Суд: Харківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: що виникають з договорів оренди
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №612/141/25
Суддя: Яцина В. Б.
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 612/141/25 Головуючий суддя І інстанції Масло С. П.
Провадження № 22-ц/818/3357/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: що виникають з договорів оренди
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 13 листопада 2025 року за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіївка Перша», третя особа – Фермерське господарство «Агроудар» про розірвання договору оренди земельної ділянки,-
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах дітей: малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та неповнолітнього ОСОБА_4 звернулася до ТОВ «Софіївка Перша» з позовом, в якому просить розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320686300:02:001:0339, площею 5.1688 га, яка знаходиться в межах Софіївського старостинського округу Лозівського району (колишньої Софіївської сільської ради Близнюківського району) Харківської області, який був укладений 04 січня 2021 року між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОФІЇВКА ПЕРША» (Україна, 64606, Харківська обл., м.Лозова, м-н 5, буд.5, кв.47, код ЄДРОПОУ 44059179).
В обґрунтування позову зазначила, що її діти є власниками згаданої земельної ділянки, розмір частки кожного становить 1/3 (спільна часткова власність).Дана земельна ділянка була успадкована за померлою - ОСОБА_5 . Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 04.12.2024 за номером: 406505092 вбачається наявність зареєстрованого права оренди цієї спірної земельної ділянки згідно до Договору серія, номер : б/н, виданий 04.01.2021 р., видавник: ОСОБА_5 , орендар - ТОВ «СОФІЇВКА ПЕРША» код ЄДРПОУ 44059179, строк дії договору 7 років. Дата закінчення 04.01.2028 р. Орендодавці – її діти: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . За 2021, 2022, 2023 та 2024 роки, свої зобов`язання частині оплати за оренду земельної ділянки Відповідач не виконав.
Таким чином, станом на сьогоднішній день позивач змушена звернутись із зазначеним позовом про розірвання договору через систематичну несплату орендної плати з боку ТОВ «Софіївка Перша».
Заочним рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 13 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було застосовано до відповідача жодного заходу процесуального примусу щодо надання доказу, який має суттєве значення для вирішення спору, що позбавило позивача можливості подати його до суду.
Вказує, що відповідач не виконав ухвалу суду в частині витребування доказів , оригінал витребуваного договору до суду не подав, про причини неподання доказів суд не повідомив.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказаним вимогам оскаржене рішення суду відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд своє рішення мотивував наступним.
ОСОБА_5 уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «СОФІЇВКА ПЕРША» договір оренди земельної ділянки, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна. Однак у матеріалах справи, відсутній сам договір, який законний представник позивачів просить розірвати.
Судом за клопотанням було витребувано з Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіївка Перша» належним чином завірену копію договору оренди земельної ділянки №б/н, кадастровий номер: 6320686300:02:001:0339, площею 5,1688 га, укладений 04.01.2021 між ОСОБА_5 та ТОВ «Софіївка Перша». Однак конверт повернувся до суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за зазначеною адресою.
Зі свого боку позивач подала до суду заяву з проханням проводити розгляд справи за її відсутності, клопотань спрямованих на подальше процесуальне отримання цього доказу не надала.
Суд зазначає, що відсутність договору оренди земельної ділянки, позбавляє суд можливості встановити його істотні умови – розмір орендної плати, періодичність її сплати, права та обов`язки сторін, порядок розірвання договору, умови продовження договору внаслідок зміни орендодавця, а також перевірити доводи позивача щодо порушення умов договору орендарем.
У даному випадку, суд позбавлений можливості встановити істотні умови договору оренди земельної ділянки, в тому числі щодо періодичності сплати орендної плати, оскільки з витягу вбачається розмір орендної плати без зазначення періодичності (місяць, рік, одноразово, щорічно), що є суттєвою обставиною для вирішення питання про розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки суду необхідно встановити систематичність несплати орендної несплати орендної плати.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Орендна плата справляється у грошовій формі.
За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.
Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24і25цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачає, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але повторне порушення вже може свідчити про систематичність.
Отже, відповідно до статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18), а також вони підтримані у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2023 року у справі № 551/543/20 (провадження № 61-572св22), від 20 листопада 2023 року у справі № 499/793/21 (провадження № 61-8740 св 23), від 08 травня 2024 року у справі № 629/2698/23 (провадження № 61-18688св 23).
Належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі, оскільки вказані документи є платіжними і з них можливо встановити періоди нарахування. Таке тлумачення надано в постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 193/805/20, провадження № 61-647св22.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).
Неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати, також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшов висновку про те, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України та частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплату у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
Судом встановлено, що ОСОБА_6 є матір`ю ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження.
Після смерті ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 5.1688 (га) кадастровий номер 6320686300:02:001:0339, яка знаходиться в межах Софіївського старостинського округу Лозівського району (колишньої Софіївської сільської ради Близнюківського району) Харківської області, перейшло у спадщину до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за заповітом.
Разом із тим з матеріалів справи вбачається, що за життя спадкодавиця ОСОБА_5 уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «СОФІЇВКА ПЕРША» договір оренди земельної ділянки, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна.
З Актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права вбачається, що відносно земельної ділянки площею 5,1688 га кадастровий номер 6320686300:02:001:0339 1) 25.02.2021 за № 40789732 зареєстроване інше речове право – право оренди земельної ділянки відповідно до Договору від 04.01.2021 (строк 7 років), дата закінчення дії – 04.01.2028, з правом передачі в піднайм (суборенду); орендодавець – ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , орендар – ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СОФІЇВКА ПЕРША»; земельна ділянка площею 5,1688 га; 2) 26.02.2021 за № 40790138 зареєстроване інше речове право – право суборенди земельної ділянки, суборенда відповідно до Договору від 04.01.2021 (строк 7 років), дата закінчення дії – 04.01.2028, суборендар – ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «АГРОУДАР», орендар – ТОВ «СОФІЇВКА ПЕРША».
На підтвердження відсутності будь-яких виплат від ТОВ «Софія Перша» законним представником позивачів до суду надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 25.11.2024 року.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач належним чином не виконував умови договору оренди земельної ділянки, зокрема, не сплачував орендну плату.
Проте позивачка не надала до суду свій екземпляр спірного оренди, такого договору матеріали прави не містять. За клопотанням позивачки суд витребував відповідну копію договору від відповідача, однак за вказаною позивачем адресою адресат відсутній, тому вважається, що він не був повідомлений про свій процесуальний обов`язок надати докази, які витребував суд.
Тому у суду відсутні підстави для застосування наслідків, які передбачені у ч. 4 ст. 81 ЦПК України, яка передбачає наступне: якщо учасник посилається на невчинення іншою особою певних дій чи відсутність події, а та особа не надає суду витребувані докази протилежного, суд може визнати факт невчинення дій чи відсутності події встановленим.
Крім того, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України.
При цьому суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом, ч. 7 ст. 81 ЦПК України.
Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
У даному випадку за відсутності у суду відомостей про те, що відповідач знає про розгляд цієї справи в суді, відсутність істотних умов договору щодо порядку та розміру сплати орендної плати не надає суду можливості ухвалити законне за обґрунтоване рішення.
За змістом статей 76-78 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування (ст.77 ЦПК України), а допустимими – ті що одержані у порядку, встановленому законом (ст.78 ЦПК України).
Ніяких обґрунтованих клопотань про витребування копії спірного договору від державного реєстратора, законна представниця позивачів до суду не надала.
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
До аналогічного висновку дійшов КЦС ВС у постанові від 20.11.2024 у справі № 686/28882/23 (провадження № 61-13125св24), які колегія суддів враховує у даній справі відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми права, надав належну оцінку поданим доказам й обґрунтовано виходив з того, що позивач не довів порушення своїх прав внаслідок невиконання договору оренди.
На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 13 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 20 жовтня 2026 року.
Головуючий В.Б.Яцина.
Судді колегії О.В.Маміна.
О.Ю.Тичкова.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua