Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №638/21601/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 638/21601/24 Головуючий суддя І інстанції Латка І. П.

Провадження № 22-ц/818/2334/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: завданої внаслідок ДТП

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Рум`янцева Євгенія Ігоровича на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

в с т а н о в и в :

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом, до ОСОБА_3 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просила суд: cтягнути з Моторно-транспортного страхового бюро України на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 166 437,95 грн, з яких 160000,00 грн. матеріальної шкоди спричиненої внаслідок ДТП, 5323,20 грн інфляційних втрат та 1114,75 грн у вигляді штрафних санкцій у розмірі трьох процентів річних; cтягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 726506,01 грн матеріальної шкоди спричиненої внаслідок ДТП.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 13 квітня 2024 року о 15 год. 30 хв. біля будинку №274 по вул. Клочківській у м. ний суд Харкові на перехресті з вул. Буковою відбулася ДТП, за участі транспортних засобів автомобіля марки Mercedes Benz C300 державний номерний знак НОМЕР_1 під управлінням позивачки, та автомобіля марки Mazda D2500 державний номерний знак НОМЕР_2 , який був під управлінням військовослужбовця ОСОБА_3 , внаслідок якої було завдано механічні пошкодження належному позивачу автомобілю Mercedes Benz C30 з номерним знаком НОМЕР_3 .. Відповідно до висновку оцінювача вартість заподіяних матеріальних збитків власнику автомобіля Mercedes Benz С300, peєстраційний номер НОМЕР_3 , дорівнює ринковій вартості КТЗ до настання пошкоджень та складає 881501,01 грн., понесені позивачкою у зв`язку з проведеним автотоварознавчим дослідженням витрати складають 5000,00 грн.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні ДТП підтверджена постановою Дзержинського районного суду м. Харкова по справі 638/10869/24 від 01.10.2024. Позивач звернулася до МТСБУ з повідомленням про ДТП та заявою про проведення страхового відшкодування 22.05.2024 року, однак МТСБУ незаконно відмовило їй у проведенні страхового відшкодування. Відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ зобов`язане здійснити страхову виплату у розмірі 160000,00 грн, тоді обов`язок з відшкодування решти матеріальних збитків у розмірі 726506,01 грн відповідно до ст. 22, 1166, 1187 ЦК України покладається на особу, винну у заподіянні шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд з покликанням на норму ст. 1172 ЦК України вважав, що належним відповідачем за цим позовом, відповідальним за відшкодування заподіяної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 внаслідок ДТП, є військова частина НОМЕР_4 , в якій він проходив службу в момент ДТП.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Рум`янцев Є.І. посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права просить рішення скасувати, новим рішенням задовольнити позов .

Покликається на те, що наявні у справі докази щодо належності автомобіля, яким керував відповідач під час ДТП військовій частині викликає сумніви, оскільки довідка т.в.о. командира військової частини НОМЕР_4 №583 від 10.11.2025 року, єдина з доказів має конкретну вказівку на зазначену в матеріалах справи дату ДТП та інформацію про перебування на службі відповідача в зазначений день, була виготовлена після закінчення підготовчого провадження у справі.

Також у скарзі вказано, що після ДТП відповідач ОСОБА_3 спочатку заперечував, що на момент ДТП він виконував службові обов`язки, тому подальше оформлення матеріалів справи здійснювалося слідчим відділу злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області. На місці ДТП відповідач перебував у цивільному одязі, а не в однострої ЗСУ, що підтверджується відеозаписом з місця події.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 – адвокат Борисенко Є.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.

Він заперечує проти доводів скарги щодо неналежності та недостовірності доказу - довідку т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_4 №583 від 10.11.2025 року, оскільки вказана довідка є уточнюючим, конкретизуючим документом до основних доказів (довідок та наказів командування ВЧ) – тобто додатковим доказом, який долучено стороною відповідача до основних доказів - довідки, виданої військовою частиною НОМЕР_4 від 29.11.2024 року за № 680, довідки військової частини НОМЕР_4 від 26.05.2025 року за №340, витягів із наказів командира військової частини НОМЕР_4 №82 від 10.08.2023 року та №262 від 19.09.2025 року, які підтверджують встановлені судом обставини справи та посвідчують тривалість періоду перебування на службі, у відрядженнях та виконанні завдань, а деякі накази стосуються не тільки ОСОБА_3 .

Зазначена довідка була надана суду першої інстанції як доказ для виключення та усунення будь-яких сумнівів щодо перебування ОСОБА_3 в день ДТП на службі та виконання ним службових обов`язків (у відрядженні).

Стороною апелянта знову не надано жодного документу чи іншого належного доказу, який би спростовував чи заперечував інформацію про перебування на службі відповідача в день ДТП, викладену у офіційному документі відповідної державної установи, підписаному уповноваженою посадовою особою і завіреному печаткою державної установи.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, за відсутності інших учасників справи, чия участь не є обов`язковою та згідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Суд своє рішення мотивував наступним.

Встановлено, що ОСОБА_3 , як особа винна в дорожньо-транспортній пригоді, на час ДТП, а саме 13 квітня 2024 року, керував автомобілем марки Маzda модель 12500 з реєстраційним номером НОМЕР_5 , який належить військовій частині НОМЕР_4 , у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, перебуваючи у відрядженні згідно з розпорядженням командира військової частини.

За таких обставини, враховуючи положення ст. 1172 ЦК України, особою відповідальною за відшкодування заподіяної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 внаслідок ДТП, є військова частина НОМЕР_4 .

З урахуванням викладеного, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у зв`язку з пред`явленням позову до неналежного відповідача.

Колегія погоджується з такими висновками суду.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Обов`язок відшкодувати шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що його дії були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) сформульовано висновок, що результат аналізу норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Виходячи з наведених норм права шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц та постановах Верховного Суду: від 21 травня 2025 року у справі №465/6173/22, від 23 березня 2020 року у справі № 373/1773/18-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 501/2298/16-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 534/872/16-ц.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки необхідно розуміти юридичну або фізичну особу, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела (постанова Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 914/820/17).

Судом відповідно до наявних у справі встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Mercedes Benz С300, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 .

13 квітня 2024 року о 14 годині 00 хвилин ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом Mazda D2500 державний номерний знак НОМЕР_2 в місті Харкові по вул. Клочківська, 274 при зміні напрямку руху не впевнився, що це буде безпечно, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Mercedes Benz С300 державний номерний знак НОМЕР_1 . При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдана матеріальна шкода. ОСОБА_3 порушив п.10.1 Правил дорожнього руху.

Зазначені обставини встановлені постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2024 року у справі № 638/10869/24, яка набрала законної сили 12 жовтня 2024 року, та не підлягають доказуванню у цій справі згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Цією ж постановою провадження у справі стосовно ОСОБА_3 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП – закрито у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст.38 КУпАП.

Згідно з Висновком експерта № 01524, складеним 07 серпня 2024 року судовим експертом Ковтун Максимом Євгенійовичем, сума матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Mercedes Benz С300, peєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок ДТП 13.04.2024, дорівнює ринковій вартості КТЗ до настання пошкоджень та складає 881501,01 грн.

06 серпня 2024 року ОСОБА_1 сплатила ФОП ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 5000,00 грн, призначення платежу: «оплата визначених збитків за пошкодж. у насл. ДТП 13.04.2024 зг.рах. №215 від 10.06.2024, ПДВ не передбачено», що підтверджується платіжною інструкцією № ПН10 від 06.08.2024.

МТСБУ визнало ДТП від 13 квітня 2024 року страховим випадком та наказом № 3.1/17535 від 30 травня 2025 року вирішило сплатити ОСОБА_1 регламенту виплату у розмірі 160000 грн.

03 червня 2025 року МТСБУ сплатило на банківський рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 160000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 18032 від 03.06.2025.

Згідно з даними технічного талону серії КВ №125164 транспортний засіб з реєстраційним номером 016284 марки Маzda модель 12500 належить військовій частині НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідно до довідки, виданої військовою частиною НОМЕР_4 від 29.11.2024 року за №680, капітан ОСОБА_3 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 року військовій частині НОМЕР_4 3 27.02.2022 року по теперішній час.

Згідно з довідкою т.в.о. командира військової НОМЕР_7 №583 від 10.11.2025 року, відповідно до розпорядження оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №502/10/28 дск від 09.08.2023 року та розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 від 09.08.2023 року №24 дск - старший лейтенант ОСОБА_5 , командир 3 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_8 13.04.2024 року перебував у відряджені у військовій частині НОМЕР_9 ( АДРЕСА_2 ).

Відповідно до витягів із наказу командира ВЧ НОМЕР_4 №82 від 10.08.2023 та №262 від 19.09.2025 старший лейтенант ОСОБА_3 перебував у відрядженні у військовій частині НОМЕР_10 ( АДРЕСА_2 ).

Таким чином, вказані докази, які є належними і допустимими доказами, узгоджуються між собою, доводять, що під час ДТП відповідач керував автомобілем Маzda державний номерний знак НОМЕР_2 та позивачем не спростовані, апеляційний суд приходить до висновку, що ДТП сталась із вини водія ОСОБА_3 , який перебував на військовій службі та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить ВЧ НОМЕР_4 , під час відрядження у АДРЕСА_2 , а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3 є неналежним відповідачем у справі, та що матеріальна шкода відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Колегія суддів також відхиляє доводи скарги про те, що відповідач приховував належність автомобіля МО України, оскільки ці аргументи не доведені належними доказами. Крім того, позивач до свого позову надала своє повідомленні на адресу МТСБУ від 15 травня 2024 року про скоєння вищевказаного ДТП від 13 квітня 2024 року, в якому зазначала, що власником транспортного засобу Mazda D2500 з номерним знаком НОМЕР_11 є Міністерство оборони України, а його водієм є ОСОБА_6 .

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

За викладених обставин, які відповідають наявним у справі доказам, та правового обґрунтування - колегія суддів дійшла висновку, що доводи скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновки суду першої інстанції, судове рішення є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рум`янцева Євгенія Ігоровича залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 20 жовтня 2026 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді О.В.Маміна.

О.Ю.Тичкова.