Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №204/420/25 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Інші справи

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №204/420/25

Суддя: Халаджи О. В.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7330/26 Справа № 204/420/25 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А. І. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

секретар Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 27 квітня 2026 року за заявою ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя першої інстанції Приваліхіна А.І.),

В С Т А Н О В И В:

06 квітня 2026 року на адресу Чечелівського районного суду м. Дніпра від ОСОБА_1 надійшла заява про відстрочення виконання рішення у цивільній справі №204/420/25 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Чечелівського районного суду м. Дніпра від 27 квітня 2026 року заяву про відстрочення виконання рішення залишено без задоволення.

Із вказаною ухвалою суду не погодився ОСОБА_1 , та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права та вказав на те, що призов на військову службу є тією об`єктивною та незалежною від волі заявника обставиною, яка кардинально змінила як майновий стан, так і фізичну можливість виконувати фінансові зобов`язання. Єдиним джерелом доходу є грошове забезпечення військовослужбовця.

ОСОБА_1 , просив ухвалу Чечелівського районного суду м. Дніпра від 27 квітня 2026 року скасувати та задовольнити його заяву у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Учасники справи про розгляд справи були повідомленні належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 19 травня 2025 року у справі № 204/420/25 позовні вимоги АТ «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 , задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ « АКЦЕНТ-БАНК » заборгованість за кредитним договором від 21 березня 2024 року у розмірі 35895 гривень 51 копійка. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат (а. с. 59-62 та на звороті).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2026 року заочне рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 19 травня 2025 року у справі № 204/420/25 змінено, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: «Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором № б/н від 21 березня 2024 року, що утворилась станом на 12 грудня 2024 року у розмірі 47 748 (сорок сім тисяч сімсот сорок вісім) грн. 28 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом – 36 177 грн. 07 коп., заборгованості по відсоткам 11 321,21 грн., заборгованість по штрафам 250 грн. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080) 6 661 (шість тисяч шістсот шістдесят одну) грн. 60 коп. судового збору» (а. с. 90-93).

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що надані заявником докази не підтверджують його скрутне матеріальне становище.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком місцевого суду.

Відповідно до частин першої, третьої-п`ятої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Згідно із частиною першою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Отже, за змістом вказаних норм права відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не може перевищувати одного року з дня його ухвалення.

Виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

З матеріалів справи вбачається, що як на підставу розстрочення виконання рішення, боржник посилався на проходження ним військової служби у складі ЗСУ, що призвело до зміни його майнового стану.

Однак, колегія суддів звертаю увагу на те обставину, що доказів того, що заявник не отримує будь-яких дохід чи мінімальний, матеріали справи не містять.

Ініціюючи відстрочення виконання рішення суду, боржник ані в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції не навів посилань та не надав доказів наявності виключних або особливих обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Сам факт перебування у лавах ЗСУ не може вважатися достатньою підставою для відстрочення виконання рішення без доведеності тяжкого майнового стану.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення у цивільній справі Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновкам суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував, а також наведені твердження представника відповідачки щодо існуючого кримінального провадження та заперечення щодо передачі позики в межах даного апеляційного перегляду оцінуються, вказаним доводам повинен надати належну оцінку суд першої інстанції під час розгляду справи по суті.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 27 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20 жовтня 2026 року.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua