Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №757/44223/26-п — Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/44223/26-п

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року суддя Печерського районного суду м. Києва Гридасова А.М., розглянувши матеріали, що надійшли з Печерського УП ГУНП у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 184 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

13 липня 2026 року близько о 17 год. 20 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не виконала свої батьківські обов`язки із забезпечення безпечних умов для життя та здоров`я, належного нагляду по відношенню до свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки останній облився гарячим напоєм, внаслідок чого отримав термічні опіки та був госпіталізований до КНП «КМДКЛ № 2» з діагнозом: опік тулуба часткової довжини (пухирі, втрата епідерміса), статевих органів(зовнішніх).

Таким чином, в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

У судові засідання ОСОБА_1 неодноразово не з`являвся, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом направлення судових повісток на номер мобільного телефону зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення, в матеріалах справи міститься довідка про доставку смс-повідомлення.

ОСОБА_1 на адресу суду подано ряд клопотань про відкладення судових засідань, які були призначені на 07.09.2026, 21.09.2026. Крім цього, суд зазначає, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не позбавлена можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції як з приміщення іншого суду, так і з власних технічних засобів, однак таких заяв на адресу суду не надходило.

Вказані дії можуть свідчити про свідоме затягування розгляду справи з метою спливу строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Таким чином, подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

Недотримання строків розгляду, зокрема, справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований ст. 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання за відсутності особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України» Суд наголосив, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя насамперед покладається на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Відтак, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що процесуальна поведінка ОСОБА_1 , якій об`єктивно надавалась можливість особисто надати пояснення у справі, чим вона не скористалась, свідчить про зловживання процесуальними правами та неналежне виконання процесуальних обов`язків, що очевидно, спрямовані на затягування розгляду справи та уникнення відповідальності особою.

Таким чином, оскільки, відповідно до ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 184 КУпАП, не є обов`язковою, суд вважає за можливе розгляд справи провести у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

Згідно з ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 150 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 ст. 184 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами у справі, а саме: даними, зафіксованими у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 886170 від 21.04.2026; рапортом старшого інспектора СЮП ВП Печерського УП ГУНП у м. Києві Лі О., письмовими поясненнями, випискою з картки стаціонарного хворого.

Таким чином, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя вважає, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП вірно, протокол складено у відповідності до вимог законодавства, а вина особи безумовно, «поза розумним сумнівом», доведена та підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами по справі і повністю встановлена під час судового розгляду.

Санкцією ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачена відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення у виді попередження або накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При призначенні стягнення правопорушнику, відповідно до ст. 33 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що обтяжують і пом`якшують відповідальність.

Відповідно до ст. ст. 34, 35 КУпАП обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність правопорушника не встановлено.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім буде накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 184 КУпАП у виді попередження.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У зв`язку з ухваленням відносно ОСОБА_1 постанови про накладення адміністративного стягнення, з неї слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 665, 60 грн, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 40-1, ч. 1 ст. 184, ст. ст. 221, 251, 252, 283, 284, 287 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд,

П О С Т А Н О В ИВ :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та застосувати адміністративне стягнення у виді попередження.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці.

Суддя А.М. Гридасова