Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №191/300/26 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/300/26

Провадження № 2/191/188/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючої судді – Форощук С.А., за участю секретаря – Вехник С.Л., згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Васильєва Тетяна Василівна, до Старобільської міської ради Луганської області про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

позивачка, в інтересах якої діє представник – адвокат Васильєва Тетяна Василівна, до Старобільської міської ради Луганської області про визнання права власності в порядку спадкування. В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначила, що позивачка, ОСОБА_1 , звернулася до приватного нотаріуса Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Хмельницької області Саварчука В.М. з заявою про прийняття спадщини за законом та заповітом від 05.08.2025 р. після її матері ОСОБА_2 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого була відкрита спадкова справа № 74674402, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 82751100 від 02.10.2025 р. Після смерті матері позивачки – ОСОБА_1 , відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0596 га за адресою: АДРЕСА_1 (для обслуговування зазначеного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями). Родинні зв`язки (матері і дочки) позивачки і ОСОБА_1 підтверджуються свідоцтвом про народження від 30.06.2025 р. серії НОМЕР_1 . Будь-які інші спадкоємці (крім позивачки) у ОСОБА_1 – відсутні. Від приватного нотаріуса Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Хмельницької області Саварчуком В.М., позивачка отримала лист №259/02-14 від 02.10.2025 р. про те, що нотаріус не може видати їй свідоцтво про право на спадщину, оскільки нотаріусу не надано оригінал (дублікат) заповіту матері позивачки та оригінали документів, які підтверджують право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0596 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації про України з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до п. 21 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом шести місяців з дня його припинення або скасування у випадку, якщо місцем відкриття спадщини є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, територія, на якій ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупована Російською Федерацією територія, щодо яких не визначено дату завершення бойових дій або тимчасової окупації, дату відновлення здійснення своїх повноважень органами державної влади у повному обсязі, заява про прийняття спадщини, в межах спадкової справи подаються нотаріусу незалежно від місця відкриття спадщини.

Позивачка – ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6821- 328 від 05.12.2014 р. Зазначена довідка вдруге видана Департаментом соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради 07.04.2022 р. – оскільки статус внутрішньо переміщеної особи позивачка отримала ще 05.12.2014 р. переміщаючись з АР Крим до міста Старобільськ Луганської області, а в квітні 2022 р. евакуйовувалась з міста Старобільськ Луганської області до міста Кам`янецьПодільський Хмельницької області через збройний конфлікт, активні бойові дії в місті Старобільськ Луганської області в квітні 2022 р. Під час евакуації позивачки, не збереглись оригінали документів, які підтверджують право власності матері позивачки (спадкодавиці) на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,0596 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та заповіт, посвідчений Озеровим О.І., приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Луганської області від 04.11.2008 р. № 5258. У позивачки наявні лише копії вищезазначених документів. Згідно ст. 1 ч.1 абз.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Факт внутрішнього переміщення позивачки підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в ст.1 цього Закону, на момент їх виникнення (ст. 4 ч. 1, 2 Закону). Частиною першою ст. 5 Закону визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст. 1 цього Закону. Таким чином, позивачка, яка покинула домівку внаслідок бойових дій та окупації місця її постійного проживання, може звертатися з позовами до судів в районах тимчасового перебування. Якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як внутрішньо переміщена особа, то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування. Отже, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи можна визнати документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування відповідача при визначені підсудності розгляду справ за ч. 1 ст. 27 ЦПК України. Крім цього, діють імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (постанова Верховного Суду від 29 липня 2019 у справі №409/2636/17).

Просить визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, площею 71,2 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 4425110100:16:002:0231, площею 0,0596 га, що розташована по АДРЕСА_1 .

Представник позивача в судове засідання не з`явився, попередньо надала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом розміщення оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), якої знаходиться на тимчасово окупованій території, на сайті Судової влади. Про причини неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , у зв`язку з чим відкрилась спадщина на: житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, площею 71,2 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 4425110100:16:002:0231, площею 0,0596 га, що розташована по АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 215019396 від 06.07.2020 року.

З повідомлення приватного нотаріуса Кам`янець-Подільського районного нотаріального №259/02-14 від 02.10.2025 р. вбачається, що нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтво про право на спадщину, оскільки спадкоємцем не надано оригінал (дублікат) заповіту спадкодавця та оригінали документів, які підтверджують право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0596 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з копії спадкової справи №55/2025 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , спадкоємцем першої черги за законом на належне їй спадкове майно є її донька ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною 1 с. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності у разі, якщо це право не визнається іншою особою, втрачено або відсутній правовстановлюючий документ.

Згідно із ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), спадкування здійснюється за заповітом або за законом, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1220, 1222, 1223 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини та право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, відповідно до ст. 1233 ЦК України.

Як встановлюється положеннями ст. 1269,1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

В силу приписів ч. 1 ст. 1268, ч. 1,5 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Згідно зі ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ст. 1297 ЦК України).

Відповідно до п. 4.12. глави 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

Пунктом 4.18 глави 10 Розділу II вказаного Порядку передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених п. 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна.

Нотаріусом відмовлено позивачці у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 № 296/5, в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини.

Спадкова справа підлягає обов`язковій реєстрації у книзі обліку і реєстрації спадкових справ, Алфавітній книзі обліку спадкових справ та у Спадковому реєстрі.

В умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту протягом п`яти робочих днів з дня відновлення такого доступу.

Якщо за результатами перевірки відомостей Спадкового реєстру встановлено наявність раніше заведеної спадкової справи, заведена без використання Спадкового реєстру спадкова справа передається до нотаріуса, яким раніше заведено спадкову справу, в порядку, передбаченому підпунктом 2.7 цього пункту. Якщо наявність такої справи не встановлено, здійснюється реєстрація спадкової справи в Спадковому реєстрі.

Забороняється видача свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі, заведеній без використання Спадкового реєстру, до її реєстрації у Спадковому реєстрі.

Позивачка позбавлена можливості оформлення спадщини в нотаріальному порядку, оскільки не надала оригінал правовстановлюючих документів.

Розглядаючи по суті даний спір, суд враховує, що позивачка є спадкоємцем за заповітом та законом після смерті ОСОБА_3 .

Матеріали справи містять копію заповіту, який зареєстрований в реєстрі за № 5258. Відповідно до нього ОСОБА_2 заповіла доньці - ОСОБА_1 житловий будинок номер АДРЕСА_1 .

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка кадастровий номер: 4425110100:16:002:0231.

Після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була відкрита спадкова справа № 74674402, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 82751100 від 02.10.2025 р., та відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0596 га за адресою: АДРЕСА_1 (для обслуговування зазначеного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями).

Родинні зв`язки (матері і дочки) позивачки і ОСОБА_1 підтверджуються свідоцтвом про народження від 30.06.2025 р. серії НОМЕР_1 .

З повідомлення №259/02-14 від 02.10.2025 року приватного нотаріуса Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Хмельницької області Саварчуком В.М., вбачається, що нотаріус не може видати їй свідоцтво про право на спадщину, оскільки нотаріусу не надано оригінал (дублікат) заповіту спадкодавця та оригінали документів, які підтверджують право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0596 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Обставин, які б вказували, що на спірне нерухоме майно, окрім позивачки, в порядку спадкування чи з інших підстав претендують інші особи, в ході судового розгляду не встановлено.

За приписами ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Під час розгляду справи суд виходить з аналізу прецедентної практики Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ), яка свідчить про важливість дотримання державою принципу «правомірних або законних очікувань» та захист прав людини через призму цього принципу, так у рішенні ЄСПЛ «Федоренко проти України» суд нагадав, що відповідно до його прецедентної практики поняття «майно» може поширюватися на «наявне майно» або активи, включаючи претензії, щодо яких заявник може обґрунтовано стверджувати, що він принаймні має «законні сподівання» ефективно скористатися правом власності.

Аналізуючи практику розгляду судом справ щодо порушення права володіння майном, можна зробити висновок, що поняття «майно», як і «власність», має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) як матеріальних, так і нематеріальних. Зокрема, у контексті ст. 1 Першого протоколу Конвенції Судом розглядалися справи щодо порушення права власності, де об`єктами було усе «власне» майно особи, що може входити до складу спадщини, і яке можна заповісти («Маркс проти Бельгії» (the Marckx case), рішення від 27.04.1979 року, п. 64), тобто наявне майно («existing possessions»).

В даному випадку предметом спору є захист права позивачки на наявне майно, що увійшло до складу спадщини, яке спадкоємець має законне сподівання отримати у спадок за заповітом.

Отже, суд дійшов висновку, що отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом та за законом, на майно після смерті матері ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка не має можливості, оскільки оригінал правовстановлюючих документів було втрачено спадкодавицею.

Таким чином, враховуючи наведені вище норми права, оцінюючи надані докази, встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимогами підлягають задоволенню.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений відповідно до ч. 5ст. 268 ЦПК України, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, тобто датою ухвалення судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 09.09.2026 року, є дата складення повного судового рішення 22.10.2026 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328, 331, 392, 1216, 1217, 1218, 1223, 1269 ЦК України, ст.ст.11, 12, 13, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, площею 71,2 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 та право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4425110100:16:002:0231, площею 0,0596 га, що розташована по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 22.10.2026 року.

Суддя С. А. Форощук