Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №487/5309/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Суд: Заводський районний суд м. Миколаєва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 11 жовтня 2026 р.

Справа: №487/5309/26

Суддя: Боброва І. В.

Справа № 487/5309/26

Провадження № 2/487/3483/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12.10.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді Бобрової І.В., за участю секретаря судового засідання Богатої А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу № 487/5309/26 за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_3 , до Миколаївської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Пехлак Оксана Володимирівна, Служба у справах дітей адміністрації Центрального району міста Миколаєва про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

02.07.2026 представник позивачів – адвокат Долгова Л.В. звернулася до суду з позовом, в якому просить: визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 08.04.2025 р. серії НТС №527571 р. №228 у спадковій справі №14/2024, щодо спадкування ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 квартири АДРЕСА_1 , видане після смерті батька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Пехлах Оксаною Володимирівною. Припинити право власності ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вчинене 08.04.2025 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Пехлак Оксаною Володимирівною, індексний номер 78276737, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім?я ОСОБА_4 ; визнати, недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 08.04.2025 серії НТС №527572 р№230 у спадковій справі № 14/2024, щодо спадкування ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 грошових вкладів в сумі 25807 грн. 71 коп. з відповідними відсотками, які знаходяться та зберігаються у Акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» на підставі відповідних договорів, укладених між спадкодавцем - ОСОБА_5 та АТ КБ «Приватбанк» видане приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Пехлах Оксаною Володимирівною; визнати, недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 08.04.2025р. серії НТС №527573 р№232 у спадковій справі № 14/2024, щодо спадкування ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 грошових внесків в сумі 81 209 грн. 83 коп. з усіма належними відсотками та нарахуваннями, що знаходяться у ТВБВ №10014/079 Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України видане приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Пехлак Оксаною Володимирівною; визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 в рівних частках по , право власності на грошові вклади в сумі 25 807 грн. 71 коп. з відповідними відсотками, що знаходяться та зберігаються у Акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» на підставі відповідних договорів, укладених між спадкодавцем - ОСОБА_5 та АТ КБ «Приватбанк» на: депозитному рахунку № НОМЕР_2 із залишком 1391 грн.66 коп., договір №SAMDNWFD0070925884400 від 28.11.2015 р.; номер картки - НОМЕР_3 із залишком 23661 грн.20 коп., відкрита 23.02.2022 р. договір №SAMDNWFC00074704116; номер картки НОМЕР_4 із залишком 754 грн.75 коп, відкрита 06.12.2022 р. договір №SAMDNWFC00081301878, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_5 який прийняв спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не оформив; визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 в рівних частинах по , право власності на грошові внески в сумі 81 209 грн. 83 коп., з усіма належними відсотками та нарахуваннями, що знаходяться у ТВБВ № 10014/079 Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України на підставі відповідних договорів, укладених між спадкодавцем - ОСОБА_5 , на рахунках: № НОМЕР_5 із залишком 81177 грн.82 коп.; № НОМЕР_6 із залишком 32 грн.01 коп., який перенесено до центрального реєстру нерухомих вкладів, згідно листа Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за №46/12-05/152010/2024/БТ від 12.12.2024 р. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , який прийняв спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не оформив; визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 право власності в рівних частинах по , на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_5 який прийняв спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не оформив.

Вимоги позову мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 та після його смерті залишилась наступна спадщина: квартира АДРЕСА_1 , грошові вклади у сумі 25807,71 грн, що знаходяться та зберігаються в АТ КБ «ПриватБанк», грошові внески в сумі 81209,83 грн з усіма належними відсотками та нарахуваннями, що знаходяться у ТВБВ № 10014/079 АТ «Державний ощадний банк України». Після відкриття спадщини все майно прийняв його син – ОСОБА_4 . 10.03.2017 між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було укладено шлюб, у якому народилася донька – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.04.2021 у справі № 487/438/21 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було розірвано. В 2022 році ОСОБА_4 долучився до лав ЗСУ та у зв`язку з неможливістю особисто прийняти спадщину після смерті батька, останній видав довіреність, якою уповноважив свою матір – ОСОБА_1 представляти його інтереси. Позивачка – ОСОБА_1 здійснювала всі необхідні дії від імені та в інтересах сина, визначені в довіреності. В листопаді 2024 року ОСОБА_1 стало відомо, що її син – ОСОБА_4 зник безвісти під час виконання бойового завдання. Вбачаючи, що син не є загиблим, на виконання укладеної раніше довіреності, ОСОБА_1 оформила спадщину свого сина після смерті батька ( ОСОБА_5 ) та отримала свідоцтва на спадщину. У вересні 2025 року ОСОБА_1 дізналася про те, що її син – ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями за законом першої черги є мати загиблого та малолітня донька, від імені якої діє її мати ОСОБА_3 . Після звернення із заявами до нотаріуса для прийняття спадщини, позивачкам було відмовлено з посиланням на те, що свідоцтва про прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті його батька ОСОБА_5 було видано після смерті довірителя. У зв`язку з чим позивачі не можуть реалізувати своє право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , оскільки фактично спадщина після смерті ОСОБА_5 була прийнята його сином – ОСОБА_4 за життя, але наразі перебуває у власності особи, яка вже є померлою на момент видачі на його ім`я свідоцтв про право на спадщину.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2026 головуючим суддею у цивільній справі визначено суддю Боброву І.В.

Суд своєю ухвалою від 06.07.2026 відкрив провадження та призначив справу до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження, а також витребував у приватних нотаріусів копії спадкових справ після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Суд своєю ухвалою від 21.09.2026 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання представник позивачів – адвокат Долгова Л.В. не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, просила про їх задоволення.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Судом було ухвалено про проведення заочного розгляду справи на підставі ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, доходить до такого висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 01.06.2024 серії НОМЕР_7 . Після його смерті залишилась наступна спадщина: квартира АДРЕСА_1 , грошові вклади в сумі 25807,71 грн, що знаходяться та зберігаються в Акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» та грошові внески в сумі 81209,83 грн, з усіма належними відсотками та нарахуваннями, що знаходяться у ТВБВ № 10014/079 Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України.

Після відкриття спадщини все майно померлого прийняв його син – ОСОБА_4 (копія свідоцтва про народження від 09.02.1998 серії НОМЕР_8 ).

З 10.03.2017 ОСОБА_4 перебував у шлюбі з ОСОБА_7 , який було розірвано рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.04.2021 у справі № 487/438/21. У шлюбі народилась донька – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 30.08.2017 серії НОМЕР_9 .

Як зазначає представник позивача у позовній заяві ОСОБА_4 перебував на службі в ЗСУ, а тому не мав можливості оформити свої спадкові права після смерті батька ОСОБА_5 , у зв`язку з чим видав довіреність на свою мати – ОСОБА_1 від 07.06.2024 серії НТЕ № 458900 строком дії до 07.06.2027, яка здійснювала всі необхідні дії від імені свого сина, визначені в довіреності.

Відповідно до копії сповіщення сім`ї № 222/2024 від 18.11.2024 ОСОБА_1 було повідомлено, що її син ОСОБА_4 зник безвісти 14.11.2024 року

Попри це, сподіваючись, що ОСОБА_4 вдасться знайти живим, позивачка оформила спадщину свого сина після смерті батька та отримала три свідоцтва про право на спадщину за законом його на ім`я, а саме: свідоцтво про право на спадщину за законом від 08.04.2025 серії НТС № 527571, зареєстровано в реєстрі за № 228 щодо спадкування ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцеві на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 27.10.1998 за р. № 4828, зареєстровано в Миколаївському МБТІ від 23.11.1998 за № 1006; свідоцтво про право на спадщину за законом від 08.04.2025 серії НТС № 527572, зареєстровано в реєстрі за № 230 щодо спадкування ОСОБА_4 грошових вкладів в сумі 25 807 грн 71 коп. з відповідними відсотками, що знаходяться та зберігаються у Акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» на підставі відповідних договорів, укладених між спадкодавцем – ОСОБА_5 та АТ КБ «Приватбанк»; свідоцтво про право на спадщину за законом від 08.04.2025 серії НТС № 527573, зареєстровано в реєстрі за № 232 щодо спадкування ОСОБА_4 грошових внесків в сумі 81 209 грн 83 коп., з усіма належними відсотками та нарахуваннями, що знаходяться у ТВБВ № 10014/079 Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України.

Разом з тим відповідно до копії сповіщення сім`ї № 165/2025 від 04.09.2025 ОСОБА_1 було повідомлено, що її син ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 в районі н.п. Костянтинопольське, Покровського району, Донецької області, під час виконання бойового завдання.

Факт смерті ОСОБА_4 також підтверджується копією свідоцтва про смерть від 11.09.2025 серії НОМЕР_10 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина та спадкоємцями за законом першої черги є мати загиблого – ОСОБА_1 та його малолітня донька – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від імені та в інтересах якої діє її мати ОСОБА_3 .

З метою отримання свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 позивачі звернулись із заявами до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Коханенко О.Г.

Однак згідно з постановами приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Коханенко О.Г. від 30.04.2026 № 44/02-31 та № 45/02-31 спадкоємцям ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_3 ) було відмовлено у вчиненні відповідних нотаріальних дій з посиланням на те, що свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , були видані представнику за довіреністю вже після смерті останнього, 08.04.2025.

Таким чином, представник позивачів, посилаючись на те, що на момент видачі свідоцтв про право на спадщину ОСОБА_4 не перебував в жодному зі статусів, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 248 ЦК України, ані його мати, ані нотаріус не знали про його загибель до вересня 2025 року, вважала, що права позивачів на спадкування порушені, у зв`язку з чим звернулась із даним позовом.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

При вирішенні спору, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

У статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.

Згідно зі статтею 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21) зазначено, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва). За своєю правовою природою вимога про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним є самостійним способом захисту прав та/інтересів, передбаченим статтею 1301 ЦК України, на який поширюється позовна давність.

У постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18) Верховний Суд виклав правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, встановлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04 листопада 2024 року у справі № 504/3606/14-ц (провадження № 61-6658сво23) зауважив, що недійсність свідоцтва обумовлена певними "вадами", які існували в момент його видачі (зокрема, особа, якій видане свідоцтво, не мала права на спадкування, нікчемність заповіту). Тобто підстава недійсності свідоцтва як документа повинна існувати в момент його видачі.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 248 ЦК України встановлено, що представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

Таким чином, враховуючи наведене вище, а також те, що на момент видачі ОСОБА_1 (представнику за довіреністю) свідоцтв про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_4 від 08.04.2025, ані позивачам, ані нотаріусу не було відомо про смерть останнього, суд доходить до висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.04.2025 серії НТС № 527571, свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.04.2025 серії НТС № 527572 та свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.04.2025 серії НТС № 527573.

Крім того пунктом 3 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката.

Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державним реєстратором є нотаріус.

Так після видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.04.2025 серії НТС № 527571, приватним нотаріусом було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 та видано витяг з Державного реєстру речових прав.

Отже, враховуючи що свідоцтво про право на спадщину за законом від 08.04.2025 серії НТС № 527571 судом визнано недійсним, суд вважає, що вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вчинене 08.04.2025 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Пехлак О.В., індексний номер 78276737 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_8 є похідною та, також, підлягає задоволенню.

Щодо вимог про визнання права власності на майно, суд доходить до такого висновку.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова ВП ВС від 19.05.2020 року у справі № 916/1608/18).

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У статті 1296 ЦК України зазначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, який відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто звернення до суду може мати місце в разі відмови нотаріусом у видачі свідоцтва з таких підстав, які унеможливлюють його видачу, оскільки підстави нотаріальної відмови не можуть бути усунуті спадкоємцями.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті його батька ОСОБА_5 , суд вважає, що визнання за позивачами права власності на майно в тому обсязі, в якому б воно належало за законом загиблому ОСОБА_4 , є ефективним способом захисту, а тому такі позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 4, 5, 76, 77, 81, 137, 141, 263-265, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_3 , до Миколаївської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Пехлак Оксана Володимирівна, Служба у справах дітей адміністрації Центрального району міста Миколаєва про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності – задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 08.04.2025 серії НТС № 527571 р. № 228 у спадковій справі № 14/2024, щодо спадкування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , квартири АДРЕСА_1 , видане після смерті батька ОСОБА_5 26.05.2024, приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Пехлах Оксаною Володимирівною.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вчинене 08.04.2025 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Пехлак Оксаною Володимирівною, індексний номер 78276737, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім?я ОСОБА_4 .

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 08.04.2025 серії НТС № 527572 р. № 230 у спадковій справі № 14/2024, щодо спадкування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошових вкладів в сумі 25807 грн 71 коп. з відповідними відсотками, які знаходяться та зберігаються у Акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» на підставі відповідних договорів, укладених між спадкодавцем - ОСОБА_5 та АТ КБ «Приватбанк», видане приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Пехлах Оксаною Володимирівною.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 08.04.2025 серії НТС № 527573 р. № 232 у спадковій справі № 14/2024, щодо спадкування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошових внесків в сумі 81 209 грн 83 коп. з усіма належними відсотками та нарахуваннями, що знаходяться у ТВБВ №10014/079 Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», видане приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Пехлак Оксаною Володимирівною.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в рівних частках по , право власності на грошові вклади в сумі 25 807 грн 71 коп. з відповідними відсотками, що знаходяться та зберігаються у Акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» на підставі відповідних договорів, укладених між спадкодавцем - ОСОБА_5 та АТ КБ «Приватбанк» на: депозитному рахунку № НОМЕР_2 із залишком 1391 грн 66 коп., договір № SAMDNWFD0070925884400 від 28.11.2015 р; номер картки - НОМЕР_3 із залишком 23661 грн 20 коп., відкрита 23.02.2022 р. договір № SAMDNWFC00074704116; номер картки НОМЕР_4 із залишком 754 грн75 коп, відкрита 06.12.2022 р. договір № SAMDNWFC00081301878, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в рівних частинах по , право власності на грошові внески в сумі 81 209 грн 83 коп., з усіма належними відсотками та нарахуваннями, що знаходяться у ТВБВ № 10014/079 Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на підставі відповідних договорів, укладених між спадкодавцем - ОСОБА_5 , на рахунках: № НОМЕР_5 із залишком 81177 грн 82 коп.; № НОМЕР_6 із залишком 32 грн 01 коп., який перенесено до центрального реєстру нерухомих вкладів, згідно листа Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за №46/12-05/152010/2024/БТ від 12.12.2024, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності в рівних частинах по , на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви на його перегляд – якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Миколаївська міська рада, ЄДРПОУ 26565573, знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Третя особа: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Пехлак Оксана Володимирівна, знаходиться за адресою: м. Миколаїв, просп. Центральний, 26А.

Третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Центрального району міста Миколаєва, ЄДРПОУ 20899385, знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Інженерна, 1.

Повне судове рішення буде складено 22.10.2026.

Головуючий суддя І. В. Боброва

Оригінал: reyestr.court.gov.ua