Вирок від 18 жовтня 2026 р. у справі №755/11705/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/11705/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2026 р.

Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях судового засідання ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду міста Києва, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100020001872 від 26 червня 2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Краснодон Луганської області, українки, громадянки України, з середнью спеціальною освітою, офіційно непрацюючої, не заміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , гаражний бокс № НОМЕР_1 ГК «Перспектива», раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_5

ОСОБА_6

захисника адвоката ОСОБА_7

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , у невстановлений досудовим розслідуванням місце, день та час, але не пізніше 29 травня 2026 року, у невстановлений спосіб, без передбаченого законом дозволу, всупереч вимогам розділу ІІ постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про дозвільну систему» № 576 від 12 жовтня 1992 року, якою встановлено особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку і використання спеціально визначених предметів, що розповсюджується, серед іншого, на вогнепальну зброю та боєприпаси, (далі - «Положення про дозвільну систему»), а також пункту 2 розділу ІІ «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року (далі - «Інструкція про порядок виготовлення, придбання та зберігання зброї») умисно, незаконно придбала 150 патронів, які належать до боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї, є бойовими проміжними патронами калібру 5,45х39 мм, виготовлені промисловим способом, придатні до стрільби.

Після чого, ОСОБА_4 , умисно, незаконно, без передбаченого законом дозволу, всупереч вимогам розділу ІІ «Положення про дозвільну систему», а також пункту 2 розділу ІІ «Інструкції про порядок виготовлення, придбання та зберігання зброї» почала зберігати 150 патронів, які належать до боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї, є бойовими проміжними патронами калібру 5,45х39 мм, за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Так, 29 травня 2026 року, проведено санкціонований Дарницьким районним судом міста Києва обшук гаражного боксу № НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 за місцем проживання громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де в ході проведення обшуку працівниками поліції було виявлено та в подальшому вилучено 120 патронів з маркуванням «270 84», які відносяться до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї, є бойовими проміжними патронами калібру 5,45х39 мм, споряджені оболонковими кулями зі сталевим осердям («ПС»), виготовлені промисловим способом та 30 патронів з маркуванням «3 90», які відносяться до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї, є бойовими проміжними патронами калібру 5,45х39 мм, споряджені оболонковими трасуючими кулями зі свинцевим осердям, виготовлені промисловим способом, які придатні до стрільби, які ОСОБА_4 , умисно, незаконно придбала та зберігала без відповідного дозволу, всупереч Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, визнала повністю та пояснила суду, що їй зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, вона погоджується з обставинами, встановленими під час досудового розслідування, із зібраними у кримінальному провадженні доказами, як достовірними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбачені КК України за вказане кримінальне правопорушення, і її заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок.

Пояснила суду, що дійсно зберігала за місцем свого проживання набої. Вказані набої, які були в пакеті, приніс її знайомий ОСОБА_8 , та попросив зберігати у себе, на що вона погодилась. Вона розуміла, що передані їй предмети є набоями, та усвідомлювала, що їх не можливо придбати у звичайному доступі, при цьому набої зберігала приблизно протягом місяця, після чого було проведено обшук та їх вилучено. У вчиненому розкаялась, просила врахувати її вік, стан здоров`я та суворо не карати.

Показання обвинуваченої ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи, нею не оспорюються, а також є логічними, послідовними та не викликають у суду сумніву щодо їх щирості.

Відповідно до вимог частини третьої статті 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення статті 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил частини третьої статті 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_4 та тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів та судових витрат.

Крім того, винуватість ОСОБА_4 , яка не оспорює фактичні обставини справи, у вчиненні інкримінованого їй кримінального праворушення, знайшла повне підтвердження під час судового розгляду.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_9 у тому, що вона своїми умисними діями вчинила незаконне придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тому кваліфікує її дій за частиною першою статті 263 КК України.

При ухваленні вироку стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 суд вважає за необхідне відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Згідно статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях вказував, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»; досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує відповідно до статей 65-67 КК України та пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи розмір покарання, суд повинен виходити із усіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали, тощо.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , відповідно до статті 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченій, суд також враховує, що ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, яке у відповідності до статті 12 КК України є тяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, дані, що характеризують особу винної - раніше не судима, офіційно не працює, незаміжня, на обліку у лікаря нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, відношення обвинуваченої до вчиненого, а саме те, що обвинувачена щиро розкаялась у вчиненому, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб його вчинення, стадію, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій, та вважає що необхідним й достатнім буде призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції частини першої статті 263 КК України у виді позбавлення волі.

Враховуючи дані про особу ОСОБА_4 , щире каяття обвинуваченої, позицію сторін кримінального провадження, суд, з урахуванням вимог статті 75 КК України, доходить висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства та звільнення її від покарання з випробовуванням, оскільки суд переконаний в тому, що відповідно до вимог частини другої статті 65 вказаного Кодексу, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченої, попередження нових кримінальних правопорушень (злочинів, кримінальних проступків) та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Відповідно до частини четвертої статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Враховуючи викладене, арешт на майно, а саме: чорнових записів, мобільного телефону марки «Xiaomi» IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , слід скасувати.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у цьому провадженні не обирався, клопотань про його обрання не надходило.

Процесуальні витрати згідно матеріалів кримінального провадження складають 2406 гривень 80 копійок за проведення експертизи (висновок експерта № СЕ-19/111-26/31262-БЛ від 23 червня 2026 року);

Відповідно до частини другої статті 124 КПК України суд стягує з обвинуваченої на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Потерпілих у справі немає, цивільний позов не заявлявся.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтями 100, 349, 368-371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, та призначити їй покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк - 1 (один) рік.

Відповідно до статті 76 КК України, у зв`язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, покласти на засуджену ОСОБА_4 обов`язки повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, а також періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у цьому провадженні не обирався.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 2406 (дві тисячі чотириста шість) гривень 80 копійок

Арешт на майно, а саме: чорнові записи, мобільний телефон марки «Xiaomi» IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , -скасувати.

Речові докази: чорнові записи, мобільний телефон марки «Xiaomi» IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , які передано на зберігання до камери схову речових доказів Дарницького УП ГУНП у місті Києві - повернути власнику;

- грошові кошти іноземного походження у кількості 7900 доларів США, грошові кошти у кількості 168000 гривень, грошові кошти у кількості 300 Євро та грошові кошти у кількості 100 рублів, які повернуто ОСОБА_4 - залишити ОСОБА_4 ;

- один набій калібру 22 мм, 120 патронів з маркуванням «2700 84» кулями зі сталевим осердям («ПС»), 30 патронів з маркуванням «3 90», які є бойовими патронами калібру 5,45х39 мм, поліетиленовий пакет, чорний пакет/сумка, які передано на зберігання до камери схову речових доказів Дарницького УП ГУНП у місті Києві - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченій та захиснику. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Головуючий суддя ОСОБА_1