Суд: Салтівський районний суд міста Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: визнання права власності
Дата: 04 червня 2026 р.
Справа: №643/13931/25
Суддя: Майстренко О. М.
Справа № 643/13931/25
Провадження № 2/643/1062/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.06.2026 року Салтівський районний суд міста Харкова у складі: головуючого -судді Майстренко О.М., за участю секретаря-Полчанінової А.С., розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Харківський тракторний завод» про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ПАТ «Харківський тракторний завод», в якій просить визнати за нею в порядку набувальної давності право власності на житлову кімнату АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що на підставі договору найму житлової площі №297 укладеного 11.12.2003 року з ПАТ «Харківський тракторний завод» почала користуватись кімнатою АДРЕСА_1 .Строк дії договору визначений 10 років. П.2.1.2 Договору передбачено ,що по закінченню строку договору , а також виконання «Наймачем » зобов`язань по Договору , передати останньому зазначену кімнату в приватну власність. Зобов`язання , а саме : провести розрахунок з «Підприємством » за прийняту в користування житлову площу шляхом перерахунку на АТ «Мегабанк» в м.Харкові грошових коштів в розмірі 6174 грн. в тому числі в місячний строк з моменту укладання угоди 309 грн., а 5865 грн. рівномірно виплатити протягом строку користування кімнатою , а саме 49 грн. щомісяця. Зазначені умови договору позивачем виконані достроково ,що підтверджується довідкою засвідченою головним бухгалтером підприємства. В 2011 році позивачка звернулась з листом до підприємства з заявою про необхідність оформлення права власності на кімнату АДРЕСА_1 , оскільки умови договору найму житлової площі позивачем були виконані .15.04.2011 року за вих.№60/96Д позивачем отримано відповідь ,що підприємство планує до розгляду на зборах Наглядової ради питання передачі позивачу в приватну власність вищезазначеної кімнати після отримання Наглядовою радою необхідних повноважень ,оскільки загальними зборами АТ «ХТЗ » від 30.11.2010 повноваження колишнього складу Наглядової ради припинені. З грудня 2003 року по теперішній час позивач зареєстрована у спірній кімнаті ,вільно та відкрито володіє нею ,несе затрати на її утримання . В листопаді 2024 року позивач знову звернулась до підприємства щодо оформлення права власності на кімнату .Підприємство листом від 07.11.2024 вих. № 60/194-Д відповіло, що оформити правочин відчуження нерухомого майна в приватну власність не має можливості ,оскільки занесено до Єдиного реєстру боржників. Позивач зазначає, що вона відкрито, добросовісно володіє кімнатою з 11.12.2003 року по теперішній час , вжила всі заходи щодо оформлення права власності на цю кімнату, не приховувала факт знаходження кімнати у її володінні , яке було безперервним понад 20 років, у зв`язку з чим змушена звернутись до суду за захистом її прав та визнання за нею права власності на спірну кімнату за набувальною давністю.
1 У судове засідання позивач не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності , позовні вимоги підтримала, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений завчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надав.
Враховуючи, що сторони до суду не прибули, в матеріалах справи маються достатні докази для вирішення справи по суті, суд відповідно до вимог ч .2 ст. 247 ЦПК України вважає за доцільне ухвалити рішення без участі сторін по справі та без фіксації процесу за допомогою технічного засобу.
Згідно зі ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, на підставі ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.
Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору найму житлової площі №297 укладеного 11.12.2003 року з ПАТ «Харківський тракторний завод» почала користуватись кімнатою АДРЕСА_1 . Строк дії договору визначений 10 років.
П.2.1.2 Договору передбачено ,що по закінченню строку договору , а також виконання «Наймачем » зобов`язань по Договору , передати останньому зазначену кімнату в приватну власність. Зобов`язання , а саме : провести розрахунок з «Підприємством » за прийняту в користування житлову площу шляхом перерахунку на АТ «Мегабанк» в м.Харкові грошових коштів в розмірі 6174 грн. в тому числі в місячний строк з моменту укладання угоди 309 грн., а 5865 грн. рівномірно виплатити протягом строку користування кімнатою , а саме 49 грн. щомісяця.
Зазначені умови договору позивачем виконані достроково ,що підтверджується довідкою засвідченою головним бухгалтером підприємства.
В 2011 році позивачка звернулась з листом до підприємства з заявою про необхідність оформлення права власності на кімнату АДРЕСА_1 , оскільки умови договору найму житлової площі позивачем були виконані .
15.04.2011 року за вих.№60/96Д позивачем отримано відповідь ,що підприємство планує до розгляду на зборах Наглядової ради питання передачі позивачу в приватну власність вищезазначеної кімнати після отримання Наглядовою радою необхідних повноважень,оскільки загальними зборами АТ «ХТЗ » від 30.11.2010 повноваження колишнього складу Наглядової ради припинені.
В листопаді 2024 року позивач знову звернулась до підприємства щодо оформлення права власності на кімнату .
Підприємство листом від 07.11.2024 вих. № 60/194-Д відповіло, що оформити правочин відчуження нерухомого майна в приватну власність не має можливості ,оскільки занесено до Єдиного реєстру боржників.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Отже, враховуючи, що позивачка з 11.12.2003 року проживає в кімнаті АДРЕСА_1 , відкрито, безперервно і тривало володіє даним майном, поводиться з ним як власник, закон не обмежує і не забороняє таке набуття права власності, як набувальна давність, тому наявні всі передбачені законом передумови в сукупності, які є підставою для визнання за позивачем права власності за набувальною давністю.
Керуючись ст.260,264-266 ЦПК України, 344 ЦК України суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Харківський тракторний завод» про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю –задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 в порядку набувальної давності право власності на житлову кімнату АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Майстренко О.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua