Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №207/1357/26
Суддя: Халаджи О. В.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9824/26 Справа № 207/1357/26 Суддя у 1-й інстанції - Бушанська О. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
судді - доповідача Халаджи О. В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Південного районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 23 червня 2026 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя першої інстанції Бушанська О.В.),
В С Т А Н О В И В:
У березні 2026 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулось до Південного районного суду м. Кам`янського позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідачки на користь Банку заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03.01.2020 року у розмірі 14835,70 та судові витрати.
Заочним рішенням Південного районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 23 червня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» суму заборгованості за кредитним договором від 03.01.2020 року у розмірі 3608,20 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 647,49 грн.
В решті позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, представник АТ «Універсал Банк» - Приходько Л.А.. звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у підписаній анкеті-заяві відповідач визнав що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Отже, між сторонами було досягнуто згоду щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Вказує, що місцевим судом залишено поза увагою той, факт, що в самому мобільному додатку monobanк також містяться Тарифи, а також Тарифи є розміщеними на офіційному сайті Банку.
Наголошує на тому, що суд першої інстанції вирішуючи спір не звернув уваги на наведені у позові обґрунтування позивача про те, що особливістю проекту monobank є укладання договорів в електронній формі та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень. Лише шляхом попереднього погодження з Умовами і правилами надання банківських послуг можливий вхід у головне меню застосунку Monobank та подальше проведення банківських операцій, у тому числі отримання кредиту.
Підписуючи Анкету-заяву боржник приєднався та був ознайомлений з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», тарифами за карткою Monobank, таблицею обчислення вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту «Карта monobank», адже підписав Анкету-заяву у якій записані положення про ознайомлення останньої з вищевказаними документами, враховуючи використання інформаційно-телекомунікаційних систем договору.
Зазначає, що судом було неповністю досліджено Анкету-заяву, розрахунок заборгованості, виписку по рахунку та умови укладеного між сторонами Договору.
Представник АТ «Універсал Банк» - Приходько Л.А., просила заочне рішення Півленного районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 23 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Від відповідачки відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження,з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно частини.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено,що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
В даній справі ціна позову становить 14835,70 грн. тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3328х30=99840), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.01.2020 року між АТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, якою було визначено, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
У вказаній анкеті-заяві відповідач просила відкрити поточний рахунок у гривні на його ім`я; встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та умов зазначених в анкеті-заяві.
За умовами кредитного договору відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту.
Відповідно до виписки по особовому рахунку за період з 03.01.2020 по 06.02.2026, відповідач користувалась кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за кредитним договором.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №б/н від 03.01.2020, заборгованість відповідача перед АТ "Універсал Банк" станом на 06.02.2026 становить 14835,70 грн.
Вказана заборгованість відповідачем не сплачена, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що банком здійснювалась нарахування та списання відсотків у розмірі37,2% за рахунок коштів внесених відповідачем в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком місцевого суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Із прийняттям Закону України “Про електронну комерцію” № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Встановлено, що у жовтні 2017 року АТ “Універсал Банк” запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках монобанк за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Особливістю проекту “Monobank” є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
03 січня 2020 року відповідачка ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк».
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов`язався виконувати його умови (п. 2).
Згідно з п. 3 анкети-заяви, відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердила, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису (п. 6).
Згідно з п. 11 заяви усе листування щодо цього договору відповідач просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
До анкети-заяви банком було долучено витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ “Універсал Банк” при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів.
Крім того, як було встановлено матеріалами справи, за допомогою електронного підпису, відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank.
Як вбачається із довідки Акціонерного товариства «Універсал Банк» про наявність рахунку від 16.07.2026 року, ОСОБА_1 у Акціонерному товаристві «Універсал Банк» відкрито картковий рахунок та видано платіжну картку № НОМЕР_1 за типом Картка Чорна, картка активна (а.с.68).
Згідно довідки Акціонерного товариства «Універсал Банк» про розмір встановленого ліміту, ОСОБА_1 за договором про надання банківських послуг «monobank» від 03.01.2020 року за карткою № НОМЕР_1 , станом на 16 липня 2026 року було 04.01.2020 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 2000 грн., який у подальшому 21.07.2023 розмір встановленого кредитного ліміту було підвищено до 20 000,00 грн; 22.07.2023 розмір встановленого кредитного ліміту було знижено до 5 000,00 грн; 31.07.2023 розмір встановленого кредитного ліміту було підвищено до 10 000,00 грн.; 23.12.2023 розмір встановленого кредитного ліміту було підвищено до 15 000,00 грн.; 28.03.2024 розмір встановленого кредитного ліміту було підвищено до 20 000,00 грн.; 10.01.2026 розмір встановленого кредитного ліміту було знижено до 14 900,00 грн.; 08.02.2026 розмір встановленого кредитного ліміту було знижено до 14 236,00 грн.
З наданого розрахунку заборгованості слідує, що в рахунок погашення заборгованості відповідачка ОСОБА_1 вносила кошти.
Окрім того, позивачем надано інформацію щодо руху коштів по картці № НОМЕР_1 , за періоди 03.01.2020-31.12.2021, 01.01.2020-31.12.2024,01.01.2025-06.02.2026 з яких вбачається, що відповідачка отримавши кредитні кошти, активно користувалась такими коштами та частково сплачувала заборгованість (а.с.69-110).
Встановлено, що кредитний договір між АТ “Універсал Банк” та відповідачем у тому числі анкету-заяву разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані Банком позичальнику через мобільний додаток, було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису відповідача.
У підписаній анкеті-заяві відповідачка визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
Після підписання анкети-заяви у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у банку виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачці, а у відповідачці виникло зобов`язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжних карток згідно Тарифів та повернути кредит.
На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок.
Банк надав банківську виписку про рух коштів по картковому рахунку відповідача за договором, з якого вбачається, що ОСОБА_1 користувалась карткою Банку, знімала готівку, розраховувалась нею та часткового погашала заборгованість, тобто своїми діями визнала отримання коштів.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором АТ “Універсал Банк” виконали своєчасно і повністю, надавши кредиті ресурси в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору.
Відповідачка не надала суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед АТ “Універсал Банк”, не довела відсутність заборгованості, крім того відповідачкою даний кредитний договір у судовому порядку недійсним не визнавався.
Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги АТ “Універсал Банк” про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг “Monobank” від 03.01.2020 року, що утворилася станом на 16.07.2026 року, у розмірі 14835,70 грн. є обґрунтованими та доведеними, оскільки як вже зазначалось, відповідачка укладаючи кредитний договір за допомогою електронного підпису через мобільний за стосунок, погодилась зі всіма його умовами, а тому колегія суддів вважає, що нарахована Банком заборгованість у визначеному розмірі відповідає умовам кредитного договору.
Також слід зазначити, що з позовом про визнання недійсного договору недійсним відповідачка не зверталась та із наданим їй правом про розірвання кредитного договору до Банку не зверталась.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити, заочне рішення Південного районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 23 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог АТ «Універсал Банк» у повному обсязі.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат
За подання позовної заяви банк сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн.,
За подання апеляційної скарги, банк сплатив судовий збір у розмірі 3993,60 грн.
Враховуючи те, що позовні вимоги АТ «Універсал Банк» задоволено у повному обсязі з ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6656,00 грн.
Керуючись ст. 141,374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.
Заочне рішення Південного районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 23 червня 2026 року скасувати.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03.01.2020 року, у розмірі 14835 гривень 70 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» судові витрати на сплату судового збору у 6656,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: О.В. Халаджи
А.В. Гапонов
Л.П. Никифоряк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua