Вирок від 21 жовтня 2026 р. у справі №725/6413/26 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/6413/26

Номер провадження 1-кп/725/217/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2026 року

Чернівецький районний суд міста Чернівців

в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілої особи ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025260050000137 від 10.10.2025 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Нижні Петрівці, Сторожинецького району, Чернівецької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, із середньою освітою, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, на момент вчинення злочину, проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення аеромобільного батальйону, у військовому званні «рядовий», раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 409 КК України та ч. 1 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Так, обвинувачений ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, усвідомлюючи , що відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підставою для звільнення з військової служби під час мобілізації є, зокрема, необхідність здійснення постійного догляду за одним із батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд й відповідно достовірно знаючи про відсутність у нього таких підстав, діючи умисно, з метою ухилення від проходження військової служби, вирішив використати підроблені документи щодо наявності інвалідності II групи у його батька - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також щодо необхідності здійснення за ним постійного стороннього догляду, як підставу для звільнення з військової служби.

З цією метою він, перебуваючи у місті Сторожинець Чернівецького району Чернівецької області, придбав у ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , завідомо підроблені документи, які формально підтверджували наявність у його батька інвалідності II групи, необхідність здійснення постійного стороннього догляду та відсутність інших членів сім`ї, які можуть здійснювати такий догляд, серед яких: нотаріально посвідчені копії витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 171/25/1414/В від 05.08.2025, прийнятого за результатами рішення КНП «Сторожинецька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 26.06.2015 (серія ААІ № 121908), виданого Пенсійним фондом України, та свідоцтва про розірвання шлюбу № НОМЕР_3 від 09.04.2015, оформлених на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі ст. 26 зазначеного Закону, до якого долучив вказані підроблені документи як належне документальне підтвердження підстав для звільнення.

При цьому ОСОБА_6 достовірно знав, що подані ним документи є підробленими, оскільки: вони фактично не видавалися відповідними уповноваженими органами, не посвідчувалися нотаріусом у встановленому законом порядку та не підтверджують реальних обставин щодо стану здоров`я батька та необхідності догляду.

В подальшому, 07.11.2025 Наказом командира військової частини НОМЕР_1 обвинуваченого ОСОБА_6 звільнено з військової служби у запас у відповідності до п.п. «г», п. 2, ч. 4, ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 4 ст. 409 КК України, тобто ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом обману, вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимогам ст.ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1–4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а також ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою незаконного заволодіння грошовими коштами військової частини НОМЕР_1 , достовірно знаючи про відсутність у нього підстав для звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» й відповідно 12 жовтня 2025 року подав рапорт про звільнення з військової служби, до якого долучив завідомо підроблені документи, а саме: нотаріально засвідчену копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №171/25/1414/В від 05.08.2025, прийнятого за результатами розгляду КНП «Сторожинецька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування»; нотаріально засвідчену копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 26.06.2015 (серія ААІ №121908), виданого Пенсійним фондом України; нотаріально засвідчену копію свідоцтва про розірвання шлюбу № НОМЕР_3 від 09.04.2015, оформлені на ім`я його батька - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Унаслідок подання зазначених документів ОСОБА_6 ввів в оману командування військової частини НОМЕР_1 та безпідставно отримав одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в сумі 6 688,71 грн, якими розпорядився на власний розсуд, чим заволодів чужим майном шляхом обману.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (в редакції Закону №3342-IX від 23.08.2023), а саме — у заволодінні чужим майном шляхом обману.

У судовому засіданні прокурор надав суду укладену між ним та обвинуваченим, за участі захисника, угоду про визнання винуватості від 21 жовтня 2026 року, за умовами якої обвинувачений ОСОБА_6 повністю визнав свою винуватість в обсязі пред`явленого обвинувачення, а також сторони дійшли згоди, що за вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень обвинувачений понесе покарання, зокрема: за ч. 4 ст. 409 КК України у виді позбавлення волі строком 5 років; за ч.1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік й відповідно на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання визначити у виді позбавлення волі строком на 5 років.

При цьому, ураховуючи наявність у обвинуваченого міцних родинних зв`язків, його поведінки до та після вчинення кримінальних правопорушень, позитивних характеристик за місцем проживання , сторони дійшли згоди про можливість на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 КК України, а саме: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В угоді також зазначено наслідки укладення та затвердження угоди, наслідки невиконання угоди.

Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до вимог ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

При цьому, як передбачено ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 409 КК України та ч. 1 ст. 190 КК України в обсязі пред`явленого обвинувачення й відповідно дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання. Просив затвердити зазначену угоду та призначити узгоджену в ній міру покарання.

Прокурор та захисник обвинуваченого в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просили цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання та інші передбачені угодою заходи.

Представник потерпілої особи ОСОБА_4 подав на адресу заяву, в якій вказав, що не заперечує проти затвердження угоди про визнання винуватості. При цьому вказав, що завдана обвинуваченим шкоди в розмірі 6 688, 71 грн. відшкодована в повному обсязі та військова частині будь-яких претензій до обвинуваченого матеріального характеру не має, не заперечує проти затвердження угоди про визнання винуватості. Крім того, в ході судового розгляду, представник військової частини приймаючи участь в режимі відоеоконференції не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості та підтвердив відсутність претензій до обвинуваченого матеріального характеру.

Крім того, в ході судового розгляду судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст. 468-470, 472 КПК України, відповідає Закону України про кримінальну відповідальність, в тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання, яка передбачена санкцією цієї статті та загальним засадам призначення покарання.

Також суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч.6 ст. 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

До того, обвинуваченим відшкодовано завдану потерпілій особі шкоду й відповідна потерпіла особа будь-яких претензій до обвинуваченого не має.

При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_6 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Крім того, обвинуваченому роз`яснено та ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 КПК України, а саме права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження її права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без її згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення їй наслідків укладення угоди. Наслідки невиконання угоди передбачені ст.476 КПК України обвинуваченому зрозумілі. Після таких роз`яснень обвинувачений не заперечувала проти затвердження угоди.

Суд переконався, що в даній угоді відсутні підстави для відмови в її затвердженні, що передбачені ч.7 ст.474 КПК України, учасники процесу не заперечують проти затвердження даної угоди, у тому числі представник потерпілої особи.

Міра покарання, яка узгоджена сторонами, а саме в межах санкцій за ч. 4 ст. 409 КК України та ч. 1 ст. 190 КК України – у виді позбавлення волі строком 5 років, та у виді обмеження волі строком на 1 рік. Також узгоджена умовами угоди можливість на підставі ст. 75 КК України звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених у статті 76 КК України, ураховуючи тяжкість вчинених ним злочинів, та особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, добровільно відшкодував завдану шкоду, позитивно характеризується за місцем проживання, має міцні соціальні зв`язки, офіційно працевлаштований, одружений та не перебуває на обліках у лікаря нарколога та психіатра, а також здійснив перерахування коштів в сумі 100 000 грн. на рахунок Центру спеціального призначення «Омега» НГУ ( в/ч 3073)., суд вважає, що є достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченого і відповідає загальним засадам призначення покарання.

При призначені покарання також враховано обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування шкоди.

Обставин, які б обтяжували покарання не встановлено.

Згідно ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Таким чином, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні під час підготовчого судового провадження, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про визнання винуватості між сторонами кримінального провадження прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 та призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 409 та ч. 1 ст. 190 КК України і ухвалення обвинувального вироку.

Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню в порядку, встановленому КПК України.

Керуючись ст.ст. 376, 468-470, 472, 473, 475 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Затвердити укладену 21 жовтня 2026 року між прокурором Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , обвинуваченим ОСОБА_6 та його захисником угоду про визнання винуватості.

Визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 409 КК України та ч. 1 ст. 190 КК України та за їх вчинення призначити наступне покарання:

за ч. 4 ст. 409 КК України – у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 190 КК України – у виді 1 (одного) року обмеження волі;

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді – 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази:

-мобільний телефон марки «Redmi Note», серійний номер НОМЕР_4 ,з встановленою картою мобільного оператора зв`язку НОМЕР_5 , мобільний телефон марки «HMD»,з встановленою картою мобільного оператора НОМЕР_6 , - після набрання вироком законної сили , повернути власнику;

- Медичні документи на ім`я ОСОБА_7 на 23 арк., витяг з наказу в/ч НОМЕР_7 № 414 від 30 листопада 2025 року, довідку про склад сімї ОСОБА_6 , акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 9 грудня 2025 року., акт обстеження житлово-побутових умов від 31 жовтня 2025 року, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 квітня 2026 року після набрання вироком законної сили , - скасувати.

Апеляційна скарга подається до Чернівецького Апеляційного суду через Чернівецький районний суд міста Чернівців.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців ОСОБА_1