Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №204/8936/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6717/26 Справа № 204/8936/25 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа: Третя дніпровська нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

- за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради,

на рішення Чечелівського районного суду м. Дніпра від 11 березня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

25.08.2025 року до Чечелівського районного суду м. Дніпра надійшов позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа: Третя дніпровська нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, в якому позивачка просила визнати за нею право власності на 21/100 частки будинку АДРЕСА_1 з відповідними надвір мини будівлями в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Чечелівського районного суду м. Дніпра від 11 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Третя Дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 21/100 частин будинку АДРЕСА_1 з відповідними надвірними будівлями в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

21.04.2026 року від Дніпровської міської ради надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Чечелівського районного суду м. Дніпра від 11 березня 2026 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Позивачка ОСОБА_1 з 22.03.2011 року була зареєстрована у АДРЕСА_2 . Тож доказів, що вона проживала разом зі спадкодавцем не менше як п`ять років до відкриття спадщини, матеріали справи не містять. Позивачкою не надано доказів ведення спільного господарства з померлою, утримання квартири спадкодавця. Допитані в судовому засіданні свідки – це її друзі та знайомі.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліфлянчик Станіслав Ігоревич, надійшов відзиву на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що апеляційна скарга не відповідає вимогам процесуального законодавства.

Допитані у судовому засіданні повністю довели позовні вимоги. Крім того, разом з позовною заявою було надано довідку про проживання Позивачки за однією адресою зі спадкодавицею.

Ця маленька квартира є єдиним житлом Позивачки.

СУДОВІ ВИКЛИКИ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.199-202).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції треба скасувати та винести нове рішення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:

ОСОБА_2 є власником 21/100 частин житлового будинку з відповідними надвірними будівлями, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 39 на звороті - 40). Вказана нерухомість розташована на земельній ділянці загальною площею 568 квадратних метрів.

Право власності на зазначену частку майна ОСОБА_2 набула на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 травня 1985 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-2025.

Як вказано у позові, ОСОБА_1 є близькою подругою ОСОБА_2 та починаючи з середини 2005 року, позивачка постійно проживала разом із ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 спільно однією сім`єю. Сторони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, брали участь у витратах, пов`язаних з оплатою комунальних послуг, на спільні кошти підтримували належний стан будинку, необхідний для проживання у ньому, проводили поточний необхідний ремонт.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла (а.с. 40 на завороті).

Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з 21/100 частин будинку АДРЕСА_1 з відповідними надвірними будівлями.

25 березня 2025 року позивачка звернулась до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що в цілому складається з 21/100 частин будинку АДРЕСА_1 з відповідними надвірними будівлями, після померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживала більш п`яти років однією сім`єю з власницею вищевикладеного майна, як спадкоємець четвертої черги спадкування.

25.03.2025 року позивачка отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки позивачкою не надано документів, що встановлюють належність позивачки до четвертої черги спадкоємців за законом після померлої ОСОБА_2 .

Згідно матеріалів справи, підтверджується, що ОСОБА_1 проживала за адресою: АДРЕСА_1 , однієї сім`єю з ОСОБА_2 .

Свідками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було надано пояснення. Так, ОСОБА_3 підтвердила, що ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_2 з 2003 року, доглядала її та поховала її, коли вона померла. ОСОБА_4 також, підтвердив що ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_2 ОСОБА_5 , яка є подругою позивачки, вказала, що позивачка проживала з ОСОБА_2 , зазначила, що вона їм допомагала, іноді сплачувала комунальні платежі.

Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції дійшов до виснку про задоволення позовних вимог.

Але колегія суддів апеляційного суду погодитись з таким висновком не може з огляду на таке.

Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими.

Згідно з частиною другою статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Якщо вимога про встановлення факту проживання осіб однією сім`єю заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).

У постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20 (провадження № 61-5208св21) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків.

Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частин першої - третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року в справі № 523/14489/15-ц, дійшла висновку про те, що в справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Суд першої інстанції, як на доказ послався на Довідку про проживання. На а.с.34 є копія Довідки, з якої вбачається, що ОСОБА_1 мешкала за адресою: АДРЕСА_1 з 01.06.2005 року по наступний час. Дата складання Довідки – 17.11.2010 року.

До позову додані квитанції про оплату житлово-комунальних послуг (в копіях), з вбачається, що комунальні послуги у 2015-2016 роках оплачувала ОСОБА_2 (а.с.12-14, 44-47).

Інші квитанції, починаючи з а.с.15 до а.с.32 надані за період часу, вже після 2018 року, тобто після смерті ОСОБА_2 .

Як приклад на а.с.15 є копії квитанцій на 2021 рік, з яких вбачається, що ОСОБА_5 оплачувала комунальні послуги.

Тож у справі не має жодної квитанції про сплату житлово-комунальних послуг від імені позивачки.

Позивачка у позові зазначила, що вона займалась поховання ОСОБА_2 , але не додала до позову відповідного договору з організацією, яка проводила поховання, документів про замовлення та встановлення пам`ятнику, хоч до суду звернулась майже через 9 років з часу відкриття спадщини.

Покази свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на які послався суд першої інстанції є суперечливими та не підтверджені жодними допустимими доказами, а тому колегія суддів апеляційного суд не може прийняти їх за основу доказування по справі.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що позивачкою не доведені позовні вимоги належними та допустимими доказами.

При таким обставинах апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з винесенням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи, що в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити.

Рішення Чечелівського районного суду м. Дніпра від 11 березня 2026 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа: Третя дніпровська нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 (номер картки платника податку НОМЕР_1 ) на користь Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514) судовий збір за апеляційний розгляд справи у розмірі 2250 (дві тисячі двісті п`ятдесят) гривень

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 20.10.2026 року.

Судді: