Суд: Зміївський районний суд Харківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №621/2734/26
Суддя: Вельможна І. В.
Справа № 621/2734/26
Провадження № 2/621/2280/26
РІШЕННЯ
Іменем України
22 жовтня 2026 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді - Вельможної І.В.,
за участю секретаря судових засідань – Сумцової С. О.,
позивач – ОСОБА_1 ,
відповідач 1 – ОСОБА_2 ,
представник відповідача 1 – ОСОБА_3 ,
відповідач 2 - ОСОБА_4 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів,
у с т а н о в и в:
21.07.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 з наступними вимогами:
- зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21.04.2017 у справі № 621/700/17 на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/3 частини до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття; виконавчий лист Зміївського районного суду Харківської області виданий 15.05.2017 на виконання рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21.04.2017 у справі № 621/700/17 - відкликати;
- зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на підставі судового наказу Зміївського районного суду Харківської області від 18.06.2026 у справі № 621/1628/26 на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 частини до 1/6 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття; судовий наказ виданий Зміївським районним судом Харківської області від 18.06.2026 у справі № 621/1628/26 - відкликати.
На обґрунтування позову зазначено, що 29.08.2008 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_6 .
17.03.2017 рішенням Зміївського районного суду Харківської області по справі № 621/212/17 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 21.04.2017 у справі № 621/700/17 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_8 в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 04.04.2017 і до досягнення дитиною повноліття.
З 15.05.2017 та станом на дату звернення до суду з цим позовом у Зміївському відділі ДВС у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на виконанні перебуває виконавче провадження № 53943779, відкрите на підставі виконавчого листа з примусового виконання рішення суду від 21.04.2017 у справі № 621/700/17 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_6 .
Крім того, 05.03.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народився син ОСОБА_9 .
З 25.01.2023 позивач проходить військову службу в Збройних силах України та приймає безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи в районах проведення бойових дій.
27.04.2026 рішенням Зміївського районного суду Харківської області у справі № 621/569/26 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано.
18.06.2026 Зміївський районний суд Харківської області у справі № 621/1628/26 видав судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_10 , у розмірі на одну дитину - однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 12.05.2026 до досягнення дитиною повноліття.
З 23.06.2026 та станом на дату звернення з цією заявою до суду у Зміївському ВДВС у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на виконанні перебуває виконавче провадження № 81316376, що відкрите за заявою ОСОБА_4 з примусового виконання судового наказу від 18.06.2026 у справі № 621/1628/26 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_11 .
Таким чином, станом на дату подання цього позову на утриманні ОСОБА_1 перебуває двоє неповнолітніх дітей: - ОСОБА_12 (аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) позивача); - ОСОБА_10 (аліменти в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) позивача).
На утримання обох дітей з позивача стягується - 58,33 % від всіх його доходів (1/3 + 1/4 = 7/12 = 58,33 %).
Зміна сімейного та матеріального стану позивача у зв?язку з народженням у нього другої дитини та стягнення на її утримання аліментів за судовим наказом, перебування позивача на військовій службі стали причиною звернення із цією позовною заявою про зменшення розміру аліментів на обох дітей до 1/6 на кожного з них, відповідно до норм статті 192 СК України.
Позивач звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, у зв?язку з тим, що після народження другої дитини - ОСОБА_11 від шлюбу з ОСОБА_4 та видачі судового наказу від 18.06.2026 у справі № 621/1628/26 його сімейний стан змінився, а матеріальне становище погіршилось у зв?язку з необхідністю утримання другої дитини.
Також народження у позивача ще однієї дитини, окрім зміни сімейного стану, вплинуло на його майновий стан, адже у позивача з?явився ще один обов?язок з утримання дитини, що значно зменшує фінансові можливості та погіршує його матеріальний стан.
Окрім цього, позивач є військовослужбовцем. 3 25.01.2023 проходить військову службу в Збройних силах України та майже весь його заробіток витрачається на підтримку потреб, які пов?язані з забезпеченням належного виконання ним обов?язків військової служби.
Враховуючи вищенаведені обставини, що полягають у зміні сімейного стану позивача у зв?язку з народженням другої дитини - ОСОБА_11 ; погіршенні матеріального стану позивача, що полягає у необхідності здійснення витрат на утримання ще однієї дитини та витратах, які необхідно здійснювати у зв?язку з проходженням військової служби. Позивач звертає увагу суду на те, що під час видачі судового наказу від 18.06.2026 у справі № 621/1628/26 суд розглядав справу в порядку наказного провадження без виклику сторін та дослідження обставин щодо загального аліментного навантаження на боржника. Судовий наказ був виданий на підставі ст. 161 ЦПК України, без з?ясування обґрунтованості заявлених стягувачем вимог по суті та без оцінки того, що на момент його видачі з позивача вже стягувались аліменти на іншу дитину у розмірі 1/3 частини доходу.
На цей час із позивача фактично стягується 58,33 % його доходу, що істотно перевищує орієнтовний розмір аліментів, визначений законодавцем для утримання двох дітей.
З урахуванням принципу рівності дітей, необхідності забезпечення належного утримання кожної з них, зміни сімейного та матеріального стану позивача, а також необхідності справедливого розподілу його аліментного обов?язку між двома дітьми, позивач вважає обґрунтованим визначення аліментів на кожну дитину у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів, встановленого ст. 182 СК України. Такий розподіл та розмір аліментів, на думку позивача, є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 26.08.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду на 22.09.2026.
22.09.2026 за клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Ніколаєнко Г. Г. судове засідання відкладено до 07.10.2026.
25.09.2026 до канцелярії суду від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Ніколаєнко Г. Г. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого остання просила відмовити в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, які стягуються на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_6 , з 1/3 до 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу).
На обґрунтування відзиву зазначила, що зазначені позивачем обставини самі по собі не свідчать про необхідність зменшення аліментів на утримання сина ОСОБА_13 та не підтверджують того, що визначений у 2017 році розмірі аліментів не відповідає матеріальному становищу позивача або потребам дитини. Позивачем не наведено належного та достатнього обґрунтування того, що після народження другої дитини його матеріальне становище настільки змінилося, що подальше виконання рішення суду від 21.04.2017 у визначеному у ньому розмірі стало для нього надмірним або не можливим. Сам факт народження у відповідача другої дитини не може автоматично призводити до зменшення розміру аліментів на дитину, яка вже отримує аліменти на підстав судового рішення.
ОСОБА_14 є неповнолітньою дитиною, яка має потребу у належному матеріальному забезпеченні, а обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття прямо передбачений законодавством.
ОСОБА_2 самостійно забезпечує значну частину потреб дитини, пов`язаних із її харчуванням, одягом, навчанням, лікуванням, розвитком та іншими повсякденними витратами. Окрім того, дитина має особливі потреби, пов`язані зі станом її здоров`ям. У ОСОБА_15 ?єва наявне вроджене захворювання очей - підвивих кришталика правого та лівого ока. У зв`язку із зазначеним захворюванням дитині було проведено дві операції: встановлено штучний кришталик та видалено вторинну катаракту. Батько дитини був обізнаний про наявність у сина зазначеного захворювання та необхідність проведення оперативного лікування. Однак, під час проведення операцій відмовився брати участь у витратах на лікування дитини та розділити з матір`ю понесені витрати на проведення операцій. Для подальшого лікування, корекції зору та забезпечення його належного розвитку дитині призначені спеціальні дороговартісні окуляри, які потребують регулярної заміни, відповідно до рекомендацій лікаря. Вказані обставини зумовлюють додаткові витрати на лікування та забезпечення належного стану здоров`я дитини, які є необхідними для її подальшого розвитку.
При цьому позивач у своїй позовній заяві фактично зосереджується на розмірі власного аліментного навантаження, однак не наводить конкретних обставин щодо фактичних потреб дитини та не доводить, що визначений судом у 2017 році розмір аліментів є необґрунтованим або надмірним.
Щодо посилань позивача на проходження ним військової служби, зазначила, що проходження військової служби саме по собі не свідчить про погіршення його матеріального становища, оскільки військовослужбовці отримують достатнє грошове забезпечення. Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 29.06.2026 № 232 "Про затвердження Змін до Порядку випрати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", військовослужбовцям передбачено виплату грошового забезпечення, а також додаткових винагород, розмір яких залежить від виконання обов`язків військової служби, участі у бойових діях та виконання бойових (спеціальних) завдань.
Зокрема, Порядком передбачено додаткову винагороду у розмірі 10 000 грн., за час виконання обов?язків військової служби, а за певних умов - додаткові виплати у розмірах 30 000, 50 000 та 100 000 грн., а також одноразову винагороду у розмірі 70 000 та 170 000 грн пропорційно часу виконання відповідних завдань. При цьому, позивачем не надано доказів розміру отримуваного ним грошового забезпечення та не доведено, що його матеріальне становище змінилося настільки, що він не має можливості виконувати встановлений судом обов`язок зі сплати аліментів. Крім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження понесення ним конкретних витрат, пов`язаних із проходженням військової служби, про які він зазначає у позовній заяві. Не зазначено також розміру таких витрат та їх необхідності. Відтак посилання на витрати, пов?язані з проходженням військової служби, є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.
Більше того, позивач не надає належного розрахунку своїх доходів та витрат, не зазначає розмір отримуваного ним грошового забезпечення, інших доходів, майна та майнових прав, які перебувають у його власності або користуванні. Водночас, відповідно до відповіді на запит № 311846310 від 29.01.2026 року, наданої Зміївським відділом державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за результатами отриманої від Державної податкової служби України інформації встановлено, що позивач отримує доходи, зокрема, від ТОВ "ІНМІЛККО" та військової частини НОМЕР_1 . При цьому розмір отримани доходів є значним та в окремі періоди
становить понад 100 000 грн. 00 к., а в окремих випадках — понад 300 000 грн. 00 к.
Таким чином, твердження позивача про погіршення його матеріального становища мають загальний характер та не підтверджені належними і допустимими доказами. Навпаки, відповідно до інформації, отриманої Зміївським відділом державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, розмір доходів позивача є значним, що свідчить про його належне матеріальне забезпечення та наявність у нього фінансової можливості виконувати встановлений судом обов?язок щодо утримання своєї дитини (а. с. 104-141).
07.10.2026 у зв`язку з неявкою відповідача ОСОБА_4 судове засідання відкладено до 22.10.2026.
22.10.2026 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого останій спростовуючи доводи представника відповідача ОСОБА_2 , з посиланнями аналогічно викладеними у позові, просив задовольнити позовні вимоги та зменшити розмір аліментів (а. с. 185-195).
22.10.2026 належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з`явились.
Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності
Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Ніколаєва Г. Г. до суду скерувала заяву, відповідно до якої просила проводити розгляд справи за відсутності відповідача ОСОБА_2 та її представника, в задоволенні позовних вимог просила відмовити на підставі доводів та доказів викладених у відзиві. Крім того, зазначила, що стороні відповідача відомо про надходження відповіді на відзив, однак враховуючи, що такий подано з порушення процесуальних строків, просила не враховувати його при розгляді справи.
Відповідач ОСОБА_4 повторно у судове засідання не з`явилась, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином, рекомендованими листами, направленими на її адресу зареєстрованого місця проживання та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Причин неявки ОСОБА_4 не повідомила, відзив на позов не надала, будь-яких заяв з процесуальних питань, в тому числі й щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У цій справі суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Відповідно до частин 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
З копій рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21.04.2017 у справі № 621/700/17, виконавчого листа виданого 15.05.2017 Зміївським районним судом Харківської області на виконання рішення суду у справі № 621/700/17, постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.05.2017 ВП № 53943779, вбачається, що у Зміївському відділі державної виконавчої служби в Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 621/700/17, виданого 15.05.2017 Зміївським районним судом Харківської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_16 аліментів на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а с. 23-28).
З копії судового наказу виданого 18.06.2026 Зміївським районним судом Харківської області по справі № 621/1628/26, постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.06.2026 ВП № 81316376, вбачається, що у Зміївському відділі державної виконавчої служби в Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження з примусового виконання судового наказу по справі № 621/1628/26, виданого 19.06.2026 Зміївським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно, у розмірі однієї чверті заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 12.05.2026 і до досягнення дитиною повноліття. (а. с. 32-36).
Згідно довідки по формі 5, виданої начальником штабу-заступником командира військової частини НОМЕР_1 від 05.07.2026 № 2069/1685, старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації в військовій частині НОМЕР_1 (а. с. 20).
Представником відповідача ОСОБА_2 до відзиву надано відповіді на запит № 311846310 від 29.01.2026 року, наданої Зміївським відділом державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за результатами отриманої від Державної податкової служби України, з якої вбачається, що позивач ОСОБА_1 в період з відкриття виконавчого провадження № 53943779 (15.05.2017) по 3 квартал 2025 року, отримав дохід, зокрема за 2017 рік - 80 674 грн 04 коп., за 2018 рік – 35 884 грн 52 коп., за 2019 рік – 23 006 грн 06 коп., за 2020 рік – 59 401 грн 78 коп., за 2021 рік – 83 956 грн 39 коп, за 2022 рік 12 847 грн 96 коп, за 2023 рік – 867 111 грн 30 коп., за 2024 рік 1 121 323 грн 24 коп., за 1-3 квартал 2025 року – 676 158 грн 39 коп. (а. с. 130-135).
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Відповідно до частин 2, 8-10 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Кожна дитина, відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства", має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів слід з`ясовувати, чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У відповідності до положень статей 182, 184 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень статей 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст. 184 СК України).
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Водночас, права та інтереси батьків очевидно підлягають врахуванню та оцінці судом при вирішенні спору.
Пунктом 4 частини 1 статті 161 ЦПК України визначено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до частини 7 статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У розумінні ст. 81 ЦПК України саме ініціатору позову належить доводити обставини змін його матеріального становища, сімейного стану, стану здоров`я або ж вказати на обставини, що виникли після ухвалення судового рішення або досягнення домовленості між батьками про способи виконання своїх обов`язків щодо дітей, що можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів.
Статтею 70 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійної, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Проте, окремо факт народження ще однієї дитини не змінює сімейний стан та не свідчить про погіршення матеріального стану.
Сама по собі обставина того, що розмір щомісячних доходів позивача більший за розмір доходів відповідача при рівності інших умов (вік, стан здоров`я, матеріальний стан) не може впливати на баланс рівності обов`язку батьків щодо дитини, а лише може бути стимулюючою обставиною для відповідача вживати заходів щодо збільшення власних доходів, що за таких умов, може бути підставою для зміни розміру стягуваних аліментів у майбутньому.
Суд також враховує, що виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, а особливо на перших роках її життя, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку матір.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний стан, оскільки після стягнення аліментів в 2017 році на утримання сина ОСОБА_6 , в нього народився ще один син ОСОБА_9 від іншого шлюбу на утримання якого з червня 2026 року з нього також стягуються аліменти, а відтак, фактично він на утриманні має двох синів на яких з нього стягуються аліменти в загальному розмірі 7/12 частин від його доходу .
Однак, разом з тим позивачем не надано доказів погіршення його майнового стану, на перевагу чому відповідачем ОСОБА_2 в особі її представника до відзиву надано інформацію щодо доходів позивача ОСОБА_1 , з якої вбачається, що в період з 2017 року по 3 квартал 2025 року дохід позивача в значному розмірі збільшився.
У позовній заяві позивачем зазначено, що у зв`язку з проходженням військової служби увесь його заробіток витрачається на підтримку потреб, які пов`язані з забезпеченням належного виконання ним військової служби, однак, на підтвердження вказаного будь-яких доказів позивачем не надано.
Позивачем не надані відомості щодо доходів та витрат позивача за весь період, протягом якого з нього стягуються аліменти на дітей.
Також, позивачем не надано відомостей про повідомлення державного виконавця про зміну свого майнового стану.
Крім того, судом досліджено та враховано, докази надані представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Ніколаєвою Г. Г. щодо стану здоров`я малолітнього ОСОБА_6 , який має вади зору та потребує лікування.
Розмір аліментів, що стягуються з позивача на утримання дітей за судовими рішеннями, не перевищує максимального розміру, що може утримуватися із заробітної плати (грошового утримання) відповідно до ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження".
За таких обставин, оскільки позивач не надав доказів таких змін його матеріального становища, сімейного стану чи погіршення стану здоров`я, які б впливали на обсяг його зобов`язання надавати утримання неповнолітнім дітям та в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 192 СК України) могли б бути підставою для зменшення визначеного за рішеннями суду розміру аліментів у частці від його доходу, у задоволенні позову належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 211, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,
в и р і ш и в:
Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складене та підписане 22.10.2026.
Позивач - ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ,
Відповідач 1 – ОСОБА_2 , адреса місця проживання, як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
Відповідач 2 - ОСОБА_4 , адреса місця проживання, як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .
Головуючий:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua