Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №950/2856/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Суд: Лебединський районний суд Сумської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №950/2856/26

Суддя: Бакланов Р. В.

Справа № 950/2856/26

Номер провадження 3/950/1181/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,

розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, жительки АДРЕСА_1 ,

за ст. 122-4 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 766097 від 08 вересня 2026 року, ОСОБА_1 07 вересня 2026 року близько 06 год. 45 хв., керуючи автомобілем KIA Ceed, державний номерний знак НОМЕР_1 , на автомобільній дорозі між с. Рябушки та м. Лебедин Сумського району Сумської області, під час обгону автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, державний номерний знак НОМЕР_2 , не дотрималася безпечного бокового інтервалу, допустила виїзд на ліве узбіччя дороги, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження.

Після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , будучи її учасницею, як зазначено у протоколі, залишила місце пригоди на порушення встановлених Правилами дорожнього руху України обов`язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди.

Зазначені дії працівником поліції кваліфіковано за ст. 122-4 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 122-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Відповідно до пп. «а» п. 2.10 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Згідно з пп. «б», «в», «ґ», «д» п. 2.10 Правил дорожнього руху України на водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, також покладаються обов`язки щодо позначення місця пригоди, збереження обстановки, повідомлення відповідного органу поліції та очікування прибуття поліцейських, з урахуванням передбачених Правилами винятків.

Таким чином, водій, який став учасником дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язаний виконати визначені Правилами дорожнього руху дії незалежно від того, чи вважає він себе винуватим у її виникненні.

Обов`язок залишатися на місці дорожньо-транспортної пригоди спрямований на забезпечення належного встановлення її обставин, фіксацію розташування транспортних засобів, їх пошкоджень, збереження доказів та забезпечення можливості реалізації прав інших учасників дорожнього руху.

За змістом ст. 122-4 КУпАП для настання адміністративної відповідальності необхідно встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причетність до неї відповідної особи, порушення встановленого порядку дій на місці пригоди, а також винний характер відповідної поведінки.

Відповідальність за цією статтею не ставиться у залежність від того, чи була особа винуватою у порушенні Правил дорожнього руху, яке спричинило саму дорожньо-транспортну пригоду.

Водночас для кваліфікації дій особи за ст. 122-4 КУпАП необхідно встановити, що особа усвідомлювала свою причетність до дорожньо-транспортної пригоди та, не маючи передбачених Правилами дорожнього руху підстав для залишення її місця, не виконала відповідний обов`язок.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У матеріалах справи міститься протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 766097 від 08 вересня 2026 року, складений уповноваженим працівником поліції.

Зі змісту зазначеного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 07 вересня 2026 року близько 06 год. 45 хв. на автомобільній дорозі між с. Рябушки та м. Лебедин.

У протоколі зазначено обставини виникнення дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби, причетні до неї, а також наведено кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП.

Судом також досліджено письмові пояснення очевидців дорожньо-транспортної пригоди, датовані 08 вересня 2026 року.

Із пояснень водія автомобіля Mercedes-Benz Sprinter вбачається, що 07 вересня 2026 року близько 06 год. 45 хв. він рухався автомобільною дорогою з боку с. Рябушки в напрямку м. Лебедин.

Під час руху автомобіль KIA Ceed здійснював обгін керованого ним транспортного засобу, після чого виїхав за межі проїзної частини дороги.

Зазначені пояснення підтверджують факт дорожньо-транспортної пригоди, час та місце її виникнення, а також причетність автомобіля KIA Ceed до відповідної події.

Аналогічні обставини щодо руху транспортних засобів, виконання обгону та подальшого виїзду автомобіля KIA Ceed за межі проїзної частини відображені в письмових поясненнях інших очевидців події.

Суд враховує, що зазначені пояснення узгоджуються між собою в частині обставин виникнення дорожньо-транспортної пригоди, її місця, часу та причетності до неї автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .

Отже, надані матеріали підтверджують, що ОСОБА_1 була водієм транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої автомобіль отримав механічні пошкодження.

За характером події, пов`язаної з виїздом керованого нею автомобіля за межі проїзної частини та його механічним пошкодженням, ОСОБА_1 повинна була усвідомлювати факт дорожньо-транспортної пригоди і необхідність виконання обов`язків, передбачених п. 2.10 Правил дорожнього руху України.

При цьому суд зазначає, що факт залишення місця пригоди є самостійною обставиною, яка потребує доказування та не може автоматично виводитися лише з факту виникнення дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 280 КУпАП суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Встановлення складу правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, потребує підтвердження того, що після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 фактично залишила місце її виникнення всупереч установленим Правилам дорожнього руху.

У разі встановлення цієї обставини належними та допустимими доказами суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, а саме залишення водієм транспортного засобу на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вона була причетна.

Вирішуючи питання про вид і розмір адміністративного стягнення, суд керується вимогами статей 23, 33 КУпАП.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Згідно зі ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Санкцією ст. 122-4 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративного арешту на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Враховуючи характер інкримінованого правопорушення, особу ОСОБА_1 , відсутність у наданих матеріалах відомостей про обставини, що обтяжують адміністративну відповідальність, суд вважає можливим застосування до неї адміністративного стягнення у виді штрафу.

Суд приходить до висновку, що накладення штрафу, передбаченого санкцією ст. 122-4 КУпАП, за умови доведеності всіх обов`язкових ознак правопорушення відповідатиме характеру вчиненого діяння та буде достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення, а застосування більш суворих заходів відповідальності є недоцільним.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн, а тому судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення становить 665 грн 60 коп.

Керуючись статтями 9, 23, 33, 40-1, 122-4, 251, 252, 280, 283, 284, 285, 287, 294, 307, 308 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений законом строк постанова підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, що становить 6800 (шість тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, а також витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення. У разі оскарження постанови перебіг цього строку зупиняється до розгляду скарги.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua