Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №570/6851/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 570/6851/25

Провадження № 22-ц/4815/1331/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

30 грудня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» суму заборгованості в розмірі 51 714,00 грн., з яких сума кредиту 10400,00 грн., сума процентів за користування кредитом 20846,80 грн., нараховані позивачем проценти за 144 календарних днів 14 227,20 грн., штрафні санкції 5200,00 грн., комісії за надання кредиту 1040,00 грн. , понесені судові витрати в сумі 2422,40 грн. по оплаті судового збору , та 10000,00 грн. витрати на правничу допомогу.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 квітня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" заборгованість за Договором № 5220711 від 02.01.2025 року в розмірі 20 800 грн. 00 коп.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією та штрафами на загальну суму 6240,00 грн. відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" понесені судові витрати в сумі 1974 грн. 32 коп.

Вирішено розстрочити виконання судового рішення на загальну суму 22 774,32 грн., яка складається з: боргу по кредиту в розмірі 20800,00 грн. та судових витрат по оплаті судового збору та правничої допомоги 1974,32 грн., встановивши наступний порядок виконання - щомісячне стягнення боргу з відповідача на користь позивача в рівних частинах терміном на 12 місяців, після набрання рішенням законної сили до повного виконання рішення суду.

Не погодившись з рішенням суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Апелянт вказує, що суд фактично встановив факт укладення договору про надання споживчого кредиту, проте на інших умовах, а саме, щодо нарахування відсотків. Суд першої інстанції, зменшуючи розмір нарахованих процентів, вийшов за межі наданих йому повноважень та фактично втрутився у договірні правовідносини сторін без належних правових підстав.

Вищезазначене свідчить про те, що суд належним чином не з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме щодо належного строку договору, що стало результатом часткового задоволення позову, а відтак і наслідком прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

Покликаючись на п. 1.4.1 кредитного договору визначено законне право позивача нараховувати проценти за користування кредитом в межах строку договору (кредитування) погодженому між сторонами, а саме в межах 365 календарних днів (до 12.05.2025 р.), що було здійснено ТОВ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».

Зазначає, що відповідно до п. 3.1 Кредитного договору № 5220711 від 02.01.2025 р. строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 360 (триста) календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі – строк кредитування).

А тому вірний розрахунок, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 01.04.2025 року по 28.12.2025 року (144 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що становить 14227,2 грн. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» виходячи з розрахунку 10400,00 грн * 0,95% = 98,8 грн*144 календарних дні = 14227,2 грн.

Аналізуючи вище встановлені докази в сукупності, вважає, що суд першої інстанції не вірно визначив розмір відсотків за даним кредитним договором, та неправомірно зменшив розмір відсотків до 10 400,00 грн. в межах суми боргу по тілу кредиту, всупереч умовам договору.

У даному випадку проценти нараховано позивачем у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. Договору № 5220711 від 02.01.2025 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з Відповідача у сумі 35074 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 20846,8 грн., проценти нараховані ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у сумі 14227,2 грн.).

Отже, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо стягнення відсотків. В даному випадку нараховані відсотки не носять штрафного характеру - не є пенею чи неустойкою, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю, стягнувши з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" заборгованість за кредитним договором №5220711 від 02.01.2025 року в розмірі 51 714,00 гривень та судові витрати.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.01.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) та ОСОБА_1 (надалі – Відповідач) укладено Договір № 5220711 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - Договір).

На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.2. тип кредиту – кредит, сума кредиту складає 10400 грн.

Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 02.01.2025 року по 28.12.2026 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 10400 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК» .

Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору № 210222-1 про організацію переказу коштів від 21.02.2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА».

ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА" надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК № В0000338 від 27.08.2021) та отримало Ліцензію Національного банка України.

За інформацією в листі ТОВ «ПЕЙТЕК», відповідно до зазначеного договору № 5220711 від 02.01.2025 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 10400 грн. на платіжну карту НОМЕР_1 .

Встновлено, що 31.07.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 31/07/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до Відповідача.

Отже, до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» відповідно до Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 31/07/2025 від 31.07.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

Відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до Відповідача за договором.

Також встановлено, що 01.02.2025 відповідач не здійснила оплату процентів згідно графіку платежу та не повернула тіло кредиту.

Згідно розрахунку, відповідачка ОСОБА_1 має заборгованість перед Позивачем за Договором № 5220711 від 02.01.2025 року загальною сумою 51714 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту – 10400 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 20846,8 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 144 календарних днів 14227,2 грн., штрафні санкції 5200 грн., комісії за надання кредиту 1040,00 грн.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що відповідач отримані за кредитним договором кошти не повернула, у зв`язку з чим з останньої підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10400,00 грн. Водночас суд дійшов висновку, що з огляду на неоднозначність умов договору щодо строку кредитування проценти за користування кредитом можуть бути нараховані лише оскільки заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами первісним кредитором у розмірі 20846,80 грн., нараховані проценти ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 144 календарних днів у розмірі 14227,2 грн., не є співрозмірною сумі кредиту, тому суд дійшов до висновку про зменшення розміру відсотків до 10400,00 грн. (сума кредиту визначена та узгоджена сторонами до сплати відповідно до кредитного договору).

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

В постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 наведено висновок, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.

Висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Отже, при вирішенні питання про стягнення заявленої позивачем заборгованості суд має виходити з чітко та однозначно погоджених сторонами умов кредитного договору щодо ціни кредиту, розміру процентної ставки, порядку її застосування та строку кредитування. Натомість застосування кредитодавцем нечітких або двозначних умов договору, які залежно від обраного ним способу тлумачення дозволяють застосовувати різні процентні ставки та істотно збільшувати розмір плати за користування кредитом, не може покладатися в основу визначення обсягу грошового зобов`язання споживача.

Аналізуючи укладений між сторонами договір колегія суддів враховує, що, у розділі 1 «Предмет договору». Сторони визначили, що загальний розмір кредиту 10400,00 грн. Датою видачі кредиту є 02.01.2025 або 03.01.2025 року.

Рекомендований графік оплати до 31.01.2025 року (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою (п.1.4.2 договору).

Зі змісту пункту 1.2.1 договору вбачається, що процентна ставка є фіксованою. Водночас договором передбачена можливість застосування пільгової та/або зниженої процентної ставки. Договором передбачена (п. 1.4.1) стандартна процента ставка становить 0,95%, денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 0,9778% (показник округлений до десятитисячних). П. 1.4.2 знижена процентна ставка становить 0,9025% за кожен день користування кредитом.

Крім того, у пунктах 1.5 орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 1.5.1. за стандартною ставкою за весь строк кредитування 2 639,6200% річних, 1.5.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2 545,7431% річних.

Пунктом 1.3 договору передбачено базовий період тривалістю 30 календарних днів і загальний строк кредитування 360 днів.

Отже, умови договору одночасно містять декілька часових орієнтирів для визначення плати за користування кредитом - 30 днів, оплата до 31.01.2025 року (включно), 360 днів, а також декілька передбачених договором процентних ставок, застосування яких залежить від виконання позичальником визначених договором умов.

При цьому саме у предметі договору кредитодавцем конкретно визначено перший базовий період, дату його закінчення та суму платежів, що підлягали сплаті позичальником за результатами цього періоду, тоді як подальші положення договору встановлюють декілька варіантів визначення розміру процентів залежно від тривалості користування кредитом та поведінки позичальника.

За таких обставин сама по собі вказівка в договорі на загальний строк кредитування 360 днів не усуває неоднозначності його умов щодо розміру та порядку нарахування процентів.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що встановлення строку кредитування тривалістю 360 днів є достатньою підставою для нарахування процентів у заявленому позивачем розмірі протягом усього цього строку, колегія суддів відхиляє.

За змістом частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договору зі споживачем підлягають тлумаченню на користь споживача. Тому за наявності наведених суперечностей та неоднозначності договірного регулювання колегія суддів дійшла переконання, що позов до повного задоволення не підлягає, адже щодо відповідача здійснено неправомірне нарахування заборгованості поза узгодженим строком кредитування.

При стягненні заявленої позивачем решти заборгованості необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між сторонами умовах кредитного договору, а саме відповідно до розрахунку заборгованості за договором №5220711 від 02.01.2025 року.

В справі наявний розрахунок заборгованості ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» з 02.01.2025 на суму позики 10400,00 грн, ставка 98,8%, ( за п. 1.4.2 знижена процентна ставка становить 0,9025% за кожен день користування кредитом перші 30 календарних днів не застосовується)

Станом на 31.07.2025 р. залишок заборгованості становить 37486,80 грн, з них 10400,00 – тіло кредиту, 20846,80 грн. – відсотки, 1040,00 комісія; 5200, 00 грн. – штрафні санкції.

Розрахунок заборгованості позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" за договором №5220711 від 02.01.2025 року, за 144 календарних дні, з 01.08.2025 по 22.12.2025 року. Ставка 98,8%, нараховані відсотки 14227,20 грн.

Наданий позивачем розрахунок не містить формули, яка б давала змогу перевірити правильність визначення кінцевого розміру процентів за користування кредитом який відповідає умовам кредитного договору № 5220711 від 02.01.2025. Знижена процентна ставка становить 0,9025%, при цьому зазначені в розрахунку показники – 0,95 % стандартна процентна ставка, яка відповідно до п. 1.4.1 застосовується за кожен день користування кредитом та в межах всього строку кредитування, процентна ставка 0,977% (показник округлений до десятитисячних) та кінцевий результат 98,80 % не узгоджуються між собою, а наявні матеріали не дають змоги встановити причини такої розбіжності.

Отже, виходячи, що тіло кредиту в розмірі 10400,00 грн., строк кредитування узгоджений сторонами 30 календарних днів, відсоткова ставка 0,90%, тому до стягнення на користь кредитора підлягає заборгованість за нарахованими відсотками за кредитним договором з 02.01.2025 по 02.02.2025 року в розмірі 2808,00 грн., 1040,00 грн – комісія, а тому загальний розмір заборгованості становить 14 248,00 грн., а не на двозначних умовах, які дозволяли кредитору нараховувати непропорційно значні суми грошових коштів за користування кредитом, а саме до 22.12.2025 року (а.с. 33 - 44).

Також колегія суддів переглядаючи рішення в частині стягнення з відповідача комісії за вказаним кредитним договором в сумі 1040 грн., суд попередньої інстанції прийшов до переконання, що відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача комісії за вказаним кредитним договором.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст.1, ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування", які викладені у постанові від 13 липня 2022 року в справі №496/3134/19, така форма витрат як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Тобто спеціальним законодавством прямо визначені законні права позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісії підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача про стягнення штрафних санкцій в розмірі 5200,00 грн. суд виходить з наступного.

Зі змістом п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України, що триває станом на теперішній час.

Зважаючи, що Кредитний договір №5220711 був укладений 02.01.2025 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні, відповідач звільнена від обов`язку сплати штрафних санкцій.

Тому, у стягненні з відповідача 5200,00 грн. - штрафних санкцій, слід відмовити.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначав, що з огляду на приписи частини четвертої ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин увагу на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості також не усуває встановленої неоднозначності умов договору, оскільки такий розрахунок є результатом застосування кредитодавцем обраного ним варіанта тлумачення положень договору щодо розміру та періоду нарахування процентів і сам по собі не підтверджує однозначного погодження споживачем саме такого порядку їх нарахування.

Підставою для прийняття нової постанови - про часткове задоволення позову відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач відповідно до прохальної частини апеляційної скарги просить апеляційний суд стягнути судовий збір сплачений при зверненні до суду першої інстанції сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Оскільки позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 27,55% від сплаченого судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 667 грн. 37 коп.

У зв`язку зі скасуванням рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 квітня 2026 року в частині вирішення питання судових витрат на правову допомогу, що становить разом до стягнення слід змінити 2755,00 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 квітня 2026 року скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" заборгованість за кредитним договором №5220711 від 02.01.2025 року в розмірі 14248,00 грн., що складається з 10400 грн. 00 коп. – тіло кредиту, 2808 грн. 00 коп. - нарахованими проценти; 1040,00 грн – комісія за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" судовий збір в розмірі 667 грн. 37 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 2755,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Ковальчук Н.М.