Суд: Київський районний суд м. Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №953/11686/26
Суддя: Зуб Г. А.
Справа № 953/11686/26
н/п 2/953/5877/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(ЗАОЧНЕ)
22 жовтня 2026 року Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Зуба Г.А.
за участю секретаря судових засідань Кулікової Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
ВСТАНОВИВ:
17.08.2026 до Київського районного суду м. Харкова поштовим зв`язком надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якій позивачка просить стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини вдповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
В обгрунтування вказаних вимог посилається на те, що 16.09.2011 позивачка та відповідач ОСОБА_2 уклали шлюб, зареєстрований Липецькою сільською радою Харківського району Харківської області, актовий запис № 15. Від шлюбу подружжя має дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Донька проживає разом із позивачкою. Позивачка вказує, що її матеріальне становище погіршилося у зв`язку з подорожчанням продуктів харчування та товарів загального вжитку, комунальних послуг. Відповідач не вчиняє жодних дій, які були б спрямовані на виховання дитини, на надання допомоги у вихованні та утримуванні дитини. Крім того, позивачка зазначає, що вона працює в ТОВ «Компанія «М`ясний Барон» на посаді продавця продовольчих товарів та не може самостійно забезпечувати дитину та її повноцінний і всебічний розвиток. Позивачка наголошує на тому, що відповідач офіційно працевлаштований у КП «Харківводоканал» та має регулярний дохід. Проте вихованням і забезпеченням дитини позивачка займається самостійно. Вказане стало підставою для звернення до суду із позовом про стягнення аліментів з відповідача.
17.08.2026 вказана справа надійшла до суду та розподілена судді Зубу Г.А.
24.08.2026 судом здійснено електронний запит для встановлення місцеперебування відповідача, відповідь на який надано до суду 24.08.2026.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 24.08.2026 прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивачка в судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлена своєчасно та належним чином. Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, яка надійшла до суду поштовим зв`язком 15.09.2026, в якій просить суд розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просить їх задовольнити. Проти винесення заочного рішення за наявними у справі доказами не заперечує (а.с. 24-25).
Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся у встановленому законом порядку, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна поштова кореспонденція, яка повернута оператором поштового зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутність до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подано.
Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Частиною 1 ст. 131 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 3 ст. 131 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідача.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.
Суд встановив, що 16 вересня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено шлюб, зареєстрований Липецькою сільською радою Харківського району, Харківської області, актовий запис № 15. Прізвище після реєєстрації шлюбу: чоловіка – ОСОБА_5 , дружини – ОСОБА_5 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , а.с. 6).
Під час шлюбу у подружжя народився донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження: серія НОМЕР_2 від 20.09.2011).
Відповідно до даних, які містяться у довідці про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).
Згідно з довідкою від 11.08.2026 № 01-15/539 ОСОБА_3 зарахована до 9-А класу комунального закладу «Харківський ліцей № 16 Харківської міської ради» (наказ від 18.06.2026 № 42-у «Про зарахування до складу учнів 9-А класу ОСОБА_3 »).
Відповідно до даних, які містяться в довідці за підписами директора та головного бухгалтера ТОВ «Компанія «М`ясний барон» Шишко В.А. від 24.07.2026 за № МБ00-000001 ОСОБА_1 працює в ТОВ «Компанія «М`ясний барон» на посаді продавця продовольчих товарів, дохід за період з 02.06.2026 по 30.06.2026 складає 10309, 09 грн (а.с. 10).
Згоди щодо добровільної сплати аліментів між сторонами досягнуто не було.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно з чч.1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХП від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.
Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. (ст. 181 СК України).
За змістом статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно зі ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
Суд враховує, те, що відповідач є здоровим працездатним чоловіком, інших аліментних зобов`язань не має, зі стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, який фізично здоровий, здатен працювати та отримувати доходи, інших обставин, що мають істотне значення не встановлено, а тому за таких обставин, суд задовольняє позов про стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.08.2026 і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів, у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача стягуються судові витрати на користь держави у розмірі 1 331, 20 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 133, 137, 141, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 180, 181, 182, 183, 184, 192 Сімейного кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.08.2026 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відомості щодо учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 22 жовтня 2026 року.
СУДДЯ Г.А. ЗУБ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua