Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №199/14846/25 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №199/14846/25

Суддя: Гапонов А. В.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9740/26 Справа № 199/14846/25 Суддя у 1-й інстанції - СПАЇ В. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

- за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»,

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 01 липня 2026 року, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

31.10.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 08.04.2025 р. між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір (оферти) №08.04.2025-100002767 (далі договір), шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною даного договору, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах строковості, платності і поворотності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію та інші передбачені договором платежі, втім, позичальник не виконав договірне грошове зобов`язання на відміну від кредитодавця.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором у розмірі 67100,00 грн. та понесені судові витрати.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 01 липня 2026 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено повністю.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

21.07.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 01 липня 2026 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги посилається на законність укладення кредитної угоди в електронній формі через використання одноразового ідентифікатора та системи BankID, а також підтвердження факту перерахування коштів і наявності боргу.

Також позивач наголошує, що суд першої інстанції помилково вимагав банківські виписки з рахунку відповідача, хоча через дію банківської таємниці фінансова установа не має доступу до таких даних.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходив.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 67 100,00 грн., що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із наступного.

08.04.2025 р. відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором (Е484) підписав пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку на отримання кредиту, чим підтвердив ознайомлення з умовами кредитування та погодився з ними.

Відповідно до п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5355-28ХХ-ХХХХ-0630.

Відповідно до п. 6.1 договору позичальник зобов`язується використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів, комісій — у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойки, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором, — негайно, з моменту пред`явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцептуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором (Е484) під час підписання заявки від 08.04.2025 р. приєднався до пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), визнав та погодився на запропоновані позивачем умови користування та порядок надання грошових коштів.

З огляду на вказане, в даному випадку сторонами погоджено умови кредитування, зокрема суму кредиту, розмір та порядок нарахування процентів, у тому числі денну процентну ставку, строк повернення кредитних коштів.

Позивачем надано довідку вих. №17-1710 від 17.10.2025 р. ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідно до якої 08.04.2025 року о 21:31:47 було успішно перераховано кошти у розмірі 22 000,00 грн. на платіжну картку клієнта 5355280018300630, номер транзакції в системі iPay.ua – 705316630, призначення платежу: видача за договором кредиту №08.04.2025-100002767.

За підрахунком позивача заборгованість відповідача складає 67 100,00 грн., з яких: тіло кредиту – 22 000,00 грн., 30 800,00 грн. – відсотки, комісія – 3 300,00 грн., неустойка – 11 000,00 грн.

При зверненні до суду із даним позовом, позивач посилається на те, що грошові кошти були перераховані відповідачу, про що надає довідку вих. №17-1710 від 17.10.2025 р. ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідно до якої 08.04.2025 року о 21:31:47 було успішно перераховано кошти у розмірі 22 000,00 грн. на платіжну картку клієнта 5355280018300630, номер транзакції в системі iPay.ua – 705316630, призначення платежу: видача за договором кредиту №08.04.2025-100002767

Втім, суд позбавлений можливості встановити дану обставину через відсутність доказів перерахування грошових коштів у спосіб, вказаний відповідачем.

Разом з тим, наданий позивачем розрахунок заборгованості не є доказом користування відповідачем грошовими коштами та наявної заборгованості.

Обов`язок доказування позивачем не виконаний: наданий позивачем доказ не підтверджує обставини видачі позики на умовах фінансового кредиту та його розміру, а також заборгованість, суду не було надано доказів на підтвердження заповнення відповідачем заявки на видачу кредиту тощо, на що посилається позивач у позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Але колегія суддів апеляційного суду з таким висновком погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України суд розглядає справи з дотриманням принципу диспозитивності, досліджує докази, надані сторонами.

Відповідач не ставив під сумнів отримання кредитних коштів при обставинах і за реквізитами викладеними у довідці №17-1710 від 17.10.2025 року, наданої позивачем.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Тож даних, які спростовують наявність фактів, викладених у довідці №17-1710 від 17.10.2025 року матеріали цивільної справи не містять.

При таких обставинах апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з винесенням нового рішення про задоволення позовних вимог, оскільки позовні вимоги підтверджені належними доказами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи, в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Оскільки апеляційна скарга та позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідачки на користь позивача, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір за подання позову у розмірі 2422,40 грн. (а.с.18) та за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн. (а.с.54) загальною сумою 6056,00 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 01 липня 2026 року скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором №08.04.2025-100002767 від 08.04.2025 року, у розмірі 67100,00 грн., судовий збір за подання позову та апеляційний розгляд справи у розмірі 6056,00 грн., а загалом стягнути 73156 (сімдесят три тисячі сто п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua