Постанова від 23 січня 2012 р. у справі №2а-618/10/0970 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2012 р. Справа № 2a-618/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Грицюка П.П.

при секретарі Кузишин Р.М.

за участю:

прокурора Савчук Л.Є.,

представника позивача Кудли О.Й.,

представника відповідача Бойка Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Долинської об`єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області

до відповідачів: ТзОВ "МСУ-Карпати" та ТзОВ "Захід-Навігатор"

про стягнення коштів отриманих за нікчемною угодою в сумі 2 189 024,52 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Долинський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Долинської об`єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області звернувся в суд з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-Карпати" та товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Навігатор" про стягнення коштів отриманих за нікчемною угодою в сумі 2 189 024,52 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладений між відповідачами договір, не спрямований на реальне настання правових наслідків, суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемним, що тягне застосування санкцій, передбачених ст. 228 ЦК України. Такий висновок обґрунтовується обставинами викладеними в акті про результати планової виїзної перевірки ТзОВ "МСУ-Карпати" від 14.01.2010 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.09.2008 року по 30.09.2009 року.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів викладених в позовній заяві. Суду пояснив, що правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, передбачені статтею 228 ЦК України. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Суду пояснив, що стаття 228 ЦК України доповнена частиною 3 в грудні 2010 року та набрала законної сили з 01.01.2011 року, а на момент укладення та виконання правочинів, як і на час проведення перевірки податковим органом, вказаної норми не існувало. В такому випадку застосування статті 228 ЦК України є недоцільним.

Суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законодавства в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін і прокурора, дослідивши докази, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні досліджено, що 14.01.2010 року працівниками Долинської об`єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області проведено планову виїзну перевірку ТзОВ "МСУ-Карпати" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.09.2008 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт від 14.01.2010 року за №19/231/36092398 (а.с. 17-38).

Встановлено, що 10.10.2008 року між ТзОВ "МСУ-Карпати" та ТзОВ "Захід-Навігатор" був укладений договір купівлі-продажу. За умовами даного договору продавець зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити комплект моста САРМ, елементи мосту МІК-П, згідно видаткової накладної на загальну суму 2 189 024,52 грн., в тому числі ПДВ 364837,42 грн.

За результатами здійснених господарських операцій ТзОВ "Захід-Навігатор" видано відповідні податкові та видатковінакладні, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 7-11).

В ході проведення згаданої перевірки ТзОВ "МСУ-Карпати" встановлено порушення, а саме: 1)п.5.1. пп. 5.2.1 п.5.2. пп. 5.3.3. та пп. 5.3.9. п 5.3 ст.5 та пп. 11.2.1. п. 11.2. ст.11 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) в результаті чого, платником занижено податок на прибуток всього в сумі 544554 грн. в т.ч. за IV квартал 2008 р. –544554 грн.; 2)пп. 7.2.1. пп. 7.2.3. пп. 7.2.6. п. 7.2. пп. 7.4.1 пп. 7.4.5. п. 7.4. пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 р. з послідуючими змінами та доповненнями, в результаті чого завищено значення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації з ПДВ) на суму 139882 грн. та заниження до сплати в бюджет податку на додану вартість на загальну суму 387903 грн.; 3) ч. 1 ст. 203, 215, п.1 ст.216, ст..228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснення ТзОВ "МСУ-Карпати", які мають ознаки нікчемності та є нікчемними –в силу закону.

Враховуючи дані порушення, працівниками Долинської оДПІ зроблено висновок, що оскільки не можливо встановити реальність господарських операцій (не підтверджується час здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів) договір купівлі-продажу від 10.10.2008 року укладений між ТзОВ "МСУ-Карпати" та ТзОВ "Захід-Навігатор" є таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків. А отже, зазначений договір відповідно до п.п.1,2 статті 215 ЦК України, п.п. 1,5 статті 203 ЦК України є нікчемним, і в силу статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Вказаний висновок Долинської оДПІ й слугував підставою звернення Долинського міжрайонного прокурора з даним позовом, заявленим в інтересах Долинської оДПІ на підставі положень статті 228 ЦК України.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов`язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Дослідивши подані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд встановив наступне.

Частиною 3 статті 228 ЦК України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічні санкції встановлені й статтею 208 Господарського кодексу України, відповідно до якої, якщо господарське зобов`язання визнано недійним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін – у разі виконання зобов`язання обома сторонами – в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язаннями, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Однак, слід зазначити, що на відміну від положень статті 208 ГК України, у відповідності до змісту частини 3 статті 228 ЦК України, обов`язковою умовою застосування наслідків укладення правочину вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є визнання його недійсним судом.

Згідно з вимогами вищенаведених норм Цивільного та Господарського кодексів України передбачені ними санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 Господарського кодексу України.

Слід також, зазначити, що стаття 228 ЦК України доповнена частиною 3 в грудні 2010 року та набрала законної сили з 01.01.2011 року. Тобто, на момент укладення та виконання правочинів відповідачем з контрагентами, як і на час проведення перевірки податковим органом, вказаної норми не існувало.

Встановлені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, –протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб`єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З вищенаведеного вбачається, що умовою для застосування санкцій встановлених статтею 228 ЦК України та статтею 208 Господарського кодексу України є визнання договору недійсним, як такого, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із системного аналізу норм цивільного і господарського кодексів вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них. Такий умисел виникає при укладенні договору або в момент виконання такого договору, а не в момент здійснення розрахунку.

Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області встановлено, що будучи службовою особою ОСОБА_1 шляхом службового підроблення, з метою покращення фінансового стану підприємства, маючи намір занизити податкові зобов`язання підприємства з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств, умисно ухилився від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у великих розмірах

Таким чином, прокурором та представником позивача доведено наявність протиправного умислу та мети при укладенні угод між ТзОВ "МСУ-Карпати" та ТзОВ "Захід-Навігатор", оскільки мета є суб`єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи. Дані обставини підтверджуються постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03.10.2011 року по справі № 1-24/2011 року (а.с.172-180).

Крім цього, слід зазначити, що у відповідності до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Підсумовуючи викладене, суд констатує, що за умови доведеності позивачем недійсності укладеного договору купівлі-продажу, моментом виникнення мети, яка завідомо суперечить інтересам держави, в контексті статті 208 Господарського кодексу України, є укладення договору. Саме з цього часу слід обчислювати строк застосування адміністративно-господарських санкцій.

Оскільки Долинський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Долинської об`єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області, звернувся в суд з позовом 23.02.2010 року, а договір купівлі-продажу укладений між ТзОВ "МСУ-Карпати" та ТзОВ "Захід-Навігатор" від 10.10.2008 року то строк для застосування адміністративно-господарських санкцій встановлений статтею 250 Господарського кодексу України, позивачем пропущено.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що вищезазначений договір укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 ЦК України його слід вважати нікчемним. Визнання такої угоди недійсною не вимагається. Враховуючи вищенаведені висновки суду щодо характеру санкцій, укладення таких угод тягне за собою наслідки у вигляді застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України.

В матеріалах справи наявні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, відповідач діяв з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що договір, який позивач вважає нікчемним та у зв`язку з укладенням якого просить застосувати до відповідача адміністративно-господарські санкції, укладено товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-Карпати" 10.10.2008 року.

Таким чином, граничний строк відповідно до статті 250 Господарського кодексу України дозволяє ставити питання про застосування адміністративно-господарських санкцій, сплинув через один рік з дня укладення договору, тобто, 10.10.2009 року.

Враховуючи ту обставину, що Долинський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Долинської об`єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів, отриманих за нікчемним правочином – договором від 10.10.2008 лише 23.02.2010, суд вважає, що за будь – яких обставин строки, передбачені статтею 250 Господарського кодексу України, сплинули.

З огляду на викладене, та беручи до уваги достатній і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог та вважає їх такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Грицюк П.П.

Постанова складена в повному обсязі 27.01.2012 року.