Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №209/1763/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10158/26 Справа № 209/1763/26 Суддя у 1-й інстанції - Левицька Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Агєєва О.В.,

Учасники справи:

позивач Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 16 червня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Левицька Н.В.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2026року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «ПУМБ», Банк) подало позов в суд проти ОСОБА_1 з вимогами про стягнення з відповідачки на його користь заборгованості за кредитним договором у розмірі 56978,48грн.

Існування таких вимог Банк пов`язував із тим, що між ним та ОСОБА_1 19 жовтня 2023року укладено кредитний договір №1013158957 (далі - Кредтиний договір, Договір), за яким відповідачці видано кредит в сумі 53376,94грн.

Вказував, що відповідачка не виконує кредитні зобов`язання належним чином тривалий строк та її заборгованість перед Банком станом на 02 лютого 2026року складає 56978,48грн, з яких: 43171,58грн заборгованість за кредитом; 4,72грн заборгованість за процентами; 13802,18грн заборгованість за комісією.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 16 червня 2026року позов Банку задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість у сумі 43 176,30грн. В задоволенні позовної вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією за кредитним договором від 19 жовтня 2023року №1013158957 у розмірі 13802,18грн відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з доведеності обставин укладення між сторонами кредитного договору, погодження умов кредитування та обґрунтованості заявленого Банком розміру заборгованості за тілом кредиту та процентам, які підлягають стягненню з позичальника на користь Банку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісією суд виснував, що такі вимоги Банку є необґрунтованими, положення договору про встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, в матеріалах справи відсутній перелік послуг, які пов`язані з обслуговуванням кредиту та які повинні надаватись фінансовою установою, за які передбачалось би стягнення з позичальника комісії.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

31 липня 2026року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи "Електронний суд" апеляційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 16 червня 2026року.

В апеляційній скарзі заявник висловив вимогу про скасування рішення в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що укладення між сторонами Кредитного договору не підтверджено належними та допустимими доказами, позивач не надав суду доказів, які б підтверджували, що саме відповідачу належить номер телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору та що саме відповідачем був використаний цей одноразовий ідентифікатор.

Також заявник стверджував, що наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості та платіжна інструкція про перерахування кредитних коштів не підтверджують отримання кредиту відповідачем.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

05 серпня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано з Дніпровського районного суду міста Кам`янського цивільну справу; та 13 серпня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

21 вересня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа та отримання документів в Електронному суді.

Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

19 жовтня 2023року АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 в електронній формі підписано Заяву №1013158957 на приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб, в якій просив надати йому споживчий кредит "Рефінансування" у розмірі 53376,94грн з метою погашення заборгованості, строком на 48 місяців, зі сплатою відсотків за процентною ставкою 0,01%річних та комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1,6% /а.с. 19-20/.

Підписанням цієї Заяви ОСОБА_1 підтвердив, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті договору, так і послуг, що можуть бути надані клієнту в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені договором послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку).

Заяву підписано від імені ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису - ОТР-паролем на номер телефону НОМЕР_1 .

Також АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 підписано в електронній формі додаток № 1 до вищевказаної Заяви №1013158957, а саме Графік платежів, обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит /зв. бік а.с. 20-21/, а також Паспорт споживчого кредиту, в якому викладено, зокрема, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок поверненн кредиту /а.с. 22/.

На підтвердження отримання грошових коштів надано платіжну інструкцією №TR.72184038.54966.25578 від 19 жовтня 2023року на суму 53376,94грн, в якій зазначено отримувачем ОСОБА_1 , а призначенням платежу вказано надання кредитних коштів за договором № 1013158957 від 19 жовтня 2023року за позикою ОСОБА_1 /а.с. 32/.

Відповідно до виписок з особових рахунків за період з 19 жовтня 2023року по 03 лютого 2026року, ОСОБА_1 19 жовтня 2023року отримав кредитні кошти у зазначеному в заяві розмірі, а також здійснював часткове погашення заборгованості /а.с. 35-36/.

Заборгованість ОСОБА_1 перед Банком згідно з розрахунком заборгованості станом на 03 лютого 2026року становить 56978,50грн, з яких 43171,58грн заборгованість за сумою кредиту, 4,74грн заборгованість за процентами, 13802,18грн заборгованість за комісією /а.с. 33-34/.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

У даній справі скаржник в апеляційному порядку заперечує висновки суду в частині задоволених вимог позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами - тож з огляду на те, що не були оскаржені висновки суду щодо решти вимог позову, у задоволенні яких судом першої інстанції відмовлено, такі висновки суду не можуть бути предметом перевірки суду в апеляційному порядку.

Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та процентами суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що відповідачем було допущено порушення зобов`язань з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим в цій частині виникла відповідна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь кредитора.

Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України /далі - ЦК України/ відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина перша статті 633 ЦК України проголошує, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти /частина перша статті 1054 ЦК України/.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Для вирішення спору в даній справі обов`язковим є з`ясування обставин щодо виникнення зобов`язання боржника сплатити певну суму отриманих в кредит коштів та процентів на користь іншої сторони у строк та в порядку відповідно до цивільно-правового договору.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася /частина друга статті 639 ЦК України/.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним /стаття 1055 ЦК України/.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Закон), за умовами якого електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За встановлених обставин ОСОБА_1 підписав заяву №1013158957 на приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб (в якій просив надати йому споживчий кредит "Рефінансування" у розмірі 53376,94грн), Графік платежів та Паспорт споживчого кредиту, використавши електронний підпис - ОТР-пароль на номер телефону НОМЕР_1 , що повністю узгоджується із положеннями статей 6, 8, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Без отримання смс-повідомлення (ОТР-пароля) на номер телефону та ідентифікації клієнта кредитний договір не був би укладений. Вказаний договір містить електронні підписи кредитодавця та позичальника та інформацію про підписантів Договору. Тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину, в свою чергу кредитодавець та позичальник досягли згоди щодо усіх істотних умов Договору.

Отже, без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений його сторонами, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем ОСОБА_1 таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Відповідач в апеляційній скарзі хоча і заперечував, що укладав з АТ «ПУМБ» Кредитний договір, проте не надав суду будь-яких доказів, що не надавав Банку свої персональні дані, не підписував електронним підписом заяву на приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб, Графік платежів та Паспорт споживчого кредиту, не отримував кредитні кошти у спосіб, обумовлений Договором, а також відповідач не спростував, що номером телефону НОМЕР_1 , на який Банком було відправлено ОТР-пароль, користується саме він.

Кредитні кошти відповідачу перераховувалися у спосіб, обумовлений умовами Договору, що підтверджується платіжною інструкцією від 19 жовтня 2023року на суму 53376,94грн, в якій отримувачем зазначено ОСОБА_1 , а призначенням платежу - надання кредитних коштів за договором № 1013158957 від 19 жовтня 2023року за позикою ОСОБА_1 . Перерахування Банком коштів підтверджується і наявними в матеріалах справи виписками з особових рахунків за період з 19 жовтня 2023року по 03 лютого 2026року.

Заразом, ОСОБА_1 не спростовано, що рахунок, на який перераховувались кредитні кошти, належить йому.

Надані позивачем докази у своїй сукупності є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами для підтвердження укладення між кредитодавцем та відповідачем Кредитного договору, а також отримання від кредитодавця кредитних коштів. Правових підстав не приймати ці докази до уваги судом апеляційної інстанції не встановлено.

Вищевказане спростовує доводи апеляційної скарги про недоведеність укладення відповідачем Кредитного договору з АТ «ПУМБ».

Жодних доказів, що персональні дані відповідача були використані третіми особами без його відома та згоди для оформлення кредитних зобов`язань, відповідач суду не надав, як не надав і доказів, що він зверталась до правоохоронних органів з приводу шахрайських дій та незаконного використання третіми особами персональних даних відповідача.

В даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У справі, що переглядається, позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним вище договором, презумпція правомірності якого не спростована.

Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок заборгованості не може підтверджувати існування боргу, оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом є безпідставними, оскільки судом першої інстанції було належним чином перевірено розрахунок заборгованості та оцінено його в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, зокрема, з платіжною інструкцією про перерахування кредитних коштів та з первинним документом - випискою по рахунку.

Також, матеріали справи не містять доказів на спростування відображеної у розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед Банком.

Тож, суд першої інстанції дійшов правильного висновку відносно того, що наданий Банком розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом в розумінні статей 77, 78 ЦПК України.

Заперечення скаржника зводяться до невизнання ним обставин, на які у позовній заяві посилався позивач. При цьому, обов`язок доведення перед судом переконливості своєї позиції покладається у рівній мірі як на позивача, так і на відповідача. Саме тому, оцінюючи у сукупності наявні в матеріалах справи докази суд апеляційної інстанції вважає переконливішою позицію позивача, яка підтверджена відповідним доказами, в той час як позиція відповідача ґрунтується виключно на запереченнях та припущеннях, та не підтверджена відповідним засобами доказування.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позичальник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора позичальник зобов`язаний поновити їх.

Доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором з повернення тіла кредиту та сплати нарахованих відсотків матеріали справи не містять.

З огляду на все вищенаведене, колегія суддів відхиляє аргументи скаржника як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Виходячи з викладеного, встановивши фактичне надання Банком кредиту на обумовлених з відповідачем умовах, що також підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, - суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та відсотками у загальному розмірі 43 176,30грн, враховуючи вищезазначені обставини справи та вимоги закону.

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог статті 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції в частині доводів, що стали предметом апеляційного оскарження, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення в суді апеляційної інстанції розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 16 червня 2026року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 21 жовтня 2026року.

Судді: