Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №286/3059/25 — Житомирський апеляційний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 286/3059/25 Головуючий у 1-й інст. Гришковець А.Л.

Доповідач Панкеєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

суддів Григорусь Н.Й.,

Миколайчука П.В.,

за участю секретаря Кучер А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 286/3059/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", в інтересах якого діє представник Крюкова Марина Володимирівна,

на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 06 липня 2026 року,

встановив:

У серпні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (далі - ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал") звернулося до суду із даним позовом, мотивуючи його тим, що 06.06.2024 між відповідачем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Слон Кредит" (далі - ТОВ "Слон Кредит") в електронній формі був укладений кредитний договір № 1647025 шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною цього договору. Відповідно до його умов ТОВ "Слон Кредит" надало відповідачу кредит у розмірі 25000,00 грн, строком на 360 календарних днів, з виплатою процентів у розмірі передбаченому договором.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 160000,00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 25000,00 грн, заборгованості за процентами у розмірі 75375,00 грн, проценти нараховані позивачем за 159 календарних днів у розмірі 59625,00 грн.

24.12.2024 між ТОВ "Слон Кредит" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" укладено договір факторингу №24122024, за яким позивач набув право вимоги за кредитним договором до відповідача.

Враховуючи викладене, ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" просило стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості за кредитом, з нарахуванням інфляційних втрат та 3% річних в порядку ст.265 ЦПК України.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 06 липня 2026 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" заборгованість за договором №1647025 про надання споживчого кредиту від 06.06.2024 в сумі 82000,00 грн, з них: 25000,00 заборгованості за основним боргом та 57000,00 заборгованості за процентами, а також витрати на правову допомогу в сумі 1793,75 грн та судовий збір в сумі 1240,75 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" суму заборгованості в розмірі 160000,00 грн, з яких сума кредиту 25000,00 грн, сума процентів за користування кредитом 75375,00 грн, нараховані позивачем проценти за 159 календарних днів - 59 625,00 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. В порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) – s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С – сума основного боргу; 3 – 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 – кількість днів у році; Дн. – кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 , на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал". Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 8000,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини укладення та виконання кредитного договору, однак дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру процентів за користування кредитом, чим фактично змінив погоджені сторонами умови договору.

Апелянт вказує, що 06 червня 2024 року між ТОВ "Слон Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір №1647025 про надання споживчого кредиту за продуктом "Комфортний", відповідно до якого відповідачці надано кредит у розмірі 25000,00 грн строком на 360 днів. Договором передбачено стандартну процентну ставку у розмірі 1,5 % на день, яка застосовується в межах установленого договором строку кредитування, а також знижену процентну ставку 1,125 % на день за умови виконання позичальницею визначених договором умов програми лояльності. Кредитний договір та паспорт споживчого кредиту підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а тому електронна форма договору відповідає вимогам законодавства та за правовими наслідками прирівнюється до письмової. Укладення договору, на думку позивача, відповідало волевиявленню відповідачки, яка пройшла передбачений кредитодавцем алгоритм укладення електронного договору та погодила його істотні умови, у тому числі розмір кредиту, строк кредитування, процентну ставку та порядок повернення кредитних коштів.

Факт фактичного надання відповідачці кредиту в сумі 25 000,00 грн, як зазначає апелянт, підтверджується не лише документами первісного кредитора, а й листом ТОВ "Пейтек" та інформацією АТ КБ "ПриватБанк", відповідно до яких 06 червня 2024 року кошти в сумі 25000,00 грн були перераховані на платіжну картку, емітовану на ім`я ОСОБА_1 . Тому позивач вважає доведеними як факт укладення кредитного договору, так і факт отримання та використання відповідачкою кредитних коштів.

Також апелянт посилається на те, що 24 грудня 2024 року між ТОВ "Слон Кредит" та ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" укладено договір факторингу №24122024, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1647025. Перехід права вимоги, на його думку, підтверджується договором факторингу, актом приймання-передачі реєстру боржників, витягом із такого реєстру та платіжною інструкцією про сплату ціни договору факторингу. У витягу з реєстру боржників зазначено ОСОБА_1 та розмір її заборгованості за кредитним договором. Крім того, первісний кредитор повідомив боржницю про відступлення права вимоги новому кредитору.

Основні заперечення апелянта стосуються висновку суду першої інстанції про розмір процентів, які підлягають стягненню. Позивач зазначає, що відповідно до умов кредитного договору строк кредитування становив 360 днів - з 06 червня 2024 року до 01 червня 2025 року, а стандартна процентна ставка - 1,5 % на день. Право на застосування зниженої ставки 1,125 % на день залежало від виконання відповідачкою передбачених договором умов, зокрема своєчасного внесення першого платежу або здійснення часткового дострокового повернення кредиту. Оскільки таких платежів відповідачка не здійснила, апелянт вважає правомірним застосування стандартної процентної ставки.

Зазначає, що за період з моменту укладення кредитного договору до відступлення права вимоги первісним кредитором було нараховано 75 375,00 грн %. Після набуття права вимоги ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" продовжило нарахування процентів у межах установленого договором строку кредитування та за період з 25 грудня 2024 року до 01 червня 2025 року, тобто за 159 календарних днів, нарахувало 59 625,00 грн, виходячи з розрахунку: 25 000,00 грн ? 1,5 % ? 159 днів. Таким чином, загальна сума процентів за користування кредитом, яку позивач просив стягнути, становить 135 000,00 грн, а разом із основною сумою кредиту - 160 000,00 грн. Зазначені проценти нараховані виключно в межах погодженого сторонами 360-денного строку кредитування, а тому за своєю правовою природою є платою за правомірне користування кредитними коштами відповідно до статті 1048 ЦК України, а не штрафною санкцією чи процентами річних, передбаченими статтею 625 ЦК України.

З огляду на це ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" вважає помилковим застосування судом першої інстанції правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо можливості зменшення процентів річних як заходу відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання. На переконання апелянта, такі висновки стосуються процентів, які мають компенсаційний характер та нараховуються відповідно до статті 625 ЦК України, тоді як предметом спору у цій справі є договірні проценти за користування кредитом, нараховані відповідно до статті 1048 ЦК України в межах строку кредитування.

Позивач не погоджується із визначенням судом першої інстанції процентної заборгованості у сумі 57000,00 грн та зазначає, що чинне законодавство не наділяє суд повноваженнями довільно зменшувати погоджений сторонами розмір плати за користування кредитними коштами лише з посиланням на засади справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності. Умови кредитного договору щодо процентної ставки відповідачкою не оспорювалися та недійсними не визнавалися, тому, на думку апелянта, є обов`язковими для сторін. Посилаючись на принцип свободи договору та обов`язковість договору для його сторін, позивач стверджує, що суд першої інстанції, самостійно визначивши інший розмір процентної заборгованості, фактично втрутився у договірні правовідносини та змінив погоджений сторонами розмір плати за користування кредитом без установлених законом підстав.

Окремо апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки поданому позивачем поденному розрахунку заборгованості. Вказує, що первісним кредитором та новим кредитором надані розрахунки, з яких можливо встановити розмір основної заборгованості, періоди нарахування процентів та застосовану процентну ставку. Водночас відповідачка доказів повернення кредитних коштів або сплати нарахованих процентів не надала. ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" також звертає увагу на те, що відступлення права вимоги відбулося 24 грудня 2024 року, тобто до закінчення строку кредитування 01 червня 2025 року. За умовами договору факторингу позивач набув як наявні права вимоги, так і права вимоги, які виникнуть у майбутньому, тому вважає, що після набуття статусу нового кредитора мав право нараховувати передбачені кредитним договором проценти до закінчення встановленого сторонами строку кредитування.

На підтвердження своєї позиції апелянт посилається на практику Верховного Суду щодо розмежування процентів за правомірне користування кредитом, які можуть нараховуватися в межах погодженого строку кредитування, та процентів за неправомірне користування коштами після настання прострочення. Вважає, що обставини цієї справи свідчать саме про нарахування договірних процентів у межах установленого договором строку, а тому підстав для їх зменшення як заходу цивільно-правової відповідальності не було.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 18 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду на 10:30 год. 22 жовтня 2026 року.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно частини 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 та частини 2 статті 247 ЦПК України.

02.09.2026 від представника позивача надійшло клопотання з проханням зупинити провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду справи № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25).

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 253 ЦПК України у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Отже, передбачена пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України підстава для зупинення провадження пов`язана саме з перебуванням на розгляді палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду іншої справи у подібних правовідносинах та існує до закінчення її касаційного перегляду. При цьому зупинення провадження з наведеної підстави є правом, а не обов`язком суду.

Обґрунтовуючи клопотання, ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" посилалося на те, що ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2026 року справу № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, а ухвалою від 18 лютого 2026 року прийнято до розгляду Об`єднаною палатою. Предметом касаційного перегляду, зокрема, було питання щодо можливості суду самостійно оцінювати справедливість умов кредитного договору та зменшувати на цій підставі розмір нарахованих процентів за відсутності відповідної позовної вимоги сторони договору.

Разом із тим після подання зазначеного клопотання Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду 07 вересня 2026 року ухвалено постанову у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), якою касаційний перегляд судових рішень у цій справі закінчено.

Таким чином, на час вирішення апеляційним судом клопотання ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" перегляд справи № 552/672/23 Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вже завершено, а правовий висновок, задля очікування якого заявник просив зупинити провадження у цій справі, сформульовано.

За таких обставин передбачена пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України процесуальна підстава для зупинення провадження у справі № 286/3059/25 відсутня.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі, а тому клопотання ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" задоволенню не підлягає.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив із того, що між ТОВ "Слон Кредит" та ОСОБА_1 06 червня 2024 року в електронній формі належним чином укладено договір №1647025 про надання споживчого кредиту, за яким відповідачці надано 25000,00 грн строком на 360 днів. Факт отримання кредитних коштів підтверджується відомостями ТОВ "Пейтек" та АТ КБ "ПриватБанк" про зарахування 06 червня 2024 року 25 000,00 грн на платіжну картку, емітовану на ім`я ОСОБА_1 . Відповідачка взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконала. Водночас 24 грудня 2024 року на підставі договору факторингу №24122024 ТОВ "Слон Кредит" відступило ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. Перехід права вимоги суд визнав підтвердженим договором факторингу, актом приймання-передачі реєстру боржників, витягом із реєстру та платіжною інструкцією про сплату ціни договору факторингу.

Разом із тим суд не погодився із заявленим позивачем розміром процентної заборгованості. Урахувавши положення частин третьої-п`ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" щодо обмеження максимальної денної процентної ставки одним відсотком, суд дійшов висновку, що проценти за кредитом за період з 06 червня 2024 року до 01 червня 2025 року підлягають перерахунку виходячи зі ставки 1 % на день та становлять 90000 грн. Крім того, пославшись на принципи розумності, справедливості та пропорційності, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, стан здоров`я відповідачки та очевидну неспівмірність розміру нарахованих процентів із сумою отриманого кредиту, суд першої інстанції вважав за можливе зменшити суму процентів із 90000,00 грн до 57000,00 грн.

При вирішенні питання про витрати на професійну правничу допомогу суд, зважаючи на характер і обсяг виконаної адвокатом роботи, критерії реальності та розумності таких витрат, зменшив заявлені позивачем 10000,00 грн до 3500,00 грн, після чого розподілив їх пропорційно розміру задоволених позовних вимог та визначив до стягнення 1793,75 грн.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вимогам закону та фактичним обставинам справи не відповідає в повній мірі.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.06.2024 між ТОВ "Слон Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір №1647025 про надання споживчого кредиту по продукту "Комфортний" (далі - договір) (а.с.21-25).

Відповідно до п.1.3., п.1.4. договору тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 25000,00 грн. Згідно із договором строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

ТОВ "Слон Кредит" зобов`язався надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ "Слон Кредит" свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 25000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту № НОМЕР_1 , що підтверджується листом платіжного провайдера - ТОВ "ПЕЙТЕК", наявним в матеріалах справи (а.с.15).

Згідно відповіді АТ КБ "ПриватБанк" від 19.09.2025 наявне зарахування коштів 06.06.2024 на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , в розмірі 25000,00 грн (а.с.109).

Відповідач підписав вказаний договір одноразовим ідентифікатором Н008.

Таким чином, ОСОБА_1 було отримано кредит у розмірі та на підставах, визначених в умовах договору.

Згідно з п.3.1. договору, проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Пунктом 1.5. договору передбачено, що тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:

1.5.1. Стандартна процентна ставка становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.

1.5.2. Знижена процентна ставка 1,125% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 06.07.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Відповідно до п.5.1. договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в п.5.3. договору.

З викладеної в розрахунку первісного кредитора, листах ТОВ "ПЕЙТЕК" та АТ КБ "ПриватБанк" інформації, вбачається факт того, що відповідач отримав гроші на картку, однак доказів здійснення сплати тіла кредиту та відсотків відповідно до графіку надано не було, як і не надано належних та допустимих доказів відсутності боргу.

24 грудня 2024 року ТОВ "Слон Кредит" на підставі договору факторингу №24122024 за плату відступило, а ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" набуло право грошової вимоги до відповідача (а.с.84-87).

За приписами ч.1-2 ст.202 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1-2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтями 525-526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як встановлено судом первісний кредитор зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідач, всупереч викладеним у кредитному договорі умовам, в установлені терміни не повернув належні до сплати грошові суми, тим самим порушив встановлений графік обов`язкових платежів.

ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал", заявляючи позов про стягнення кредитної заборгованості, просило у тому числі, крім заборгованості за неповернутим кредитом, стягнути складову його повної вартості, зокрема й заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

Матеріалами справи підтверджується, що у підписаному позичальником договорі визначені тип та розмір процентних ставок плати за користування кредитом.

Колегія суддів, перевіряючи розрахунок процентів, наданий позивачем, за кредитним договором не може погодитися з його правильністю, з огляду на таке.

Законом України від 22 листопада 2023 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" було передбачено те, що він набирає чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір № 1647025 від 06.06.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 5 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування".

При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону (яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір № 1647025 укладений 06.06.2024, тобто після внесення змін до Закону України "Про споживче кредитування", а тому відповідно до положень ч.5 ст.8 та ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування" із 06.06.2024 до 19.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1,5%, а з 20.08.2024 по 01.06.2025 - 1%.

Як видно з розрахунку заборгованості за договором проценти за користування кредитом з 06.06.2024 по 01.06.2025 станом на дату відступлення 24.12.2024 становлять 75375,00 грн (а.с.31).

Жодного погашення заборгованості по кредитному договору відповідачем не проводилось.

Керуючись вимогами вказаного Закону та провівши власний розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що:

- заборгованість відповідача за процентами за користування кредитом перед первісним кредитором становить з 06.06.2024 по 24.12.2024 (202 дні) становить 59875,00 грн:

з 06.06.2024 по 19.08.2024 - 25000,00 х 1,5% х 75 днів = 28125,00 грн;

з 20.08.2024 по 24.12.2024 - 25000,00 х 1% х 127 днів = 31750,00 грн.

- заборгованість відповідача за процентами за користування кредитом перед позивачем становить з 25.12.2024 по 31.05.2025 (158 днів) становить 39500,00 грн (25000,00 грн ? 1 % ? 158 днів).

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано виходив із необхідності застосування законодавчих обмежень щодо максимального розміру денної процентної ставки. Проте під час обрахунку розміру заборгованості за нарахованими процентами суд першої інстанції допустився помилки та неправильно визначив період, розмір відсоткової ставки та суму.

Суд першої інстанції, зменшуючи розмір процентів за користування кредитом, фактично втрутився у погоджені сторонами істотні умови договору, не навівши при цьому належного обґрунтування підстав та критеріїв такого зменшення. Проценти за користування кредитом є платою за користування грошовими коштами, а не видом відповідальності, а тому не підлягають зменшенню за відсутності встановлених законом підстав та належного обґрунтування такого зменшення.

Значний розмір процентів або їх співвідношення із сумою основного боргу не є підставою для їх зменшення за відсутності встановлення порушення кредитором умов договору чи вимог закону. Звільнення боржника за кредитним договором від виконання зобов`язання по сплаті кредиту та процентів, законодавством не передбачено.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23.

Об`єднана палата зазначила, що контроль за договірними умовами у споживчих правовідносинах може здійснюватися судом із застосуванням передбачених законом правових засобів. Водночас за відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови договору суд не вправі без відповідної позовної вимоги споживача визнавати таку умову недійсною, змінювати договір та на цій підставі самостійно зменшувати розмір процентів за користування кредитом.

Верховний Суд відступив від раніше сформульованого підходу, відповідно до якого при вирішенні вимоги про стягнення кредитної заборгованості суд незалежно від заявлення споживачем відповідної вимоги мав оцінювати, чи не є нараховані проценти непропорційно великими та чи відповідають вони засадам справедливості, добросовісності й розумності.

Отже, саме співвідношення розміру нарахованих процентів із сумою отриманого кредиту, у тому числі значне перевищення сумою процентів тіла кредиту, не надає суду підстав за власною ініціативою змінювати погоджені сторонами умови договору або зменшувати розмір процентів виключно з мотивів їх несправедливості чи непропорційності.

У цій справі відповідач не пред`являв зустрічного позову та не заявляв самостійних вимог про визнання відповідних положень кредитного договору недійсними, їх зміну чи застосування наслідків недійсності правочину. Тому посилання в апеляційній скарзі на те, що розмір нарахованих процентів є надмірним, несправедливим, непропорційним сумі отриманого кредиту та суперечить загальним засадам справедливості, добросовісності й розумності, саме по собі не є правовою підставою для звільнення позичальника від виконання погодженого сторонами грошового зобов`язання або для зменшення судом розміру договірних процентів.

Таким чином, оскільки відповідач належним чином не виконав зобов`язання за кредитним договором, доказів погашення кредитної заборгованості не надав, а наданий позивачем розрахунок процентів не відповідає встановленим законом обмеженням максимальної денної процентної ставки, колегія суддів, здійснивши власний розрахунок, дійшла висновку, що заборгованість за кредитним договором становить 124375,00 грн, з яких 25000,00 грн - заборгованість за основним боргом та 99375,00 грн - заборгованість за процентами.

Оскільки, суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, оскаржуване рішення слід змінити в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості.

Щодо вимоги нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.10, 11 ст.265 ЦПК України суд приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Верховний Суд неодноразово наводив висновок, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова ВП ВС від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12).

З аналізу положень ст.2 ЦПК України, яка визначає завдання цивільного судочинства та основні його засади, а також положення вищезгаданої ст.265 ЦПК України, слід дійти висновку, що застосування приписів останньої фактично виявляє супровідне спостереження матеріальної правової основи існуючих правовідносин до стадії їх остаточного припинення, ґрунтується на притаманному для характеру існуючого спору встановленому порядку захисту порушеного права.

При цьому, положення ч.10 ст.265 ЦПК України не містить вимог зобов`язального характеру, в кожному окремому випадку дозволяє суду на власний розсуд обрати засоби дієвого та ефективного виконання судового рішення на завершення спору.

Є необхідним звернути увагу, що відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 в Україні запроваджено воєнний стан з 24.02.2022. На час ухвалення рішення відповідний стан є продовженим.

За таких обставин, в разі пред`явлення кредитором позовних вимог про стягнення суми компенсацій в порядку ч.2 ст.625 ЦК України вказані вимоги (на відповідний період) не підлягали би до задоволення як такі, що порушуватимуть вимоги законодавства.

Отже, діючи за принципами збереження балансу інтересів сторін учасників кредитних правовідносин у період воєнного стану, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в цій частині.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Статтею 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити.

Суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Відповідно до вимог пункту 1 частини третьої статті 133, частини другої статті 137, частини другої статті 141 ЦПК України сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката, які розподіляються між сторонами разом з іншими судовими витратами за результатами розгляду справи.

У зв`язку зі зміною розміру задоволених позовних вимог підлягає зміні і розподіл судових витрат відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України.

За звернення до суду із позовом ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" сплатило 2422,40 грн судового збору.

Позов ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" задоволено на 77,73 % (124375,00 грн : 160000,00 грн х 100%), відтак, із ОСОБА_1 на користь "ФК "Фінтраст Капітал" підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 882,94 грн (2422,40 грн х 77,73%).

Згідно ч.1 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктами 1-2 частини 2, частиною 3 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Враховуючи складність справи, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, розгляд справи без участі представника позивача, а також критерії реальності, розумності та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за розгляд справи в суді першої інстанції, слід визначити у сумі 2000,00 грн.

За подання апеляційної скарги ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" сплатило 3633,60 грн,

Оскільки апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" задоволено частково на 54,33 %, з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 1974,19 грн (3633,60 грн ? 54,33 %).

Щодо витрат на правову допомогу, які заявлені представником позивача у апеляційній скарзі, судова колегія зазначає наступне.

На підтвердження надання правничої допомоги, позивачем надано копії звіту про надання правової допомоги адвокатом від 03.08.2026, платіжної інструкції від 03.08.2026 № 8641 на суму 8 000,00 грн та договору про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07.07.2022 (а.с.185-186, 205-206).

Враховуючи складність справи та виконані роботи, розгляд справи без участі представника позивача, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів доходить висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1500,00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", в інтересах якого діє Крюкова Марина Володимирівна, задовольнити частково.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 06 липня 2026 року змінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 06 липня 2026 року в наступній редакції:

"Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (вул.Загородня,15, оф.118/2, м.Київ, код ЄДРПОУ: 44559822) заборгованість за договором №1647025 про надання споживчого кредиту від 06.06.2024 в сумі 124 375,00 грн (сто двадцять чотири тисячі триста сімдесят п`ять гривень 00 копійок), з них: 25 000,00 грн заборгованості за основним боргом та 99 375,00 грн заборгованості за процентами, а також витрати на правову допомогу в сумі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок) та судовий збір в сумі 1 882,94 грн (одна тисяча вісімсот вісімдесят дві гривні 94 копійки). ".

У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1974,19 грн (одна тисяча дев`ятсот сімдесят чотири гривні 19 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Панкеєва

Судді Н.Й. Григорусь

П.В. Миколайчук