Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №210/2124/26 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД

МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/2124/26

Провадження № 2-о/210/61/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 жовтня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:

головуючого-судді: Вікторович Н.Ю.,

за участі секретаря судового засідання: Біди А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, за правилами окремого провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, без участі сторін, та без фіксування судового засідання звукозаписувальним пристроєм, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

20 березня 2026 року адвокат Антонов Є.М. звернувся до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу з заявою в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, та просив суд встановити юридичний факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , понад п`ять років, у період з листопада 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог представник заявниці зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у тривалих особистих відносинах, які з листопада 2018 року трансформувалися у стійкі сімейні відносини, притаманні подружжю. У період з листопада 2018 року по 18 квітня 2021 року сторони спільно проживали за адресою: АДРЕСА_2 , у житловому будинку, який належить матері заявниці. У подальшому, з метою покращення умов проживання, працевлаштування та побудови спільного майбутнього, сторони прийняли рішення змінити місце проживання та переїхати до м. Кривого Рогу. Починаючи з 18 квітня 2021 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, спільне проживання сторін має безперервний характер з листопада 2018 року і до дня смерті ОСОБА_4 , із послідовною зміною місця проживання, що зумовлена виключно об`єктивними життєвими обставинами та не впливає на характер їхніх відносин як сімейних. Після початку повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України ОСОБА_4 був призваний за мобілізацією та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця-помічника гранатометника механізованого підрозділу. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Шахтарське Волноваського району Донецької області. Інтерес ОСОБА_1 у встановленні зазначеного юридичного факту обумовлений необхідністю реалізації її прав як члена сім`ї загиблого військовослужбовця. Зокрема, йдеться про право на отримання належних виплат та соціальних гарантій, передбачених законодавством для членів сімей загиблих військовослужбовців, а також про врегулювання пов`язаних із цим майнових та інших правовідносин. При цьому, без встановлення судом факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу заявниця позбавлена можливості реалізувати зазначені права, оскільки чинне законодавство вимагає документального підтвердження статусу члена сім`ї військовослужбовця, яке в даному випадку може бути отримане виключно на підставі відповідного судового рішення. У зв`язку з чим, представник звернувся до суду з вказаною заявою в інтересах заявниці.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 20 березня 2026 року, вказана справа надійшла до провадження судді Вікторович Н.Ю. (а.с.32).

Ухвалою суду від 28 квітня 2026 року відкрито провадження у вказаній справі (а.с.38).

Ухвалою суду від 24 червня 2026 року судом було задоволено клопотання представника заявника та витребувано від Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інформацію щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 , щодо перебування або не перебування ОСОБА_4 , у зареєстрованому шлюбі в період з 01 листопада 2018 року по 06 листопада 2024 року (а.с.68).

Присутні у судових засіданнях заявниця ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та посилаючись на обґрунтування наведені у заяві просили суд позов задовольнити.

Присутня у судовому засіданні 03 червня 2026 року заінтересована особа ОСОБА_2 просила суд задовольнити заяву ОСОБА_1 та підтвердила обставини спільного проживання заявниці разом з її сином.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судовому засіданні присутній не був, поза межами судового засідання 04 червня 2026 року на адресу суду надійшла заява від ОСОБА_3 , в якій останній зазначив, що він є сином загиблого ОСОБА_4 , йому відомо про обставини викладені в заяві ОСОБА_1 та він підтвердив, що викладені в заяві обставини відповідають дійсності. Просив суд розглянути справу за його відсутності, щодо задоволення заяви не заперечує (а.с.61-62).

Представник заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 в судовому засіданні присутній не був, про дань та час розгляду справи повідомлялись належним чином, шляхом направлення судових повісток, як учаснику процесу який зареєстрований в Електронному суді. Будь-яких заяв на адресу суду від заінтересованої особи не надходило.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд заслухавши пояснення учасників по справі, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, давши оцінку наданим суду доказам, дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що солдат ОСОБА_4 , НОМЕР_3 , за мобілізацією з 28 вересня 2024 року зарахований на котлове забезпечення військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №279 від 27.09.2024 (а.с.16).

Відповідно до Лікарського свідоцтва про смерть №010-609 від 01.04.2025р., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в Донецькій області, Волноваський район, село Шахтарське. Відповідно до довідки про причини сперті №010-609, причина смерті ОСОБА_4 вибухова травма внаслідок бойових дій (а.с.17).

Відповідно до корінця сповіщення сім`ї (близьких родичів) померлого (загиблого) №746 від 06.12.2025р. за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 , повідомлено ОСОБА_2 , про те, що її син солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стрілець-помічник гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , поблизу АДРЕСА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання, мужньо виконавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність (а.с.20).

Відповідно Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 09.12.2025р., ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 09 грудня 2025 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України складено відповідний актовий запис №245. Вказані відомості також підтверджуються витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання №00053233791 від 09.12.2025р. (а.с.19, 21).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17.

Відповідно до ч.2 ст.3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Статтею 16 цього Закону унормовано правила виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Умови та порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців врегульовані наказом Міністерства оборони України №45 від 25 січня 2023 року.

Відповідно до пункту 1.4. Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, який затверджено наказом Міністерства оборони України №45 від 25 січня 2023 року, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання одноразової грошової допомоги визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

Так, відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , у випадках, зазначених у пункті 4 статті 16-1 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999р. за №5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно вимог ч.4 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Звертаючись до суду з вказаною заявою представник зазначив, що у період з листопада 2018 року по 18 квітня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільно проживали за адресою: АДРЕСА_2 , а з 18 квітня 2021 року, проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, відповідно до долученого до матеріалів справи Договору оренди квартири від 18.04.2021 року вказаний договір укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , предметом - об`єктом вказаного договору оренди, відповідно до п.1.1 є квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.24).

Відповідно до картка соціально-демографічних даних ОСОБА_4 , у якій ОСОБА_4 в п.14 «Ваш сімейний стан» зазначив - цивільний шлюб, п.15 «Інформація щодо близьких осіб» в графі «Дружина» зазначив - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.22).

Окрім долученої до матеріалів справи Картка соціально-демографічних даних ОСОБА_4 , факт спільного проживання заявниці ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_4 , з 2018 року підтверджено також допитаними в судовому засіданні свідками.

Так, допитана у судовому засіданні 15 жовтня 2026 року свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що заявниця по справі є її матір`ю, ОСОБА_4 був її вітчимом. Вона його сприймала як вітчима, з 2021 року коли з`їхались їй стало відомо про його сімейні відносини з її матір`ю, вони почали проживати як одна сім`я. Знайомі вони були з 2018 року, де вони проживали з 2018 року по 2021 рік їй не відомо. Вона сприймали їх відносини, як відносини між чоловіком та дружиною. ОСОБА_4 приймав участь у її житті, дарував їй подарунки як доньці, разом святкували сімейні свята, разом проводили спільний відпочинок. Вона підтримували зв`язок з ОСОБА_4 після того як його мобілізували, допомагала з його пошуками коли він зник, їй було дуже шкода коли вона дізналась, що ОСОБА_4 помер.

Допитана у судовому засіданні 15 жовтня 2026 року свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона є рідною сестрою заявниці по справі. Її сестра почала проживати з ОСОБА_4 ще у 2018 році, спочатку вони проживали по АДРЕСА_2 . В 2021 році ОСОБА_4 переїхав разом з ОСОБА_1 до м. Кривий Ріг, проживали по АДРЕСА_3 . Вона бачила їх спільний побут, була присутньою на сімейних святах, відносини між ними були хороші, як між чоловіком та дружиною. Вона завжди сприймала їх як родину, вони мали спільні плани на майбутнє.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.

Наведене вище узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі №490/10757/16-ц, від 25 вересня 2024 року у справі №461/8250/20.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16.

Згідно ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.ст.79, 80 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Суд вважає, що позивачем надано належні, допустимі та достатні докази, які у своїй сукупності та взаємозв`язку підтверджують факт її проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Вказаний факт підтверджується карткою соціально-демографічних даних ОСОБА_4 , показами свідків та позицією заінтересованих осіб по справі які є матір`ю та рідним сином померлого, які засвідчили позиціонування ОСОБА_4 та ОСОБА_1 як сімейної пари.

У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, до вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (остаточне - 17.06.2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

Суд зазначає, що факт про встановлення якого просить позивач, має юридичне значення, а метою встановлення факту, що має юридичне значення - встановлення факту проживання однією сім`єю як дружина та чоловік, є право заявниці на отримання виплат та соціальних гарантій, передбачених законодавством для членів сімей загиблого військовослужбовця, суд вважає, що факт проживання однією сім`єю як дружина та чоловік з листопада 2018 року по день смерті ОСОБА_4 , тобто по ІНФОРМАЦІЯ_3 , доведений.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, 293, 315 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.

Встановити юридичний факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , понад п`ять років, у період з листопада 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної.

Суддя: Н. Ю. Вікторович