Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №191/2915/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Суд: Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №191/2915/25

Суддя: Оладенко О. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 191/2915/25

№ 2/183/8168/26

20 жовтня 2026 року м.Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання – Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом у якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач, позичальник) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (надалі за текстом - первісний кредитор) укладено кредитний договір №126212086 від 01.12.2023 у формі електронного документа з використанням електронного підпису за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти 8400 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі. У зв`язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань, у останнього утворилась заборгованість у розмірі 38752,56 грн., яка складається з наступного: 8400 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 30352 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

У подальшому, через укладання договору факторингу, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" перейшло право вимоги до відповідача. Оскільки відповідач відмовляється у добровільному порядку здійснювати погашення заборгованості як на користь первісного кредитора, так і на користь нового кредитора, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Заочним рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.04.2026 позов задоволено повністю та стягнуто на користь позивача заборгованість за кредитним договором у вищезазначеному розмірі.

Ухвалою суду від 12.08.2026 заочне рішення скасовано та призначено справу до судового розгляду.

25 вересня 2026 року від представника відповідача - адвоката Зачепіло З.Я. до суду надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі. Обґрунтовуючи свою позицію, зазначив, що за змістом Заявки на отримання кредиту, Довідки щодо дій позичальника в ІТС, Паспорта споживчого кредиту та розрахунку заборгованості, узгоджений сторонами строк кредитування за договором № 126212086 від 01.12.2023 становив 3 дні (з 01.12.2023 по 04.12.2023), а розмір процентів за цей період за дисконтною ставкою 2,24 % на день складав 564,48 грн. Натомість умови п. 7.3 Кредитного договору та Паспорта кредиту містять суперечливі й двозначні положення щодо кінцевої дати повернення кредиту та загального строку його дії. Вказав, що всі нечіткі та двозначні положення договору мають тлумачитися на користь споживача, а отже, заборгованість за процентами у межах узгодженого строку не може перевищувати 564,48 грн. Крім того, відповідач наголошував, що нарахування процентів за підвищеною ставкою (2,98 % на день) за період з 05.12.2023 є нарахуванням відповідальності за порушення грошового зобов`язання (неустойки), що є протиправним у період дії в Україні воєнного стану. Вважає, що позивач не довів факт перерахування кредитних коштів безпосередньо ОСОБА_1 . Окрім цього, відповідач вказував на недоведеність переходу права вимоги. У разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості, розмір стягнення не може перевищувати 8 964,48 грн (з яких 8 400,00 грн - тіло кредиту та 564,48 грн - проценти за узгоджений 3-денний строк кредитування).

01 жовтня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначав, що факт надання кредиту в сумі 8 400,00 грн підтверджується платіжною інструкцією від 01.12.2023 з підписом та печаткою первісного кредитора, за вказаними позичальником реквізитами, тоді як відповідач не надав доказів ненаходження коштів чи належності картки іншій особі. Законність відступлення права вимоги за договорами факторингу підтверджується підписаними реєстрами та актами приймання-передачі, при цьому момент переходу права вимоги пов`язаний саме з підписанням реєстрів, а не з виконанням розрахунків між фактором та клієнтом. Також позивач вказував, що нарахування процентів за ставкою 2,24 % у дисконтний період та 2,98 % після його закінчення є платою за користування кредитом, а не неустойкою, у зв`язку з чим підстави для звільнення від їх сплати в період воєнного стану відсутні.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву у якій просить розглядати справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом установлено, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №126212086 від 01.12.2023, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти 8400 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.

Відповідно до п. 2.2 договору, сума кредитного ліміту, вказана в п. 2.1 договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.

Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 8400 грн 01.12.2023 (що є датою надання кредиту) (п. 2.3 договору).

Другий та решта траншів з договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених договором (п. 2.3 договору).

Кінцева дата повернення кредиту – 31.12.2028 (п. 7.3 договору).

Відповідно до п. 3.1, 8.3 та 8.3.1 Договору сторонами було узгоджено Дисконтний період кредитування тривалістю 3 дні (з 01.12.2023 по 04.12.2023 включно), протягом якого проценти нараховуються за Дисконтною процентною ставкою 2,24 % від суми кредиту за кожний день користування, що становить 188,16 грн за один день та 564,48 грн за весь Дисконтний період. Згідно з п. 8.4 Договору після закінчення Дисконтного періоду проценти нараховуються за ставкою 2,98 % в день від суми залишку кредиту (1087,70 % річних), що становить 250,32 грн на день. При цьому п. 8.8 Договору прямо визначає, що для суми кредиту 8 400,00 грн за перші 3 дні Дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість кредиту складає 8 964,48 грн та включає загальні витрати у вигляді процентів у розмірі 564,48 грн та суму кредиту.

Досліджуючи надані докази щодо отримання кредитних коштів відповідачем, суд виходить з матеріалів, наданих АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на виконання ухвали суду від 27.11.2025. Згідно з листом банку від 08.12.2025 № Е/1678-В, на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 . Відповідно до виписки про рух грошових коштів по даній картці за період з 01.12.2023 по 06.12.2023, 01 грудня 2023 року о 08:30:19 на картковий рахунок відповідача надійшло зарахування коштів у сумі 8 400,00 грн. Того ж дня відповідачем було здійснено операції з переказу та зняття вказаних коштів, зокрема о 08:30:56 переказано 8 000,00 грн. Усі зазначені розрахункові операції підтверджують факт належного виконання кредитодавцем обов`язку з надання кредиту та фактичне отримання кредитних коштів ОСОБА_1 .

Суд вважає, що позивач набув права вимоги за кредитним договором №126212086 від 01.12.2023 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на підставі договору факторингу, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2020 року у справі № 570/2984/13-ц.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 дійшла висновку про те, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором).

Так, 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу № 28/1118-01 відповідно до якого, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених цим договором.

Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять інші права та обов`язки клієнт за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більше ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним додатком, та не змінює попередній (п. 2.2).

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги (п. 4.1).

Відповідно пункту 1.3 договору, правом вимоги є всі права клієнта за кредитним договором, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно з п. 8.1 цього договору, договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками (за наявності її у сторони).

Строк дії вказаного договору згідно п. 8.2 було встановлено до 28 листопада 2019 року.

У подальшому додатковими угодами вносились зміни до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до яких, зокрема, строк його дії було неодноразово продовжено.

31 липня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 31/0724-01 відповідно до якого, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених цим договором.

29 травня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до якого ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором.

Умовами укладених договорів факторингу між товариствами передбачено право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі, відступати право вимоги на користь третіх осіб.

Вказані договори факторингу підтверджують перехід прав вимоги до відповідача.

Суд наголошує, що, за змістом частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З урахуванням наведеного, суд відхиляє доводи представника відповідача про недоведеність факту набуття позивачем права вимоги.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №126212086 від 01.12.2023 та реєстру боржників до договору факторингу відповідач має перед позивачем заборгованість у розмірі 38752,56 грн., яка складається з наступного: 8400 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 30352 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Вирішуючи спір, суд враховує наступні положення законодавства, що регулює спірні правовідносини.

До правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню такі норми права.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитного договору, його форму, суд дійшов висновку, що кредитний договір №126212086 від 01.12.2023 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в електронній формі відповідає вимогам ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію». Доказів зворотного відповідач суду не надав, як і не спростував факт укладання договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Суд вважає доведеним факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів відповідачем, а також набуття позивачем права вимоги за кредитним договором.

Разом з тим, суд не погоджується зі складеним позивачем розрахунком з огляду на таке.

На підставі пункту 3.1 договору кредит надається строком на 3 дні від дати отримання кредиту позичальником (далі - дисконтний період).

Сторони погодили, що встановлений в пункті 3.1 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена (п. 3.2 договору).

Відповідно до пунктів 8.3.1, 8.3.2, 8.3 та 8.4 договору протягом дисконтного періоду кредитування зобов`язання позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування кредитом визначають наступним чином:

- за період від дати видачі кредиту до 04.12.2023 року (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 817,60 % річних, що на день укладення договору становить 2,24 % від суми кредиту за кожний день користування ним;

- у разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2 договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 04.12.2023 року проценти нараховуються за ставкою 818,51 % річних, що на день укладення договору становить 2,24 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 % річних, що на день укладення договору становить 2,98 % в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника, за кожний день користування ним.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в п. 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

Натомість, у матеріалах справи відсутні докази продовження строку договору (дисконтного періоду) після закінчення дисконтного періоду 04 грудня 2023 року, здійснення позичальником ОСОБА_1 сплати нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця встановлено функцію продовження строку дисконтного періоду.

Крім того, ТОВ «ФК «ЕЙС», звертаючись до суду з позовом, не посилалося на нарахування процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України.

З огляду на наведене відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» процентів за користування кредитом з 05 грудня 2023 року по 31 липня 2024 року, тобто поза межами строку кредитування.

Відповідно до розрахунку ТОВ «ФК «ЕЙС» за договором між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 від 01 грудня 2023 року № 126212086 нараховано проценти у розмірі 30 352 грн 00 коп.

Отже, доведеним є зобов`язання ОСОБА_1 з повернення ТОВ «ФК «ЕЙС» кредиту в сумі 8 400 грн 00 коп. та процентів за користування кредитом з 01 грудня 2023 року по 04 грудня 2023 року в сумі 564 грн 48 коп.

З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 126212086 від 01 грудня 2023 року в межах узгодженого сторонами строку кредитування, а саме: заборгованості за тілом кредиту в сумі 8 400,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 564,48 грн, відмовивши в задоволенні решти позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судового збору, суд керується вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості в загальному розмірі 38 752,56 грн. Судом задоволено позовні вимоги на суму 8 964,48 грн, що становить 23,13 % від загальної ціни позову (8 964,48 грн / 38 752,56 грн * 100 %).

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, з яких відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 560,30 грн (2 422,40 грн * 23,13 %).

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано належні та допустимі докази на суму 7 000,00 грн.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1 619,10 грн (7 000,00 грн * 23,13 %).

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором №126212086 від 01.12.2023 у сумі 8 964,48 грн, з яких: 8 400,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 564,48 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" витрати по сплаті судового збору в сумі 560,30 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1 619,10 грн, а всього – 2 179,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення скороченого (вступної та резолютивної частини) рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасники справи:

позивач - ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" , код ЄДРПОУ 42986956, адреса: Україна, 02090, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005 ;

відповідач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено і підписано 20 жовтня 2026 року .

Суддя Оладенко О.С.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua