Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №591/4633/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/4633/26

Провадження № 2/591/1718/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Ніколаєнко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Сухонос Є.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми цивільну справу № 591/4633/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист прав споживачів. Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.03.2026 між сторонами було укладено усний договір на виготовлення (пошиття) весільної сукні для доньки позивачки - ОСОБА_3 , із узгодженим кінцевим строком виконання замовлення - 02.04.2026. На виконання умов договору позивачка сплатила аванс у розмірі 10 900,00 грн, що підтверджується товарним чеком. У зв`язку з порушенням відповідачами визначених строків та виникненням загрози неотримання готового виробу до дня весілля, позивачка повідомила про відмову від замовлення та поставила вимогу про повернення сплаченого авансу. Оскільки відповідач зобов`язання не виконала, а досудове врегулювання спору результату не дало, позивачка просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму сплачені кошти авансового внеску в розмірі 10 900,00 грн, моральну шкоду в розмірі 10 900,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26 304,00 грн., кошти за пересилання відправлення в сумі 146 грн.

Ухвалою суду від 14 травня 2026 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи відкладався у зв`язку з неявкою відповідача.

В судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала, просила задовольнити. Додатково пояснила, що нею було внесено аванс за замовлену весільну сукню з терміном виготовлення до 02.04.2026 року в розмірі 10 900 грн. Такий кінцевий термін був обумовлений тим, що після цієї дати донька позивачки виїжджала за кордон. 21 березня 2026 року їй зателефонувала продавець та повідомила, що в обумовлені строки виготовлення сукні неможливе. 22 березня 2026 року позивачка звернулась до магазину та повідомила про відмову від замовлення. Доньці було запропоновано готовий виріб з підгонкою, але запропонована сукня була брудна, а корсет завеликий, тому вимушені були відмовитися. Продавчиня зателефонувала відповідачці, та в грубій формі відмовила у поверненні коштів. Заходи повернути гроші позитивного результату не дали. Вважає, що такими діями їй заподіяна моральна шкода, так як довелося замовляти іншу сукню в стислі терміни. Поведінка відповідача є неприйнятною, в телефонному режимі повідомила, щоб зверталися зі скаргою на її дії. Просила позов задовольнити. При розподілі судових витрат просила стягнути поштові витрати в розмірі 146 грн., витрачені на направлення звернення щодо повернення коштів .

В судове засідання відповідач не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов та клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило.

На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення позивача, свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено, що на підтвердження укладення правочину та здійснення розрахунків позивачем надано товарний чек від 14.03.2026 року. Згідно зі змістом вказаного розрахункового документа, у ньому зафіксовано замовлення товару: «Вес. Чашка бісер. Цвети» вартістю 18 900,00 грн та «Фата» вартістю 2 900,00 грн (загальна вартість замовлення - 21 800,00 грн), а також зафіксовано внесення позивачем авансового платежу у розмірі 10 900,00 грн (зазначено: «Пред: 10900 грн.») та залишок суми до сплати в розмірі 10 900,00 грн (зазначено: «ост: 10 900 грн») (а.с. 13).

Згідно письмових пояснень ОСОБА_3 (доньки позивачки) від 30.03.2026 року 14.03.2026 року час з батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_4 приїхали торговий центр Євробазар з метою купівлі весільної сукні. В магазині № 61 весільний салон «Sofi» підібрали сукню. ФОП ОСОБА_2 в цей час не було. Всі питання узгоджувались з продавцем ОСОБА_5 , яка в подальшому отримала аванс в розмірі 10 900 грн., та прийняла замовлення на виготовлення сукні до 02.04.2026 року з загальною сумою правочину – 21800 грн. 21.03.2026 року зателефонувала продавець магазину та повідомила про неможливість виготовлення сукні в обумовлені строки та запропонувала продовжити строк виконання замовлення до 15.04.2026 року . Зі слів ФОП ОСОБА_6 виготовлення сукні ще не розпочалося. 22 березня 2026 року вона разом з батьками звернулася до продавця та повідомили про відмову від замовлення у зв`язку з порушенням обумовлених строків виконання та повідомили про необхідність повернення авансу. ФОП ОСОБА_2 в розмові на підвищених тонах відмовилась від виконання замовлення та повернення коштів (а.с.14).

24 березня 2026 року ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 подано звернення про повернення суми сплаченого завдатку 10 900 грн. у зв`язку з відміною замовлення. Звернення отримано 24.03.2026 рок Овчаровою Я.С. та примірник звернення направлено через АТ «Укрпошта» на адресу ОСОБА_2 (а.с.21-22)

24 березня 2026 року ОСОБА_1 подано звернення начальнику Головного управління Держспоживслужби в Сумській області щодо проведення перевірки ФОП ОСОБА_2 вищевказаним фактам порушення нею Закону України «Про захист прав споживачів» з метою повернення коштів передплати в сумі 10 900 грн. замовнику (а.с.17).

06 квітня 2026 року за результатами розгляду звернення ГУ Держспоживслужби в Сумській області повідомлено позивачку про те, що викладені у зверненні обставини не містять інформації щодо існування загрози, яка може мати негативний вплив на життя та здоров`я людини, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для прийняття рішення щодо проведення заходу державного нагляду (контролю) відносно ФОП ОСОБА_2 . До листа додано відповідь відповідачки від 01.04.2026, з якої вбачається, що 14.03.2026 року між нею та позивачкою досягнута усна домовленість щодо пошиття весільної сукні. Зазначене замовлення мало індивідуальний характер та передбачало виконання робіт за персональними мірками замовника, з урахуванням обраної моделі, тканини та особливостей посадки вибору з терміном виконання – до 02.04.2026. Замовник мав можливість придбати готову сукню, але відмовилася. 18.03.2026 здійснено замовлення сукні у постачальника. 21.03.2026 року повідомлено замовника про можливість незначного коригування строків виконання замовлення у зв`язку з виробничим навантаженням. 22.03.2026 року ОСОБА_1 разом з супроводжуючою особою повідомила про односторонню відмову від замовлення, мотивуючи її придбанням іншого виробу та висунула вимогу про повернення сплаченої передплати. Станом на 23.03.2026 року замовлення перебувало на етапі виготовлення, при цьому значна частина робіт вже була виконана, зокрема виготовлено корсет весільної сукні. 29.03.2026 року виготовлена сукня надійшла до салону та була готовою для передачі замовнику. Про готовність виробу було повідомлено ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку (Viber) на номер телефону, вказаний замовником при оформленні замовлення. Таким чином замовлення було індивідуальним, виконання робіт було розпочато та завершено, результат робіт виготовлено у межах погодженого строку. З огляду на викладене , підстави для повернення сплаченої передплати відсутні. Весільна сукня готова до передачі замовнику за умови здійснення остаточного розрахунку (а.с.18-20).

Свідок ОСОБА_4 , який є чоловіком позивачки, у судовому засіданні підтвердив факт замовлення індивідуального пошиття весільної сукні зі строком готовності до 02.04.2026 року (у зв`язку з виїздом доньки за кордон) та сплату авансу. Свідок зазначив, що після отримання 21.03.2026 року інформації про затримку виготовлення виробу, вони з позивачкою звернулися до магазину з заявою про скасування замовлення та повернення коштів, проте відповідач аванс повернути відмовилася. На флешці записана третя розмова, перші дві розмови не записувалися.

В судовому засіданні було досліджено флеш носій із відеозаписом телефонної розмови між гр. ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 , на якому чоловік позивачки разом з донькою 22 березня 2026 року провів розмову з відповідачем в присутності продавця. Він повідомив відповідачку про відмову від замовлення у зв`язку з порушенням термінів виготовлення весільної сукні. Відповідачка від повернення коштів відмовилась та повідомила, що кошти повернення коштів здійснить в судовому порядку.

Згідно з ч.3 ст.10 та ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши відповідно докази відповідно з вимогами ст.ст.57-60 ЦПК України.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На підтвердження виконання здійснення правочину позивачем було надано листування та докази оплати половини вартості товару. Таким чином, суд зазначає, що договір про надання послуг було укладено між сторонами і сторони вчинили відповідні дії на виконання умов цього договору.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач, маючи повну можливість доведення своїх заперечень, не надав суду жодних доказів на спростовування позиції позивача, відзив у встановлений судом строк також не був поданий.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про захист прав споживачів", споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

У пункті 22 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Згідно п. 3 цієї ж статті виконавцем є суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.

Відповідно до вимог ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про захист прав споживача" захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Відповідачем не надано доказів виконання умов договору та не спростовано позиції позивача.

Суд вважає, що позовні вимоги заявлені до відповідача в частині повернення коштів за невиконане замовлення ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.

На підставі вказаних норм, враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором, укладеним між сторонами, суд приходить до висновку, що право позивача порушене і підлягає захисту. Сума авансу в розмірі 10 900 грн підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне. Наведені положення ч. 2 ст. 22 ст. Закону України «Про захист прав споживачів» передбачають відшкодування моральної шкоди за порушення прав споживачів.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з принципу законності, розумності та справедливості. При визначенні розміру моральної шкоди судом враховано характер та тривалість страждань позивача, те, що порушене право фактично захищене шляхом стягнення сплачених коштів. А тому суд приходить до висновку, що сума 1000 грн. буде достатньою для відшкодування завданої моральної шкоди.

Позивачем заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 26304 грн. Вартість понесених витрат підтверджується копією договору про надання послуг з професійної правничої допомоги з розрахунком вартості послуг, квитанцією про оплату ОСОБА_4 адвокату Пєтухову А.Ю вартості послуг в сумі 26304 грн. (а.с. 32-34).

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що надані докази підтверджують факт укладення з позивачем договору про надання правничої допомоги у даній справі. Водночас, суд вважає, що заявлені витрати не відповідають критерію розумності їхнього розміру.

Враховуючи те, що справа не є складною, пропорційність розміру витрат до предмета спору, фактичний обсяг виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, а також з урахуванням критеріїв розумності, реальності, неминучості таких витрат, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу з 26304,00 грн до 5 000,00 грн.

Враховуючи часткове (на 54,58%) задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2729,00 грн. пропорційно до задоволених вимог.

Відповідно до ст. 139 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Суд вважає, що заявлені витрати на відправку поштової кореспонденції в сумі 146 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволених вимог, тобто в розмірі 79,67 грн., оскільки позивачем підтверджено, що ці витрати пов`язані із розглядом даної справи (а.с.22).

На підставі ст.141 ЦПК України, враховуючи, що при зверненні до суду позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів», часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 726 грн. 70 коп.

Всього з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 3535.37 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280-284 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплачених коштів згідно договору від 14.03.2026 року в розмірі 10 900 грн. 00 коп., моральну шкоду в сумі 1000 грн. 00 коп., судові витрати в розмірі 3535,37 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 726 грн. 70 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Фізична особа – підприємець ОСОБА_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складений 23 жовтня 2026 року.

Суддя О.О. Ніколаєнко