваджень, з правом зробити фотокопії, зокрема: матеріали проваджень, які порушувалися з часу прийняття судом рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18.06.2010 по цивільній справі №2-1233-2010; матеріали проваджень, які порушувалися з часу прийняття судом рішення Обухівського районного суду Київської області від 31.07.2013 по справі №372/2164/13-ц.

2. Надати належнім чином завірені копії документів, на підставі яких відкривалися виконавчі провадження: по рішенню Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18.06.2010 по справі №2-1233-2010 та по рішенню Обухівського районного суду Київської області від 31.07.2013 по справі №372/2164/13-ц.

3. Надати копії всіх рішень виконавців за весь час ведення проваджень по 12 травня 2026 року по рішенню Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18.06.2010 по справі №2-1233-2010 та по рішенню Обухівського районного суду Київської області від 31.07.2013 по справі №372/2164/13-ц.

Також він просив належним чином повідомити його про прийняте рішення, з наданням відповідних документів.

Отже, ОСОБА_1 порушував питання про надання йому копій рішень (постанов), прийнятих посадовими особами Хортицького відділу державної виконавчої служби під час здійснення виконавчих проваджень із примусового виконання рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2010 року у справі № 2-1233-2010 та рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 липня 2013 року у справі №372/2164/13-ц.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні відповідних вимог, послався на те, що заявнику надавалися для ознайомлення зведені матеріали виконавчих проваджень, з якими він ознайомився, про що власноруч розписався.

Проте сам по собі підпис про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження підтверджує факт такого ознайомлення, але не доводить, що заявнику були надані або належним чином надіслані копії всіх постанов та інших рішень, щодо яких він порушував питання у своїй заяві.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сам факт ознайомлення заявника зі зведеними матеріалами виконавчого провадження є достатнім для відмови у визнанні бездіяльності протиправною.

Положення статей 19 та 28 Закону України «Про виконавче провадження» у своїй сукупності гарантують учаснику виконавчого провадження можливість отримувати відомості про хід примусового виконання судового рішення, перевіряти правові підстави та послідовність вчинених виконавчих дій, а також з`ясовувати, які заходи примусового виконання застосовувалися до нього та з яких підстав.

Положення ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов`язку надсилати боржнику всі постанови, які виконавець виніс в межах цього провадження, узгоджуються з положеннями пункту 2 розділу 6 «Фінансування виконавчого провадження» Інструкції з організації примусового виконання рішень, яким передбачені витрати, пов`язані з винесенням постанов, які, серед іншого, включають витрати на копіювання та/або друк таких постанов.

У разі, якщо такі постанови дійсно були скеровані ОСОБА_1 на відому адресу та не отримані ним, вони мали повернутися до виконавчої служби та зберігатися в матеріалах зведеного виконавчого провадження, а за зверненням скаржника за їх отриманням, вручені йому.

Право на отримання копій постанов виконавчого провадження гарантоване державою та не може бути порушене у зв`язку з технічною можливістю органу виконавчої служби виготовити копії запитуваних постанов.

Колегія суддів розмежовує можливість надати копії документів конкретного виконавчого провадження, визначеного у заяві про надання копії від 12 травня 2026 року та питання щодо надання невизначеного кола копій постанов у будь-яких провадженнях.

Визначаючи належний спосіб захисту, суд має враховувати характер порушення, зміст заявлених вимог, обсяг установленого законом обов`язку та реальну можливість виконання судового рішення.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 квітня 2026 року у справі № 2-40/11, провадження № 61-3359св25, викладено висновок, за яким належним способом захисту прав сторони виконавчого провадження є оскарження конкретних рішень, дій чи бездіяльності виконавця, а не покладення на нього обов`язку повторно виконати функції, які вже передбачені законом.

Верховний Суд звернув увагу, що судове рішення не повинно лише дублювати чинні законодавчі приписи, не створюючи додаткових правових наслідків для поновлення порушеного права.

Зазначений правовий висновок не означає, що вимога про надання копій документів у кожному випадку є неналежним способом захисту. Її належність має визначатися з огляду на конкретні обставини справи, зміст обов`язку виконавця, наявність відповідних документів та можливість поновлення порушеного права у спосіб, про який просить заявник.

У цій справі заявник просив зобов`язати начальника відділу державної виконавчої служби надати належним чином засвідчені копії всіх без винятку рішень, прийнятих у виконавчих провадженнях, зокрема зведених, завершених або закінчених, без визначення вичерпного переліку документів, які фактично збереглися та можуть бути надані.

За таких обставин задоволення вимоги в її необмеженому формулюванні передбачало б покладення на посадову особу обов`язку надати документи, наявність яких у розпорядженні органу державної виконавчої служби не встановлена, а щодо частини документів заявлено про їх знищення після закінчення строку зберігання.

Судове рішення має бути конкретним, зрозумілим та виконуваним. Покладення обов`язку надати всі документи без установлення їх наявності, конкретного переліку та можливості фактичного виконання могло б призвести до ухвалення рішення, виконання якого об`єктивно не забезпечене встановленими у справі обставинами.

Вимога про надання всіх без винятку копій не ґрунтується на забезпеченні права ОСОБА_1 знати про перебіг конкретного виконавчого провадження або отримувати передбачені законом документи у такому провадженні.

Підставою для часткового задоволення апеляційної скарги є встановлення протиправності бездіяльності щодо ненадання копій рішень (постанов), прийнятих у межах виконавчих проваджень із примусового виконання двох конкретно визначених судових рішень.

Натомість підстави для задоволення вимоги про зобов`язання надати всі без винятку копії та встановлення строку виконання в заявленому обсязі відсутні, оскільки матеріали справи не дають змоги встановити вичерпний перелік відповідних документів, їх фактичну наявність та можливість виконання такого обов`язку в повному обсязі.

Заява ОСОБА_1 від 12 травня 2026 року стосуються, зокрема, виконавчих проваджень із примусового виконання рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2010 року у справі № 2-1233-2010 та рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 липня 2013 року у справі № 372/2164/13-ц.

З огляду на наведене колегія суддів вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність начальника Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Атауш Ірини Юріївни щодо ненадання копій рішень (постанов), прийнятих посадовими особами зазначеного відділу в межах виконавчого (их) провадження(ень) із примусового виконання наведених ОСОБА_1 у його заяві судових рішень.

Разом із тим підстав для задоволення інших вимог апеляційної скарги в заявленому обсязі колегія суддів не вбачає. Зокрема, вимога про зобов`язання надати належним чином засвідчені копії всіх без винятку рішень у всіх порушених, зведених, завершених або закінчених виконавчих провадженнях не може бути задоволена в такому необмеженому формулюванні без установлення конкретного переліку документів, їх наявності та обсягу обов`язку органу державної виконавчої служби щодо їх надання. Так само встановлення окремого строку виконання заявленої вимоги має ґрунтуватися на конкретному законному обов`язку, визначеному судовим рішенням, та не може виходити за межі належного способу судового захисту.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що сама по собі вимога зобов`язати державного чи приватного виконавця вчинити певні дії не є належним способом захисту прав, оскільки обов`язок діяти ефективно вже прямо закріплений у законі. Суд не має права перебирати на себе повноваження виконавця або зобов`язувати його вчиняти конкретні виконавчі дії, що належать до його виключної компетенції.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог скарги: визнання протиправною відповідної бездіяльності щодо ненадання копій рішень (постанов), прийнятих у межах виконавчих проваджень із примусового виконання двох зазначених судових рішень, із відмовою в задоволенні інших вимог в оскаржуваній частині.

Відповідно до статті 451 ЦПК України суд за результатами розгляду скарги ухвалює рішення у виді ухвали залежно від установлених обставин та характеру порушення прав заявника.

З огляду на наведене колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції неправильно оцінив правове значення факту ознайомлення заявника з матеріалами виконавчих проваджень та не надав належної оцінки його доводам щодо ненадання копій процесуальних рішень.

Це зумовлює необхідність скасування ухвали суду першої інстанції в оскаржуваній частині з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення вимог скарги.

В іншій оскаржуваній частині вимог апеляційної скарги підстав для задоволення немає.

При цьому інші частини ухвали суду першої інстанції від 04 серпня 2026 року апелянтом не оскаржувалися та апеляційним судом не переглядалися.

Керуючись ст. 367, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 04 серпня 2026 року в оскаржуваній частині в частині відмови у визнанні протиправної бездіяльності начальника Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Атауш Ірини Юріївни скасувати, ухваливши у цій справі в цій частині нове судове рішення у виді постанови, яким:

«Визнати протиправною бездіяльність начальника Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Атауш Ірини Юріївни, щодо ненадання копій рішень (постанов), які приймалися посадовими особами Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (начальником та/або виконавцями) в межах виконавчого (их) провадження(ень), щодо примусового виконання рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18.06.2010 по справі №2-1233-2010 та рішення Обухівського районного суду Київської області від 31.07.2013 по справі №372/2164/13-ц;

У задоволенні інших вимог в оскаржуваній частині – відмовити.»

В іншій частині ухвала суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалася та апеляційним судом не переглядалася.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в частині, яка була предметом апеляційного перегляду в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови складено 23 жовтня 2026 року. Копію постанови скерувати учасникам справи для відома.

Головуючий суддя: Л.Г. Салтан

Члени колегії:

Суддя: М.С. Гончар

Суддя: Д.І. Сакоян