Суд: Дніпровський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Умисне вбивство
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №755/4593/15-к
Суддя: Федосєєв С. В.
Справа № 755/4593/15-к
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ "22" жовтня 2026 р.
Дніпровський районний суд міста Києва колегіально судом у складі трьох суддів:
головуючого судді ОСОБА_1
судді ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
при секретарях ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
за участю прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 ,
захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
обвинуваченого ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дніпровського районного суду міста Києва кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР № 12014100040017094 від 09.12.2014 року за обвинуваченням:
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, пенсіонера, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України -
ВСТАНОВИЛА:
09 грудня 2014 року приблизно о 12 годині 50 хвилин ОСОБА_13 перебував біля торговельного кіоску, розташованого поряд із будинком АДРЕСА_3 .
У цей час поблизу вказаного торговельного кіоску перебував раніше незнайомий йому громадянин ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким у ОСОБА_13 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин розпочався словесний конфлікт.
Під час зазначеного конфлікту в ОСОБА_13 виник злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_14 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_13 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілого та свідомо допускаючи їх настання, дістав із кишені ніж, після чого завдав ОСОБА_14 одного цілеспрямованого удару в ділянку шиї, яка є життєво важливою частиною тіла людини.
Унаслідок зазначених дій ОСОБА_14 отримав тілесне ушкодження у вигляді колото-різаного поранення шиї з ушкодженням зовнішньої яремної вени, що спричинило розвиток гострої крововтрати, від якої потерпілий помер на місці події.
У подальшому, ОСОБА_13 , з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене, залишив місце події та направився до місця свого проживання, а саме до квартири АДРЕСА_4 , де був затриманий працівниками міліції.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, не визнав, заперечував свою причетність до заподіяння смерті ОСОБА_14 та наполягав на тому, що будь-яких умисних протиправних дій, спрямованих на позбавлення життя останнього, не вчиняв.
Надаючи показання щодо обставин подій 09 грудня 2014 року, ОСОБА_13 пояснив суду, що напередодні, 08 грудня 2014 року, перебував у компанії знайомих, разом із якими вживав алкогольні напої.
За словами обвинуваченого, наступного дня, 09 грудня 2014 року, приблизно о 10 годині ранку він прокинувся та вирішив вийти з квартири, щоб похмелитися. З цією метою направився до торговельного кіоску, розташованого поблизу будинку АДРЕСА_3 .
Прибувши до кіоску, він, за його твердженням, придбав та випив близько 100 грамів горілки. Після цього, виходячи з кіоску, зустрів свого знайомого ОСОБА_15 , з яким разом повернувся до торговельного кіоску.
Обвинувачений пояснив, що запропонував ОСОБА_15 примиритися, оскільки між ними раніше існували певні непорозуміння. У відповідь останній, за словами ОСОБА_13 , повідомив про бажання придбати дешевшу горілку, після чого вони разом зайшли до кіоску та придбали алкогольні напої.
ОСОБА_13 зазначив, що повторно випив приблизно 100 грамів горілки, після чого вийшов із кіоску, закурив цигарку та побачив, як ОСОБА_15 повертається до нього. На запитання останнього, чи йде він додому, відповів ствердно, після чого вони разом направилися до будинку, в якому проживав обвинувачений.
При цьому ОСОБА_13 стверджував, що до зазначених подій почувався нормально, однак після вживання алкогольних напоїв у нього раптово погіршилося самопочуття. Зокрема, за його словами, він відчув, що стан алкогольного сп`яніння є непропорційним кількості випитого алкоголю.
Обвинувачений висловив припущення, що продавчиня торговельного кіоску могла додати до придбаної ним горілки невідому речовину, зокрема димедрол, унаслідок чого його фізичний стан міг різко погіршитися.
Водночас ОСОБА_13 не стверджував, що особисто бачив факт додавання будь-яких речовин до алкогольного напою, а наведені обставини викладав як власне припущення, пов`язане з незвичним для нього самопочуттям після вживання горілки.
За його показаннями, після повернення до будинку він разом із ОСОБА_15 зайшов до під`їзду. ОСОБА_15 зателефонував до квартири, двері відчинила сестра обвинуваченого, після чого ОСОБА_13 ліг відпочивати.
Наступні події, за словами обвинуваченого, він пам`ятає фрагментарно. Зокрема, зазначив, що згодом до квартири прибули працівники міліції, після чого його затримали та доставили до правоохоронного органу.
Відповідаючи на запитання учасників судового провадження, ОСОБА_13 категорично заперечував факт знайомства з потерпілим ОСОБА_14 , зазначаючи, що раніше його не знав, не бачив та будь-яких конфліктів із ним не мав.
Разом із тим обвинувачений пояснив, що у зв`язку зі станом алкогольного сп`яніння не може з упевненістю стверджувати, що пам`ятає абсолютно всі обставини подій зазначеного дня.
Стосовно кількості вжитих алкогольних напоїв ОСОБА_13 зазначив, що 08 грудня 2014 року вживав алкоголь, а 09 грудня 2014 року, за його твердженням, випив близько 200 грамів горілки. При цьому повідомив, що алкогольні напої вживав і раніше, у тому числі протягом декількох днів поспіль.
Надаючи пояснення щодо своєї особи, обвинувачений повідомив, що раніше працював у контррозвідці Служби безпеки України, проходив військову службу та мав навички поводження з вогнепальною зброєю.
Стосовно холодної зброї зазначив, що спеціального навчання щодо її застосування не проходив. Водночас підтвердив, що мав при собі розкладний ніж, який, за його словами, використовував виключно для побутових потреб, зокрема для нарізання продуктів харчування під час перебування поза домом.
При цьому обвинувачений заперечував використання зазначеного ножа для заподіяння будь-яких тілесних ушкоджень потерпілому.
Окремо ОСОБА_13 висловив заперечення щодо обставин проведення слідчих дій та вилучення речових доказів.
Зокрема, обвинувачений зазначив, що під час проведення обшуку або огляду за місцем його проживання він перебував у коридорі, а вилучення належного йому військового бушлата, на його переконання, було проведено з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.
ОСОБА_13 стверджував, що зазначений бушлат не був належним чином оформлений та упакований під час вилучення, а його найменування, за словами обвинуваченого, було зазначено неправильно.
Також він звернув увагу суду на те, що під час допиту одного зі свідків повідомлялося про наявність значної кровотечі у потерпілого, тоді як на вилученому бушлаті, на його думку, була зафіксована лише незначна кількість крові.
У зв`язку із цим обвинувачений поставив під сумнів походження виявлених на одязі слідів крові та належність зазначених речових доказів до обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Крім того, ОСОБА_13 зазначив, що не може пояснити, яким чином на належних йому бушлаті та берцях могли з`явитися сліди крові потерпілого. При цьому повідомив, що після вилучення зазначених речей працівники правоохоронного органу винесли їх із квартири та перенесли на вулицю.
Обвинувачений також висловив сумніви щодо достовірності окремих доказів сторони обвинувачення, зокрема результатів експертних досліджень слідів, вилучених із місця події.
За його твердженням, слідчим органом були зафіксовані сліди взуття на снігу, пластикові стаканчики та інші предмети, однак результати проведених досліджень, на його переконання, не підтверджують його безпосередньої причетності до заподіяння потерпілому смертельного тілесного ушкодження.
Також ОСОБА_13 звернув увагу на обставини вилучення ножа та бушлата, наполягаючи на порушенні порядку проведення відповідних слідчих дій, неналежному пакуванні речових доказів та можливості їх забруднення сторонніми біологічними слідами.
Обвинувачений висловив припущення щодо можливої зацікавленості працівників правоохоронного органу у швидкому розкритті кримінального правопорушення, вказуючи на те, що після виявлення тіла потерпілого до місця події прибули керівники відповідного районного управління міліції, які, на його думку, могли вимагати якнайшвидшого встановлення винної особи.
Водночас ОСОБА_13 зазначив, що безпосереднім очевидцем заподіяння ОСОБА_14 смертельного поранення він не був, а обставини виникнення зазначеного тілесного ушкодження йому невідомі.
Стосовно показань свідка ОСОБА_16 обвинувачений зазначив, що не погоджується з викладеними нею обставинами, оскільки, за його твердженням, жодного конфлікту з потерпілим біля торговельного кіоску він не пам`ятає.
Також ОСОБА_13 звернув увагу на те, що свідок не була безпосереднім очевидцем моменту заподіяння ножового поранення, а її висновки щодо причетності обвинуваченого до зазначеної події, на його переконання, ґрунтуються на припущеннях.
Крім того, обвинувачений повідомив, що проживав разом зі своєю сестрою ОСОБА_17 , стосунки з якою характеризував як різні залежно від обставин. При цьому зазначив, що не вбачає підстав для її умисного обмовляння, хоча не виключав можливості надання нею неточних відомостей.
Пояснюючи обставини, пов`язані з його зовнішнім виглядом та одягом у день події, ОСОБА_13 зазначив, що носив військовий бушлат, однак сам по собі факт перебування у такому одязі, на його думку, не свідчить про причетність до вчинення кримінального правопорушення.
Обвинувачений також звернув увагу на показання свідків щодо особи, яку бачили поблизу місця події у військовому одязі, та висловив припущення, що зазначеною особою міг бути інший чоловік, який проживав неподалік і також носив військову форму.
Підсумовуючи свої пояснення, ОСОБА_13 наполягав на тому, що жодних умисних дій, спрямованих на позбавлення життя ОСОБА_14 , не вчиняв, потерпілому тілесних ушкоджень не завдавав, а обставини його смерті йому невідомі.
Доказами, які підтверджують встановлені судом обставини, є покази свідків, висновки судово-медичної експертизи, та іншими матеріалами отриманими в судовому засіданні, а саме:
Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_17 пояснила, що обвинувачений ОСОБА_13 є її рідним братом, з яким вона проживала в одній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .
Свідок повідомила, що її брат систематично вживав алкогольні напої. Зокрема, після отримання пенсії, приблизно п`ятого числа кожного місяця, він міг вживати спиртні напої протягом декількох днів поспіль. За її словами, під час алкогольного сп`яніння поведінка ОСОБА_13 іноді ставала агресивною, а після тривалого вживання алкоголю він міг не пам`ятати окремих подій.
Стосовно обставин 09 грудня 2014 року ОСОБА_17 пояснила, що вранці її брат вийшов із квартири, щоб похмелитися та вигуляти собаку. Коли вона прокинулася, собака перебував у квартирі, однак самого ОСОБА_13 вдома не було.
У подальшому ОСОБА_15 привів ОСОБА_13 додому у стані сильного алкогольного сп`яніння, після чого останнього поклали відпочивати на диван. Через декілька годин обвинувачений прокинувся, а згодом до квартири прибули працівники міліції, які повідомили про його можливу причетність до вчинення кримінального правопорушення.
Свідок підтвердила, що під час проведення слідчих дій у квартирі працівниками правоохоронного органу були вилучені військовий бушлат та берці, які належали її брату.
При цьому ОСОБА_17 зазначила, що огляд квартири проводився за її згодою, про що нею було власноруч написано та підписано відповідну заяву. За її словами, під час проведення слідчої дії були присутні поняті, а заперечень щодо її проведення вона не висловлювала.
Під час дослідження матеріалів кримінального провадження свідок впізнала вилучений військовий бушлат як одяг, що належав ОСОБА_13 . Водночас зазначила, що вилучений розкладний ніж упізнати не може, хоча їй відомо, що її брат користувався складними ножами.
Крім того, ОСОБА_17 пояснила, що після повернення додому обвинувачений перебував на дивані, поблизу якого надалі було виявлено та вилучено належний йому бушлат.
Таким чином, свідок повідомила суду відомі їй обставини щодо поведінки обвинуваченого напередодні події, його стану після повернення додому, належності йому вилученого одягу та обставин проведення огляду квартири.
Вирішуючи питання щодо допустимості та можливості використання як доказів показань свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , наданих ними під час судового розгляду кримінального провадження попереднім складом суду, суд виходить із такого.
Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України однією із загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань, речей і документів.
Згідно зі ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Водночас принцип безпосередності дослідження доказів не може застосовуватися відокремлено від інших засад кримінального провадження, зокрема забезпечення права на справедливий судовий розгляд, змагальності сторін, розумності строків кримінального провадження та обов`язку суду забезпечити повне й неупереджене дослідження обставин справи.
Судом враховано, що свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_15 раніше були допитані безпосередньо в судових засіданнях під час розгляду цього кримінального провадження попереднім складом суду, а хід та результати їхніх допитів зафіксовані технічними засобами.
Під час подальшого судового розгляду виникла необхідність вирішення питання щодо можливості повторного допиту зазначених свідків.
Як убачається з наданих суду відомостей, свідок ОСОБА_16 з 25 жовтня 2025 року перебуває за межами України та до України не поверталася, її актуальне місцеперебування невідоме.
Водночас свідок ОСОБА_15 з 12 квітня 2025 року проходить військову службу в лавах Збройних Сил України, що об`єктивно ускладнює забезпечення його безпосередньої участі в судовому засіданні.
Наведені обставини суд оцінює з урахуванням тривалості судового провадження, запровадженого на території України воєнного стану, необхідності дотримання розумних строків кримінального провадження та забезпечення балансу між правами сторони захисту й інтересами правосуддя.
При цьому суд звертає увагу, що показання зазначених свідків були отримані не під час досудового розслідування слідчим чи прокурором, а безпосередньо в судових засіданнях із дотриманням установленої кримінальним процесуальним законом процедури судового допиту.
Вирішуючи питання щодо допустимості зазначених показань, суд враховує правову позицію Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 23 вересня 2025 року у справі № 759/22355/21, відповідно до якої принцип безпосередності дослідження доказів не має абсолютного характеру та допускає певну гнучкість застосування залежно від конкретних обставин кримінального провадження.
Зокрема, Верховний Суд зазначив, що положення ч. 4 ст. 95 КПК України не можуть тлумачитися як безумовна заборона використання показань, які особа раніше надавала під час судового розгляду, а сама неможливість забезпечення повторної явки свідка не є безумовною підставою для визнання таких показань недопустимими.
Разом із тим суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема правові позиції, сформульовані в рішеннях у справах «Аль-Хаваджа та Тахері проти Сполученого Королівства» та «Шачашвілі проти Німеччини», відповідно до яких під час оцінки можливості використання показань відсутнього свідка необхідно встановити наявність поважних причин його неявки, з`ясувати значення таких показань для доведення обвинувачення та перевірити наявність достатніх процесуальних гарантій для забезпечення справедливості судового розгляду.
У цьому кримінальному провадженні показання ОСОБА_16 та ОСОБА_15 не є єдиними доказами, на які посилається сторона обвинувачення, оскільки судом також досліджено показання інших свідків, письмові матеріали кримінального провадження, речові докази та висновки судових експертиз.
Суд також враховує, що дослідження технічних записів попередніх судових засідань дозволяє встановити зміст наданих свідками показань, послідовність їх викладення, поставлені запитання та відповіді на них, а також перевірити дотримання процесуального порядку проведення допитів.
За таких обставин, оцінивши причини неможливості повторного допиту свідків, процесуальний порядок отримання їхніх показань, спосіб фіксації та дослідження таких показань, а також їх значення у сукупності з іншими доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання показань свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , наданих під час судового розгляду попереднім складом суду та досліджених шляхом відтворення відповідних технічних записів, допустимими доказами у цьому кримінальному провадженні.
При цьому суд наголошує, що допустимість зазначених показань не означає їх наперед встановленої достовірності чи переваги над іншими доказами. Їх зміст підлягає оцінці відповідно до ст. 94 КПК України з погляду належності, допустимості та достовірності, а вся сукупність зібраних доказів - із погляду достатності та взаємозв`язку для ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
Свідок ОСОБА_16 , пояснила, що 09 грудня 2014 року працювала продавцем у торговельному кіоску, розташованому поблизу будинку АДРЕСА_3 .
За словами свідка, того дня до торговельного кіоску прийшов ОСОБА_14 , з яким вона спілкувалася. Через деякий час до кіоску підійшов ОСОБА_13 , якого вона добре знала, оскільки останній протягом тривалого часу купував у неї алкогольні напої.
Також свідок була знайома з ОСОБА_15 , який відвідував зазначений торговельний кіоск.
ОСОБА_16 пояснила, що після повернення ОСОБА_14 до кіоску між ним та ОСОБА_13 виник словесний конфлікт, після чого чоловіки відійшли від торговельного кіоску.
Безпосередньо подальших дій зазначених осіб свідок не бачила, однак продовжувала чути їхні голоси неподалік місця своєї роботи.
Через нетривалий проміжок часу до кіоску повернувся ОСОБА_14 , який тримався руками за шию та просив надати йому допомогу. Свідок побачила на шиї потерпілого поранення, з якого відбувалася значна кровотеча.
За її словами, вона надала потерпілому серветки та викликала бригаду швидкої медичної допомоги.
Після цього, виглянувши з торговельного кіоску, побачила чоловіка у військовому бушлаті, який відходив від місця події. При цьому зазначила, що інших чоловіків у подібному одязі поблизу кіоску того дня не бачила.
Водночас свідок не стверджувала, що особисто спостерігала момент заподіяння ОСОБА_14 ножового поранення, оскільки зазначені події відбувалися поза межами її безпосереднього спостереження.
Таким чином, із показань ОСОБА_16 вбачається, що вона повідомила про обставини перебування ОСОБА_13 та ОСОБА_14 біля торговельного кіоску, виникнення між ними словесного конфлікту, подальше повернення потерпілого з пораненням шиї, а також про чоловіка у військовому бушлаті, якого бачила поблизу місця події.
Свідок ОСОБА_15 , пояснив, що 09 грудня 2014 року зустрів ОСОБА_13 поблизу будинку АДРЕСА_3 .
За його словами, на момент зустрічі обвинувачений перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння, внаслідок чого мав труднощі із самостійним пересуванням.
З огляду на зазначене ОСОБА_15 вирішив допомогти ОСОБА_13 дістатися до місця його проживання.
Свідок пояснив, що супроводив обвинуваченого до квартири, де той проживав разом зі своєю сестрою ОСОБА_17 .
Також ОСОБА_15 повідомив відомості щодо зовнішнього вигляду обвинуваченого. Зокрема, зазначив, що ОСОБА_13 був одягнений у військовий бушлат, а щодо іншого одягу не зміг надати повністю визначених пояснень.
Свідок підтвердив факт перебування ОСОБА_13 у стані алкогольного сп`яніння та обставини його повернення до квартири після подій, що відбулися поблизу торговельного кіоску.
При цьому ОСОБА_15 не повідомляв про те, що був безпосереднім очевидцем моменту заподіяння ОСОБА_14 смертельного тілесного ушкодження.
Наведені показання стосуються обставин зустрічі з обвинуваченим, його фізичного стану, зовнішнього вигляду та супроводження до місця проживання.
На підтвердження обставин кримінального правопорушення стороною обвинувачення надано, а судом досліджено такі письмові докази, висновки експертів та речові докази.
-Протокол огляду місця події від 09 грудня 2014 року, складений за результатами огляду території поблизу будинку АДРЕСА_3 , відповідно до якого на асфальтовому покритті поблизу торговельного кіоску було виявлено тіло ОСОБА_14 з ознаками насильницької смерті.
Під час зазначеної слідчої дії виявлено та вилучено шість недопалків цигарок, одинадцять пластикових стаканчиків, скляну пляшку з-під пива «Жигулівське», а також проведено вилучення змивів речовини бурого кольору із ґрунту поблизу місця виявлення тіла.
Наведений протокол фіксує місце виявлення потерпілого, обстановку безпосередньо після події та предмети, які перебували на місці події.
-Протокол огляду місця події (трупа) від 09 грудня 2014 року, відповідно до якого поблизу будинку № 3-Б на вулиці Райдужній у місті Києві було проведено огляд тіла ОСОБА_14 та зафіксовано обставини його виявлення.
Зазначений протокол у сукупності з висновком судово-медичної експертизи має значення для встановлення характеру смерті потерпілого, локалізації виявлених тілесних ушкоджень та їх відповідності іншим обставинам, встановленим під час судового розгляду.
-Протокол огляду місця події від 09 грудня 2014 року, складений за результатами огляду квартири АДРЕСА_4 , де проживав обвинувачений ОСОБА_13 .
Відповідно до зазначеного протоколу під час огляду було виявлено та вилучено військовий бушлат і черевики чорного кольору (берці), на яких містилися сліди речовини бурого кольору.
У подальшому зазначені предмети були визнані речовими доказами та направлені для проведення відповідних експертних досліджень.
Обставини належності вилученого бушлата ОСОБА_13 також перевірялися судом шляхом допиту свідка ОСОБА_17 , яка впізнала зазначений предмет як такий, що належав її брату.
-Протокол огляду місця події від 09 грудня 2014 року, відповідно до якого на другому поверсі шостого під`їзду будинку АДРЕСА_3 за участю ОСОБА_13 було виявлено та вилучено розкладний ніж зі слідами речовини бурого кольору на клинку.
Зазначений ніж у подальшому був предметом експертного дослідження з метою встановлення природи виявлених на ньому слідів та їх можливого походження від потерпілого.
Разом із тим, ураховуючи заперечення обвинуваченого щодо обставин вилучення ножа, суд повинен надати окрему оцінку дотриманню процесуального порядку проведення зазначеної слідчої дії, належності її фіксації та можливості використання отриманих результатів як доказів.
-Висновок судово-медичної експертизи № 97/3094/2 від 11 лютого 2015 року, а також акт судово-медичного дослідження № 1964 від 02 лютого 2015 року та акт судово-медичного дослідження № 493 МК від 29 грудня 2014 року.
Згідно з наведеними матеріалами під час судово-медичного дослідження тіла ОСОБА_14 встановлено наявність одного колото-різаного поранення на лівій боковій поверхні шиї.
Рана мала щілиноподібну форму, один її кінець був П-подібної форми, інший - гострокутний. Рановий канал проходив у напрямку знизу догори, спереду назад та дещо зліва направо, з ушкодженням шкіри, підшкірної жирової клітковини, м`язів шиї та лівої зовнішньої яремної вени.
Крім того, на тілі потерпілого виявлено садна на обличчі та різану рану правої кисті.
Відповідно до висновку експерта смерть ОСОБА_14 настала внаслідок колото-різаного поранення шиї з ушкодженням зовнішньої яремної вени та розвитком гострої крововтрати.
Виявлені тілесні ушкодження мали прижиттєвий характер та виникли незадовго до настання смерті.
Колото-різане поранення шиї утворилося внаслідок дії плоского гострого предмета, якому притаманні колючо-ріжучі властивості, зокрема клинка ножа, що має обушок та лезо.
Таким чином, наведений висновок має визначальне значення для встановлення безпосередньої причини смерті ОСОБА_14 , механізму утворення смертельного тілесного ушкодження та причинного зв`язку між заподіяним пораненням і настанням смерті потерпілого.
-Акт судово-медичного дослідження (обстеження) № 1171 від 24 грудня 2014 року, відповідно до якого під час дослідження зразка крові трупа ОСОБА_14 виявлено антиген групи В та ізогемаглютинін анти-А.
-Висновок судової молекулярно-генетичної експертизи № 1106-мб від 12 січня 2015 року, відповідно до якого було встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_13 та зразка крові трупа ОСОБА_14 .
Під час дослідження слідів речовини бурого кольору на лівому черевику та військовому бушлаті ОСОБА_13 виявлено кров людини та клітини з ядрами.
За результатами експертного дослідження встановлено, що генетичні ознаки крові на зазначених предметах збігаються між собою та з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_14 .
Наведені результати експертизи є доказовими відомостями, які мають значення для перевірки факту можливого контакту обвинуваченого з кров`ю потерпілого.
-Висновок судової молекулярно-генетичної експертизи № 1107-мб від 14 січня 2015 року, відповідно до якого під час дослідження слідів речовини бурого кольору на клинку та руків`ї розкладного ножа було виявлено кров людини та клітини з ядрами.
Встановлено, що генетичні ознаки крові та клітин із ядрами на клинку ножа збігаються з генетичними ознаками зразка крові трупа ОСОБА_14 .
Таким чином, зазначений висновок підтверджує наявність на дослідженому ножі біологічних слідів, генетичні ознаки яких відповідають зразку крові потерпілого.
-Висновок судової молекулярно-генетичної експертизи № 1108-мб від 14 січня 2015 року, відповідно до якого під час дослідження змивів із правої та лівої рук ОСОБА_13 було виявлено сліди крові.
Зокрема, встановлено, що генетичні ознаки клітин із ядрами у змиві з правої руки ОСОБА_13 мають змішаний характер та містять як генетичні ознаки самого ОСОБА_13 , так і генетичні ознаки зразка крові трупа ОСОБА_14 .
Зазначені результати експертного дослідження свідчать про виявлення біологічного матеріалу, генетичні ознаки якого відповідають крові потерпілого, у змиві з руки обвинуваченого.
Ця обставина підлягає оцінці у взаємозв`язку з показаннями свідків, обставинами перебування обвинуваченого поблизу місця події, результатами оглядів та іншими експертними дослідженнями.
-Висновок дактилоскопічної експертизи № 1953 від 26 грудня 2014 року.
Із реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що постановою слідчого від 15 грудня 2014 року призначено дактилоскопічну експертизу, за результатами якої складено зазначений висновок.
Водночас у наданих матеріалах відсутній виклад безпосередніх результатів цієї експертизи, тому зазначення у вироку конкретних встановлених нею обставин можливе лише після дослідження повного тексту відповідного висновку.
-Висновок стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 16 від 20 січня 2015 року.
Згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування проведення зазначеної експертизи було призначено постановою слідчого від 11 грудня 2014 року.
Її висновки мають бути відображені у вироку після перевірки повного змісту експертного дослідження, зокрема в частині психічного стану обвинуваченого та його здатності усвідомлювати свої дії й керувати ними під час інкримінованих подій.
Речові докази, досліджені під час судового розгляду.
Як убачається з наданих матеріалів, під час досудового розслідування речовими доказами були визнані, зокрема, розкладний ніж, військовий бушлат, черевики чорного кольору (берці), змиви з правої та лівої рук ОСОБА_13 , а також інші предмети й біологічні зразки, вилучені під час проведення слідчих дій.
Зазначені предмети були об`єктами експертних досліджень, результати яких наведено вище.
Доказове значення цих предметів полягає у можливості зіставлення встановлених на них біологічних слідів із результатами судово-медичного дослідження тіла потерпілого, показаннями свідків та іншими матеріалами кримінального провадження.
Остаточна оцінка їх належності, допустимості та достовірності здійснюється судом із перевіркою законності одержання, належності процесуального оформлення вилучення, умов зберігання, ідентифікації предметів та їх відповідності об`єктам експертного дослідження.
Відповідно до висновку експерта № 1106 мб від 12 січня 2015 року, складеного судовим експертом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_18 , у межах проведення судової молекулярно-генетичної експертизи досліджено змив речовини бурого кольору, вилучений з місця події поблизу трупа ОСОБА_14 , бушлат та черевики, вилучені під час огляду квартири АДРЕСА_4 , де проживав ОСОБА_13 , а також порівняльні зразки букального епітелію останнього та крові трупа потерпілого.
За результатами проведеного експертного дослідження встановлено генетичні ознаки (ДНК-профілі) зразка букального епітелію ОСОБА_13 та зразка крові трупа ОСОБА_14 .
При дослідженні слідів речовини бурого кольору на фрагменті марлі зі змивом, слідів речовини бурого кольору на лівому черевику та на бушлаті виявлено кров людини і клітини з ядрами.
Водночас під час дослідження поверхні правого черевика крові не виявлено, а встановити генетичні ознаки клітин з ядрами на зазначеному об`єкті не вдалося у зв`язку з недостатньою кількістю біологічного матеріалу.
Проведеним порівняльним молекулярно-генетичним дослідженням встановлено, що генетичні ознаки крові людини та клітин з ядрами на лівому черевику, а також на досліджених ділянках бушлата (об`єкти №№ 5, 6) збігаються між собою та з генетичними ознаками зразка крові трупа ОСОБА_14 і не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_13 .
Крім того, встановлено, що генетичні ознаки крові людини та клітин з ядрами на іншій дослідженій ділянці бушлата (об`єкт № 4) є змішаними, оскільки містять більше ніж два алелі за окремими генетичними локусами та включають генетичні ознаки як ОСОБА_13 , так і ОСОБА_14 .
При дослідженні клітин з ядрами на підкладці поблизу коміра бушлата (об`єкт № 7) встановлено збіг їхніх генетичних ознак із генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_13 та відсутність збігу з генетичними ознаками зразка крові трупа ОСОБА_14 .
Згідно з наведеними у висновку експерта розрахунками, ймовірність випадкового збігу сукупності генетичних ознак, встановлених у зразку крові потерпілого та в об`єктах №№ 3, 5, 6, становить 1,16 ? 10???, а ймовірність випадкового збігу генетичних ознак зразка букального епітелію ОСОБА_13 та об`єкта № 7 становить 6,31 ? 10???.
Оцінюючи наведений висновок експерта у сукупності з іншими дослідженими доказами, колегія суддів враховує, що встановлені експертним шляхом генетичні ознаки біологічних слідів на предметах одягу та взуття, вилучених за місцем проживання обвинуваченого, об`єктивно пов`язують зазначені предмети з біологічним матеріалом потерпілого.
Разом із тим колегія суддів враховує, що молекулярно-генетична експертиза встановлює походження дослідженого біологічного матеріалу, проте сама по собі не визначає часу, конкретного механізму його потрапляння на предмети одягу та взуття, а також не встановлює форми вини особи.
Отже, зазначений висновок підлягає оцінці не ізольовано, а в сукупності з іншими доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності та достатності відповідно до вимог статті 94 КПК України.
Так, відповідно до висновку судової молекулярно-генетичної експертизи № 1106 мб від 12 січня 2015 року, проведеної судовим експертом НДЕКЦ при ГУ МВС України в місті Києві ОСОБА_19 , дослідженню підлягали біологічні сліди, вилучені під час огляду місця події та огляду квартири АДРЕСА_4 , зокрема змив речовини бурого кольору з-під трупа потерпілого, сліди на взутті та бушлаті, а також порівняльні зразки букального епітелію ОСОБА_13 і крові трупа ОСОБА_14 .
За результатами зазначеного експертного дослідження встановлено, що на фрагменті марлі зі змивом з місця події, на лівому черевику та бушлаті виявлено кров людини і клітини з ядрами.
Проведеним порівняльним молекулярно-генетичним дослідженням установлено, що генетичні ознаки крові людини та клітин з ядрами на лівому черевику, а також на окремих ділянках бушлата збігаються між собою та з генетичними ознаками зразка крові трупа ОСОБА_14 і не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_13 .
При цьому експертом визначено, що ймовірність випадкового збігу відповідної сукупності генетичних ознак становить 1,16 ? 10???.
Окремо експерт установив, що генетичні ознаки клітин з ядрами на підкладці поблизу коміра бушлата збігаються з генетичними ознаками ОСОБА_13 та не збігаються з генетичними ознаками потерпілого ОСОБА_14 . Імовірність випадкового збігу відповідної сукупності генетичних ознак становить 6,31 ? 10???.
Водночас у досліджених слідах на одній із ділянок бушлата встановлено змішаний ДНК-профіль, який містить генетичні ознаки як ОСОБА_13 , так і ОСОБА_14 .
На переконання колегії суддів, наведені результати мають істотне доказове значення, оскільки свідчать про наявність на предметах одягу та взуття, вилучених у квартирі проживання обвинуваченого, біологічного матеріалу, генетичні ознаки якого збігаються з генетичними ознаками крові загиблого.
При цьому встановлення генетичних ознак самого ОСОБА_13 на підкладці поблизу коміра бушлата додатково узгоджується з належністю дослідженого предмета одягу обвинуваченому, хоча саме по собі не є безумовним доказом того, що він перебував у цьому одязі безпосередньо в момент заподіяння потерпілому тілесного ушкодження.
Колегія суддів також враховує, що виявлення змішаного генетичного профілю на окремій ділянці бушлата має оцінюватися з урахуванням усіх установлених експертом компонентів такого профілю та не може ототожнюватися з висновком про виключне походження відповідного біологічного матеріалу від однієї особи.
Крім того, відповідно до висновку судової молекулярно-генетичної експертизи № 1108 мб від 14 січня 2015 року, проведеної судовим експертом ОСОБА_20 , досліджено змиви з правої та лівої рук ОСОБА_13 , відібрані 09 грудня 2014 року під час його огляду.
За результатами експертного дослідження на змивах з обох рук обвинуваченого виявлено клітини з ядрами, водночас крові не виявлено.
Проведеним молекулярно-генетичним дослідженням установлено, що генетичні ознаки клітин з ядрами на змиві з правої руки ОСОБА_13 є змішаними та містять генетичні ознаки як самого ОСОБА_13 , так і потерпілого ОСОБА_14 .
Натомість генетичні ознаки клітин з ядрами на змиві з лівої руки обвинуваченого збігаються з генетичними ознаками зразка його букального епітелію та не збігаються з генетичними ознаками крові потерпілого.
Експертом також зазначено, що походження генетичних ознак крові людини та клітин з ядрами на змиві з лівої руки ОСОБА_13 за рахунок трупа ОСОБА_14 виключається.
Колегія суддів вважає, що результати цієї експертизи мають суттєве значення для перевірки обставин фізичного контакту між обвинуваченим і потерпілим.
Зокрема, встановлення на правій руці ОСОБА_13 змішаного генетичного профілю, який містить генетичні ознаки потерпілого ОСОБА_14 , об`єктивно підтверджує наявність на руці обвинуваченого біологічного матеріалу, пов`язаного з потерпілим.
Водночас відсутність виявленої крові у змивах із рук обвинуваченого не спростовує результатів молекулярно-генетичного дослідження, оскільки предметом останнього було також встановлення походження клітин з ядрами, наявність яких підтверджена експертним шляхом.
Разом із тим сама наявність генетичного матеріалу потерпілого на правій руці обвинуваченого без урахування інших доказів не дає можливості достовірно визначити конкретний механізм, тривалість та обставини його перенесення.
Згідно, висновку судової молекулярно-генетичної експертизи № 1107 мб від 14 січня 2015 року, проведеної судовим експертом ОСОБА_20 , предметом дослідження якої був розкладний ніж, виявлений та вилучений 09 грудня 2014 року під час огляду ОСОБА_13 .
Із матеріалів експертизи вбачається, що зазначений ніж було вилучено з правої кишені джинсових штанів обвинуваченого. На клинку та руків`ї ножа експертом виявлено сліди речовини бурого кольору, які підлягали подальшому дослідженню.
Відповідно до висновків експерта, на клинку та руків`ї розкладного ножа виявлено кров людини та клітини з ядрами.
За результатами порівняльного молекулярно-генетичного дослідження встановлено, що генетичні ознаки крові людини та клітин з ядрами на клинку ножа збігаються з генетичними ознаками зразка крові трупа ОСОБА_14 та не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_13 .
Імовірність випадкового збігу відповідної сукупності генетичних ознак становить 1,16 ? 10???.
При цьому експертом прямо зазначено, що походження генетичних ознак крові людини та клітин з ядрами на клинку розкладного ножа за рахунок ОСОБА_13 виключається.
Щодо руків`я ножа експертизою встановлено змішаний генетичний профіль, який містить генетичні ознаки як ОСОБА_13 , так і ОСОБА_14 .
Наведені результати, на переконання колегії суддів, мають істотне значення для оцінки обставин застосування ножа під час події, яка є предметом цього кримінального провадження.
Так, виявлення на клинку ножа крові людини, генетичні ознаки якої збігаються з генетичними ознаками крові загиблого ОСОБА_14 , об`єктивно пов`язує досліджений предмет із потерпілим.
Водночас встановлення на руків`ї ножа змішаного генетичного профілю, який містить генетичні ознаки обвинуваченого та потерпілого, є додатковою обставиною, що підлягає врахуванню під час визначення зв`язку ОСОБА_13 із зазначеним предметом.
При цьому колегія суддів виходить із того, що молекулярно-генетична експертиза встановлює походження дослідженого біологічного матеріалу, однак сама по собі не визначає механізму утворення тілесного ушкодження, конкретного способу використання ножа чи психічного ставлення особи до наслідків своїх дій.
Зазначені обставини підлягають встановленню шляхом зіставлення результатів молекулярно-генетичних досліджень із висновком судово-медичної експертизи щодо характеру, локалізації та механізму утворення смертельного тілесного ушкодження, а також з іншими доказами, безпосередньо дослідженими судом.
Оцінюючи висновки експертів № 1106 мб, № 1108 мб та № 1107 мб у взаємному зв`язку, колегія суддів зазначає, що вони стосуються різних об`єктів дослідження, однак містять результати, які узгоджуються між собою щодо наявності біологічного матеріалу потерпілого на предметах, пов`язаних з обвинуваченим.
Зокрема, генетичні ознаки потерпілого встановлено на досліджених слідах на лівому черевику та бушлаті, у змішаному генетичному профілі на змиві з правої руки ОСОБА_13 , а також на клинку та руків`ї вилученого у нього розкладного ножа.
Вказані обставини у своїй сукупності становлять взаємопов`язану систему об`єктивних даних, яка має істотне значення для перевірки версії сторони обвинувачення про причетність ОСОБА_13 до події заподіяння смерті ОСОБА_14 .
При цьому колегія суддів враховує не лише результати, які підтверджують наявність генетичного матеріалу потерпілого, а й установлені експертами відмінності між дослідженими об`єктами, зокрема відсутність крові на змивах із рук обвинуваченого, відсутність генетичних ознак потерпілого на змиві з лівої руки та змішаний характер окремих ДНК-профілів.
Такі результати не можуть оцінюватися вибірково, а підлягають урахуванню в повному обсязі відповідно до їх фактичного змісту.
Таким чином, досліджені молекулярно-генетичні експертизи у взаємному зв`язку підтверджують наявність об`єктивних біологічних слідів, які пов`язують потерпілого ОСОБА_14 з предметами одягу, взуттям, правою рукою обвинуваченого та вилученим у нього розкладним ножем.
Колегія суддів бере зазначені результати до уваги під час оцінки сукупності доказів у кримінальному провадженні, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності та взаємного зв`язку, відповідно до вимог статті 94 КПК України.
У судових дебатах прокурор, посилаючись на сукупність досліджених під час судового розгляду доказів, зазначив, що винуватість ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, знайшла своє підтвердження під час судового розгляду та доведена поза розумним сумнівом.
На обґрунтування своєї позиції прокурор послався на показання свідків, протоколи проведених слідчих дій, висновки судових експертиз, зокрема молекулярно-генетичних досліджень, якими встановлено наявність генетичних ознак крові потерпілого ОСОБА_14 на клинку вилученого ножа, а також на інших досліджених об`єктах.
На переконання сторони обвинувачення, зазначені докази є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності достатніми для висновку про вчинення ОСОБА_13 умисного протиправного заподіяння смерті потерпілому.
Прокурор вважав, що характер, локалізація та механізм заподіяння тілесного ушкодження потерпілому, а також інші встановлені обставини події свідчать про умисний характер дій обвинуваченого та підтверджують правильність їх правової кваліфікації за ч. 1 ст. 115 КК України.
За результатами судового розгляду прокурор просив визнати ОСОБА_13 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_12 - у судових дебатах заперечував проти доведеності пред`явленого обвинувачення та просив суд ухвалити щодо ОСОБА_13 виправдувальний вирок.
На обґрунтування своєї позиції захисник зазначив, що обвинувачений протягом судового розгляду не визнавав своєї винуватості в умисному вбивстві ОСОБА_14 , а сторона обвинувачення, на думку захисту, не надала достатніх належних і допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували його причетність до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
Захисник звернув увагу суду на обставини проведення 09 грудня 2014 року слідчих дій за місцем проживання обвинуваченого, зокрема огляду квартири АДРЕСА_4 , під час якого було вилучено речі, що надалі використовувалися стороною обвинувачення як речові докази.
На думку захисника, зазначена слідча дія фактично мала характер обшуку житла, однак була проведена без відповідної ухвали слідчого судді та без належного дотримання процесуальних гарантій, установлених кримінальним процесуальним законом. У зв`язку із цим захисник наполягав на недопустимості як протоколу відповідної слідчої дії, так і вилучених під час її проведення речових доказів та отриманих у подальшому результатів експертних досліджень цих об`єктів.
Крім того, захисник посилався на порушення процесуальних прав ОСОБА_13 під час проведення слідчих дій, зокрема на нероз`яснення йому відповідних прав, відсутність належного процесуального оформлення фактичного затримання та ненадання можливості скористатися правовою допомогою захисника.
Окремо адвокат звернув увагу на те, що, за позицією сторони захисту, під час проведення огляду місця події та вилучення речей були допущені істотні порушення вимог КПК України, які ставлять під сумнів допустимість отриманих доказів.
Посилаючись на положення статей 86, 87 КПК України, захисник наголосив, що докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, не можуть бути використані судом для обґрунтування обвинувального вироку. Також захисник послався на доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої недопустимість первинного доказу за певних умов може зумовлювати недопустимість похідних від нього доказів.
Захисник також поставив під сумнів достатність та узгодженість показань свідків, зокрема звернув увагу на показання ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , вважаючи, що вони не підтверджують безпосереднього вчинення обвинуваченим умисного вбивства потерпілого.
Крім того, адвокат зазначив про необхідність критичної оцінки показань, наданих під час попереднього судового розгляду, та наголосив на відмінностях між окремими показаннями свідків.
На переконання захисника, висновки експертних досліджень самі по собі не доводять наявності в діях ОСОБА_13 умислу на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_21 , а сторона обвинувачення не спростувала версію обвинуваченого про його непричетність до інкримінованого діяння.
Посилаючись на положення статті 62 Конституції України, статей 17, 91, 92 КПК України та принцип презумпції невинуватості, захисник наголосив, що обов`язок доказування винуватості особи покладається на сторону обвинувачення, а всі сумніви щодо доведеності вини повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.
За результатами свого виступу захисник просив суд визнати недопустимими докази, на які він посилався у судових дебатах, та ухвалити щодо ОСОБА_13 виправдувальний вирок у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_13 під час судового розгляду винуватості у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_14 не визнав, заперечував свою причетність до заподіяння потерпілому смертельного тілесного ушкодження та наполягав на тому, що не вчиняв інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Колегія суддів, вислухавши позиції учасників судового провадження, дослідивши надані сторонами докази та перевіривши доводи сторони захисту, переходить до оцінки їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємозв`язку в сукупності відповідно до вимог статті 94 КПК України.
Оцінюючи досліджені під час судового розгляду докази в їх сукупності, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до положень статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є, зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, а до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі статтею 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, а також інші обставини, які мають значення для кримінального провадження.
За змістом статті 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з погляду належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з погляду достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Отже, вирішуючи питання про доведеність пред`явленого ОСОБА_13 обвинувачення, колегія суддів повинна оцінити не лише зміст окремих доказів, а й їх походження, процесуальний порядок отримання, узгодженість між собою та здатність у сукупності підтвердити або спростувати обставини, що входять до предмета доказування.
Суттєве значення для встановлення обставин кримінального провадження мають результати проведених молекулярно-генетичних експертиз.
Так, відповідно до висновку експерта від 14 січня 2015 року № 1107 мб, під час дослідження слідів речовини бурого кольору на клинку та руків`ї розкладного ножа виявлено кров людини та клітини з ядрами.
За результатами молекулярно-генетичного дослідження встановлено, що генетичні ознаки крові людини та клітин з ядрами на клинку розкладного ножа збігаються з генетичними ознаками зразка крові трупа ОСОБА_14 та не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_13 .
При цьому експертом виключено походження генетичних ознак крові людини та клітин з ядрами, виявлених на клинку ножа, за рахунок ОСОБА_13 .
Водночас генетичні ознаки крові людини та клітин з ядрами, виявлених на руків`ї зазначеного ножа, є змішаними та містять генетичні ознаки як ОСОБА_13 , так і потерпілого ОСОБА_14 .
Відповідно до висновку експерта від 14 січня 2015 року № 1108 мб, на змивах із правої та лівої рук ОСОБА_13 виявлено клітини з ядрами, водночас крові не виявлено.
Генетичні ознаки клітин з ядрами на змиві з правої руки ОСОБА_13 є змішаними та містять генетичні ознаки як самого ОСОБА_13 , так і потерпілого ОСОБА_14 .
Натомість генетичні ознаки клітин з ядрами на змиві з лівої руки обвинуваченого збігаються з генетичними ознаками зразка його букального епітелію та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого.
Наведені результати експертних досліджень мають істотне значення для перевірки версій сторін кримінального провадження, оскільки свідчать про наявність біологічного матеріалу потерпілого на клинку та руків`ї дослідженого ножа, а також генетичних ознак потерпілого у змішаному біологічному матеріалі, виявленому на правій руці обвинуваченого.
Разом із тим колегія суддів враховує, що результати молекулярно-генетичного дослідження встановлюють походження відповідного біологічного матеріалу, однак самі по собі не визначають часу, способу та конкретних обставин його потрапляння на досліджувані об`єкти.
Тому доказове значення зазначених висновків підлягає оцінці у взаємозв`язку з іншими доказами, зокрема показаннями свідків, результатами оглядів місця події, даними судово-медичної експертизи та іншими обставинами кримінального провадження.
При цьому використання результатів експертних досліджень для обґрунтування висновку про винуватість обвинуваченого можливе лише за умови встановлення допустимості первинних доказів, отриманих під час вилучення відповідних об`єктів.
Колегія суддів бере до уваги, що захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_12 у судових дебатах порушив питання про недопустимість низки доказів сторони обвинувачення, посилаючись на порушення вимог кримінального процесуального закону під час проведення огляду житла ОСОБА_13 , вилучення речових доказів та здійснення інших слідчих дій.
Вирішуючи зазначені доводи, суд виходить із того, що відповідно до статті 30 Конституції України кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду, крім випадків, установлених Конституцією України.
Згідно зі статтею 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою інакше як за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім передбачених законом невідкладних випадків.
Відповідно до частини другої статті 237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами КПК України, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Таким чином, сама лише назва процесуальної дії як «огляд місця події» не є достатньою підставою для висновку про законність проникнення до житла та вилучення речей, які в ньому знаходилися.
Визначальними для вирішення питання допустимості відповідних доказів є фактичний характер проведеної слідчої дії, наявність передбачених законом правових підстав для проникнення до житла, дотримання встановленої процедури та забезпечення процесуальних прав особи.
У зв`язку із цим доводи сторони захисту щодо фактичного проведення обшуку під виглядом огляду місця події потребують перевірки шляхом дослідження відповідних протоколів, встановлення обставин проникнення працівників правоохоронних органів до квартири та з`ясування наявності добровільної згоди належного володільця житла або інших передбачених законом підстав для проведення відповідної слідчої дії.
Окремій оцінці підлягають доводи захисника про порушення права обвинуваченого на захист, обставини його фактичного затримання та процесуального оформлення проведених щодо нього слідчих дій.
При цьому відповідно до статті 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Отже, у разі встановлення істотного порушення процесуального порядку отримання первинного доказу суд повинен перевірити, чи вплинуло таке порушення на допустимість відповідного доказу та чи перебувають інші докази у причинному зв`язку з його отриманням.
Водночас недопустимість одного доказу не означає автоматичної недопустимості всіх інших доказів у кримінальному провадженні, якщо вони отримані з незалежних законних джерел.
Колегія суддів враховує, що ОСОБА_13 послідовно заперечував свою причетність до умисного вбивства ОСОБА_14 .
Сам факт невизнання обвинуваченим своєї винуватості не може розцінюватися як доказ його винуватості, свідчити про недобросовісність процесуальної поведінки або погіршувати його становище.
Разом із тим показання обвинуваченого, як і будь-які інші відомості, що мають доказове значення, підлягають перевірці та оцінці у взаємозв`язку з іншими дослідженими доказами.
Суд повинен встановити, чи підтверджуються пояснення ОСОБА_13 щодо його перебування біля кіоску, подальшого повернення додому та відсутності конфлікту з потерпілим іншими доказами, а також чи узгоджуються вони з об`єктивними результатами експертних досліджень.
Оцінюючи показання свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , колегія суддів виходить із необхідності розмежування відомостей, які свідки сприймали безпосередньо, та їхніх припущень, висновків або повідомлень, отриманих від інших осіб.
При цьому можливі розбіжності між показаннями свідків підлягають оцінці з урахуванням їх характеру, істотності для встановлення обставин кримінального правопорушення та можливості усунення шляхом зіставлення з іншими доказами.
Не кожна розбіжність у показаннях свідків свідчить про їх недостовірність, однак суперечності, які стосуються безпосередньо особи нападника, механізму заподіяння тілесного ушкодження або інших визначальних обставин події, повинні отримати конкретну мотивовану оцінку суду.
Водночас, вирішуючи питання про використання показань, наданих під час попереднього судового розгляду, колегія суддів має врахувати вимоги статей 23, 95 та 319 КПК України щодо безпосередності дослідження доказів і незмінності складу суду.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту про недопустимість доказів, отриманих під час досудового розслідування, колегія суддів виходить із того, що питання допустимості доказів має вирішуватися з урахуванням фактичних обставин їх отримання, змісту відповідних процесуальних документів, дотримання прав учасників кримінального провадження та характеру порушень, на які посилається сторона захисту.
Відповідно до статті 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо його отримано в порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
При цьому не будь-яке формальне відхилення від установленої процесуальної процедури автоматично зумовлює недопустимість доказу. Визначальне значення має встановлення того, чи було допущено істотне порушення прав і свобод людини, чи вплинуло відповідне порушення на достовірність отриманих відомостей та чи існують передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для визнання доказу недопустимим.
Сторона захисту у судових дебатах наголошувала на незаконності проведення 09 грудня 2014 року огляду квартири за місцем проживання ОСОБА_13 , посилаючись на відсутність ухвали слідчого судді та фактичне проведення обшуку під виглядом огляду місця події.
Разом із тим положення статті 233 КПК України передбачають можливість проникнення до житла чи іншого володіння особи не лише на підставі ухвали слідчого судді, а й за добровільною згодою особи, яка ним володіє, а також у визначених законом невідкладних випадках.
Отже, відсутність ухвали слідчого судді сама по собі не свідчить про незаконність відповідної слідчої дії за умови встановлення іншої передбаченої законом підстави для проникнення до житла.
У цьому кримінальному провадженні сторона обвинувачення посилалася на надання добровільної згоди на проведення огляду квартири сестрою обвинуваченого ОСОБА_17 .
Оцінюючи зазначені обставини, колегія суддів виходить із необхідності встановлення факту надання такої згоди, її добровільного характеру, повноважень відповідної особи як володільця житла та відповідності фактично проведених дій межам наданої згоди.
За умови підтвердження цих обставин належними та допустимими доказами проведення огляду без попереднього дозволу слідчого судді не суперечить положенням статей 233, 237 КПК України.
Доводи захисника про те, що під час огляду було вилучено ніж, предмети одягу та інші речі, самі по собі не свідчать про незаконність проведеної слідчої дії. Водночас правомірність їх вилучення повинна підтверджуватися змістом відповідного протоколу, обставинами виявлення предметів і дотриманням установленого процесуального порядку.
Колегія суддів також враховує, що сторона захисту посилалася на порушення процесуальних прав ОСОБА_13 під час його фактичного затримання, зокрема на відсутність належного процесуального оформлення затримання та нероз`яснення передбачених законом прав.
Однак вирішення питання про допустимість конкретного доказу потребує встановлення зв`язку між порушенням, на яке посилається сторона захисту, та способом отримання відповідного доказу.
Саме по собі твердження про порушення порядку затримання не є достатнім для визнання недопустимими всіх доказів у кримінальному провадженні без з`ясування обставин їх отримання та відповідного причинного зв`язку.
Щодо посилань захисника на доктрину «плодів отруєного дерева», колегія суддів зазначає, що застосування зазначеного підходу передбачає встановлення первинного істотного порушення прав людини та причинного зв`язку між таким порушенням і отриманням похідних доказів.
За відсутності встановленого первинного порушення, яке відповідно до статті 87 КПК України зумовлює недопустимість доказу, немає підстав визнавати похідні докази недопустимими виключно з огляду на сам факт їх отримання внаслідок дослідження раніше вилучених об`єктів.
Таким чином, за умови підтвердження законності вилучення відповідних речових доказів, дотримання порядку їх зберігання, направлення на експертне дослідження та відсутності обґрунтованих сумнівів щодо їх тотожності, висновки експертів № 1107 мб та № 1108 мб не можуть визнаватися недопустимими лише з підстав, наведених стороною захисту.
Колегія суддів виходить із того, що кримінальний процесуальний закон не встановлює обов`язкової кількості доказів, необхідних для доведення винуватості особи. Визначальним є їх зміст, достовірність, допустимість, взаємозв`язок та здатність у сукупності підтвердити обставини кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.
Встановлений судово-медичною експертизою характер тілесного ушкодження потерпілого ОСОБА_14 , зокрема колото-різане поранення шиї з ушкодженням лівої зовнішньої яремної вени, підтверджує насильницький характер його смерті та причинний зв`язок між зазначеним пораненням і смертельним наслідком.
Висновком експерта від 14 січня 2015 року № 1107 мб встановлено наявність на клинку розкладного ножа крові людини та клітин з ядрами, генетичні ознаки яких збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_14 .
Крім того, на руків`ї зазначеного ножа виявлено змішаний біологічний матеріал, який містить генетичні ознаки як потерпілого ОСОБА_14 , так і обвинуваченого ОСОБА_13 .
Висновком експерта від 14 січня 2015 року № 1108 мб встановлено наявність у змиві з правої руки ОСОБА_13 клітин з ядрами, генетичні ознаки яких є змішаними та містять генетичні ознаки обвинуваченого і потерпілого.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідно до висновку № 1108 мб крові на змивах із рук обвинуваченого не виявлено, а тому зазначений висновок не може тлумачитися як підтвердження наявності саме крові потерпілого на руках ОСОБА_13 .
Наведені експертні висновки мають доказове значення в частині встановлення біологічного зв`язку між дослідженим ножем, потерпілим та обвинуваченим.
Водночас висновки молекулярно-генетичних експертиз не встановлюють безпосередньо особу, яка завдала потерпілому смертельного поранення, та не визначають механізму перенесення біологічного матеріалу.
Тому їх оцінка повинна здійснюватися у взаємозв`язку з показаннями свідків, результатами огляду місця події, судово-медичними даними та іншими дослідженими доказами.
Заперечення обвинуваченим своєї причетності до вчинення кримінального правопорушення не може бути самостійною підставою для висновку про недостовірність його показань.
Застосування стандарту доказування «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність установлених під час судового розгляду обставин повинна виключати будь-яке інше розумне пояснення події, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене обвинуваченим.
При цьому суд не вправі перекладати на обвинуваченого обов`язок спростування пред`явленого обвинувачення або обґрунтовувати обвинувальний вирок припущеннями.
Відповідно до частини першої статті 115 КК України умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Для правильної кваліфікації дій особи за зазначеною нормою необхідно встановити не лише факт настання смерті потерпілого та причинний зв`язок між діянням і наслідком, а й умисну форму вини.
Спрямованість умислу визначається з урахуванням усіх обставин кримінального правопорушення, зокрема способу його вчинення, застосованого знаряддя, кількості, характеру та локалізації тілесних ушкоджень, поведінки винного до та після події.
Заподіяння ножового поранення в ділянку шиї, де розташовані життєво важливі анатомічні структури та великі кровоносні судини, за відповідних обставин може свідчити про усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своїх дій та передбачення можливості або неминучості настання смерті потерпілого.
При цьому заподіяння лише одного ножового поранення не виключає можливості кваліфікації діяння як умисного вбивства, оскільки визначальне значення має не кількість ударів сама по собі, а встановлена на підставі сукупності доказів спрямованість умислу особи.
Отже, за умови встановлення, що саме ОСОБА_13 умисно завдав потерпілому ОСОБА_21 ножового поранення шиї, усвідомлюючи його небезпечний характер, передбачаючи можливість настання смерті та бажаючи або свідомо допускаючи такий наслідок, відповідні дії підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 115 КК України.
Частиною першою статті 115 КК України передбачена кримінальна відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Об`єктом зазначеного кримінального правопорушення є життя людини, а його об`єктивна сторона характеризується протиправним діянням, наслідком у вигляді смерті потерпілого та причинним зв`язком між діянням і наслідком.
Суб`єктивна сторона умисного вбивства характеризується умисною формою вини, яка відповідно до статті 24 КК України може бути як прямою, так і непрямою.
Для встановлення умислу на заподіяння смерті суд повинен оцінити сукупність обставин вчинення діяння, зокрема спосіб застосування знаряддя, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення протиправних дій, поведінку особи до, під час і після події та інші обставини, які мають значення для визначення спрямованості умислу.
Відповідно до дослідженого судово-медичного висновку, смерть ОСОБА_14 настала внаслідок колото-різаного поранення шиї з ушкодженням лівої зовнішньої яремної вени, що спричинило гостру крововтрату.
Шия є анатомічною ділянкою, в якій розташовані життєво важливі органи та великі кровоносні судини. Застосування ножа для заподіяння поранення такої ділянки тіла є обставиною, яка має істотне значення для встановлення характеру та спрямованості умислу.
Водночас самі по собі тяжкість наслідків і локалізація поранення не звільняють суд від обов`язку довести, що відповідне тілесне ушкодження було заподіяне саме обвинуваченим та що його дії охоплювалися умислом на позбавлення потерпілого життя.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_13 , своїми умисними протиправними діями заподіяв смерть ОСОБА_14 і його дії правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК України.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_13 , колегія суддів керується положеннями статей 50, 65-67 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, його поведінку, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до статті 50 КК України покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Згідно зі статтею 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Колегія суддів враховує, що ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, наслідком якого стала смерть ОСОБА_14 .
Вчинене діяння посягає на життя людини, яке відповідно до статті 3 Конституції України визнається найвищою соціальною цінністю та охороняється державою.
При визначенні ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення колегія суддів враховує конкретний спосіб його вчинення, використання ножа як предмета, що має колючо-ріжучі властивості, локалізацію заподіяного потерпілому тілесного ушкодження в ділянці шиї, характер поранення та незворотність наслідків у вигляді смерті людини.
Оцінюючи дані про особу ОСОБА_13 , колегія суддів враховує, що останній раніше не судимий, має вищу освіту, є пенсіонером.
Крім того, згідно з дослідженими матеріалами, на які посилалася сторона обвинувачення, ОСОБА_13 проходив строкову військову службу, навчався у Вищій школі КДБ ім. Ф. Дзержинського, а в подальшому понад двадцять років проходив службу в органах Служби безпеки України на посадах офіцерського оперативного складу.
Зазначені обставини характеризують життєвий та професійний досвід обвинуваченого, однак самі по собі не утворюють передбаченої законом обставини, що обтяжує покарання.
Вирішуючи питання про наявність обставин, які пом`якшують покарання відповідно до статті 66 КК України, колегія суддів, за відсутності підтверджених матеріалами кримінального провадження відповідних обставин, підстав для їх встановлення не вбачає.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, органом досудового розслідування не було визначено.
У той же час, з показань свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_15 , убачається, що 09 грудня 2014 року ОСОБА_13 перебував у стані алкогольного сп`яніння.
При формулюванні обвинувачення, ці обставини не було визнано обставинами, які обтяжують відповідальність обвинуваченого. З урахуванням наведеного та того, що ОСОБА_13 перебував у стані алкогольного сп`яніння, які згідно ст. 67 КК України, обтяжують його покарання, а саме, вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, суд не може погіршувати його становище, - тому дані ознаки суд враховує лише як ознаки, які характеризують особу обвинуваченого.
Визначаючи конкретний вид і розмір покарання, колегія суддів ураховує необхідність забезпечення справедливого співвідношення між тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення, особою винного та суворістю кримінально-правового заходу.
З огляду на характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, колегія суддів вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме такий вид покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідатиме принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання.
Колегія суддів вважає, що призначення покарання на рівні мінімальної межі санкції ч. 1 ст. 115 КК України не повною мірою відповідатиме встановленим обставинам вчиненого діяння, характеру застосованого насильства та завданням покарання.
Водночас, ураховуючи дані про особу обвинуваченого, зокрема відсутність попередніх судимостей, колегія суддів не вбачає необхідності у призначенні покарання, наближеного до максимальної межі санкції зазначеної статті.
На переконання колегії суддів, за умови встановлення винуватості ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованого злочину, покарання у виді позбавлення волі строком наближеного до максимальної межі санкції ч. 1 ст. 115 КК України, відповідатиме характеру та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, буде співмірним установленим обставинам його вчинення, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Підстав для застосування положень статті 69 КК України щодо призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, за відсутності встановлених законом передумов колегія суддів не вбачає.
З огляду на призначення покарання у виді позбавлення волі строком наближеного до максимальної межі санкції ч. 1 ст. 115 КК України, положення статті 75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням у загальному порядку застосуванню не підлягають.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку про необхідність призначення ОСОБА_13 покарання у виді десяти років позбавлення волі з реальним його відбуванням.
Вирішуючи питання про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк призначеного покарання, колегія суддів виходить із положень статей 4, 5, 72 КК України та необхідності застосування закону про кримінальну відповідальність з урахуванням часу вчинення кримінального правопорушення.
Вчинене ОСОБА_13 , кримінальне правопорушення вчинено 09 грудня 2014 року.
Законом України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII частину п`яту статті 72 КК України було викладено в редакції, яка передбачала зарахування одного дня попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
З урахуванням положень статті 5 КК України та правових висновків Верховного Суду щодо застосування більш сприятливого закону, зазначений порядок зарахування попереднього ув`язнення підлягає застосуванню до відповідних періодів попереднього ув`язнення особи за кримінальне правопорушення, вчинене до зміни законодавства у червні 2017 року.
Відповідно до позиції прокурора, ОСОБА_13 перебував під вартою в межах цього кримінального провадження з 09 грудня 2014 року по 21 листопада 2017 року.
За умови підтвердження зазначеного періоду відповідними процесуальними документами, на підставі частини п`ятої статті 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII цей строк підлягає зарахуванню у строк призначеного покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Відповідно до статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів, крім передбачених законом винятків.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження та відповідно до позиції прокурора, під час досудового розслідування були понесені витрати, пов`язані з проведенням таких експертних досліджень:
-дактилоскопічної експертизи № 1953 від 26 грудня 2014 року - 393 грн 12 коп.;
-молекулярно-генетичної експертизи № 1106 мб від 12 січня 2015 року - 3 169 грн 10 коп.;
-молекулярно-генетичної експертизи № 1108 мб від 14 січня 2015 року - 1 768 грн 80 коп.;
-молекулярно-генетичної експертизи № 1107 мб від 14 січня 2015 року - 1 768 грн 80 коп.
Загальна сума зазначених процесуальних витрат становить 7 099 грн 82 коп.
За умови документального підтвердження зазначених витрат колегія суддів вважає за необхідне стягнути їх із ОСОБА_13 на користь держави.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Питання судових витрат у провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України.
Керуючись статтями 100, 124, 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
ОСОБА_13 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_13 обчислювати з моменту його фактичного затримання на виконання цього вироку, з урахуванням зарахованого строку попереднього ув`язнення.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_13 у цьому кримінальному провадженні відсутній, прокурор не заявляв клопотань про обрання запобіжного заходу.
На підставі частини п`ятої статті 72 КК України в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII зарахувати ОСОБА_13 у строк відбування призначеного покарання строк попереднього ув`язнення з 09 грудня 2014 року по 21 листопада 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_13 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз у загальному розмірі 7 099 (сім тисяч дев`яносто дев`ять) гривень 82 копійки, з яких:
-за проведення дактилоскопічної експертизи № 1953 від 26 грудня 2014 року - 393 грн 12 коп.;
-за проведення молекулярно-генетичної експертизи № 1106 мб від 12 січня 2015 року - 3 169 грн 10 коп.;
-за проведення молекулярно-генетичної експертизи № 1108 мб від 14 січня 2015 року - 1 768 грн 80 коп.;
-за проведення молекулярно-генетичної експертизи № 1107 мб від 14 січня 2015 року - 1 768 грн 80 коп.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:
-11 пластикових стаканчиків та скляну пляшку з-під пива «Жигулівське»;
-6 недопалків цигарок, упакованих у шість паперових конвертів;
-зразок крові трупа ОСОБА_14 та зразок букального епітелію ОСОБА_13 ;
-змиви з правої та лівої рук ОСОБА_13 , вилучені 09 грудня 2014 року;
-розкладний ніж зі слідами речовини бурого кольору;
-військовий бушлат зі слідами речовини бурого кольору;
-черевики (берці) чорного кольору,
які, відповідно до матеріалів кримінального провадження, передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Дніпровського ГУНП в місті Києві, - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий: ОСОБА_1
Суддя : ОСОБА_2
Суддя: ОСОБА_3
Оригінал: reyestr.court.gov.ua