Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №643/20161/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/20161/26

Провадження № 2/643/10455/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Олійника О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Новакової Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом, в якому просить змінити спосіб та розмір стягнення аліментів, визначений рішенням Московського районного суду міста Харкова від 07.06.2016 року у справі № 643/5386/16-ц (провадження № 2/643/3895/16); змінити встановлений судовим рішенням спосіб стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) відповідача; стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного, з дня подачі цього позову до суду і до досягнення дитиною повноліття; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є матір?ю неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач ОСОБА_2 є батьком дитини. Шлюб між ними розірвано у 2016 році. Син проживає разом з нею та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 15.09.2026. Дитина перебуває на її фактичному утриманні. Вона забезпечує всі основні потреби сина, зокрема витрати на харчування, одяг, взуття, транспорт, навчання, засоби особистої гігієни, побутові потреби, лікування, медичне забезпечення та реабілітацію. На час звернення до суду сину виповнилося 15 років. У зв?язку з віком потреби дитини істотно збільшилися порівняно з часом ухвалення попереднього судового рішення. Крім того, син має інвалідність з дитинства, у зв?язку з чим потребує додаткової уваги, належного догляду, медичного забезпечення, лікування, реабілітаційних заходів та інших витрат, пов?язаних зі станом його здоров?я. Відповідно, витрати на утримання дитини є значно більшими, ніж на момент визначення аліментів у 2016 році. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07.06.2016 з відповідача на утримання сина стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 гривень щомісячно. На момент ухвалення зазначеного рішення потреби дитини були іншими. На даний час син є 15-річним підлітком, його потреби у харчуванні, одязі, взутті, транспорті, навчанні, розвитку та інших необхідних витратах істотно збільшилися. Особливого значення набуває стан здоров?я дитини, оскільки встановлений діагноз дитини (СМА ІІ тип), тягне за собою незворотні наслідки. Для збереження стабільного стану здоров?я, дитина потребує постійної реабілітації (масажі, басейни, лфк, заняття з сенсорики. Відтак, з вказаного випливає, що для постійної реабілітації дитини необхідні значні витрати. Встановлена рішенням суду сума аліментів у розмірі 1500 грн на місяць на сьогодні є недостатньою для забезпечення навіть частини необхідних витрат на утримання дитини. Фактично основні фінансові витрати щодо утримання сина несе вона. ЇЇ середньомісячний дохід становить приблизно 35 000 грн. Незважаючи на наявність власного доходу, вона самостійно забезпечую повсякденні потреби дитини та несе витрати на її утримання. Вважає, що стягнення аліментів у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача найбільшою мірою відповідатиме інтересам дитини та забезпечить участь обох батьків у її утриманні.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 21 вересня 2026 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

16 жовтня 2026 року відповідач ОСОБА_2 подав заяву про визнання позовних вимог.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просила суд розглядати справу за її відсутності.

Відповідач в судове засідання також не з`явився, через канцелярію суду подав заяву про визнання позовних вимог.

З урахуванням положень п. 2 ч. 3, ч. 4 ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, оцінивши докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що сторони з 16.07.2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який відповідно до рішення Московського районного суду м. Харкова від 07.06.2016 у справі № 643/5386/16-ц розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 26.11.2010 року.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07 червня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1500 гривень щомісяця з дня подачі заяви (06.05.2016 року) до досягнення повноліття дитини.

20 вересня 2017 року позивач у справі ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_5 , та у зв`язку з реєстрацією шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 від 20.09.2017.

Стороною позивача наголошено, що визначений рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07.06.2016 у справі № 643/5386/16-ц розмір аліментів на теперішній час не відповідає потребам дитини та не забезпечує належного рівня її утримання.

За твердженням позивача на даний час дитина перебуває на її повному утриманні, проте відповідач добровільної участі у належному матеріальному забезпеченні дитини не бере.

Таким чином, між сторонами склались правовідносини щодо зміни розміру (порядку стягнення) аліментів, визначеного за рішенням суду, спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, Сімейного кодексу України (далі СК України).

Охорона дитинства в Україні є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і має метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні. Державна політика у цій сфері ґрунтується на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Стаття 18 Конвенції ООН про права дитини декларує, що Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У частині 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом частини 2 статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Частина 2 зазначеної статті наголошує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє їх від обов`язків щодо дитини.

За змістом положень ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Отже, можна зробити висновок, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 СК України.

Крім того, відповідно до Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Такий припис доводить факт підвищеного захисту прав дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Згідно ч. 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частинами 1,2,3 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом уразі достатності заробітку (доходу)платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

З аналізу змісту вказаних правових норм вбачається, що будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.

За ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Аналізуючи зміст наведених вище норм законодавства можна дійти висновку, що діюче законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його.

Позивач скористалася своїм правом, визначила спосіб стягнення аліментів - їх присудження у частці від доходу батька. Позовні вимоги ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення ґрунтуються на недостатності фактично стягуваних аліментів для забезпечення потреб сина.

У силу положень ст.ст. 183, 184 СК України суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.

Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.

Як роз`яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Частина 1 ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду (Постанова Верховного Суду України № 6-143цс13 від 05 лютого 2014 року).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач пов`язує необхідність зміни способу стягнення аліментів не зі зміною матеріального становища відповідача, а недостатністю фактично стягуваних аліментів для забезпечення потреб дитини.

Під час судового розгляду відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження свого матеріального становища, які б свідчили про те, що зміна способу стягнення аліментів фактично призведе до збільшення їх розміру, доказів, що визначений судом розмір аліментів у частці від його доходу є для нього непосильним тягарем з огляду на існування обставин, визначених у статті 182 СК України, а також доказів, що його дохід є мінливим, що свідчило б про недоцільність зміни способу стягнення аліментів та призвело б до порушень інтересів дитини.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дітям відповідного розміру утримання має доводитися сторонами відповідно до правил ст.ст. 12, 81 ЦПК України в контексті обов`язку батьків по утриманню дітей, поєднаного з презумпцією можливості батьків його забезпечувати, що витікає із свідомого рішення батьків народити дітей, яке нерозривно пов`язано з існуючою спроможністю батьків належним чином їх утримувати.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» встановлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць основних соціальних і демографічних груп населення для дітей віком від 6 до 18 років - 3512,00 грн.

Суд зазначає, що обов`язок батьків щодо утримання дитини є рівним та не залежить від факту проживання батьків окремо чи їх сімейного стану, а розмір аліментів має бути достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Доказів, які б спростовували факт отримання доходу та неможливості сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі, який просить встановити позивачка у своєму позові, відповідач не надав, як і заперечень проти позову, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог та визначення розміру аліментів у частці від доходу відповідача.

З огляду на наведене, виходячи з пріоритету інтересів дитини, з урахуванням положень статей 180, 181, 182 СК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни раніше встановленого розміру аліментів, а саме стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) відповідача, визначивши її у розмірі 1/4 частини доходу відповідача.

Такий розмір аліментів спрямований на забезпечення якнайкращих інтересів дитини, які мають перевагу перед інтересами батьків, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку та буде достатнім для забезпечення її гармонійного розвитку.

З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, враховуючи, що позивач згідно Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначений рішенням Московського районного суду міста Харкова від 07 червня 2016 року, у справі № 643/5386/16-ц.

Стягувати з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Салтівський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено та підписано 21 жовтня 2026 року.

Суддя - О.О. Олійник