Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №715/2605/26 — Глибоцький районний суд Чернівецької області

Суд: Глибоцький районний суд Чернівецької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №715/2605/26

Суддя: Цуренко В. А.

Справа № 715/2605/26

Провадження № 2/715/1037/26

ЗАОЧНЕ РIШЕННЯ

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Цуренка В.А.,

при секретарі судового засідання: Оршевській С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Глибоцький відділ Державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Івано-Франківського МУМЮУ про припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та звільнення від сплати заборгованості зі сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа – Глибоцький відділ Державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Івано-Франківського МУМЮУ про припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та звільнення від сплати заборгованості зі сплати аліментів.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що Рішенням Глибоцького районного суду у справі №715/687/24 від 02 квітня 2024 року з позивача стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2500 грн щомісячно, починаючи з 04 березня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

На виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист і позивач справно сплачував аліменти, що підтверджується довідкою Глибоцького ДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області Івано-Франківського МУМЮ.

Однак, згідно наказу Служби у справах дітей Глибоцької селищної ради №3 від 09 лютого 2026 року малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відібрано від матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки АДРЕСА_1 , та передано на утримання та виховання батькові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області у справі № 715/661/26 від 22 травня 2026 року відібрано від матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, з 09 лютого 2026 року неповнолітня донька сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з позивачем та повністю перебуває на його утриманні. Відповідач жодної участі в утриманні доньки не приймає.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Положеннями ч. 2 та 3 ст. 181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

З наведеного слідує, що проживання дитини з батьком, з якого стягуються аліменти на утримання дитини, є істотною обставиною для звільнення позивача від сплати аліментів саме на цю дитину.

Тому стягнення з ОСОБА_1 за рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 02 квітня 2024 року аліментів на утримання дитини, за умови, що дитина проживає з ним та перебуває виключно на його утриманні суперечить положенням ст. 181 СК України, за якою аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Оскільки дитина сторін з 09 лютого 2026 року фактично проживає із позивачем та повністю перебуває на його утриманні, нарахування аліментів після цієї дати суперечить їх цільовому призначенню, а тому наявні підстави для звільнення позивача від сплати заборгованості, що утворилася після зазначеної дати.

На підставі викладеного, просить суд ухвалити рішення, яким його позов задовольнити:

• припинити стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліментів на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2500 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, з дати пред`явлення даної позовної заяви;

• звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від сплати заборгованості зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , які підлягали стягненню на підставі рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області у справі № 715/687/24, з 09 лютого 2026 року.

• після набрання рішенням законної сили відкликати з Глибоцького ВДВС у Чернівецькому районі виконавчий лист, виданий на виконання рішення Глибоцького районного суду у справі № 715/687/24 від 02 квітня 2024 року.

Позивач – ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак його представник – адвокат Гуцуляк Світлана Тодорівна подала до суду заяву у якій зазначила, що позовні вимоги підтримують повністю, просять їх задовольнити, а справу розглянути за їхньої відсутності.

Відповідач – ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена судом належним чином. Відзив на позов не надала, а тому виходячи з вимог статті 280 ЦПК України суд знаходить можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечував позивач.

Представник третьої особи – Глибоцького відділу Державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Івано-Франківського МУМЮУ в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи.

Суд всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з такого.

Судом встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Рішенням Глибоцького районного суду у справі №715/687/24 від 02 квітня 2024 року з позивача стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2500 грн щомісячно, починаючи з 04 березня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

На виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист і позивач сплачував аліменти, що підтверджується довідкою Глибоцького ДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області Івано-Франківського МУМЮ.

Згідно наказу Служби у справах дітей Глибоцької селищної ради №3 від 09 лютого 2026 року малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відібрано від матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки АДРЕСА_1 , та передано на утримання та виховання батькові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області у справі № 715/661/26 від 22 травня 2026 року відібрано від матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, з 09 лютого 2026 року неповнолітня донька сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з позивачем та повністю перебуває на його утриманні.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч.2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Ст.179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідно до Закону, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Положеннями частин другої та третьої статті 181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Відповідно до п.17 постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

Згідно із ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267 - 271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

З аналізу статей 267 - 271 СК України вбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини, не витрачає отримувані нею аліменти на дитину, або ж у випадку, коли дитина з певного часу перебуває на утриманні іншого з батьків, з якого вже стягуються аліменти. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов`язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

З наведеного слідує, що факт проживання дитини з батьком, з якого стягуються аліменти на користь матері на її утримання, є істотною обставиною для звільнення позивача від сплати аліментів, більш того, з врахуванням того, що вказана дитини відібрана від матері на підставі Рішення суду та передана на підставі Наказу Служби у справах дітей Глибоцької селищної ради батьку – ОСОБА_1 .

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів. Ст. 92 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.

У зв`язку із зазначеним, з урахуванням предмета цього спору в частині припинення стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки, однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

Судом встановлено, що дитина ОСОБА_3 , не проживає з матір`ю ОСОБА_2 , на користь якої були стягнуті аліменти з позивача батька дитини як зазначив позивач, а проживає із своїм батьком ОСОБА_1 .

Відповідно ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Як встановлено судом неповнолітня ОСОБА_3 , проживає з батьком - позивачем по справі та перебуває на його утриманні, тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідача.

Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідача аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 .

Припинення стягнення аліментів здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини, а також з метою необґрунтованого перерахування відповідачу аліментів за той період, коли дитина з ним не проживала і знаходилась у платника аліментів.

Суд всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у цілому, доходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо припинення стягнення з нього аліментів, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 180-182, 184, 192 СК України, ст.4, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 354, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Припинити стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліментів на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2500 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від сплати заборгованості зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , які підлягали стягненню на підставі рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області у справі № 715/687/24, з 09 лютого 2026 року по день набрання рішенням законної сили.

Після набрання рішенням законної сили відкликати з Глибоцького ВДВС у Чернівецькому районі виконавчий лист, виданий на виконання рішення Глибоцького районного суду у справі № 715/687/24 від 02 квітня 2024 року.

Повний текст судового рішення виготовлено 22 жовтня 2026 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua