Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №186/1542/25 — Шахтарський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 186/1542/25

Номер провадження № 2/0186/125/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Шахтарське

Дніпропетровської області

Шахтарський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Демиденко С.М.,

секретар судового засідання – Фадєєва Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

УСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Шахтарського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10 травня 2014 року вони з Відповідачкою уклали шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Першотравенського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №58.

Під, час перебування у шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 27 вересня 2018 року Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

На сьогоднішній день ним подана заява про розірвання шлюбу, судовий процес триває.

За час перебування у шлюбі 28 березня 2025 року подружжям було куплено автомобіль ВМW730і, 2006р.в., реєстраційний номер НОМЕР_3 , VINWВАНL21060DF60537, об`єм двигуна - 2 996см.куб.,колір - чорний, тип КТ - легковий автомобіль, седан.

Роздруківкою з офіційного застосунку «АвтоНомера» підтверджуються всі реєстраційні дані автомобіля ВМW730і, 2006р.в., реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Автомобіль, який був спільною сумісною власністю подружжя на сьогоднішній день Відповідачкою відчужений. Оскільки ціна, яка зазначається в документах ТСЦ, зазвичай значно відрізняється від ринкових цін, Позивачем було прийнято рішення звернутися до судового експерта для вирішення питання про оцінку колісного транспортного засобу.

Висновком експертного автотоварознавчого дослідження про оцінку колісного транспортного засобу № 01/04/2026 від 04 квітня 2026 року підтверджується, що середня ринкова вартість ідентичного колісного транспортного засобу - автомобіля «ВМW» моделі «730і», номер кузова VIN НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2006 року випуску, об`єм двигуна - 2 996 см. куб., станом на 21 липня 2025 року складає 338 680 (триста тридцять вісім тисяч шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Таким чином, 1/2 частини вартості спільного майна подружжя складає 169 340 (сто шістдесят дев`ять тисяч триста сорок) гривень.

Позивач бажає поділити автомобіль шляхом стягнення з неї компенсацію замість своєї частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль, яка дорівнює: 338 680 гривень (вартість автомобіля) / 2 = 169 340 гривень (половина вартості майна).

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) на його користь компенсацію 1/2 частини вартості спільного майна подружжя в розмірі 169 340 (ста шістдесяти дев`яти тисяч трьохсот сорока) гривень.

Відповідач у справі ОСОБА_2 , позовні вимоги не визнала, в обґрунтування заперечень надала заяву в якій зазначила, що автомобіль ВМW730і був відчужений в період шлюбу а кошти отримані від його продажу витрачені спільно з Позивачем. Також просить врахувати, що у відповідача залишилося спільне рухоме майно та житлова квартира в якій вони спільно прожили 12 років.

Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача

У судове засідання Позивач не з`явився надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

У судове засіданні Відповідач не з`явився надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

10 травня 2014 року Позивач з Відповідачкою уклали шлюб, про що свідчить Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Першотравенського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №58.

Під, час перебування у шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 27 вересня 2018 року Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Сторони визнають, що за час перебування у шлюбі 12.10.2023 року подружжям було куплено автомобіль ВМW730і, 2006р.в., реєстраційний номер НОМЕР_3 , VINWВАНL21060DF60537, об`єм двигуна - 2 996см.куб.,колір - чорний, тип КТ - легковий автомобіль, седан. Вартість ТЗ 230000 грн (відповідь з ЄДРТЗ).

Відповіддю з ЄДРТЗ та роздруківкою з офіційного застосунку «АвтоНомера» підтверджуються, що 28 березня 2025 року автомобіль ВМW730і, 2006р.в., реєстраційний номер НОМЕР_3 був зареєстрований на нового власника за договором купівлі-продажу. Вартість ТЗ 70000 грн.

Висновком експертного автотоварознавчого дослідження про оцінку колісного транспортного засобу № 01/04/2026 від 04 квітня 2026 року підтверджується, що середня ринкова вартість ідентичного колісного транспортного засобу - автомобіля «ВМW» моделі «730і», номер кузова VIN НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2006 року випуску, об`єм двигуна - 2 996 см. куб., станом на 21 липня 2025 року складає 338 680 (триста тридцять вісім тисяч шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом(постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі №642/8107/14-цпровадження № 14-108звц21).

Найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії,згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц ). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Відомості про наявність у сторін інших спорів щодо поділу набутого у шлюбі спільного сумісного майна відсутні. Тому суд вважає можливим ефективний захист прав Позивача у межах цієї справи.

За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п`ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (ч.1 ст. 71 СК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина перша та друга статті 60 СК України).

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 278/2482/21 провадження № 61-12736св22, від 16 січня 2023 року у справі № 754/3132/16-ц провадження № 61-5956св22).

Із матеріалів справи вбачається, що за час перебування у шлюбі, сторони набули у власність автомобіль марки «ВМW730і, 2006р.в., реєстраційний номер НОМЕР_3 , VINWВАНL21060DF60537, об`єм двигуна - 2 996см.куб., колір - чорний, тип КТ - легковий автомобіль, який було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 , у ТСЦ № 1249 12.10.2023, на підставі договору купівлі-продажу укладеного в ТСЦ Вартість ТЗ: 230000 грн.

Враховуючи те, що спірний автомобіль, який був зареєстрований на ім`я Відповідача, набутий на підставі договору купівлі-продажу за час шлюбу між сторонами, а Відповідач не надав належних доказів на підтвердження того, що спірний автомобіль набутий за кошти, які належали йому особисто, то даний автомобіль є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Презумпція спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно (автомобіль) не спростована.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України (стаття 68 СК України).

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу),співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п`ята статті 71 СК України).

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України).

Приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні (Відповідні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21), постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі №345/2224/20 (провадження № 61-5915св22).

Інакше кажучи, вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов`язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду. Такий висновок сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15-ц. Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) виснувала, що частини четверта та п`ята статті 71 СК України не передбачають обов`язкову згоду відповідача на присудження позивачеві грошової компенсації замість частки останнього у праві спільної сумісної власності на майно, а також не передбачають обов`язкове внесення відповідачем на депозитний рахунок суду грошової компенсації у спорах, у яких про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності й отримання компенсації на свою користь просить позивач.

Отже, у випадку, коли один із співвласників погодився отримати грошову компенсацію замість своєї частки в спільному майні, а інша сторона не погодилася її добровільно виплачувати з будь-якої причини,зацікавлений в одержанні замість своєї частки у майні грошової компенсації співвласник звертається до суду із позовом на підставі статті 364 ЦК України.

Позивач просить суд провести поділ спільного майна подружжя саме на підставі статті 364 ЦК України, тобто шляхом присудження їй грошової компенсації за належну їй частку у спільному майні подружжя.

Таким чином, судом встановлено, що спірне майно набуте сторонами у шлюбі за спільні кошти, є спільною сумісною власністю подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Зазначене майно підлягає поділу з урахуванням положень статті 70 СК України та статті 364 ЦК України.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя,якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частини перша, друга, четверта статті 65 СК України).

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі №127/21002/21 (провадження № 61-5340св23), від 24 травня 2023 року у справі № 278/2482/21 (провадження № 61-12736св22).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21), постанові Верховного Суду України від 24 травня 2023 року справа № 278/2482/21 (провадження № 61-12736св22) зроблено висновок, що у разі, якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого.

Матеріали справи містять докази, які підтверджують відчуження 28.03.2025 ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_4 , автомобіля марки «ВМW730і, 2006р.в., реєстраційний номер НОМЕР_3 , VINWВАНL21060DF60537, вартістю 70000 грн., що підтверджується відповіддю з ЄДРТЗ.

Позивач зазначає, що своєї згоди на продаж спірного автомобіля не надавав і коштів від його реалізації не отримував. Крім того зазначив, що фактичні шлюбні відносини між сторонами були припинені до продажу транспортного засобу, сторони разом не проживають.

Таким чином, факт продажу відповідачем спільного майна не позбавляє позивача права на отримання половини вартості отриманих доходів від продажу, або, у випадку незгоди з ціною продажу, визнання такого договору недійсним.

Із наданих документів до матеріалів справи вбачається, що відповідач не довів, що кошти від продажу транспортного засобу було використано в інтересах сім`ї, а доведення цієї обставини є його процесуальним обов`язком відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України.

Зазначена в договорі купівлі-продажу транспортного засобу від 28.03.2025 ціна спірного автомобіля була визначена за домовленістю між сторонами цього договору. Однак, як уже зазначалося, вартість реалізованого автомобіля не узгоджувалася із позивачем, а тому він має право на отримання грошової компенсації, що становить частку від ринкової вартості цього майна.

Доводи відповідача про те, що він повідомляв позивача про наміри продати спірний автомобіль і він не заперечував проти цього, надавши усну згоду та що кошти від продажу вони витратили разом, а також про наявність іншого спільне майна що підлягає поділу, суд не бере до уваги, так як доказів на їх підтвердження відповідач не надав.

Таким чином, судом встановлено, що сторони придбали спірний автомобіль під час перебування у зареєстрованому шлюбі, однак відповідач розпорядився ним на власний розсуд без згоди позивача та не довів належними доказами використання отриманих від продажу коштів в інтересах сім`ї, тому суд дійшов висновку про те, що позивач має право на грошову компенсацію половини вартості спірного транспортного засобу.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі №127/21002/21 (провадження № 61-5340св23), від 24 травня 2023 року у справі № 278/2482/21 (провадження № 61-12736св22), від 16 січня 2023 року у справі № 754/3132/16-ц (провадження № 61-5956св22).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21) зазначено, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції іншому з подружжя (співвласнику) у зв`язку з припиненням його права на спільне майно. При цьому вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям, визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним з подружжя проти волі іншого. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).

Таким чином, з метою захисту порушеного права власності одного з подружжя при відчуженні іншим з подружжя спільного майна без отримання відповідної згоди, визначаючи розмір грошової компенсації частини вартості спірного майна, стягненню у вигляді компенсації підлягає дійсна (ринкова) вартість відчуженого майна або ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 зазначається, що у разі відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, слід визначити ринкову вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним із подружжя проти волі іншого (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, провадження № 61-9018сво18), від 04 жовтня 2023 року у справі №345/2224/20 (провадження № 61-5915св22).

В договорі купівлі-продажу спірного автомобіля його ціна визначається за згодою сторін, яка може не відповідати його дійсній вартості, а також на момент поділу майна вартість автомобіля може змінитися, а тому суд не може взяти його до уваги, так як під час вирішення спору суд зобов`язаний врахувати дійсну його вартість.

Звертаючись до суду з позовом, позивач на обґрунтування вартості спірного автомобіля надала висновок експерта-товарознавця № 01/04/2026 від 04 квітня 2026 року, відповідно до якого ймовірна ринкова вартість автомобіля середня ринкова вартість ідентичного колісного транспортного засобу - автомобіля «ВМW» моделі «730і», номер кузова VIN НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2006 року випуску, об`єм двигуна - 2 996 см. куб., станом на 21 липня 2025 року складає 338 680 (триста тридцять вісім тисяч шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Висновок експерта-товарознавця від 04 квітня 2026 року про оцінку майна, складений і підписаний оцінювачем, який безпосередньо проводив оцінку з урахуванням вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», і скріплений печаткою та підписом суб`єкта оціночної діяльності.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон № 2658-III).

Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону № 2658-III процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону № 2658-III).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач вжив всіх можливих заходів для доведення дійсної вартості спірного автомобіля, тоді як інша сторона не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вартості транспортного засобу на час вирішення спору і не спростувала визначений у висновку оцінювача розмір ринкової вартості спірного майна.

З урахуванням наведеного, а також того, що позивач виконав свій процесуальний обов`язок доказування - надав суду докази, що підтверджують середньостатистичну ринкову вартість подібного за своїми технічними характеристиками автомобіля, а відповідач жодного доказу на підтвердження вартості відчуженого ним транспортного засобу на час вирішення спору не надав, не заявив клопотання про призначення відповідної судової товарознавчої експертизи для визначення такої вартості, суд вважає, що саме ринкова вартість автомобіля, вказана у висновок експерта-товарознавця, підлягає врахуванню під час визначення належного розміру компенсації за належну їй частку у спільному майні подружжя.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі №402/849/18 (провадження № 61-8383св19), від 24 травня 2023 року у справі № 278/2482/21 (провадження № 61-12736св22).

Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути грошову компенсацію вартості частини автомобіля «ВМW» моделі «730і», номер кузова VIN НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 в межах заявлених позовних вимог у розмірі 169 340 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1693,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 76-82, 89, 109, 141, 206, 258, 263, 264 ЦПК України,- суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частини автомобіля марки «ВМW» моделі «730і», номер кузова VIN НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , у розмірі 169 340 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1693,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 ,РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя С.М. Демиденко