Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №295/3201/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/3201/26 Головуючий у 1-й інст. Біднина О. В.

Категорія 62 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді Галацевич О.М.

суддів: Григорусь Н.Й.,

Шевчук А.М.,

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 295/3201/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення коштів в порядку спадкування

за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Біднини О.В., у місті Житомирі,

в с т а н о в и в :

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення у порядку спадкування недоотриманої за життя її матері ОСОБА_2 пенсії у розмірі 451 381,33 грн, нарахованої на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі №240/22067/20.

Позов обґрунтовувала тим, що зазначеним рішенням адміністративного суду, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та зобов`язано відповідача здійснити з 17 липня 2018 року нарахування і виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживав на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На виконання цього рішення відповідач провів перерахунок пенсії та визначив суму заборгованості у розмірі 451 381,33 грн, однак за життя ОСОБА_2 її не виплатив.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка є її дочкою та єдиним спадкоємцем, який у встановлений законом строк прийняв спадщину, а тому має право на отримання недоотриманих пенсійних виплат після смерті матері в судовому порядку.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 23 червня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом неодержані за життя її матір`ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсійні виплати згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 року у справі №240/22067/20 в розмірі 451 381,33 грн.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4 513,81 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Зазначає, що фінансування видатків, пов`язаних із погашенням заборгованості за рішеннями судів, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в межах відповідних бюджетних призначень, а виплата заборгованості проводиться в порядку черговості надходження судових рішень.

Після централізації фінансування пенсійних виплат функції з виплати пенсій покладені безпосередньо на Пенсійний фонд України, а не на його територіальні органи, тому, на думку скаржника, у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відсутні повноваження та кошти для здійснення спірної виплати.

Також зазначає, що звернення позивача щодо виплати недоотриманої пенсії обліковано в інформаційній системі Пенсійного фонду України, відповідну суму внесено до переліку судових рішень для виплати спадкоємцю. Право на фактичне отримання відповідної суми перейшло в порядку цивільного та адміністративного процесуального правонаступництва до ОСОБА_1 .

Вимогу про виплату грошової суми необхідно розглядати в розрізі продовження виконання рішення суду, як частини судового процесу, повторне звернення із позовними вимогами про виплату заборгованої суми не узгоджується з вимогами законодавства.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи учасники справи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про її розгляд за їх відсутності до суду не подавали.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності її учасників.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі №240/22067/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 17.07.2018 нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) (а.с.15-17).

Згідно розрахунку суми, що підлягає виплаті по пенсійній справі 918150808220 – ОСОБА_2 , на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі №240/22067/20 щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії, непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення за період з 17.07.2018 по 31.07.2023, який здійснений ГУ ПФУ у Житомирській області, сума доплати становить 461 381,33 грн (а.с.33).

Отже, право ОСОБА_2 на відповідні пенсійні виплати було підтверджене судовим рішенням, а їх конкретний розмір визначений відповідачем ще за життя пенсіонера.

ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , не отримавши нараховані їй кошти (а.с.9).

ОСОБА_1 є донькою померлої та єдиним спадкоємцем, який своєчасно прийняв спадщину, що підтверджується довідкою державного нотаріуса Овруцької державної нотаріальної контори №2415/02-14 від 08.12.2025, витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с.7-13).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що нарахована, але не виплачена за життя спадкодавця сума пенсії належала їй на день смерті, а тому право на її одержання перейшло до позивачки як спадкоємця.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Положеннями статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що сума пенсії, яка належала пенсіонерові і залишилася недоодержаною у зв`язку з його смертю, виплачується членам його сім`ї, які проживали разом із ним, а у разі їх відсутності або незвернення у встановлений законом строк входить до складу спадщини.

У постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та неоскарження ним відповідних дій фонду не зумовлюють припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляють його спадкоємців можливості успадкувати право на їх отримання. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається, а відповідні суми в розумінні статті 1227 ЦК України вважаються такими, що належали йому до виплати.

Водночас слід розмежовувати право на призначення або перерахунок пенсії, яке нерозривно пов`язане з особою пенсіонера і припиняється з його смертю, та право на одержання вже нарахованих, але не виплачених йому сум.

Право вимагати призначення або перерахунку пенсійних виплат за період, щодо якого відповідне право за життя пенсіонера не було реалізоване та не підтверджене у встановленому порядку, до спадкоємців не переходить. Натомість суми пенсії, право на які встановлено за життя пенсіонера та розмір яких визначено уповноваженим органом, є майновим активом, що може перейти до членів сім`ї або увійти до складу спадщини.

Аналогічний підхід викладено у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі №428/6685/19, від 23 лютого 2022 року у справі №428/10113/20, відповідно до яких нараховані, але не виплачені за життя соціальні виплати можуть бути успадковані.

У цій справі позивач не ставить питання про призначення або перерахунок пенсії померлій матері та не просить встановити право спадкодавця на пенсійну виплату, якого не існувало або яке не було реалізоване за його життя.

Натомість право спадкодавця на отримання відповідних пенсійних виплат уже підтверджене рішенням адміністративного суду, яке набрало законної сили, а сума належного до виплати підвищення визначена самим відповідачем у розмірі 461 381,33 грн.

При визначенні суми, яка підлягає до стягнення з відповідача суд правильно дійшов висновку про стягнення з відповідача пенсійних виплат в розмірі 451 381,33 грн, згідно заявлених позовних вимог.

Отже, після смерті ОСОБА_2 до позивачки перейшло не особисте право пенсіонера на перерахунок пенсії, а майнове право на одержання конкретної суми, яка була нарахована та належала спадкодавцеві, проте не була отримана ним за життя.

Посилання апелянта на встановлений порядок виконання судових рішень та виплати пенсійної заборгованості не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо права позивачки на отримання належних спадкодавиці, але не виплачених за її життя пенсійних коштів.

Процесуальне правонаступництво є механізмом продовження участі правонаступника у відповідних процесуальних правовідносинах, однак не виключає права спадкоємця на судовий захист належного йому майнового права, якщо присуджені спадкодавцеві кошти фактично не виплачені, а орган, зобов`язаний здійснити виплату, заперечує або не визнає право спадкоємця на їх отримання.

У справі, яка переглядається, предметом позову є не повторне вирішення публічно-правового спору щодо правомірності нарахування пенсії та не повторне покладення на відповідача обов`язку здійснити її перерахунок, а захист спадкового майнового права позивача на конкретну, вже визначену суму пенсійної виплати.

Тому звернення позивача з цим позовом не змінює змісту ухваленого у справі №240/22067/20 рішення та не є повторним вирішенням спору, який уже був предметом розгляду адміністративного суду.

Посилання скаржника на постанови Верховного Суду, в яких вирішувалися питання процесуального правонаступництва у публічно-правових спорах або заміни сторони у виконавчому провадженні, не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки не спростовують права спадкоємця на одержання вже нарахованих, але не виплачених спадкодавцеві за життя сум пенсії та не стосуються захисту такого права в порядку цивільного судочинства.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що звернення позивача щодо виплати недоотриманої пенсії обліковано в інформаційній системі Пенсійного фонду України та внесено до відповідного переліку для виплати спадкоємцю.

Доводи апеляційної скарги про те, що з 01 квітня 2021 року фінансування пенсійних виплат централізовано та здійснюється Пенсійним фондом України, а територіальні органи не є розпорядниками відповідних бюджетних коштів, також не є підставою для відмови у позові.

Саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області було учасником правовідносин із ОСОБА_2 , допустило протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати їй підвищення до пенсії, було відповідачем у справі №240/22067/20, на виконання судового рішення здійснило перерахунок і визначило конкретну суму заборгованості.

Зміна внутрішнього порядку фінансування, розподілу бюджетних повноважень між Пенсійним фондом України та його територіальними органами, а також установлення черговості виконання судових рішень не припиняють і не обмежують майнового права особи на одержання належних їй коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для невиконання державним органом установленого законом і підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання та не звільняє його від відповідальності за порушення права позивача.

Порядок виконання судового рішення, джерело фінансування та черговість фактичного перерахування коштів стосуються стадії його виконання, але не впливають на існування самого майнового права позивача та не можуть бути підставою для відмови в його судовому захисті.

При цьому задоволення позову не покладає на відповідача нового обов`язку з нарахування пенсійної виплати, оскільки її розмір уже визначений самим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання рішення адміністративного суду.

За таких обставин суд першої інстанції, встановивши, що право ОСОБА_2 на підвищення до пенсії було підтверджене судовим рішенням, розмір заборгованості визначений відповідачем за життя пенсіонера, а позивач є її спадкоємцем і прийняла спадщину, дійшов правильного висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 недоотриманої спадкодавцем суми пенсії.

Суд першої інстанції повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області необхідно залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 червня 2026 року - без змін.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 червня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: