Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №204/11084/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9755/26 Справа № 204/11084/25 Суддя у 1-й інстанції - ПОДОРЕЦЬ О. Б. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.,

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 25 червня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

21.10.2025 року до Чечелівського районного суду міста Дніпра надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №100736131 від 12.10.2021 року в загальному розмірі 37350,00 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та на правову допомогу 13000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначав, що 12.10.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №100736131, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» надав позичальнику кредит в розмірі 6000,00 грн, строком на 15 днів з 12.10.2021 року, зі сплатою відсотків та комісії відповідно до умов кредитного договору.

У подальшому, 17.01.2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №17-01/2022-54, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами, в тому числі за договором №100736131.

У свою чергу, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами позивачу відповідно до Договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року, в тому числі за кредитним договором №100736131 від 12.10.2021 року, що був укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Загальний розмір заборгованості за договором №100736131 від 12.10.2021, станом на день формування позовної заяви, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 37350,00 грн, з яких: 6000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 30750,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги; 600,00 грн – заборгованість за комісіями.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 30 жовтня 2025 року цивільну справу №204/11084/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - передано за підсудністю на розгляд Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 25 червня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором про споживчий кредит №100736131 від 12.10.2021 в розмірі 37350 (тридцять сім тисяч триста п`ятдесят) грн, з яких: 6000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 30750,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 600,00 грн – заборгованість за комісією.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп., а всього 7422 (сім тисяч чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

29.05.2026 року від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 25 червня 2026 року та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позову повністю, або зміну рішення суду першої інстанції, відмовивши у стягненні сум, нарахованих із порушенням вимог закону та перерозподілом судових витрат.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що доводи відповідача щодо застосування позовної давності, правомірності нарахування процентів після закінчення строку кредитування, належності доказів отримання кредитних коштів, переходу права вимоги та інших істотних обставин фактично залишилися без належної правової оцінки.

Суд першої інстанції визнав правомірним стягнення з відповідача 30750 грн процентів, не перевіривши, чи мав кредитор право нараховувати їх після закінчення строку кредитування. Такий висновок суперечить нормам матеріального права та усталеній практиці Верховного Суду.

Позивач повинен довести безперервний та належний перехід права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», а також підтвердити, що до нього перейшло право вимоги саме у тому обсязі, який заявлений у позові.

Після ухвалення рішення з`явилася можливість надати суду апеляційної інстанції докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме документи, що підтверджують проходження мною військової служби за контрактом у період з 01 липня 2023 року по 25 лютого 2026 року, набуття статусу учасника бойових дій, встановлення інвалідності внаслідок проходження військової служби та звільнення зі служби за станом здоров`я.

Питання про судові витрати підлягає новому вирішенню залежно від результатів апеляційного перегляду справи.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

21.08.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 25 червня 2026 року без змін.

Зазначає, що матеріали справи містять належні докази на підтвердження перерахування грошових коштів за Кредитним договором. Окрім того, факт перерахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача у розмірі 6000,00 грн. підтверджується інформаційною довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 24.06.2026 за вх.№28585.

Позивач згідний із тим, що відсотки можуть бути нараховані за кредитним договором в межах строку кредитування. Проте, в цьому випадку, відсотки нараховувались за п. 4.2. Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, тобто за іншого розміру процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору в строк до 23.02.2022 у зв`язку із обмеженнями встановленими п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України.

В разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. Із врахуванням вищезазначеного, станом на дату подачі позовної заяви 20.10.2025 строк позовної давності не сплив.

Відповідач перебуває на військовій службі з 01.07.2023 року, у зв`язку з чим нарахування відсотків за кредитними договорами є правомірним, оскільки після 23.02.2022 нарахування відсотків не проводилось.

Заявлена до стягнення сума витрат позивача на правову допомогу є співмірною зі складністю даної справою, зворотного відповідачем не доведено.

Позивач повідомляє, що орієнтовані витрати на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції позивача складають 10000,00 грн.

25.08.2026 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив.

Зазначає, що факт перерахування відповідачу 6000,00 грн може підтверджувати лише факт отримання кредитних коштів, але не доводить автоматично виникнення та розмір заборгованості у сумі 37350,00 грн.

Правова можливість нарахування відповідних платежів не є доказом того, що саме така сума була фактично та правильно нарахована і перейшла до нового кредитора. За таких обставин розмір заборгованості, заявлений позивачем до стягнення, не може вважатися належним чином доведеним.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 37350,00 грн, що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено.

12.10.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №100736131, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» надав позичальнику кредит в розмірі 6 000,00 грн., строком на 15 днів з 12.10.2021, зі сплатою відсотків та комісії відповідно до умов кредитного договору.

Комісія за надання кредиту становить 600,00 грн. та нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово (п.п. 1.5.1 Договору).

Проценти за користування кредитом: 1350,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.п. 1.5.2 Договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 Договору).

Згідно з пунктом 4.2. договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгації оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою пунктом 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частиною 2 статті 625 ЦІК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 договору.

Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Договір про надання споживчого кредиту №100736131 укладено з відповідачем в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Z45300.

Факт перерахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача у розмірі 6000,00 грн підтверджується інформаційною довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 24.06.2026 за вх.№28585.

17.01.2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №17-01/2022-54, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами, в тому числі за договором №100736131.

Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №17-01/2022-54 від 17.01.2022 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором №100736131 від 12.10.2021 на суму 25950,00 грн, з яких: 6000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 19350,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 600,00 грн – заборгованість за комісією.

У свою чергу, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами позивачу відповідно до Договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023, в тому числі за кредитним договором №100736131 від 12.10.2021, що був укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .

Відповідно до реєстру боржників до Договору №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором №100736131 від 12.10.2021 на суму 37350,00 грн, з яких: 6000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 30750,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 600,00 грн – заборгованість за комісією.

Аналізуючи умови кредитного договору №4515645 від 22.08.2021, суд приходить до висновку про правомірність дій Товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

У даному випадку, доказів того, що відповідач сплатив заборгованість за кредитним договором №100736131 від 12.10.2021 в повному обсязі, а також щодо неправомірності здійснення розрахунку заборгованості за наданим кредитом чи нарахування заборгованості за порушення грошового зобов`язання суду не надано, також не надано спростування наданого позивачем розрахунку.

Підписанням кредитного договору №100736131 від 12.10.2021 без будь-яких застережень відповідач підтвердив, що він ознайомлений та погоджується з усіма умовами такого договору, а тому суд вважає, що з останнього на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №100736131 від 12.10.2021 в розмірі 37350,00 грн, з яких: 6000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 30750,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками; 600,00 грн – заборгованість за комісією.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд першої інстанції зазначив наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-IX, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211 (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин, який тривав до 30.06.2023.

Утім, 15.03.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (№2120-IX), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19.

Згідно з останнім, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102 IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

04.09.2025 набув чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 №4434-IX, який скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, враховуючи період дії карантину (з 12.03.2020 до 30.06.2023) та період дії в Україні воєнного стану, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності у даній справі.

Що стосується судових витрат, суд першої інстанції зазначив наступне.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 13000,00 грн.

У поданих через систему «Електронний суд» поясненнях від 18.03.2026 відповідач ОСОБА_1 просив відмовити у стягненні витрат на правову допомогу або зменшити їх до розумного розміру.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024, укладений між Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»; прайс-лист з переліком виду послуг та вартістю послуг; заявку на надання юридичної допомоги №135 від 01.09.2025 вартістю 13000 грн. 00 коп.; копію витягу з акту №14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025, відповідно до якого 2 години витрачено на надання усної консультації з вивченням документів, що коштує 4000 грн. 00 коп., 3 години витрачено для складання позовної заяви, що коштує 9000 грн. 00 коп.

Перевіривши зміст наданих документів, суд зазначає, що заявлені до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 13000,00 грн. не є співмірними зі складністю цивільної справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, оскільки складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, справа розглядається у спрощеному провадженні.

Враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд першої інстанції вважав за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до 5000,00 грн.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 37350,00 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Але колегія суддів апеляційного суду з таким висновком в повному обсязі погодитись не може з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти /частина перша статті 1048 ЦК України/.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі встановлено, що для підписання кредитного договору №100736131 від 12.10.2021 року ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором «Z45300» відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Отже, договір про надання фінансового кредиту підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи та отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Тож, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також, з матеріалів справи вбачається, що факт перерахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача у розмірі 6000,00 грн підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк» за рахунком ОСОБА_2 . За період з 12.10.2021 року по 17.10.2021 року (а.с. 148).

Задовольняючи позов ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про надання позивачем належних та допустимих доказів укладення з відповідачем кредитного договору, враховуючи вищезазначені обставини справи та вимоги закону.

Водночас, стягуючи з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за нарахованими процентами, суд першої інстанції не врахував наступне.

Як встановлено, 12.10.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №100736131, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» надав позичальнику кредит в розмірі 6000,00 грн (п. 1.2 договору), строком на 15 днів з 12.10.2021 року (п. 1.3 договору), зі сплатою відсотків та комісії відповідно до умов кредитного договору.

Комісія за надання кредиту становить 600,00 грн та нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово (п.п. 1.5.1 Договору).

Проценти за користування кредитом: 1350,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.п. 1.5.2 Договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 Договору).

Згідно з пунктом 4.2. договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгації оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою пунктом 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частиною 2 статті 625 ЦІК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 договору.

Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Верховного від 05 грудня 2022 року у справі №753/8945/19).

Як передбачено частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.

При застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2022 року в справі №146/1094/21).

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Заразом, нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду висловленого у постанові від 07 вересня 2026 року, у справі №552/672/23, суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Отже, тлумачення змісту вищевказаних умов кредитного договору щодо строку на який його укладено, різноманітних способів та розміру нарахування процентів у даній справі дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими та двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків та строків їх нарахування.

Тож, за встановлених обставин, підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача.

З наведеного позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість за відсотками нараховувалась відповідачу протягом строку, на який надавалась позика – 15 днів, а також після закінчення цього строку, що суперечить пунктам.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018року в справі №310/11534/13-ц дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Тож, нарахування заборгованості за відсотками поза межами строку дії кредитного договору є незаконним.

Враховуючи, що відповідачем заборгованість за кредитом не була погашена у строк, встановлений договором від 12.10.2021 року, то розрахунок відсотків необхідно здійснювати по стандартній процентній ставці 1,50% у відповідності до положень п.п. 1.5.2 Договору №100736131.

Відсотки за користування кредитом в межах строку дії договору, тобто за 15 днів, починаючи з 12.10.2021 року складають 1350,00 грн (6000 грн х 1,50%= 90 грн х 15 днів), які і підлягали б стягненню з відповідача.

Колегія суддів, витлумачивши умови кредитного договору, також наголошує, що первісний кредитор скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на двозначних положеннях та на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно, що не є сумісним із принципом верховенства права і не може вважатися таким, що позбавлено свавілля.

Розглядаючи довід апеляційної скарги про наявність у відповідача пільг щодо не нарахування відсотків у зв`язку з набуттям відповідачем статусу військовослужбовця, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 01.07.2023 року, тобто з цієї дати він має право на таку пільгу, однак, відсотки, які підлягають стягненню з відповідача нараховані до 27.10.2021 року.

Доводи апеляційної скарги про не набуття позивачем права вимоги за кредитним договором №100736131 спростовуються:

договором факторингу №17-01/2022-54 від 17.01.2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (а.с. 9-18,19), актом приймання передачі права вимоги (а.с. 20), та витягом з реєстру боржників до вказаного вище договору факторингу (22-24, 25);

договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01 (а.с. 31-41), актом прийому-передачі реєстру боржників (а.с. 43,44), витягом з реєстру боржників до вказаного вище договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (а.с.45-47,48).

Щодо доводу апеляційної скарги про сплив строків позовної давності, апеляційний суд зазначає, що Враховуючи дію карантину з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року, та положення, що всі строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), а також дію Законів України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» та «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості в межах строків позовної давності, а доводи апеляційної скарги з цього питання є необґрунтованими.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором №100736131 від 12.10.2021 року, проте помилився при визначенні розміру заборгованості, оскільки стягненню підлягає встановлена кредитним договором №100736131 від 12.10.2021 року сума грошових коштів у розмірі 7950,00 грн, з яких: тіло кредиту - 6000,00 грн, відсотки – 1350,00 грн, комісія – 600,00 грн.

Щодо доводу апеляційної скарги про розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, апеляційний суд зазначає, що у зв`язку зі зменшенням розміру задоволених позовних вимог до 7950,00 грн, сума витрат позивача на правничу допомогу у суді першої інстанції підлягає пропорційному зменшенню у відповідності до п.3 ч.2 статті 141 УПК України з 5000,00 грн до 2767,06 грн.

При таких обставинах апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи, в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом б частини 4 статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.

За подання позовної заяви позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с. 86).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції змінено, позовні вимоги та апеляційна скарга підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 515,61 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 25 червня 2026 року змінити в частині задоволених позовних вимог та розподілу судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором про споживчий кредит №100736131 від 12.10.2021 в розмірі 7950,00 грн (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят гривень), з яких: 6000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1350,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 600,00 грн – заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 515,61 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 2767,06 грн (дві тисячі сімсот шістдесят сім гривень 06 копійок), а всього 3282,67 (три тисячі двісті вісімдесят дві гривні 67 копійок).

В іншій частині залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: