Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №761/32158/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/32158/26

Провадження № 2-а/761/497/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі судді Шевченко І. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення,

установив:

У серпні 2026 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в якій вона просила скасувати постанови: серія 4АВ № 6102428 від 25.05.2024 року; серія 4АВ № 6640312 від 15.07.2024 та серії 4АВ № 6723525 від 05.07.2024 року про притягнення її до адміністративної відповідальності, а також просила поновити строк на оскарження постанов.

Позов мотивовано тим, що постановою серії 4АВ № 6102428 від 25.05.2024 року, прийнятою інспектором ДПП, позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за фактом перевищення встановленого обмеження швидкості руху транспортних засобів на 20 км/год, автомобілем Suzuki SX4, р. н. НОМЕР_1 , що мало місце 25.05.2024 року на а/д М05 Київ - Одеса, 24 км км + 700 м, чим порушено п. 12.9 (б) ПДР.

Постановою серії 4АВ № 6640312 від 15.07.2024 року, прийнятою інспектором з ОД ВО ЗКГУА ФП ПДР ДПП, позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за фактом перевищення встановленого обмеження швидкості руху транспортних засобів на 20 км/год, автомобілем Suzuki SX4, р. н. НОМЕР_1 , що мало місце 15.07.2024 року на а/д М19 Доманове- Коваль-Чернівці 129 км + 780м, чим порушено п. 12.9 (б) ПДР.

Постановою серії 4АВ № 6723525 від 05.07.2024 року, прийнятою інспектором ДПП, позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за фактом перевищення встановленого обмеження швидкості руху транспортних засобів на 20 км/год, автомобілем Suzuki SX4, р. н. НОМЕР_1 , що мало місце 25.05.2024 року на а/д М19 Доманове- Коваль-Чернівці 129 км + 780м, чим порушено п. 12.9 (б) ПДР.

Позивачка стверджує, що вона не вчиняла вказаних правопорушень та не перебувала за кермом вищевказаного автомобіля, так як на той момент вона передала автомобіль для користування своєму чоловікові ОСОБА_2 . Також у своїй заяві ОСОБА_1 вказує на те, що вона не була особисто ознайомлена з оскаржуваними постановами, так як її чоловіком ОСОБА_2 штрафи за ці правопорушення оплачувалися одразу, що підтверджується наданими копіями квитанцій про оплату № 9349-4565-6839-7466 від 26.07.2024 та № 9349-4566-3980-6716 від 26.07.2024.

Позивачка вважає, що постанови про накладення адміністративних стягнень по справам про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху стосовно неї є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 20 серпня 2026 року поновлено строк звернення до суду з позовом та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзиву на позов та/або заяв/клопотань не подавав до суду.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами. Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та ухвалення судового рішення за наявними матеріалами не встановлено.

Дослідивши наявні у справі докази, кожного окремо та в сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, суд дійшов таких висновків.

Згідно із ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Згідно із ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приміткою до ст. 122 КУпАП визначено, що суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - четвертою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до п. 12.9 ПДР водієві забороняється: а) перевищувати максимальну швидкість, визначену технічною характеристикою даного транспортного засобу; б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил; в) перешкоджати іншим транспортним засобам, рухаючись без потреби з дуже малою швидкістю; г) різко гальмувати (крім випадків, коли без цього неможливо запобігти дорожньо-транспортній пригоді).

Заборонний знак 3.29 - обмеження максимальної швидкості. Забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.

Заборонний знак 3.31 - забороняється в зоні (населений пункт, мікрорайон, зона відпочинку тощо) рух із швидкістю, яка перевищує зазначену на знакові.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, у тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Судом установлено, що постановою серії 4АВ № 6102428 від 25.05.2024 року, прийнятою інспектором ДПП, позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за фактом перевищення встановленого обмеження швидкості руху транспортних засобів на 20 км/год, автомобілем Suzuki SX4, р. н. НОМЕР_1 , що мало місце 25.05.2024 року на а/д М05 Київ - Одеса, 24 км км + 700 м, чим порушено п. 12.9 (б) ПДР.

Постановою серії 4АВ № 6640312 від 15.07.2024 року, прийнятою інспектором з ОД ВО ЗКГУА ФП ПДР ДПП, позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за фактом перевищення встановленого обмеження швидкості руху транспортних засобів на 20 км/год, автомобілем Suzuki SX4, р. н. НОМЕР_1 , що мало місце 15.07.2024 року на а/д М19 Доманове- Коваль-Чернівці 129 км + 780м, чим порушено п. 12.9 (б) ПДР.

Постановою серії 4АВ № 6723525 від 05.07.2024 року, прийнятою інспектором ДПП, позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за фактом перевищення встановленого обмеження швидкості руху транспортних засобів на 20 км/год, автомобілем Suzuki SX4, р. н. НОМЕР_1 , що мало місце 25.05.2024 року на а/д М19 Доманове- Коваль-Чернівці 129 км + 780м, чим порушено п. 12.9 (б) ПДР.

Однак відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що вказані правопорушення вчинені саме позивачкою, і що саме вона порушила ПДР, а вона ці обставини заперечила, не визнала своєї вини у вчиненні цих правопорушень.

При цьому слід зазначити, що рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має вагомі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. <…> Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи». Суд вважає за доцільне використати цей стандарт в цій справі, як такою, що подібна за своєю суттю до справ про адміністративне правопорушення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23- рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Судом визнається обов`язкова відповідність процесу розгляду справ про притягнення особи до адміністративної відповідальності таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів.

Вчинення позивачкою вищевказаних адміністративних правопорушень, наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, та правомірність прийнятих постанов про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності - не підтверджено поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами. У матеріалах справи відсутні підтверджуючі матеріали фото- чи відеозапису, які б дозволили переконатись у вчиненні позивачкою вищевказаних правопорушень.

З урахуванням положень п. 4 ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 77 та ч. 4 ст. 159 КАС України суд вважає, що доводи позивачки про те, що оскаржувана постанова прийнята без належних та допустимих доказів, і базувалась на непідтверджених припущеннях, є обґрунтованими, а відповідач переконливих доказів на спростування наведеного не надав.

Отже, оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, ту обставину, що відповідачем не надано доказів на підтвердження вини позивачки у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 КУпАП, та на спростування доводів позивачки щодо відсутності будь-яких порушень при паркуванні автомобіля саме нею, суд дійшов висновку, що постанови про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності прийняті без достатніх правових підстав.

Положеннями ст. 284 КУпАП визначено, що по справі про адміністративне правопорушення, може бути винесено одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 286 КАС за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Ураховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що оскаржувані постанови по справі про адміністративне правопорушення слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, 12, 72 - 77, 143, 286, 293 КАС України, суд

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справам про адміністративні правопорушення серії 4АВ № 6102428 від 25.05.2024 року, серії 4АВ № 6640312 від 15.07.2024 року та серії 4АВ № 6723525 від 05.07.2024 року.

Провадження у справах про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за постановами від 25.05.2024 серії 4АВ № 6102428, від 15.07.2024 серії 4АВ № 6640312 та від 05.07.2024 серії 4АВ № 6723525 - закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. М. Шевченко