Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №295/11304/25 — Житомирський апеляційний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 295/11304/25 Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д.В.

Доповідач Панкеєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

суддів Галацевич О.М.,

Миколайчука П.В.,

за участю секретаря Кучер А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/11304/25 за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій", треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", товариство з обмеженою відповідальністю "Фагор", про зобов`язання вчинити певні дії,

за апеляційними скаргами приватного акціонерного товариства "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій", в інтересах якого діє представник Карплюк Марина Володимирівна,

на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 02 березня 2026 року та додаткове рішення Богунського районного суду міста Житомира від 29 квітня 2026 року;

за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", в інтересах якого діє Жегуліна Анна Сергіївна,

на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 02 березня 2026 року,

встановив:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася з даним позовом, в якому просила зобов`язати приватне акціонерне товариство "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій" (далі - ПрАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій", Бюро) внести зміни до її кредитної історії за кредитними договорами №200368750 та №200368680 від 27.10.2015, укладеними між нею та ПАТ "Банк Михайлівський" (далі - Банк), правонаступником якого за цими договорами на теперішній час є ТОВ "Діджи Фінанс", шляхом зміни наявної інформації у виді виключення відомостей щодо простроченої заборгованості у період з 31.07.2017 по 30.09.2019 за кредитними договорами №200368680 від 27.10.2015 та № 200368750 від 27.10.2015, що укладені між нею та Банком.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 27.10.2015 між нею та Банком було укладено кредитний договір №200368680 на суму 15656,10 грн та строком повернення наданих коштів до 27.10.2017.

Також 27.10.2015 між нею та Банком було укладено договір про надання та використання платіжної картки №200368750, за умовами якого позичальнику відкрито поточний рахунок і встановлено початковий кредитний ліміт в сумі 4100,00 грн.

Згодом, 19.05.2016 між Банком і ТОВ "ФК "Плеяда" укладено договір факторингу №1905, за умовами якого фактор зобов`язався передати грошові кошти у розпорядження клієнта, а банк зобов`язався відступити на користь ТОВ "ФК "Плеяда" право вимоги до третіх осіб (боржників).

20.05.2016 між ТОВ "ФК "Плеяда" і товариством з обмеженою відповідальністю "Фагор" (далі - ТОВ "ФК "Фагор") укладено договір факторингу №1, за умовами якого ТОВ "ФК "Плеяда" за плату відступило на користь ТОВ "ФК "Фагор" права вимоги, отримані ним від Банку на підставі договору факторингу №1905.

Позивач посилається на те, що належним чином виконала зобов`язання за кредитними договорами, що підтверджується довідками ТОВ "ФК "Фагор" від 16.03.2017, згідно якої станом на 16.03.2017 заборгованість за договором № 200368750 від 27.10.2015 погашена в повному обсязі та договір закритий; від 24.04.2017, згідно якої станом на 24.04.2017 заборгованість за договором №200368680 від 27.10.2015 погашена в повному обсязі та договір закритий.

Водночас, наказом Тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Михайлівський" від 30.05.2016 №37 затверджено результати проведеної перевірки, згідно з якими встановлено нікчемність укладеного між ПАТ "Банк Михайлівський" і ТОВ "ФК "Плеяда" договору факторингу від 19.05.2016 №1905. У подальшому, постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16 застосувано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 №1905, а саме зобов`язано ТОВ "ФК "Плеяда" передати ТОВ "Діджи Фінанс" документи, отримані ним від ПАТ "Банк Михайлівський" згідно з договором факторингу від 19.05.2016 №1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2; визнано відсутніми у ТОВ "ФК "Плеяда" будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу; визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між ТОВ "ФК "Плеяда" та ТОВ "ФК "Фагор"; зобов`язано ТОВ "ФК "Фагор" передати ТОВ "Діджи Фінанс" документи, отримані ним від ПАТ "Банк Михайлівський" згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2; визнано відсутніми у ТОВ "ФК "Фагор" будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2 та в договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього.

При цьому, ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.09.2020 у справі №910/11298/16, встановлено, що 15 червня 2020 року відбувся продаж ПАТ "Банк Михайлівський" на публічних торгах (аукціоні) лоту №GL16N618071, який включав кредитний портфель фізичних осіб, відчужений на користь ТОВ "ФК "Плеяда" (з подальшою переуступкою ТОВ "ФК "Фагор"), за яким застосована нікчемність. Переможцем вказаних торгів (аукціону) стало ТОВ "Діджи Фінанс" та 20 липня 2020 року відбулось підписання договору №7_БМ відступлення ПАТ "Банк Михайлівський" прав вимоги ТОВ "Діджи Фінанс" за результатами проведення вищезгаданих торгів (аукціону). Відтак, ТОВ "Діджи Фінанс" набуло право вимоги за кредитними договорами, які були укладені позичальниками із ПАТ "Банк Михайлівський", зокрема, і за договорами № 200368750, № 200368680 від 27.10.2015, що укладені із позивачем.

Згідно довідок ТОВ "Діджи Фінанс" №ДФ0701/55 та №ДФ0701/56 від 07.01.2025 станом на 07.01.2025 вона повною мірою виконала зобов`язання за кредитними договорами №200368750 та №200368680 від 27.10.2015. Разом із тим, в кредитній історії "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій" відображено прострочені платежі в період з 31.07.2017 по 30.09.2019, хоча заборгованість за кредитними договорами була погашена ще до указаного періоду.

Спроби врегулювати з відповідачем у позасудовому порядку питання щодо коригування інформації за кредитними договорами позитивного результату не дали.

Відмова відповідача внести відповідні зміни, на думку позивачки, порушує її права, оскільки заборгованість за кредитними договорами погашена, однак інформація про неї не скоригована. Зазначене негативно впливає на її ділову репутацію, перешкоджає отриманню кредитних та інших банківських послуг і створює для неї несприятливі наслідки у діловій та особистій сферах. У зв`язку з неможливістю врегулювання спору в позасудовому порядку позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 02 березня 2026 року позов задоволено. Зобов`язано ПрАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій" внести зміни до кредитної історії ОСОБА_1 по кредитним договорам № 200368750 та № 200368680 від 27.10.2015, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк Михайлівський", правонаступником якого за цими договорами на теперішній час є ТОВ "Діджи Фінанс", шляхом зміни наявної інформації у виді виключення відомостей щодо простроченої заборгованості у період з 31.07.2017 по 30.09.2019 за кредитними договорами №200368680 від 27.10.2015 та № 200368750 від 27.10.2015, що укладені між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк Михайлівський". Стягнути з ПрАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій" на користь ОСОБА_1 968,96 грн судового збору.

Додатковим рішенням Богунського районного суду міста Житомира від

29.04.2026 заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Томашевської О.А. задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій" на користь ОСОБА_1 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ПрАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Богунського районного суду м.Житомира від 02 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права та дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи.

Вказує, що спірні відомості про прострочення виконання позивачкою зобов`язань за кредитними договорами №200368750 та №200368680 від 27 жовтня 2015 року були передані до кредитної історії ПАТ "Банк Михайлівський". Відповідно до частин шостої, сьомої статті 13 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" саме кредитор, який передав інформацію, перевіряє її та приймає рішення про залишення такої інформації без змін або її видалення. Бюро таких повноважень не має та виконує визначені законом функції щодо обробки отриманої від кредиторів інформації.

На звернення позивачки ПрАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій" направило запит ПАТ "Банк Михайлівський" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який листом від 15 лютого 2024 року №49-1717/24 підтвердив спірну інформацію та повідомив про залишення її без змін. Тому, на переконання апелянта, ПрАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій" діяло відповідно до встановленої законом процедури та самостійно видалити підтверджену кредитором інформацію не мало права.

З огляду на це апелянт вважає себе неналежним відповідачем, оскільки спір фактично виник між позивачкою та ПАТ "Банк Михайлівський", яке передало спірні відомості та відмовилося їх змінити. Водночас ПАТ "Банк Михайлівський" до участі у справі залучений не був, хоча оскаржуваним рішенням фактично надано оцінку достовірності переданої ним інформації та виконанню позивачкою кредитних зобов`язань. На думку апелянта, цим суд вирішив питання про права та інтереси особи, яка не була залучена до участі у справі.

Крім того, ПрАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій" посилається на неналежну оцінку доказів. Зокрема, суд не врахував лист ПАТ "Банк Михайлівський" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15 лютого 2024 року №49-1717/24, яким підтверджено достовірність спірних відомостей. Водночас висновок про виконання зобов`язань за кредитним договором №200368750 суд зробив за відсутності відповідної довідки ТОВ "ФК "Фагор", оскільки надана позивачкою довідка від 16 березня 2017 року стосується іншого кредитного договору та іншої особи.

Апелянт також заперечує висновок суду про належне виконання позивачкою кредитних зобов`язань шляхом сплати коштів ТОВ "ФК "Фагор". Посилаючись на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі №910/11298/16, зазначає, що договори факторингу, на підставі яких ТОВ "ФК "Фагор" набуло права вимоги, були визнані недійсними, а тому належним кредитором у спірний період залишався ПАТ "Банк Михайлівський". У зв`язку із цим сплата коштів ТОВ "ФК "Фагор", на думку скаржника, не свідчить про належне виконання кредитних зобов`язань.

Також апелянт звертає увагу на те, що ТОВ "Діджи Фінанс" набуло права вимоги за кредитними договорами у 2020 році, а згідно з виданими ним довідками позивачка повністю виконала зобов`язання лише станом на 07 січня 2025 року. Це, на думку відповідача, спростовує висновок суду про відсутність заборгованості у період з 31 липня 2017 року по 30 вересня 2019 року.

Окремо зазначає про помилкове застосування судом положень Закону України "Про захист персональних даних" без урахування спеціальних норм Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій", якими визначено особливий порядок перевірки, зміни та видалення інформації з кредитної історії.

Крім того, вважає, що погашення кредитної заборгованості не є підставою для видалення історичної інформації про прострочення виконання зобов`язань, оскільки відповідно до частини третьої статті 10 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" така інформація зберігається протягом установленого законом строку після припинення зобов`язання.

Апелянт також вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27 вересня 2023 року у справі №127/6777/22, оскільки фактичні обставини цієї справи є відмінними: у справі, що переглядається, кредитор підтвердив достовірність переданої ним інформації та відмовився від її видалення, тоді як ПрАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій" діяло відповідно до процедури, встановленої спеціальним законом.

ПАТ "Банк Михайлівський", яке не брало участі у справі, також подало апеляційну скаргу, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вважає, що суд вирішив питання про права та інтереси ПАТ "Банк Михайлівський" (далі - банк), не залучивши його до участі у справі, хоча предмет спору безпосередньо стосується достовірності інформації про виконання позивачкою кредитних зобов`язань перед ПАТ "Банк Михайлівський".

Апелянт вказує, що 27 жовтня 2015 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №200368680 та договір про надання та використання платіжної картки №200368750. Інформацію про виконання позивачкою зобов`язань за цими договорами банк передавав до ПрАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій" для формування її кредитної історії.

19 травня 2016 року між банком та ТОВ "ФК "Плеяда" укладено договір факторингу №1905, за яким було відступлено, зокрема, права вимоги за кредитними договорами позивачки, а 20 травня 2016 року ТОВ "ФК "Плеяда" відступило ці права ТОВ "ФК "Фагор".

Разом із тим 23 травня 2016 року банк було віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію. За результатами перевірки правочинів банку встановлено нікчемність договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905, про що ТОВ "ФК "Плеяда" було повідомлено банком. Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та банком також вживалися заходи щодо повідомлення позичальників про нікчемність зазначеного договору та про те, що належним кредитором за кредитними договорами залишається банк.

Апелянт посилається на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі №910/11298/16, якою застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та вирішено питання щодо повернення документів за кредитними зобов`язаннями належному кредитору. Зазначає, що відповідно до положень статей 215, 216, 236 ЦК України нікчемний правочин є недійсним із моменту його вчинення та не створює юридичних наслідків, крім пов`язаних із його недійсністю. У зв`язку із цим банк вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що сплата позивачкою коштів ТОВ "ФК "Фагор" свідчила про належне виконання нею кредитних зобов`язань. Оскільки внаслідок нікчемності договорів факторингу права вимоги до ТОВ "ФК "Плеяда" та ТОВ "ФК "Фагор" не перейшли, останнє не було належним кредитором позивачки, а тому сплата йому коштів не припинила її зобов`язань перед ПАТ "Банк Михайлівський". Банк продовжував здійснювати облік заборгованості позивачки за кредитними договорами, а у 2020 році права вимоги за ними були реалізовані на публічних торгах та відступлені ТОВ "Діджи Фінанс". Саме цьому товариству позивачка у подальшому погасила заборгованість. На переконання апелянта, зазначені обставини підтверджують існування кредитних зобов`язань після здійснених у 2017 році платежів на користь ТОВ "ФК "Фагор" та спростовують висновок суду про відсутність простроченої заборгованості у період з 31 липня 2017 року по 30 вересня 2019 року. Банк також вказує на неналежне дослідження судом доказів. Зокрема, суд не врахував обставин, установлених постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі №910/11298/16 щодо нікчемності договору факторингу та її правових наслідків. Крім того, суд безпідставно визнав доведеним виконання позивачкою зобов`язань за кредитним договором №200368750, пославшись на документ, який стосується іншого кредитного договору та іншої особи. Висновок про виконання зобов`язань за кредитним договором №200368680 шляхом сплати коштів ТОВ "ФК "Фагор" також вважає помилковим, оскільки це товариство не набуло права вимоги за зазначеним договором.

Вирішуючи спір, суд фактично встановив обставини щодо належності ПАТ "Банк Михайлівський" прав кредитора, припинення кредитних зобов`язань позивачки та достовірності інформації, яку Банк передавав до бюро кредитних історій. Незважаючи на те, що такі висновки безпосередньо стосуються прав та інтересів банку, останній не був залучений до участі у справі навіть як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Незалучення банку до участі у справі позбавило його можливості надати пояснення та докази щодо належності йому прав кредитора у період з 27 жовтня 2015 року до 20 липня 2020 року, правових наслідків нікчемності договорів факторингу та підстав відображення відомостей про прострочення у кредитній історії позивачки.

Апелянт також посилається на спеціальний характер положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зазначаючи, що після віднесення банку до категорії неплатоспроможних правовідносини щодо виведення його з ринку, ліквідації та застосування наслідків нікчемності правочинів регулюються цим Законом.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 11 травня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду на 12:00 год 21 липня 2026 року.

27.05.2026 бюро подало апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції, в якій просить його скасувати та відмовити у задоволенні заяви позивачки про стягнення 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що додаткове рішення є похідним від рішення суду від 02 березня 2026 року, яке також оскаржене відповідачем та банком з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції вирішив питання про права та інтереси банку, не залучивши його до участі у справі. Саме банк передав до кредитної історії позивачки відомості про прострочення виконання зобов`язань за кредитними договорами №200368750 та №200368680 від 27 жовтня 2015 року за період з 31 липня 2017 року по 30 вересня 2019 року.

Зазначає, що бюро діяло відповідно до Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій". Після отримання заяви позивачки про незгоду з інформацією у кредитній історії воно звернулося до банку в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який листом від 15 лютого 2024 року №49-1717/24 підтвердив достовірність переданої інформації. За таких обставин відповідно до частини сьомої статті 13 зазначеного Закону бюро було зобов`язане залишити кредитну історію без змін.

Наголошує, що бюро здійснює обробку та зберігання інформації, отриманої від кредиторів, не є стороною кредитних договорів та не має повноважень самостійно змінювати чи видаляти підтверджені кредитором відомості. Тому вважає себе неналежним відповідачем у спорі, який фактично виник між позивачкою та банком. Заперечує висновок суду про погашення позивачкою заборгованості перед належним кредитором у 2017 році. Посилається на нікчемність договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905, укладеного між банком та ТОВ "ФК "Плеяда", та подальшого відступлення права вимоги ТОВ "ФК "Фагор". Зазначає, що до 20 липня 2020 року належним кредитором залишався банк, після чого права вимоги були відступлені ТОВ "Діджи Фінанс", якому позивачка у січні 2025 року погасила заборгованість.

Вважає, що наведені обставини свідчать про незаконність основного рішення суду та, відповідно, відсутність підстав для покладення на бюро судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

27 травня 2026 року Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалила рішення про притягнення судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді внесення подання Вищій раді правосуддя про звільнення з посади судді.

У зв`язку з надходженням заяви представника позивача ОСОБА_3 та встановленням обставин, що унеможливлюють подальшу участь судді Борисюка Р.М. у розгляді справи, справу № 295/11304/25 передано на повторний автоматичний розподіл.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 серпня 2026 року справу № 295/11304/25 передано головуючому судді (судді-доповідачу) Панкеєвій В.А., судді: Павицька Т.М., Шевчук А.М.

З огляду на перебування суддів Павицької Т.М. та Шевчук А.М., які були визначені як члени колегії для розгляду цивільної справи №295/11304/25, у відпустці, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи для заміни складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 серпня 2026 року визначений склад суду: головуючий суддя Панкеєва В.А, судді Галацевич О.М., Миколайчук П.В.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 13 серпня 2026 року справу призначено до розгляду на 10:00 год 22 жовтня 2026 року.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

У поданих до суду апеляційної інстанції поясненнях третя особа ТОВ "Діджи Фінанс" підтримує апеляційні скарги ПрАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій" та ПАТ "Банк Михайлівський", вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим, ухваленим без належного дослідження доказів та встановлення фактичних обставин справи.

Зазначає, що у період з 31 липня 2017 року по 30 вересня 2019 року, за який позивач оспорює відомості про прострочену заборгованість за кредитними договорами № 200368680 та № 200368750 від 27 жовтня 2015 року, належним кредитором був ПАТ "Банк Михайлівський", який і передавав відповідну інформацію до бюро кредитних історій.

20 липня 2020 року ТОВ "Діджи Фінанс" набуло право вимоги за зазначеними кредитними договорами на підставі договору відступлення права вимоги № 7_БМ, укладеного з ПАТ "Банк Михайлівський". На момент відступлення права вимоги заборгованість позивача становила 29 427,18 грн за договором № 200368680 та 38 510,31 грн за договором № 200368750, що, на думку третьої особи, спростовує висновок місцевого суду про припинення кредитних зобов`язань у 2017 році. Зобов`язання позивача за кредитними договорами були припинені лише 06 січня 2025 року після врегулювання заборгованості шляхом її часткового погашення із застосуванням процедури зменшення боргу. На підтвердження цього посилається на довідки ТОВ "Діджи Фінанс" від 07 січня 2025 року № ДФ0701/55 та № ДФ0701/56, згідно з якими станом на зазначену дату заборгованість за кредитними договорами була погашена. Сплата позивачем коштів ТОВ "ФК "Фагор" у березні та квітні 2017 року не свідчить про належне виконання зобов`язань перед ПАТ "Банк Михайлівський", а тому висновок суду першої інстанції про відсутність простроченої заборгованості у спірний період є помилковим.

Крім того, посилаючись на частину третю статті 10 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій", зазначає, що припинення кредитного зобов`язання не є підставою для видалення з кредитної історії відомостей про попередні прострочення платежів, оскільки така інформація підлягає зберіганню протягом установленого законом строку.

З огляду на викладене ТОВ "Діджи Фінанс" просить задовольнити апеляційні скарги, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи позивач, її представник та представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином та вчасно.

За приписами ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

До Житомирського апеляційного суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Томашевської О.А. про відкладення розгляду справи, призначеного на 22 жовтня 2026 року о 10 год 00 хв, у зв`язку з неможливістю її участі в судовому засіданні.

На обґрунтування клопотання представник позивача зазначила, що 22 жовтня 2026 року о 09 год 05 хв братиме участь як фасилітатор у тренінгу "Професія як задоволення: як знайти бажану роботу", який проводиться в межах VII Всеукраїнської науково-практичної конференції "Правова політика України: історія та сучасність", на підтвердження чого надала відповідне запрошення.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання, оскільки наведені представником позивача обставини, пов`язані з її участю в науково-практичному заході, не свідчать про наявність об`єктивних і непереборних перешкод для участі в судовому засіданні та не можуть бути визнані поважними причинами неявки.

При цьому колегія суддів враховує, що участь представника позивача у зазначеному заході не є обов`язковою процесуальною дією, а позивач не позбавлена можливості особисто брати участь у розгляді справи або забезпечити участь іншого представника.

За таких обставин колегія суддів визнає причини неявки представника позивача неповажними та приходить висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Представники апелянтів апеляційні скарги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Вислухавши пояснення представників апелянтів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги ПрАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій" задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зобов`язання ОСОБА_1 за кредитними договорами №200368680 та №200368750 від 27 жовтня 2015 року припинилися їх належним виконанням, що підтверджується довідками ТОВ "ФК "Фагор" та ТОВ "Діджи Фінанс". Водночас у кредитній історії позивачки продовжувала міститися інформація про прострочення платежів за цими договорами у період з 31 липня 2017 року по 30 вересня 2019 року.

Установивши, що відомості про наявність у позивачки простроченої заборгованості у зазначений період не відповідають дійсності з огляду на припинення кредитних зобов`язань належним виконанням, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання ПрАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій" внести зміни до кредитної історії ОСОБА_1 шляхом виключення відповідних відомостей. При цьому суд врахував положення Законів України "Про організацію формування та обігу кредитних історій", "Про захист персональних даних" та правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27 вересня 2023 року у справі №127/6777/22.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою належними доказами підтверджено надання їй професійної правничої допомоги адвокатом Томашевською О.А. на загальну суму 26500,00 грн. Разом із тим, урахувавши конкретні обставини та складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, кількість складених процесуальних документів, участь адвоката у двох судових засіданнях, а також критерії реальності, обґрунтованості, пропорційності, співмірності та розумності витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з ПрАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій" на користь ОСОБА_1 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. При цьому суд відхилив заперечення відповідача щодо відсутності доказів фактичної оплати правничої допомоги, зазначивши, що за умови підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості такі витрати підлягають розподілу незалежно від того, чи були вони фактично сплачені стороною, чи лише мають бути сплачені.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду , виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27.10.2015 між ПАТ "Банк Михайлівський" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №200368680, за умовами якого сума кредиту становить 15656,10 грн, строк повернення наданих коштів до 27.04.2017 (а.с.14 т.1).

27.10.2015 між ПАТ "Банк Михайлівський" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання та використання платіжної картки №200368750, за умовами якого позичальнику відкрито поточний рахунок та для здійснення операцій за рахунком картки встановлено початковий кредитний ліміт в сумі 4100,00 грн, максимальний кредитний ліміт 50000,00 (а.с.17 т.1).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

За змістом частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 525-526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду 18 лютого 2026 року у справі № 911/969/24).

Правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб`єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, вимоги до захисту інформації, що складає кредитну історію, порядок утворення, діяльності та ліквідації бюро кредитних історій визначає Закон України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" від 23 червня 2005 року № 2704-IV (далі - Закон №2704-IV).

Відповідно до статті 3 Закону № 2704-IV бюро кредитних історій (далі - Бюро) - юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію; кредитна історія - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону; користувач Бюро (далі - Користувач) - юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до Договору надає і має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію; суб`єкт кредитної історії - будь-яка юридична або фізична особа, яка звернулася до Користувача з метою укладення кредитного правочину або вже уклала кредитний правочин та щодо якої формується кредитна історія.

У частині першій статті 5 Закону № 2704-IV зазначено, що джерелами формування кредитних історій є: відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону; відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел за винятком відомостей (інформації), що становлять державну таємницю.

Кредитна історія містить таку інформацію: відомості про грошове зобов`язання суб`єкта кредитної історії: а) відомості про кредитний правочин та зміни до нього (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину); б) сума зобов`язання за укладеним кредитним правочином; в) вид валюти зобов`язання; г) строк і порядок виконання кредитного правочину; ґ) відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов`язання за кредитним правочином; д) дата виникнення прострочення зобов`язання за кредитним правочином, його розмір і стадія погашення; е) відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо); є) відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання (п.2 ч.1 ст.7 вказаного Закону).

Згідно з ч.5 ст.13 Закону № 2704-IV суб`єкт кредитної історії має право звернутися до Бюро з письмовою заявою у разі незгоди з інформацією, що складає його кредитну історію, за винятком інформації про кредитний бал. Заява має включати коментар обсягом не більше ніж 100 слів щодо інформації, що заперечується.

Частина шоста вказаної статті передбачає, що Бюро при отриманні заяви від суб`єкта кредитної історії зобов`язане на час перевірки інформації позначити кредитну історію такого суб`єкта кредитної історії відповідною позначкою та протягом п`яти робочих днів з дня отримання заяви звернутися до Користувача, який надав інформацію, що заперечується, про її підтвердження або зміну.

Відповідно до ч.7, 8, 9 ст.13 Закону № 2704-IV Бюро залишає кредитну історію суб`єкта кредитної історії без змін та знімає з кредитної історії позначку у разі підтвердження Користувачем інформації, що заперечується. У цьому випадку суб`єкт кредитної історії має право на включення до своєї кредитної історії коментарю обсягом не більше ніж 100 слів щодо інформації, що заперечується, а Бюро зобов`язане долучити цей коментар до його кредитної історії. Бюро вносить зміни до інформації, що міститься у кредитній історії суб`єкта кредитної історії, та знімає з кредитної історії позначку у разі зміни Користувачем інформації, що заперечувалася суб`єктом кредитної історії. Бюро вилучає з кредитної історії суб`єкта кредитної історії інформацію, що заперечується суб`єктом кредитної історії, а також знімає відповідну позначку, якщо Користувач, який надав цю інформацію, у п`ятнадцятиденний термін з моменту звернення до нього Бюро не надав відповіді.

Згідно із частинами першою, другою статті 9 Закону № 2704-IV інформація для формування кредитної історії надається Користувачем до Бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з Користувачем. Користувач у разі укладення кредитного правочину та отримання письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації щодо нього надає до Бюро інформацію: 1) про себе, що ідентифікує його як Користувача; 2) про суб`єкта кредитної історії, яка визначена пунктами 1 і 2 частини першої статті 7 цього Закону.

Статтею 10 Закону № 2704-IV передбачений порядок зберігання та вилучення інформації, що складає кредитну історію.

Згідно з частиною першою цієї статті бюро вилучає з кредитної історії: 1) інформацію, яка передбачена пунктом 2 частини першої статті 7, у разі відсутності кредитного правочину, Договору або визнання їх недійсними;

2) всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього;

3) інформацію, яка передбачена пунктами 2-4 частини першої статті 7, у разі закінчення терміну зберігання інформації в кредитній історії.

Бюро має право за участю Користувача здійснювати звірення інформації, яка була надана цим Користувачем для формування кредитної історії, та вносити до неї зміни на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та Договором.

Бюро зберігає інформацію протягом десятирічного терміну з моменту припинення кредитного правочину (частина друга, третя статті 10 Закону № 2704-IV).

За змістом частини одинадцятої статті 13 Закону № 2704-IV суб`єкт кредитної історії має право оскаржити в судовому порядку дії Бюро або Користувача, які порушують його права.

Відповідно до частин першої, третьої статті 20 Закону України "Про захист персональних даних" від 01 червня 2010 року № 2297-VI (далі - Закон № 2297-VI) володільці чи розпорядники персональних даних зобов`язані вносити зміни до персональних даних на підставі вмотивованої письмової вимоги суб`єкта персональних даних. Зміна персональних даних, які не відповідають дійсності, проводиться невідкладно з моменту встановлення невідповідності.

Судом першої інстанції встановлено, станом на 16.03.2017 ТОВ "ФК "Фагор" є єдиним законним кредитором за кредитом, який був наданий ПАТ "Банк Михайлівський" клієнту ОСОБА_1 за договором №200369049 від 28.10.2015, заборгованість за договором погашена в повному обсязі та договір закритий, що підтверджується довідкою ТОВ "ФК "Фагор" від 16.03.2017 (а.с.10 т.1).

З довідки ТОВ "ФК "Фагор" від 24.04.2017 видно, що станом на 24.04.2017 ТОВ "ФК "Фагор" є єдиним законним кредитором за кредитом, який був наданий ПАТ "Банк Михайлівський" клієнту ОСОБА_1 за договором №200368680 від 27.10.2015, заборгованість за договором погашена в повному обсязі та договір закритий (а.с.11 т.1).

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22 грудня 2005 року № 3262-IV суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 замінено позивача у справі № 910/11298/16 ПАТ "Банк Михайлівський" на його правонаступника - ТОВ "Діджи Фінанс". Даною ухвалою встановлено, що 15 червня 2020 року відбувся продаж ПАТ "Банк Михайлівський" на публічних торгах (аукціоні) лоту №GL16N618071, який включав кредитний портфель фізичних осіб, відчужений на користь ТОВ "ФК "Плеяда" (з подальшою переуступкою ТОВ "ФК "Фагор"), за яким застосована нікчемність. Переможцем вказаних торгів (аукціону) стало ТОВ "Діджи Фінанс".

20 липня 2020 року відбулось підписання договору №7_БМ відступлення ПАТ "Банк Михайлівський" (за договором - Банк) прав вимоги ТОВ "Діджи Фінанс" (за договором - Новий кредитор) за результатами проведення вищезгаданих торгів (аукціону). Укладання договору купівлі-продажу майнових вимог проводилося після оплати кредитного портфелю за домовленою ціною, що підтверджується платіжним дорученням №25 від 09 липня 2020 року. Представник ПАТ "Банк Михайлівський" підтвердив у судовому засіданні факт отримання коштів від ТОВ "Діджи Фінанс".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16 застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме зобов`язано ТОВ "Фінансова компанія "Плеяда" передати ТОВ "Діджи Фінанс" документи, отримані ним від ПАТ "Банк Михайлівський" згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ "Фінансова компанія "Плеяда" будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу. Визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Плеяда" та ТОВ "Фінансова компанія "Фагор". Зобов`язано ТОВ "Фінансова компанія "Фагор" передати ТОВ "Діджи Фінанс" документи, отримані ним від ПАТ "Банк Михайлівський" згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ "Фінансова компанія "Фагор" будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього.

Даною постановою встановлено, що договір факторингу від 19 травня 2016 року №1905, укладений між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "ФК "Плеяда", є нікчемним в силу закону та не спричинив переходу до ТОВ "ФК "Плеяда" прав вимоги до боржників ПАТ "Банк Михайлівський". Відповідно, ТОВ "ФК "Плеяда" не набуло права розпоряджатися такими майновими правами та не могло передати їх ТОВ "ФК "Фагор" за договором факторингу від 20 травня 2016 року №1, який у зв`язку із цим визнано недійсним. Таким чином, ТОВ "ФК "Фагор" не набуло статусу кредитора за кредитними договорами, права вимоги за якими були предметом зазначених договорів факторингу.

Як видно з листа "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій" від 25.01.2024 №658-Б/07-11 на ім`я директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в кредитній історії ОСОБА_1 станом на дату цього листа містяться такі дані, передані Фондом до Бюро про укладені заявником кредитні правочини з ПАТ "Банк Михайлівський":

1) стан договору "Закритий", код договору в системі Бюро 200368680_1465033, дата початку дії 27.10.2015, повна сума договору 15656,10 грн, очікувана дата завершення 27.04.2017, дата фактичного завершення 20.07.2020, статус договору "Продаж кредиту у зв`язку з ліквідацією кредитора", в історії платежів по договору наявні записи про прострочення платежів у період з 31.07.2017 по 30.09.2019 в розмірі з 14408,43 грн по 24750,49 грн;

2) стан договору "Закритий", код договору в системі Бюро 200368750_1465658, дата початку дії 27.10.2015, повна сума договору 13200,00 грн, очікувана дата завершення 27.10.2016, дата фактичного завершення 20.07.2020, статус договору "Продаж кредиту у зв`язку з ліквідацією кредитора", в історії платежів по договору наявні записи про прострочення платежів у період з 31.07.2017 по 30.09.2019 в розмірі з 19089,03 грн по 32462,75 грн (а.с.45 т.1).

ОСОБА_1 були видані довідки ТОВ "Діджи Фінанс" від 07.01.2025 № № ДФ0701/55, ДФ0701/56 про те, що право вимоги за кредитними договорами №200368680 та №200368750 від 27.10.2015, що первинно були укладені між гр. ОСОБА_1 та ПАТ "Банк Михайлівський" були відступлені ТОВ "Діджи Фінанс" на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020, укладеного між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "Діджи Фінанс". Станом на 07.01.2025 ОСОБА_1 повною мірою виконала зобов`язання за кредитними договорами. Новий кредитор не має будь-яких фінансових та майнових претензій до ОСОБА_1 в частині виконання умов кредитних договорів (а.с.12-12 зв. т.1).

Із наведеного слідує, що між сторонами припинилося зобов`язання, яке випливає із кредитних договорів №№200368680, 200368750 від 27.10.2015, виконанням, проведеним належним чином.

Як видно з листа бюро від 25 січня 2024 року №658-Б/07-11 до Директора-розпоряднику Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у кредитній історії заявниці ОСОБА_1 зазначено інформацію про наявність прострочених платежів у період з 31.07.2017 по 30.09.2019 в розмірі з 14 408,43 грн по 24 750,49 грн (по кредитному договору №200368680) та в розмірі з 19089,03 грн по 32462,75 грн (по кредитному договору №200368750). Заявниця ОСОБА_1 вимагала вилучити з її кредитної історії інформацію щодо простроченої заборгованості період з 31.07.2017 по 30.09.2019 (історична інформація про допущені позичальником прострочення платежів) по вказаним вище кредитним правочинам (договори №200368680 від 27.10.2015 та №200368750 від 27.10.2015) в зв`язку з повним погашенням заборгованості на користь ТОВ "ФК "Фагор". Витяг із кредитної історії заявниці по даним кредитним договорам та копії довідок від ТОВ "ФК "Фагор" від 24.04.2017, 16.03.2017 щодо повного погашення заборгованості за вказаними вище договорами додаються до цього листа. Згідно з наданою Фондом до Бюро інформацією, права вимоги за кредитними договорами позичальниками ПАТ "Банк Михайлівський" були відступлені до ТОВ "Діджи Фінанс" на підставі договору про відступлення прав вимоги №7_БМ від 20.07.2020 (що відображено в кредитній історії заявниці). В зв`язку з цим, Бюро звернулось до ТОВ "Діджи Фінанс" з приводу заяви ОСОБА_1 . Бюро отримано відповідь від ТОВ "Діджи Фінанс", який підтвердив набуття права вимоги по укладеним заявницею із ПАТ "Банк Михайлівський" кредитним договорам та наявність по ним непогашеної (простроченої) заборгованості.

Наявна в кредитній історії заявниці інформація щодо простроченої заборгованості в період з 31.07.2017 по 30.09.2019 по вказаним вище кредитним договорам із ПАТ "Банк Михайлівський" передана саме Фондом (уповноваженою особою) після запровадження в ПАТ "Банк Михайлівський" процедури ліквідації. На підставі викладеного, бюро просило в найкоротший термін перевірити достовірність переданої Фондом до Бюро інформації щодо простроченої заборгованості в період з 31.07.2017 по 30.09.2019 по кредитним договорам №200368680 від 27.10.2015 та №200368750 від 27.10.2015, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк Михайлівський"; в разі, якщо інформація в кредитній історії заявниці щодо вказаної простроченої заборгованості по договорам є недостовірною - повідомити Бюро про необхідність внесення змін або вилучення даної інформації з кредитної історії заявниці (а.с.45 т.1).

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 01.02.2024 за № 49-1131/24 за результатами вказаного листа бюро повідомив, що станом на поточну дату, визначені Законом повноваження під час здійснення ліквідації банку до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення ПАТ "Банк Михайлівський" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснюється Фондом безпосередньо. Відповідно до інформації, що знаходиться у розпорядженні Фонду, повідомлено, що права вимоги по кредитним договорам № 200368680 від 27.10.2015 та № 200368750 від 27.10.2015 (боржник - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), були відступлені банком товариству з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (код за ЄДРПОУ 42649746) (далі - ТОВ "Діджи Фінанс") - переможцю аукціону, який відбувся 15.06.2020 (лот № GL16N618071).

За результатами аукціону, 20.07.2020 було укладено договір № 7 _БМ про відступлення прав вимоги. Таким чином, починаючи з 20.07.2020 дійсним кредитором за вищезазначеними кредитними правочинами є ТОВ "Діджи Фінанс" згідно з умовами договору та вимогами законодавства України. Більш детальна інформація стосовно торгів за посиланням: https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2020-06-09-000032-b/ (а.с.46 т.1).

Як видно з листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.02.2024 Фондом використовується програмний комплекс "Єдина операційна інформаційна система Фонду гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - EOIC), який становить собою організаційно - технічну систему, яка призначена для комплексної автоматизації банківської діяльності неплатоспроможних банків, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації. Розмір простроченої заборгованості ОСОБА_1 за кредитними правочинами, та в періоди зазначені в Додатку 1 до листа № 658-Б/07-11 від 25.01.2024 відповідають обліковим даним ЄOIC. Додатково повідомлено, що права вимоги по кредитним договорам № 200368680 від 27.10.2015 та № 200368750 від 27.10.2015 (боржник - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), були відступлені Банком ТОВ "Діджи Фінанс" - переможцю аукціону, який відбувся 15.06.2020 (лот № GL16N618071). За результатами аукціону, 20.07.2020 було укладено договір № 7_БМ про відступлення прав вимоги (далі - Договір). Таким чином, починаючи з 20.07.2020 дійсним кредитором за вищезазначеними кредитними правочинами є ТОВ "Діджи Фінанс" згідно з умовами договору та вимогами законодавства України. Станом на дату укладання Договору прострочена заборгованість за відступленими кредитними договорами склала: за кредитним договором № 200368680 від 27.10.2015, загальний розмір заборгованості становив 29427,18 грн, а саме: 9728,10 грн за основним зобов`язанням; 19699,08 грн за нарахованими відсотками. За кредитним договором № 200368750 від 27.10.2015 загальний розмір заборгованості становив 38510,31 грн, а саме: 12579,66 грн. за основним зобов`язанням; 25930,65 грн за нарахованими відсотками. На виконання приписів статті 52-1 Закону банк здав, а архів Національного банку України прийняв на зберігання всі документи Банку, а також довідковий апарат до них, про що складено відповідні акти, відтак у розпорядженні Фонду відсутня інформація щодо будь-яких даних, що передавались уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку до бюро (а.с.47 т.1).

ТОВ "Діджи Фінанс" повідомило бюро листом від 12.03.2024 №693-Б/07-11 про те, що право вимоги за Кредитним договором № 200368680 від 27.10.2015 (далі - кредитний договір), що первинно був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк Михайлівський", було відступлено ТОВ "Діджи Фінанс" (далі - Новий кредитор), на підставі Договору №7_БМ від 20.07.2020, укладеного між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "Діджи Фінанс". Станом на сьогоднішній день сума заборгованості по даному кредиту складає: тіло кредиту - 9728,10 грн, відсотки - 19699,08 грн, всього до закриття 29427,18 грн. Право вимоги за кредитним договором № 200368750 від 27.10.2015 (далі - кредитний договір), що первинно був укладений між ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 ) та ПАТ "Банк Михайлівський", було відступлено ТОВ "Діджи Фінанс" (далі - Новий кредитор), на підставі Договору №7_БМ від 20.07.2020, укладеного між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "Діджи Фінанс". Станом на сьогоднішній день сума заборгованості по даному кредиту складає: тіло кредиту - 12579,66 грн, відсотки - 25930,65 грн, всього до закриття - 38510,31 грн. На сьогоднішній день заборгованість по кредитним договорам № 200368680 від 27.10.2015 та кредитним договором № 200368750 від 27.10.2015 не погашена і ніякі платежі від ОСОБА_1 не вносились. Згода ОСОБА_1 на доступ до її кредитної історії, збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації для формування її кредитної історії (в порядку, визначеному Законом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій"), є невід`ємною частиною кредитного договору (а.с.117 т.1).

Разом із тим установлені у справі №910/11298/16 обставини щодо нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та недійсності договору факторингу від 20 травня 2016 року №1 не свідчать про неналежну поведінку ОСОБА_1 як позичальника та не є безумовною підставою для покладення на неї негативних наслідків правовідносин, що виникли між ПАТ "Банк Михайлівський", ТОВ "ФК "Плеяда" та ТОВ "ФК "Фагор".

При вирішенні цього спору підлягає врахуванню поведінка позивачки на час здійснення нею платежів, а також обсяг інформації, якою вона володіла або об`єктивно могла володіти щодо особи належного кредитора.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ "ФК "Фагор" позиціонувало себе як нового кредитора за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_1 , приймало від неї платежі на виконання кредитних договорів та видавало документи про погашення заборгованості. Зокрема, довідкою від 24 квітня 2017 року ТОВ "ФК "Фагор" підтвердило повне погашення заборгованості за кредитним договором №200368680 від 27 жовтня 2015 року та його закриття.

Водночас матеріали справи у наведеній частині не містять належних та допустимих доказів того, що до здійснення ОСОБА_1 відповідних платежів її персонально було повідомлено ПАТ "Банк Михайлівський" або уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про нікчемність договору факторингу №1905, відсутність у ТОВ "ФК "Фагор" права приймати виконання за кредитними договорами та необхідність подальшого виконання зобов`язань безпосередньо на користь Банку.

При цьому судове рішення, яким застосовано наслідки нікчемності договору факторингу №1905, визнано відсутніми у ТОВ "ФК "Плеяда" та ТОВ "ФК "Фагор" права вимоги до відповідних боржників та визнано недійсним договір факторингу між ТОВ "ФК "Плеяда" і ТОВ "ФК "Фагор", ухвалено Північним апеляційним господарським судом 01 липня 2021 року, тобто після здійснення ОСОБА_1 платежів на користь ТОВ "ФК "Фагор".

За таких обставин правові наслідки нікчемності правочинів, укладених без участі ОСОБА_1 , не можуть автоматично свідчити про її недобросовісність при виконанні кредитних зобов`язань та не є достатніми для висновку про допущення нею прострочення у спірний період.

Для вирішення питання про достовірність відомостей кредитної історії щодо прострочення виконання ОСОБА_1 кредитних зобов`язань у період з 31 липня 2017 року по 30 вересня 2019 року визначальним є не лише встановлений у подальшому факту нікчемності договору факторингу, а й з`ясування того, чи була позивачка належним чином та своєчасно повідомлена про відсутність у ТОВ "ФК "Фагор" повноважень кредитора та про необхідність виконувати зобов`язання на користь ПАТ "Банк Михайлівський".

Водночас із наведених у справі доказів не вбачається, що до або під час здійснення таких платежів ОСОБА_1 була індивідуально та належним чином повідомлена ПАТ "Банк Михайлівський" чи уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про нікчемність договору факторингу, відсутність у ТОВ "ФК "Фагор" права приймати виконання за її кредитними договорами та необхідність здійснення подальших платежів на користь Банку. Посилання Банку в апеляційній скарзі на вжиття заходів щодо повідомлення позичальників не підтверджує факту доведення такої інформації до відома ОСОБА_1 .

Ризик негативних наслідків правочинів, укладених між професійними учасниками фінансового ринку без участі позичальника, за конкретних обставин цієї справи не може автоматично перекладатися на споживача, який здійснював платежі особі, що представлялася належним кредитором, приймала таке виконання та підтверджувала погашення заборгованості, за відсутності доказів обізнаності позичальника про відсутність у такої особи відповідного права вимоги.

Тому факт того, що внаслідок нікчемності договору факторингу право вимоги юридично не перейшло від ПАТ "Банк Михайлівський" до ТОВ "ФК "Плеяда", а в подальшому до ТОВ "ФК "Фагор", не є достатнім для висновку про наявність вини ОСОБА_1 у невиконанні або простроченні кредитних зобов`язань у спірний період.

Більше того, відображення у кредитній історії відомостей про прострочення характеризує саме поведінку позичальника щодо виконання кредитного зобов`язання. Тому при вирішенні питання про достовірність такої інформації підлягає оцінці не лише формальна належність права вимоги певному кредитору, а й фактична поведінка боржника та обставини, за яких він здійснював виконання.

За відсутності доказів того, що ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про нікчемність відступлення права вимоги та необхідність здійснення платежів на користь ПАТ "Банк Михайлівський", не виконувала такого обов`язку, покладення саме на позивачку негативних наслідків правової невизначеності щодо особи кредитора не відповідає встановленим обставинам справи.

Інше тлумачення фактично означало б покладення на позичальника негативних наслідків нікчемності правочинів, стороною яких він не був, та вимагало б від нього передбачити правову оцінку договорів, укладених між професійними учасниками фінансового ринку, яка була остаточно надана судом лише у подальшому. За відсутності доказів обізнаності ОСОБА_1 про нікчемність відступлення права вимоги та з огляду на здійснення нею платежів особі, яка фактично приймала виконання як кредитор і підтверджувала погашення заборгованості, такі обставини не дають підстав характеризувати поведінку позивачки як ухилення від виконання кредитних зобов`язань.

Також безпідставними є доводи ПрАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій" про те, що воно є неналежним відповідачем у цій справі.

Так, предметом заявленого позову є не встановлення розміру кредитної заборгованості та не вирішення спору між позичальником і кредитором щодо виконання кредитних договорів, а захист права позивачки на достовірність відомостей, що містяться у її кредитній історії, шляхом зобов`язання Бюро внести відповідні зміни до такої інформації.

Саме ПрАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій" здійснює формування, обробку та зберігання кредитної історії позивачки, у якій містяться оспорювані нею відомості.

Отже, закон безпосередньо передбачає можливість судового захисту суб`єкта кредитної історії від дій Бюро.

Подібний підхід застосований Верховним Судом у постанові від 27 вересня 2023 року у справі №127/6777/22, в якій відповідачем за вимогою про внесення змін до кредитної історії було саме Бюро кредитних історій, а правонаступник кредитора брав участь у справі як третя особа.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.1 ст.12, ч.1, 5 ст.81 ЦПК України).

Як убачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк Михайлівський" 27 жовтня 2015 року були укладені кредитний договір №200368680 та договір про надання та використання платіжної картки №200368750. Водночас у кредитній історії ОСОБА_1 , яка зберігається ПрАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій", містяться відомості про прострочення виконання зобов`язань за вказаними договорами у період з 31 липня 2017 року по 30 вересня 2019 року.

Матеріалами справи також підтверджується, що право вимоги за кредитними договорами №200368680 та №200368750 у подальшому було відступлено ПАТ "Банк Михайлівський" на користь ТОВ "Діджи Фінанс" на підставі договору №7_БМ від 20 липня 2020 року. Згідно з довідками ТОВ "Діджи Фінанс" від 07 січня 2025 року №ДФ0701/55 та №ДФ0701/56 ОСОБА_1 повністю виконала зобов`язання за зазначеними кредитними договорами, у зв`язку із чим новий кредитор не має до неї будь-яких фінансових та майнових претензій. Водночас у кредитній історії позивачки продовжують відображатися оспорювані нею відомості про прострочену заборгованість за цими договорами.

При цьому ОСОБА_1 скористалася передбаченим законом позасудовим порядком врегулювання розбіжностей щодо інформації, яка міститься в її кредитній історії, однак внесення відповідних змін до кредитної історії здійснено не було. ПрАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій" після звернення позивачки направило запит ПАТ "Банк Михайлівський" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який підтвердив раніше передану ним інформацію та повідомив про залишення її без змін.

Разом із тим дотримання Бюро передбаченої статтею 13 Закону 2704-IV процедури перевірки оспорюваної інформації не позбавляє суб`єкта кредитної історії права доводити її недостовірність у судовому порядку. Частиною одинадцятою статті 13 цього Закону прямо передбачено право суб`єкта кредитної історії оскаржити в судовому порядку дії Бюро або Користувача, які порушують його права. Підтвердження користувачем раніше переданих відомостей не надає таким відомостям властивості безспірності та не виключає можливості перевірки їх достовірності судом.

Отже, підтвердження користувачем раніше переданої ним інформації не виключає можливості її перевірки судом та, у разі встановлення невідповідності таких відомостей фактичним обставинам виконання кредитних зобов`язань, покладення на Бюро обов`язку привести кредитну історію у відповідність до встановлених судом обставин.

Посилання апелянта на те, що відповідно до частини третьої статті 10 Закону 2704-IV інформація, яка складає кредитну історію, зберігається Бюро протягом десяти років з моменту припинення кредитного правочину, саме по собі не спростовує висновків суду першої інстанції.

Установлений законом строк зберігання інформації визначає тривалість зберігання у кредитній історії відомостей про кредитний правочин та його виконання, проте не надає Бюро права зберігати протягом цього строку відомості, достовірність яких спростована у встановленому законом порядку.

Предметом спору у цій справі є не саме зберігання відомостей про укладення та виконання позивачкою кредитних договорів і не вимога про повне вилучення кредитних правочинів з її кредитної історії, а достовірність конкретних відомостей про наявність простроченої заборгованості у визначений позивачкою період.

Тому положення частини третьої статті 10 Закону №2704-IV щодо десятирічного строку зберігання інформації не виключають обов`язку забезпечити відповідність відомостей, які містяться у кредитній історії, фактичним обставинам виконання кредитного зобов`язання.

Колегія суддів також відхиляє доводи Бюро про відсутність у нього повноважень на внесення змін до кредитної історії з огляду на те, що користувач, який передав відповідну інформацію, підтвердив її достовірність.

Відповідно до ст.13 Закону №2704-IV суб`єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що міститься у його кредитній історії, а саме:

1) кредитним звітом;

2) інформацією з реєстру запитів.

Суб`єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною першою цієї статті, шляхом звернення до Бюро у порядку, визначеному Положенням Бюро. Суб`єкт кредитних історій має право безоплатно ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною першої цієї статті, один раз протягом календарного року, а також у разі отримання відмови Користувача від укладення кредитного правочину.

Бюро зобов`язане надати суб`єкту кредитної історії інформацію, що зазначена у частині першій цієї статті, протягом двох робочих днів з дня отримання від нього відповідного запиту.

Суб`єкт кредитної історії має право звернутися до Бюро з письмовою заявою у разі незгоди з інформацією, що складає його кредитну історію, за винятком інформації про кредитний бал. Заява має включати коментар обсягом не більше ніж 100 слів щодо інформації, що заперечується.

Бюро при отриманні заяви від суб`єкта кредитної історії зобов`язане на час перевірки інформації позначити кредитну історію такого суб`єкта кредитної історії відповідною позначкою та протягом п`яти робочих днів з дня отримання заяви звернутися до Користувача, який надав інформацію, що заперечується, про її підтвердження або зміну. Бюро залишає кредитну історію суб`єкта кредитної історії без змін та знімає з кредитної історії позначку у разі підтвердження Користувачем інформації, що заперечується. У цьому випадку суб`єкт кредитної історії має право на включення до своєї кредитної історії коментарю обсягом не більше ніж 100 слів щодо інформації, що заперечується, а Бюро зобов`язане долучити цей коментар до його кредитної історії. Бюро вносить зміни до інформації, що міститься у кредитній історії суб`єкта кредитної історії, та знімає з кредитної історії позначку у разі зміни Користувачем інформації, що заперечувалася суб`єктом кредитної історії.

Бюро вилучає з кредитної історії суб`єкта кредитної історії інформацію, що заперечується суб`єктом кредитної історії, а також знімає відповідну позначку, якщо Користувач, який надав цю інформацію, у п`ятнадцятиденний термін з моменту звернення до нього Бюро не надав відповіді.

Бюро зобов`язане повідомити суб`єкта кредитної історії, Користувача, інформація якого заперечувалася цим суб`єктом, а також усіх, хто звертався до кредитної історії цього суб`єкта впродовж одного року, про зміну інформації, що заперечувалась або була вилучена з кредитної історії, відповідно до пунктів 1 і 2 частини першої статті 10 шляхом надіслання, не пізніше двох днів з моменту внесення таких змін до кредитної історії цього суб`єкта, копії його оновленої кредитної історії.

Передбачена статтею 13 Закону №2704-IV процедура перевірки інформації за зверненням суб`єкта кредитної історії регулює позасудовий порядок врегулювання розбіжностей щодо відомостей, які містяться у кредитній історії. Водночас частина одинадцята цієї статті прямо передбачає право суб`єкта кредитної історії оскаржити до суду дії Бюро або Користувача, які порушують його права.

Отже, підтвердження Користувачем раніше переданої ним інформації не позбавляє суб`єкта кредитної історії права доводити її недостовірність у судовому порядку та не виключає можливості покладення судовим рішенням на Бюро обов`язку привести кредитну історію у відповідність до встановлених судом обставин.

Інше тлумачення фактично позбавляло б передбачене частиною одинадцятою статті 13 Закону №2704-IV право на судове оскарження ефективного змісту, оскільки достовірність відомостей остаточно залежала б виключно від позиції особи, яка їх передала.

Колегія суддів також враховує, що чинним законодавством саме на Бюро покладено повноваження щодо формування, зберігання та обробки інформації, яка складає кредитну історію. Предметом позову ОСОБА_1 є не стягнення заборгованості, визначення її розміру чи вирішення спору про належність права вимоги за кредитними договорами, а захист права на достовірність інформації, яка міститься у її кредитній історії, шляхом внесення відповідних змін до такої інформації.

За таких обставин факт того, що спірні відомості первісно були передані до Бюро ПАТ "Банк Михайлівський", не свідчить про обрання позивачкою неналежного способу захисту та не виключає можливості пред`явлення вимоги безпосередньо до ПрАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій", оскільки саме у сформованій та збереженій цим Бюро кредитній історії позивачки містяться відомості, достовірність яких вона оспорює.

З урахуванням положень статті 5 ЦПК України та характеру порушеного права належним і ефективним способом його захисту у спірних правовідносинах є зобов`язання ПрАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій" внести зміни до кредитної історії ОСОБА_1 за кредитними договорами №200368680 та №200368750 від 27 жовтня 2015 року шляхом виключення відомостей про прострочену заборгованість за період з 31 липня 2017 року по 30 вересня 2019 року, за умови встановлення судом недостовірності таких відомостей.

Суд першої інстанції установив, що інформація про персональні дані позивача щодо наявності у неї прострочених платежів за кредитними договорами у період з 31.07.2017 по 30.09.2019, укладеними із ПАТ "Банк Михайлівський", яка міститься у базі кредитних історій, не відповідає дійсності, з огляду на припинення зобов`язання його належним виконанням, а тому дійшов првильного висновку про зобов`язання ПАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій" внести зміни до кредитної історії ОСОБА_1 по кредитним договорам № 200368750 та № 200368680 від 27.10.2015, укладеним між нею та ПАТ "Банк Михайлівський", правонаступником якого за цими договорами на теперішній час є ТОВ "Діджи Фінанс", шляхом зміни наявної інформації у виді виключення відомостей щодо простроченої заборгованості у період з 31.07.2017 по 30.09.2019.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.

Згідно частини першої статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За приписами пункту 1 частини 1 стаття 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, відповідно до положень статті 375 ЦПК України колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги бюро без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду від 02 березня 2026 року - без змін.

Щодо додаткового рішення суду першої інстанції, слід зазначити наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За змістом частин другої-третьої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України (аналогічні положення закріплені й у статтях 134, 141 ЦПК України), кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 додаткової постанови Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі №910/16803/19).

При поданні доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:

- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі №921/221/21, від 31 травня 2022 року у справі №917/304/21, від 24 січня 2023 року у справі №922/4022/20).

З урахуванням принципу правової визначеності заявою про розподіл витрат на правову допомогу в розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України є усне чи письмове клопотання сторони до закінчення судових дебатів у справі про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження або із заявою про намір подати докази на підтвердження цих витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Протилежне тлумачення розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України суперечить принципу правової визначеності та посягає на гарантоване державою верховенство права.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, надану ОСОБА_1 адвокатом Томашевською О.А., стороною позивачки подано докази, а саме копії договору про надання професійної правничої допомоги від 26.03.2025 №57-2603-25, акту наданих послуг №1 до договору про надання професійної правничої допомоги №57-2603-25 від 06.03.2026, рахунку-фактури №57-2603-25 від 06.03.2026, які у сукупності підтверджують факт надання позивачу професійної правничої допомоги саме у цій справі, її обсяг та погоджену сторонами вартість у розмірі 26500,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл зазначених витрат, суд першої інстанції врахував характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, кількість складених процесуальних документів, участь представника позивачки у двох судових засіданнях, а також критерії реальності, необхідності та розумності витрат на професійну правничу допомогу.

За результатами оцінки наведених обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та стягнення з ПрАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій" на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн, відмовивши у відшкодуванні решти заявленої суми.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки визначений до відшкодування розмір витрат відповідає характеру та обсягу наданої правничої допомоги, складності справи, значенню її вирішення для позивачки, а також засадам розумності та пропорційності судових витрат.

При цьому апеляційна скарга ПрАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій" не містить доводів щодо неправильного визначення судом розміру витрат на професійну правничу допомогу, їх неспівмірності зі складністю справи чи обсягом виконаних адвокатом робіт, неналежності поданих на їх підтвердження доказів або порушення судом установленого процесуальним законом порядку вирішення питання про розподіл судових витрат.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи фактично зводяться до незгоди відповідача з рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 02 березня 2026 року по суті спору та тверджень про його незаконність, у зв`язку із чим апелянт вважає відсутніми й підстави для покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду колегія суддів не встановила передбачених законом підстав для скасування або зміни рішення Богунського районного суду міста Житомира від 02 березня 2026 року, похідні від таких доводів посилання апелянта на відсутність підстав для стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу також є необґрунтованими.

За відсутності в апеляційній скарзі самостійних доводів, які б ставили під сумнів правильність вирішення судом першої інстанції питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни додаткового рішення Богунського районного суду міста Житомира від 29 квітня 2026 року.

Щодо апеляційної скарги ПАТ "Банк Михайлівський" слід зазначити таке.

Статтею 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною другою вказаної статті серед основних засад (принципів) цивільного судочинства проголошено принципи обов`язковості судового рішення та забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до ч.1 ст.17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

З положень вказаної норми слідує, що остання розширює коло осіб, які мають право оскаржити судове рішення в апеляційному порядку. Водночас, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв`язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію, як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов`язок, як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір. Такий зв`язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним та опосередкований іншими правовідносинами, а також перевірений судом в контексті наявності підстав для здійснення судового захисту порушених прав та (або) інтересів цієї особи.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 року у справі № 910/16430/14, від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18, від 15 вересня 2023 року у справі № 756/9793/20.

У постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17 вказано, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Особи, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Так, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23 листопада 2020 року у справі №826/3508/17, судове рішення, оскаржуване незалученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов`язків цієї особи (тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник) або міститься судження про права та/чи обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення є висновки суду про права та/чи обов`язки цієї особи або якщо у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та/чи обов`язки. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Подібний підхід є сталим та неодноразово застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 липня 2018 року у справі № 911/2635/17, від 19 жовтня 2018 року у справі №826/13182/17, від 20 вересня 2021 року у справі №160/11823/20, від 26 січня 2022 року у справі №640/8328/19 та від 22 грудня 2022 року у справі №580/3147/19.

Також Верховним Судом у постанові від 30 червня 2021 року у справі №465/79/18 зауважено, що для вирішення питання про порушення прав чи інтересів особи, яка не брала участі у справі, суд має з`ясувати, чи виникли у зв`язку з прийняттям судового рішення у цієї особи нові права чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Перевірка права особи на звернення до суду з апеляційною скаргою передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується (розгляду по суті). Встановлення обставин, що свідчать про відсутність підстав для апеляційного оскарження, а отже і права на звернення до суду з апеляційною скаргою, є перешкодою для розгляду скарги по суті. Законність судового рішення може бути перевірено за скаргою належної особи.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія суддів доходить висновку, що на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, особи, які не брали участі у справі, повинні довести реальне (не ймовірне або опосередковане іншими правовідносинами) порушення судом її права, інтересу та /або обов`язку (зміст матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір). Відповідно суд апеляційної інстанції може розглянути по суті апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, за умови, якщо суд у оскаржуваному нею рішенні дійсно вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки і такі обставини доведені апелянтом і, відповідно, перевірені цим апеляційним судом в контексті наявності підстав для здійснення захисту її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків у судовому порядку.

За змістом пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

ПАТ "Банк Михайлівський" участі у розгляді справи судом першої інстанції не брало. Оскаржуваним рішенням на ПАТ "Банк Михайлівський" не покладено будь-яких обов`язків, не змінено та не припинено його прав, а резолютивна частина рішення не містить висновків щодо прав чи обов`язків Банку. Предметом судового захисту є достовірність відомостей, що містяться у кредитній історії позивачки, та обов`язок Бюро щодо їх коригування.

Позовних вимог до ПАТ "Банк Михайлівський" Паливода Н.О. не заявляла, будь-яких обов`язків на Банк оскаржуваним рішенням не покладено, його прав не змінено та не припинено. Резолютивна частина рішення стосується виключно обов`язку ПрАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій" внести зміни до кредитної історії позивачки.

При цьому ТОВ "Діджи Фінанс" (правонаступник позикодавця), яке на підставі договору відступлення права вимоги №7_БМ від 20 липня 2020 року набуло права вимоги за спірними кредитними договорами, було залучене до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Діджи Фінанс" належним чином повідомлялося про розгляд справи, а процесуальні документи та судові виклики направлялися товариству через підсистему "Електронний суд".

Дослідження судом першої інстанції обставин укладення та виконання кредитних договорів, правонаступництва кредиторів, а також оцінка достовірності відомостей, переданих ПАТ "Банк Михайлівський" до Бюро кредитних історій, були необхідними для встановлення достовірності інформації, яка міститься у кредитній історії позивачки. Водночас установлення таких фактичних обставин не є тотожним вирішенням судом питання безпосередньо про права, інтереси чи обов`язки Банку.

Отже, передбачена частиною першою статті 352 ЦПК України необхідна передумова для реалізації ПАТ "Банк Михайлівський" як особою, яка не брала участі у справі, права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відсутня.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

За таких обставин апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Банк Михайлівський" на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 02 березня 2026 року підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, немає.

Керуючись статтями 258, 259, 268, 362, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційні скарги приватного акціонерного товариства "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій", в інтересах якого діє представник Карплюк Марина Володимирівна, залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 02 березня 2026 року та додаткове рішення Богунського районного суду міста Житомира від 29 квітня 2026 року залишити без змін.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", в інтересах якого діє Жегуліна Анна Сергіївна, на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 02 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій", треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", товариство з обмеженою відповідальністю "Фагор", про зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий В.А. Панкеєва

Судді О.М. Галацевич

П.В. Миколайчук

Повне судове рішення складено 22 жовтня 2026 року.